Рішення

від 30.10.2018 по справі 179/353/16-ц

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 179/353/16-ц

провадження № 2/179/25/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2018 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Нестер К.С.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки ,

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_5 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки.

Позивач в позові посилається на те, що вона є власником земельної ділянки площею 8,260 га, що розташована на території Топчинської сільської ради. 11 вересня 2000 року позивач отримала державний акт на право приватної власності на землі, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1222387000:01:002:0539.

10 червня 2014 року з листа приватного нотаріуса Магдалинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 позивачеві стало відомо, що між нею та відповідачем укладений договір дарування земельної ділянки.

Крім того, позивач зазначає, що вона укладала та реєструвала договір оренди цієї земельної ділянки зареєстрований 23 жовтня 2002 року, а після закінчення його дії було укладено інший договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано 18 вересня 2008 року.

19 лютого 2015 року листом відділу Держземагенства у Магдалинівському районі Дніпропетровської області позивачеві повідомлено, що 22 травня 2001 року між нею та відповідачем було укладено договір дарування земельної ділянки.

Позивач вказує на те, що в цей період було заборонено вчиняти договори щодо відчуження земельних ділянок.

У зв'язку із порушенням прав позивача як власника земельної ділянки, позивач звертається до суду та прохає суд визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 8,260 га, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідчений 22 травня 2001 року приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 і зареєстрований в реєстрі за № 1316 та поновити строк позовної давності.

У зв'язку із смертю позивача ОСОБА_5, 11 березня 2017 року, ухвалою суду від 02 лютого 2018 року до участі у справі в якості позивача було залучено спадкоємицю - ОСОБА_3, якою було подано 10 травня 2018 року заяву про збільшення розміру позовних вимог.

ОСОБА_3 у своїй заяві зазначає, що 30.03.2018 року на підставі інформації Магдалинівського відділу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області їй стало відомо, що на підставі договору дарування від 22 травня 2001 року відповідач отримав на своє ім'я державний акт на право приватної власності на землю серії Р3 № 139030, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Мд № 9942 від 25.10.2002 року.

У зв'язку із тим, що ОСОБА_3 дізналася про існування державного акту виданого на ім'я відповідача, прохає доповнити позовні вимоги та визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії Р3 № 139030, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Мд № 9942 від 25.10.2002 року виданий на ім'я ОСОБА_2.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні заперечив проти позову, посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях на позовну заяву, зазначивши, що оспорюваний договір дарування земельної ділянки був укладений між ним та ОСОБА_5 22 травня 2001 року за вільним волевиявленням сторін, посвідчений нотаріально, у відповідності до вимог законодавства.

Крім того, відповідач пояснив, що він отримав на своє ім'я державний акт на земельну ділянку, яка була йому подарована. Також відповідач прохав застосувати строки позовної давності до позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання недійсним державного акту.

Вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги за наступних підстав.

У відповідності до ч. 6 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Судом встановлено, що рішенням 14 сесії 23 скликання Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 06 березня 2000 року Про передачу земельних часток у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_5 передано безкоштовно земельну ділянку у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель колективної власності КДСП Хлібороб (а. с. 81).

Згідно абзацу 1 статті 23 Земельного Кодексу України № 561-ХІІ від 18.12.1990 року (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

На підставі рішення 14 сесії 23 скликання Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 06 березня 2000 року, ОСОБА_5 11 вересня 2000 року було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 072181 (а. с. 17).

Згідно договору дарування земельної ділянки від 22 травня 2001 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1316, ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 8,260 га, яка належала їй на підставі державного акту серії ІІІ-ДП № 072181 (а. с. 10).

На підставі договору дарування земельної ділянки від 22 травня 2001 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1316, відповідач ОСОБА_2 25 жовтня 2002 року отримав на своє ім'я державний акт на право приватної власності на землю серії Р3 № 139030, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Мд № 9942 (а. с. 76).

Згідно листа приватного нотаріуса Магдалинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 від 10.06.2014 року, ОСОБА_5 повідомлено, що 22 травня 2001 року, за реєстровим № 1316 посвідчено договір дарування земельної ділянки.

Позивач в позовній заяві прохає поновити строк позовної давності, оскільки дізналася про порушення своїх прав у січні 2016 року, з моменту коли відповідач почав вимагати передання йому земельної ділянки. В той же час, відповідач прохає застосувати строк позовної давності до вказаних правовідносин, оскільки між сторонами було укладено договір 22 травня 2001 року, а позов до суду подано 13 квітня 2016 року, із пропуском трирічного строку позовної давності.

Згідно п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції від 16 січня 2003 року) до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Отже до правовідносин, які виникли між сторонами щодо визнання недійсним укладеного 22 травня 2001 року застосовуються положення ЦК Української РСР.

Відповідно до ст. 76 ЦК Української РСР право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і переривання перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і ст. ст. 78 і 79 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 71, 75, 80 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 дізналася про порушення своїх прав 10 червня 2014 року, у зв'язку із наданням інформації про посвідчення оспорюваного договору, оскільки до цього часу позивач - ОСОБА_5 вільно розпоряджалася земельною ділянкою, надаючи її в оренду, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне поновити строк позовної давності

Статтею 1 Закону України Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю) (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що до врегулювання порядку реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку (пай) Земельним кодексом України (561-12) власники земельних часток (паїв) тимчасово не можуть укладати угоди щодо купівлі-продажу, дарування земельної частки (паю) або іншим способом відчужувати зазначені частки (паї), крім передачі їх у спадщину та при викупі земельних ділянок для державних і громадських потреб.

Відповідно до абзацу 1 ст. 114 ЗК України № 561-ХІІ від 18.12.1990 року, купівля-продаж, дарування, застава, самовільний обмін земельних ділянок землекористувачами, в тому числі орендарями, а також угоди, укладені власниками землі з порушенням установленого для них порядку придбання або відчуження земельних ділянок, є недійсними.

У відповідності до ст. 48 ЦК УРСР (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) , недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 набула земельну ділянку площею 8,260 га, як власник земельної частки (паю), яка відведена в натурі, договір дарування земельної ділянки від 22 травня 2001 року, зареєстрований в реєстрі за № 1316, було укладено в порушення вимог закону, оскільки на момент його посвідчення було заборонено укладати угоди щодо дарування земельної частки (паю). Оскільки за договором дарування укладеним у порушення вимог закону відповідачем було виготовлено державний акт, у зв'язку із чим, суд вважає за необхідне визнати недійсними оспорюваний договір дарування та виданий на його підставі державний акт.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1616 грн. 07 коп., тому з відповідача слід стягнути судовий збір сплачений позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 81, 263-265, 268 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки - задовольнити.

Визнати договір дарування земельної ділянки площею 8,260 га, кадастровий номер 1222387000:01:002:0539, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідчений 22 травня 2001 року приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 і зареєстрований в реєстрі за № 1316 - недійсним.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09 листопада 2018 року.

Суддя Т.А.Ковальчук