Постанова

від 06.11.2018 по справі 826/5414/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2018 року

Київ

справа №826/5414/16

касаційне провадження №К/9901/31987/18, К/9901/31985/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Управління) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 та касаційну скаргу Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 (головуючий суддя - Кузьмишина О.М., судді - Глущенко ЯґБ., Шелест С.Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ніка ЛТД (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Інспекція), Головного управління ДФС у місті Києві, Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, Управління та ДФС, у якому просило: визнати незаконною бездіяльність Інспекції, Управління та ДФС по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від'ємного значення за червень 2015 року у розмірі 4174714,00 грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у визначений законом термін; зобов'язати Інспекцію, Управління та ДФС збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від'ємного значення за червень 2015 року у розмірі 4174714,00 грн. та відобразити відповідне збільшення у витязі з системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалось на те, що 17.07.2015 Товариством була подана податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2015 року, у рядку 24 якої задекларовано показник 1398081,00 грн., а 04.08.2015 Товариством був поданий уточнюючий розрахунок, згідно з яким сума, задекларована у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, становить 4174714,00 грн. Разом з цим, у Товариства виникли труднощі із електронним декларуванням, оскільки відповідачами не було забезпечено автоматичне збільшення від'ємного значення на суму 4174714,00 грн., на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 200-1.3 Податкового кодексу України.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 20.01.2017 у задоволенні позовних вимог відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що органи ДФС правомірно не відобразили дані, вказані Товариством в уточнюючому розрахунку за червень 2015 року, оскільки за змістом підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України визначальним фактором для автоматичного збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є значення такої суми виключно у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року та не перераховується надалі у зв'язку з уточненням показників такої звітності.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 15.03.2017 рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав незаконною бездіяльність Інспекції, Управління та ДФС по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за червень 2015 року у розмірі 4174714,00 грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у визначений законом термін; зобов'язав Інспекцію, Управління та ДФС збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за червень 2015 року у розмірі 4174714,00 грн. та відобразити відповідне збільшення у витязі з системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період червень 2015 року, поданий Товариством 04.08.2015 до контролюючого органу, є однією із форм податкової звітності з податку на додану вартість, а отже сформовані у ньому показники, зокрема рядка 24, мали бути враховані органами ДФС при автоматичному збільшенні суми, на яку Товариство має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на величину від'ємного значення за червень 2015 року у сумі 4174714,00 грн., тоді як відповідачами не надано належних та обґрунтованих пояснень, які б спростовували твердження позивача про обов'язок контролюючих органів збільшити Товариству суму ліміту на 4174714,00 грн., на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні.

ДФС оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 13.06.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме - пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, не з'ясовані всі обставини справи та не враховані надані суду докази, оскільки реєстраційна сума збільшується на суму від'ємного значення, що задекларована платником податків виключно у рядках 24 та 31 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року та не підлягає перерахунку внаслідок уточнення показників такої звітності.

Управління оскаржило рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 10.05.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме - пункту 34підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, не з'ясовані всі обставини справи та не враховані надані суду докази, оскільки реєстраційна сума збільшується на суму від'ємного значення, що задекларована платником податків виключно у рядках 24 та 31 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року та не підлягає перерахунку внаслідок уточнення показників такої звітності.

У запереченнях на касаційні скарги Товариство зазначає, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період червень 2015, наданий Товариством 04.08.2015 до контролюючого органу, є однією із форм податкової звітності з податку на додану вартість, а отже сформовані у ньому показники (зокрема рядка 24) мали бути враховані контролюючими органами при автоматичному збільшенні суми, на яку Товариство має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на величину від'ємного значення за червень 2015 року у розмірі 4174714,00 грн., з огляду на що просить суд відмовити у задоволенні касаційних скарг, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.04.2018 касаційні скарги ДФС та Управління прийняв до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 05.11.2018 - визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 06.11.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи та дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.07.2015 Товариство подало до Інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015, у рядку 24 якої задекларувало показник у сумі 1398081,00 грн. Зазначена декларація була прийнята Інспекцією 17.07.2015, що підтверджується квитанцією №2.

04.08.2015 Товариство подало до Інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (звітний (податковий) період, за який виправляються помилки - червень 2015 року), в якому уточнило показник рядка 24, у зв'язку з чим уточнений показник становив суму 4171714,00 грн. Зазначений уточнений розрахунок був прийнятий Інспекцією 04.08.2015, що підтверджується квитанцією №2.

У зв'язку з тим, що у Товариства виникли труднощі із електронним декларуванням, оскільки відповідачами не було забезпечено автоматичне збільшення від'ємного значення на суму 4174714,00 грн., на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 200-1.3 Податкового кодексу України, Товариство листом від 12.11.2015 за вих. №19 звернувся до Інспекції з проханням надати роз'яснення та привести у відповідність значення рядка №9 Витягу до вимог діючого законодавства та відповідно з поданими Товариством декларацією та уточнюючим розрахунком за червень 2015 року.

Листом №14180/10/26-51-15-01-121 від 04.12.2015 Інспекція надала відповідь, у якій роз'яснила норми податкового законодавства заявнику.

Не погоджуючись з вказаною відповіддю Інспекції, Товариство скерувало ідентичний за змістом лист від 13.11.2015 за вих. №220 до Управління.

За наслідком розгляду звернення позивача, Управління повідомило Товариство, що, відповідно до пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України після обнуління показників формули реєстраційна сума збільшується на суму від'ємного значення, що задекларовано платником податків виключно у рядках 24 та 31 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 та не перераховується надалі у зв'язку з уточненням показників такої звітності.

Листом від 26.11.2015 Товариство звернулось до ДФС з проханням надати письмові роз'яснення щодо механізму включення суми рядка 24 уточнюючого розрахунку за червень 2015, поданої та прийнятої декларації ДФС, значення рядка №9 Витягу -показник УНакл, та зарахування у формулу для коректного відображення на збільшення рядка №2 Витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість. Копію зазначеного листа було скеровано Інспекції та Управлінню.

ДФС листом від 01.12.2015 №25646/6/99-99-15-01-03-15 надала Товариству відповідь з посиланням на положення пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

У відповідності до пункту 200-1.1 статті 200-1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 200-1.2 статті 200-1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість .

Згідно з пунктом 1 Порядку електронного декларування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), система електронного адміністрування податку запроваджується поетапно: на перехідний період (до 1 липня 2015 року або іншої дати, визначеної окремим рішенням Верховної Ради України про скорочення такого періоду) - у тестовому режимі; із зазначеної дати - на постійній основі.

Відповідно до пункту 35 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), період з 1 лютого 2015 року до 1 липня 2015 року є перехідним періодом, протягом якого реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється без обмеження сумою податку, обчисленою за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку електронного декларування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок.

Відповідно до пункту 9-1 Порядку електронного декларування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, за рішенням платника податку може бути збільшена на суму непогашених залишків сум податку, заявлених ним до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларованих до бюджетного відшкодування за такі періоди в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку наступних звітних (податкових) періодів, від'ємного значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, та залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларованих платником податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року. Таке рішення платник податку відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації за звітний (податковий) період після 1 лютого 2015 року, в якому воно прийняте. ДФС після проведення камеральної перевірки зазначеної податкової декларації автоматично збільшує суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на відповідну суму та на запит платника податку інформує його про суму збільшення шляхом надсилання електронного повідомлення. Сума такого збільшення відображається платником податку у складі податкового кредиту податкової декларації за звітний (податковий) період, в якому воно здійснене.

Згідно з пунктом 9-2 Порядку електронного декларування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), після закінчення перехідного періоду, зазначеного у пункті 1 цього Порядку: 1) ДФС автоматично збільшує розмір суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначеної відповідно до пункту 9 цього Порядку, на суму середньомісячного розміру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених за останні 12 звітних (податкових) місяців / чотири квартали, та на запит платника податку інформує його про суму збільшення шляхом надсилання електронного повідомлення. Сума такого збільшення щокварталу підлягає автоматичному перерахунку ДФС шляхом віднімання суми попереднього збільшення та додавання суми збільшення згідно з поточним перерахунком з урахуванням середньомісячного розміру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених за останні 12 звітних (податкових) місяців / чотири квартали, станом на дату перерахунку. На запит платника податку ДФС інформує його про результати такого перерахунку шляхом надсилання електронного повідомлення; 2) сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, автоматично збільшується на суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку. На суму такого збільшення:зменшується сума, задекларована до сплати до бюджету в звітному (податковому) періоді, або збільшується сума від'ємного значення, задекларована в звітному (податковому) періоді; помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язання з податку вважаються погашеними.

Відповідно до пункту 33 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року: а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення. Суми такого від'ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку; б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 січня 2014 року.

Пунктом 34 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що 1 липня 2015 року зареєстрованим платникам податку автоматично збільшується розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, на суму середньомісячного розміру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених за останні 12 звітних (податкових) місяців / 4 квартали. Така сума збільшення щокварталу підлягає автоматичному перерахунку з урахуванням показника середньомісячного розміру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених за останні 12 звітних (податкових) місяців / 4 квартали, станом на дату такого перерахунку. Такий перерахунок здійснюється шляхом віднімання суми попереднього збільшення та додавання суми збільшення згідно з поточним перерахунком. Суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість станом на 1 липня 2015 року автоматично збільшують суму податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу. На суму такого збільшення: зменшується сума, задекларована до сплати до бюджету звітного періоду або збільшується сума від'ємного значення, задекларована в звітному періоді; помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язання з податку на додану вартість вважаються погашеними.

Законом України від 16.07.2015 № 643-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість (який набрав чинності з 29.07.2015) були внесені зміни до пункту 200-1.3 статті 200 Податкового кодексу України, згідно з якими платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (SНакл), обчислену за такою формулою: SНакл = SНаклОтр + SМитн + SПопРах - SНаклВид - SВідшкод - SПеревищ, де: SНаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних; SМитн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України; SПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунка в системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, відкритого для перерахування коштів на його спеціальний рахунок, відкритий в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів; SНаклВид - загальна сума податку за виданими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних; SВідшкод - загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань, проведених за результатами перевірок; SПеревищ - загальна сума перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних. Показники формули, визначеної цим пунктом, обраховуються з 1 липня 2015 року. Під час обрахунку показників SНаклОтр та SНаклВид також використовуються розрахунки коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року, що підлягали наданню покупцям - платникам податку. Для обрахунку показників SНаклОтр, SНаклВид та SМитн використовуються документи (податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 1 липня 2015 року. Під час обрахунку суми SНакл також використовуються показники, визначені пунктом 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положенн цього Кодексу.

Законом України від 16.07.2015 № 643-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість пункт 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу також викладений в іншій редакції. Так, підпунктами 2 та 4 цього пункту встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності зазначеним Законом зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене згідно з пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових SНаклОтр, SНаклВид та SМитн, що були сформовані починаючи з 1 липня 2015 року. Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом: - протягом третього робочого дня після дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" на суму залишків коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість станом на початок такого дня за вирахуванням сум, заявлених платником у складі податкової звітності з податку за звітний (податковий) період за червень 2015 року до перерахування з електронного рахунку до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку та/або на поточний рахунок платника відповідно до пункту 200 1.6 статті 200 1 цього Кодексу. До 31 липня 2015 року / 20 серпня 2015 року сума, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, зменшується на суму податкових зобов'язань, задекларованих за звітний (податковий) період за червень 2015 року / II квартал 2015 року (підпункт 2); - до 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року). Суми такого від'ємного значення можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку (підпункт 4).

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачами всупереч вимог законодавства не забезпечено відображення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість заявлених позивачем в уточнюючому розрахунку відомостей.

При цьому, суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що доводи контролюючих органів про те, що реєстраційна сума в системі електронного адміністрування може бути збільшена на суму від'ємного значення, що задекларована Товариством в податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, та не підлягає перерахунку у зв'язку з подальшим уточненням показників такої звітності шляхом подання відповідних уточнюючих розрахунків, є безпідставними, з огляду на наступне.

За змістом підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначальним фактором для автоматичного збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування податку на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є зазначення такої суми саме в податковій звітності з податку на додану вартість платника податку.

В свою чергу, до податкової звітності з податку на додану вартість згідно положень пункту 8 розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 23 вересня 2014 року № 966 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), належать: податкова декларація з податку на додану вартість з додатками; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанцій дійшов правомірного висновку про те, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за звітний період, поданий Товариством до контролюючого органу, є однією з форм податкової звітності з податку на додану вартість, а отже сформовані у ньому показники мали бути враховані ДФС при визначенні суми, на яку Товариство має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на величину від'ємного значення за червень 2015 року у сумі 4174714,00 грн.

Таким чином, доводи ДФС та Управління, викладені в касаційних скаргах, не спростовують висновків, наведених у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні касаційних скарг слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві та касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна