Постанова

від 13.11.2018 по справі 810/2457/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

13 листопада 2018 року

справа №810/2457/16

адміністративне провадження №К/9901/40232/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у складі судді Волкова А.С. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року у складі колегії суддів Мезенцева Є.І., Файдюка В.В., Чаку Є.В. у справі № 810/2457/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фіно-верде до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

08 липня 2016 року, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05 вересня 2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіно-верде" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у не відображенні в системі електронного адміністрування податку на додану вартість від'ємного значення з податку на додану вартість, невикористаного (непогашеного) станом на 01 липня 2015 року у сумі 8 036 284,00 грн., а також зобов'язати відповідача відобразити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість від'ємне значення з податку на додану вартість, невикористаного (непогашеного) станом на 01 липня 2015 року, у сумі 8 036 284,00 грн.

27 вересня 2016 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року, адміністративний позов Товариства задоволений повністю, визнано протиправною бездіяльність податкового органу, що виявилась у невідображенні в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми від'ємного значення з податку на додану вартість Товариства невикористаного (непогашеного) станом на 01 липня 2015 року у сумі 8036284,00 грн. та зобов'язано податковий орган відобразити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму від'ємного значення з податку на додану вартість Товариства невикористаного (непогашеного) станом на 01 липня 2015 року, у сумі 8036284,00 грн.

06 червня 2017 року податковим органом подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач доводить правомірність відображення ним даних податкової звітності позивача даним ІС Податковий блок з урахуванням самостійного уточнення даних Товариством, внаслідок виявлення помилок за лютий, березень, червень 2015 року та положень пункту 34 підрозділу 2 розділу 20 Податкового кодексу України, за якими після обнуління показників формули реєстраційна сума одноразово збільшується на суму від'ємного значення, що задекларована платником податків виключно у рядках 24 та 31 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року та не перераховується надалі в зв'язку з уточненням показників такої звітності. На переконання правильності застосування ним цієї норми наводить роз'яснення Державної фіскальної служби України від 21 жовтня 2015 року №22210/6/99-99-19-03-02-15 Про розгляд листа .

14 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано справу №810/2457/16 з Київського окружного адміністративного суду.

04 грудня 2017 року Товариством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у яких посилаючись на не спростування висновків судів попередніх інстанцій доводами податкового органу, законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

10 січня 2018 року справа № 810/2457/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

19 березня 2018 року справа № 810/2457/16 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/40232/18 з Вищого адміністративного суду України передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 38419387, перебуває на обліку податкового органу є платником податку на додану вартість, липні 2015 року засобами електронного зв'язку подав до податкового органу (Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, правонаступником якої є відповідач у справі) податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року за реєстраційним номером 9150871917 (квитанція № 2 від 17.07.2015 о 14:07:10).

Платник податку у рядку 24 цієї декларації "Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду" відобразив суму від'ємного значення у розмірі 5 751 537,00 грн., у рядку 31 "Сума непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду" суму від'ємного значення у розмірі 2 284 747,00 грн.

У лютому 2016 року позивачу стало відомо про те, що задекларована ним у декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року сума від'ємного значення цього податку у розмірі 8 036 284,00 грн. (сума рядків 24 та 31 декларації з ПДВ за червень 2015 року) не відображена у системі електронного адміністрування ПДВ та не враховується у реєстраційній сумі, що підтверджується копією витягу з системи електронного адміністрування ПДВ від 10 лютого 2016 року № 10328913.

Судами попередніх інстанцій встановлено оскарження Товариством дій податкового органу щодо самостійного корегування ним даних податкової звітності позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в адміністративному порядку, за результатами якого позивачу відмовлено у коригуванні показника реєстраційної суми, обґрунтовуючи відмову тим, що позивач при заповненні податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2015 року та наступні звітні (податкові) періоди не відобразив у таблиці 1 додатку 2 (Д2) до декларацій інформацію про періоди виникнення залишків від'ємного значення, що були ним задекларовані у період до 01 лютого 2015 року.

Звертаючись до суду з позовом та впродовж усього розгляду справи позивач доводить, що податковий орган припустився бездіяльності, що виявилась у незабезпеченні автоматичного збільшення суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за результатом подання електронної декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року.

Суди попередніх інстанцій здійснили буквальний аналіз положень Податкового кодексу України та висновувалися на тому, що з 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Наведеними змінами система електронного адміністрування податку на додану вартість запроваджена поетапно відповідно до пункту 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України: з 1 січня до 1 липня 2015 року - у тестовому режимі; з 1 липня 2015 року - на постійній основі.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість".

Електронний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - електронний рахунок) - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. Для кожного платника податку Казначейством відкривається один електронний рахунок.

Протягом дії системи електронного адміністрування податку на додану вартість у тестовому режимі платники податку самостійно зараховують на такі електронні рахунки кошти з власних поточних рахунків, відкритих у банківських установах, у сумах, необхідних для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку, задекларованих ними в податковій звітності з податку на додану вартість.

З 1 липня 2015 року на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платники податку зараховують також кошти у сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та надає право для реєстрації в ЄРПН податкових накладних / розрахунків коригування.

Пунктом 34 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 2001.3 статті 2001 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових УНаклОтр, УНаклВид та УМитн, що були сформовані починаючи з 1 липня 2015 року. Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом.

До 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

Державна фіскальна служба України неодноразово у листах від 22 червня 2015 року № 22408/7/99-99-19-03-01-17, від 07 серпня 2015 року № 29168/7/99-99-19-03-02-17, від 11 серпня 2015 року № 29562/7/99-99-19-03-02-17 надавались роз'яснення щодо внесених змін до Податкового кодексу України в зв'язку із прийняттям Закону України від 16 липня 2015 року № 643-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість", в яких наголошувалось на обов'язку контролюючого органу забезпечити автоматичне збільшення реєстраційної суми за алгоритмом, передбаченим пунктом 34 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу, який описано вище.

Судами попередніх встановлено, що по відношенню до позивача податковий орган у порушення наведених норм не забезпечив зарахування суми 8 432 775,00 грн. до показника суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, та відповідно не збільшив на суму 8 432 775,00 грн. суму податку, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оцінюючи спірні відносини суди попередніх інстанцій виклали в судових рішеннях зміст пункту 49.17 статті 49, статті 63 Податкового кодексу України в контексті виконання функцій адміністрування податковим органом та дійшли висновку про те, що податковий орган припустився протиправної бездіяльності, що виявилась у незабезпеченні автоматичного збільшення суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за червень 2015 року у сумі 8036 284,00 грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про необхідність зобов'язання податкового органу вчинити дії щодо збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість реєстраційну суму (УНакл), на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від'ємного значення за червень 2015 року у сумі 8 036 284,00 грн.

Суд визнає, що внесення коригувань до податкової бази даних, що підтверджено відомостями з Інтегрованої картки платника податків, без винесення податкового повідомлення-рішення не ґрунтується на приписах чинного законодавства, висновуючись на системному аналізі положень статей 54, 58 Податкового кодексу України, наведені положення яких дають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

Суд визнає, що обов'язок платника податків подати декларацію узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження податковим органом з оцінкою обставин справи судами попередніх інстанцій. Це питання знаходиться поза межами перегляду судом касаційної інстанції відповідно до положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року у справі № 810/2457/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Справу №810/2457/16 направити до Шостого апеляційного адміністративного суду, повідомивши про це Київський окружний адміністративний суд.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер