Постанова

від 14.11.2018 по справі 826/5562/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5562/17 Суддя першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Софія Київська ХІ століття та Головного управління Держгеокадастру у місті Києві на проголошене о 10 годині 02 хвилині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2018 року, дата складання повного тексту якого не зазначена, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління Держгеокадастру у місті Києві, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю Софія Київська ХІ століття , Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Київської міська рада, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, скасування державної реєстрації, визнання недійсним запису, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Відповідач-1, Департамент земельних ресурсів КМДА), Головного управління Держгеокадастру у місті Києві (далі - Відповідач-2, ГУ Держгеокадастру у м. Києві), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Софія Київська ХІ століття (далі - Третя особа-1, ТОВ Софія Київська ХІ століття ), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Третя особа-2, Держгеокадастр України), Київська міська рада (далі - Третя особа-3, КМР), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у м. Києві щодо невнесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, землекористувачем якої є ОСОБА_1;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у м. Києві внести відомості до Державного земельного кадастру про зареєстровану земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до вимог Порядку ведення земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, з кадастровим номером НОМЕР_2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, землекористувачем якої визначено ТОВ Софія Київська ХІ століття , шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про її скасування;

- визнати недійсним запис у державному земельному кадастрі та автоматизованій системі ПК Кадастр , якими визначено ТОВ Софія Київська ХІ століття землекористувачем земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, визначений за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2018 року позов задоволено частково - скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, землекористувачем якої визначено ТОВ Софія Київська ХІ століття , шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про її скасування. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду справи ТОВ Софія Київська ХІ століття не є власником нерухомості площею 319 квадратних метрів, розташованої по АДРЕСА_2, у м. Києві. Крім того, суд підкреслив, що на момент звернення ТОВ Софія Київська ХІ століття за реєстрацією проінвентаризованої земельної ділянки, власником якої є територіальна громада міста Києва, останнє не було фактичним користувачем земельної ділянки. Поряд з іншим, суд зауважив, що навіть у випадку відсутності у ОСОБА_1 права користування спірною земельною ділянкою аналіз наявних у матеріалах справи документів дає підстави для висновку, що державна реєстрація останньої впливає на права інших осіб на формування земельної ділянки, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що витяг з бази даних міського земельного кадастру від 16.08.2016 року не є правовстановлюючим документом у розумінні Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а тому земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 не є сформованою у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України. Крім того, суд підкреслив, що оскільки Позивач не звертався до ГУ Держгеокадастру у м. Києві із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, позовні вимоги щодо її реєстрації задоволенню не підлягають. Крім іншого, суд указав, що позовна вимога про визнання недійсним запису є необґрунтованою з огляду на скасування такого запису в судовому порядку. Окремо Окружний адміністративний суд міста Києва зазначив про відсутність правових підстав для призначення експертизи, виходячи з того, що ТОВ Софія Київська ХІ століття не є власником об'єкту нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Третя особа-1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у позові у повному обсязі. Свої доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки відповідає вимогам законодавства, у тому були відсутні правові підстави для відмови у державній реєстрації спірної земельної ділянки. Крім того, наголошує на залишенні поза увагою суду приватноправового характеру даного спору.

Крім того, вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що прийняте із порушеннями норм права, Відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. При цьому наголошує, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що статус ТОВ Софія Київська ХІ століття як фактичного користувача земельної ділянки не відповідав вимогам рішення Київської міської ради. Звертає увагу, що надана Третьою особою-1 технічна документація відповідала вимогам чинного законодавства, у той час як технічний паспорт на нежитлове приміщення не є складовою технічної документації для державної реєстрації земельної ділянки. Наголошує, що Позивачем не доведено, що земельна ділянка із кадастровим номером НОМЕР_3 є сформованою, а відтак остання не є об'єктом цивільних прав. Зазначає, що підстави для відмови у державній реєстрації земельної ділянки були відсутні. Крім того, підкреслює, що скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі можливого у майбутнього порушення прав ОСОБА_1 чи інших осіб на нерухоме майно та земельну ділянку, на якій воно розташоване, суперечить вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзивів на апеляційні скарги.

У відзивах на апеляційні скарги, які є аналогічними за своїм змістом, Позивач просить відмовити апелянтам у задоволенні позовних вимог про скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2018 року. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що на момент звернення за реєстрацією проінвентаризованої земельної ділянки ТОВ Софія Київська ХІ століття не було фактичним її користувачем. Крім того, стверджує, що Третя особа-1 надала недостовірні відомості для державної реєстрації спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим наявні правові підстави для її скасування.

У межах встановлених судом строків відзиву на апеляційні скарги від інших учасників справи не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2018 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.11.2018 року.

У судовому засіданні представник ТОВ Софія Київська ХІ століття доводи апеляційної скарги підтримав та просив її вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених в останній. При цьому не заперечував проти задоволення апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у м. Києві.

Представник Відповідача-2 наполягав на задоволенні власної апеляційної скарги, не заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги Третьої особи-1.

Позивач наполягав на залишенні апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник Київської міської ради вимоги поданих апеляційних скарг підтримала.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції змінити, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, площею 125,00 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (сквер №2), на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НАА №044973 (т. 1 а.с. 53), що підтверджується витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі від 23.05.2014 року №37459995 (т. 1 а.с. 54-55) та витягом з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.05.2014 року №22073644 (т. 1 а.с. 81-82).

Згідно витягу з бази даних міського земельного кадастру від 16.08.2016 року, виготовленого КП Київський інститут земельних відносин (т. 1 а.с. 79), ОСОБА_1 є землектростувачем земельної ділянки з кодом 91:015:006, площею 298,73 кв. м, розташованої за адресою Володимирський проїзд, 2 (сквер №2).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, виданого ГУ Держгеокадастру у м. Києві від 12.03.2016 року №34-26-7777.5-1900/30-16 (т. 3 а.с. 21), нормативно-грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_4, розташованої у АДРЕСА_1, складає 8 638 869,44 грн. Зі змісту листа Головного управління ДФС у м. Києві від 03.03.2018 року №7350/П/26-15-13-05-19 вбачається, що за 2016 рік ОСОБА_1 сплачено до бюджету 102 675,09 грн. земельного податку за фактичне використання частини земельної ділянки площею 0,03 га з кадастровим номером НОМЕР_4, розташованої у АДРЕСА_1, (т. 3 а.с. 22).

Разом з тим, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.05.2017 року №НВ-8000551022017 (т. 1 а.с. 152-156), 23.02.2017 року було зареєстровано у Державному земельному кадастрі земельну ділянку площею 0,0258 га за адресою: АДРЕСА_2, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури та присвоєно їй кадастровий номер НОМЕР_5. Згадана державна реєстрація була здійснена Відповідачем-2 на підставі поданих Третьою особою-1 заяви і доданих до неї документів (т. 3 а.с. 60-160).

Як вірно встановив суд першої інстанції, вважаючи, що межі земельної ділянки ТОВ Софія Київська ХІ століття з кадастровим номером НОМЕР_5 накладаються на межі земельної ділянки Позивача з кадастровим номером НОМЕР_4, на якій розташована належна останньому на праві власності нежитлова будівля, а також з огляду на протиправність прийнятого ГУ Держгеокадастру в м. Києві рішення про державну реєстрацію земельної ділянки за ТОВ Софія Київська ХІ століття , ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 79-1, 120, 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 9, 15, 16, 21, 24 Закону України Про Державний земельний кадастр , ст. ст. 25, 35 Закону України Про землеустрій , а також Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5, землекористувачем якої визначено ТОВ Софія Київська ХІ століття , адже відповідною реєстрацією порушені права інших землекористувачів.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Закон України Про Державний земельний кадастр (далі - Закон про ДЗК) установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону про ДЗК державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Приписи ч. 8 ст. 9 Закону про ДЗК визначають, що державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

За правилами ст. 24 Закону про ДЗК та п. п. 107-111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 (далі - Порядок №1051), державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про землеустрій документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Види документації із землеустрою: а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць; в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів; г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб; е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); з) робочі проекти землеустрою; и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту; й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок; к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Системний аналіз наведених норм дає підстави погодитися з висновком суду першої інстанції, що державна реєстрація земельних ділянок в Державному земельному кадастрі у порядку відведення може здійснюватись на підставі документації із землеустрою, визначеною ст. 25 Закону України Про землеустрій , а не на підставі технічного звіту щодо встановлення меж земельної ділянки.

Відповідно до ч. 9 ст. 24 Закону про ДЗК при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Згідно ст. ст. 1, 16 Закону про ДЗК та п. п. 29, 30, 34 Порядку №1051 кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.

Кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999).

Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою. Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки визначаються на підставі: індексної кадастрової карти (плану); даних, що містяться у Державному земельному кадастрі; відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки, зазначених у документації із землеустрою та відповідному електронному документі.

Положеннями ч. 17 ст. 21 Закону про ДЗК передбачено, що інформація про дату реєстрації заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, вхідний номер, стислий зміст заяви, а також інформація про наслідки її розгляду підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 15 Закону про ДЗК до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, згідно ч. 8 ст. 24 Закону про ДЗК на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 126 ЗК України).

Таким чином, Окружний адміністративний суд міста Києва прийшов до обґрунтованого висновку, що витяг з бази даних міського земельного кадастру від 16.08.2016 року не є правовстановлюючим документом у розумінні Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Крім того, відповідно до рішення Київської міської ради від 25.12.2012 року № 715/8999 у зв'язку із припиненням повноважень виконавчого органу Київської міської ради з ведення Державного земельного кадастру в місті Києві та з метою забезпечення його ведення центральним органом з питань земельних ресурсів і його територіальним органом в місті Києві до Державного агентства земельних ресурсів України було передано інформацію про земельні ділянки в межах міста Києва, зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) до 01 січня 2013 року в електронному вигляді у форматі обмінного файлу уніфікованої системи.

Як встановлено судом першої інстанції, інформація в електронному вигляді про земельну ділянку, з кадастровим номером НОМЕР_4, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до територіального органу виконавчої влади, що реалізує державну політики у сфері земельних відносин у місті Києві не передавалась.

При цьому, згідно даних Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4 не зареєстрована, що підтверджується результатами пошуку земельної ділянки із таким кадастровим номером на сайті Публічна кадастрова карта України ( http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta ), а тому вказана земельна ділянка не є сформованою у розумінні ст.79-1 ЗК України.

За таких обставин, номер земельної ділянки, на який Позивач посилається у своєму позові - НОМЕР_4, не є кадастровим номером земельної ділянки у розумінні вимог чинного законодавства.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 із заявами про державну реєстрацію (внесення відомостей (змін) до Державного земельного кадастру) до територіального органу Держгеокадастру за місцем знаходження земельної ділянки не звертався, а в матеріалах справи докази протилежного відсутні, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності ГУ Держгеокадастру у м. Києві щодо невнесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Крім іншого, з огляду на нормативно регламентовані Законом про ДЗК та Порядком №1051 процедуру, порядок та підстави державної реєстрації земельної ділянки, а також зважаючи на те, що вчинення відповідних дій віднесено Законодавцем до виключної компетенції Державного кадастрового реєстратора, а також з урахуванням встановлених вище обставин відсутності доказів звернення ОСОБА_1 із заявою про здійснення державної реєстрації земельної ділянки, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у м. Києві внести відомості до Державного земельного кадастру про зареєстровану земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, оскільки в іншому випадку матиме місце невиправдане втручання суду у дискреційні повноваження органу державної влади, що йде у розріз о основними завданнями адміністративного судочинства.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, землекористувачем якої визначено ТОВ Софія Київська ХІ століття , шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про її скасування, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно ст. 35 Закону України Про землеустрій інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

10.09.2015 року Київською міською радою було прийнято рішення від № 958/1822 Про інвентаризацію земель міста Києва , згідно п. 1 якого приписано провести інвентаризацію земель міста Києва.

Крім того, відповідно до пп. 2.1 п. 2 згаданого рішення органу місцевого самоврядування дозволено виступити замовниками технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель - землекористувачам земельних ділянок - щодо земельних ділянок, які перебувають у їх фактичному користуванні, за власні кошти.

На підставі вказаного вище рішення КМР, розробником документації з землеустрою - ТОВ Паралель-8 було подано на погодження до ГУ Держгеокадастру у м. Києві технічна документація з землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки з адресою: АДРЕСА_2, замовником якої виступило ТОВ Софія Київська ХІ століття .

Як встановлено судом першої інстанції, Відповідачем-2 була розглянута вищевказана технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки та надано висновок до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 19.10.2016 року № 19-26-0.31-1278/35-16 (т. 3 а.с. 90).

У подальшому ГУ Держгеокадастру у м. Києві 23.02.2017 року було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5, площею 0,0258 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. Цільове призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку) (т. 3 а.с. 61-71).

Як встановлено судом першої інстанції, згідно інформації, отриманої від органу державної реєстрації прав в порядку інформаційного обміну, 30.03.2017 року до ГУ Держгеокадастру у м. Києві надійшли відомості про те, що на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5 зареєстровано право комунальної власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав - 19743701.

Разом з тим, у листі постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради від 19.04.2017 року №08/281-1286 (т. 2 а.с. 160), направленого у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 11.04.2017 року №08/П-3928 та від 13.04.2017 року №08/П-4022, зазначено, що на засіданні постанційної комісії 13.04.2017 року було відхилено проект рішення (ПР-13220 від 06.04.2017 року) Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю Софія Київська ХІ століття для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі громадського призначення з надання послуг населенню на АДРЕСА_2 у Шевченківському районі міста Києва .

Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 року у справі № 826/5584/17, яка набрала законної сили, зокрема, скасовано запис (номер 5914056, здійснений 24.05.2014 року) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення (в літ. З), за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 319,00 кв. м., за ТОВ Софія Київська XI століття (код ЄДРПОУ 39219117) (т. 2 а.с. 144-148).

Крім іншого, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що у матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15.01.2018 року, за умовами якого ТОВ Софія Київська XI століття було продано компанії ВІРДЖИН ПІПЛ Л.П. (нерезидент України) об'єкт нерухомого майна, а саме - нежитлові приміщення (в літ. З), за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 319, 00 кв.м. (т. 3 а.с. 183-184).

За таких обставин, судова колегія погоджується з твердженням Окружного адміністративного суду міста Києва, що станом на момент вирішення останнім даного спору, Третя особа-1 є не власником вказаного вище об'єкту нерухомого майна.

Поряд з цим, з урахуванням згаданого вище рішення Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/5584/17, момент звернення ТОВ Софія Київська XI століття за реєстрацією інвентаризованої земельної ділянки, власником якої є Київська міська рада, його правовий статус не відповідав вимогам рішення КМР від 10.09.2015 року № 958/1822 Про інвентаризацію земель міста Києва , оскільки у розумінні ЗК України воно не було фактичним користувачем земельної ділянки.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 24 Закону про ДЗК що державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

За правилами ч. 10 ст. 24 Закону про ДЗК державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Відповідно до ч. 11 ст. 24 Закону про ДЗК у разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених в абзаці третьому цієї частини, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний термін повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки.

Приписи ч. 1 ст. 120 ЗК України визначають, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, набуття Позивачем права власності на нежитлову будівлю (сквер № 2), загальною площею 125,0 кв.м., розташованою за адресою: місто Київ, Шевченківський район, Володимирський проїзд, 2, до нього могло перейти як право власності на земельну ділянку, на якій вона розташована за правилами, визначеними ст. ст. 120 ЗК України та 377 ЦК України, так і право користування нею.

Крім того, сам факт перебування земельної ділянки у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради свідчить про наявність у ОСОБА_1 права на звернення із клопотанням про розроблення документації з землеустрою з метою її подальшого відведення. При цьому обмеження у строках такого звернення законодавством не передбачено.

Водночас, формування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5 з усталеними межами на підставі заяви особи, яка не вважається її фактичним користувачем у розумінні вимог чинного законодавства, унеможливлює реалізацію права Позивача чи інших осіб здійснити державну реєстрацію земельної ділянки, на якій розташована належна йому (їм) нежитлова будівля.

За таких обставин, проведення державної реєстрації земельної ділянки на підставі технічної документації, розробленої за замовленням особи - ТОВ Софія Київська ХІ столітті , яка, як було встановлено раніше, не може вважатися фактичним землекористувачем земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_6, свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо необхідності скасування державну реєстрацію земельної ділянки, з кадастровим номером НОМЕР_2, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, землекористувачем якої визначено ТОВ Софія Київська ХІ століття , шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про її скасування.

Крім того, Окружний адміністративний суд міста Києва обґрунтовано підкреслив, що, з урахуванням скасування в судовому порядку державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, правові підстави для визнання відповідного запису недійсним відсутні.

Посилання ТОВ Софія Київська ХІ століття про помилкове віднесення судом першої інстанції даного спору до публічно-правового, адже фактично спір виник з приводу реалізації цивільних прав ОСОБА_1, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, як було зазначено вище, даний спір виник у зв'язку з реалізацією суб'єктом владних повноважень - ГУ Держгеокадастру у м. Києві, своїх владно-управлінських функцій у сфері державної реєстрації земель. При цьому саме проведення без достатньої правової підстави державної реєстрації земельної ділянки, як було встановлено вище, і стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на завдання адміністративного судочинства, визначені законодавцем для адміністративних судів, колегія суддів, виходячи з предмету та підстав заявленого позову, приходить до висновку, що у межах спірних правовідносин наявний саме публічно-правовий спір, що виключає можливість його розгляду в порядку іншого судочинства.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що скасування державної реєстрації земельної ділянки не зумовлює порушення прав ТОВ Софія Київська ХІ століття , адже матеріали справи не містять доказів її належності на будь-якому правовому титулі вказаному товариству.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Софія Київська ХІ століття та Головного управління Держгеокадастру у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління Держгеокадастру у місті Києві, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю Софія Київська ХІ століття , Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Київської міська рада, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, скасування державної реєстрації, визнання недійсним запису - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 14 листопада 2018 року.