Ухвала

від 07.11.2018 по справі 2-2518/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-2518/11

Провадження № 6/522/738/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

в складі: головуючого судді Загороднюка В.І.

при секретарі Смоковій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі заяву Ліквідатора Кредитної спілки Україна арбітражного керуючого ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки Україна , третя особа Публічне акціонерне товариство Регіон-Банк про визнання нежилого приміщення офісу № 550 по пров. Маяковського, 7 в м. Одесі об'єктом договору іпотеки від 08.09.2006 року, внесення змін до пункту 6 договору іпотеки від 08.09.2006 року, стягнення заборгованості за договорами додаткового пайового внеску № ГО-090806 А від 09.08.2006 року та № ГО-060906 С від 06.09.2006 року шляхом визнання права власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом Кредитної спілки Україна до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів додаткового пайового внеску від 09.08.2006 року та 06.09.2006 року та договору іпотеки від 08.09.2006 року, -

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2018 року Ліквідатор Кредитної спілки Україна арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поворот виконання заочного рішення Приморського районного суду міста Одеса від 27.04.2009 року у справі № 2-7914/09 (№2-2518/11) посилаючись на те, що ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовною заявою про стягнення з кредитної спілки Україна заборгованості за договором додаткового пайового внеску № ГО-090806А від 09.08.2006 та договором додаткового пайового внеску №ГО-060906С від 06.09.2006 року в розмірі 2096484,22 шляхом визнання за ним права власності на нежиле приміщенні офіс №550 по провулку Маяковського буд 7, належні кредитній спині Україна.

Заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 27.04.2009 року в справі 2-7914/09 (№2-2518/11) позов задоволено частково зазначене заочне рішення стало підставою для реєстрації комунальним підприємством Одеське міське бюро інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості за позивачем права власності на нежитлове приміщення офісу №550 літера А , що знаходиться в місті Одеса за адресом провулок Маяковського, буд. 7.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 14.10.2009 у справі №2-7914 за заявою відповідача заочне рішення від 27.04.2009 року було скасоване й розгляд справи продовжено у загальному порядку.

Відповідач 01.02.2010 у межах цієї справи подав до Приморського районного суду міста Одеси зустрічний позов до Позивача про визнання недійснім договорів додаткового пайового внеску та договору іпотеки. Сторони у ході розгляду позову та зустрічного позову уточнювали та доповнювали свої позовні вимоги.

За змістом остаточно уточнених вимог позивач просив про визнанні нежитлового приміщення офісу № 550 по провулку Маяковського. буд. 7 у м. Одесі об'єктом договору іпотеки від 08.09.2006 року, укладеною позивачем і відповідям, внести зміни до пункту 6 договору іпотеки від 08.09.2006, укладеному позивачем і відповідачем, стягнути на користь позивача заборгованість за договором додаткового пайового внеску від 09.08.2006 року та 06.09.2006 року шляхом визнання за позивачем права власності на приміщення офісу № 550 по провулку Маяковського буд. 7 у м. Одесі.

Відповідача за змістом остаточно уточнених вимог зустрічного позов просив визнати недійсними договори додаткового пайового внеску від 09.08.2006 року та 06.09.2006 року та договір іпотеки від 08.09.2006 року, укладені між позивачем та відповідачем.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 09.12.2016 у задоволені позову позивачу відмовлено, зустрічний позов відповідача задоволено повністю.

Рішенням Одеського апеляційного суду від 29.06.2017 року апеляційна скарга позивача задоволена частково. У позові позивачу відмовлено повністю, зустрічний позов відповідача задоволений частково, визнано недійсним договори додаткового пайового внеску від 09.08.2006 року та 06.09.2006 року та договір іпотеки від 08.09.2006 року, укладені між позивачем та відповідачем.

Постановою Верховного Суду України від 25.07.2018 року касаційну скаргу Позивача задоволено частково, а саме: рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09.12.2016 року та Одеського апеляційного суду від 29.06.2017 року скасовано, у задоволені позову позивачу відмовлено повністю, у задоволені зустрічного позову відповідачу відмовлено повністю. Рішення Верховного Суду України є остаточним, оскарженню не підлягає і вступає у силу з дня його оприлюднення.

Від позивача ОСОБА_2 надійшли заперечення на заяву про поворот виконання рішення суду, у яких він просить суд відмовити у задоволені заяви, оскільки вимоги, заявлені відповідачем є предметом розгляду в самостійній цивільній справі.

Від представника АТ Скай банк , що є правонаступником третьої особи Публічного акціонерного товариства Регіон-Банк надійшли пояснення на заяву про поворот виконання рішення суду, в котрих просили відмовити в задоволенні заяви у зв'язку з її не необґрунтованістю, та у зв'язку з тим, що на разі право власності перебуває не у позивача.

Заявник в судовому засіданні заяву про поворот виконання рішення підтримав, просив задовольнити заяву у повному обсязі.

Заінтересована особа (позивач) в особі представника проти задоволенні заяви заперечувала, просила відмовити в її задоволенні посилаючись на факти наведені в поясненнях.

Частиною 10 ст. 444 ЦПК України встановлено, що заява про поворот виконання рішення розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцяти денний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

В судовому засіданні було встановлено, що Заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 27.04.2009 року в справі 2-7914/09 (№2-2518/11) позов задоволено частково зазначене заочне рішення стало підставою для реєстрації комунальним підприємством Одеське міське бюро інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості за позивачем права власності на нежитлове приміщення офісу №550 літера А , що знаходиться в місті Одеса за адресом провулок Маяковського, буд. 7.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 14.10.2009 у справі №2-7914 за заявою відповідача заочне рішення від 27.04.2009 року було скасоване й розгляд справи продовжено у загальному порядку.

Відповідач 01.02.2010 у межах цієї справи подав до Приморського районного суду міста Одеси зустрічний позов до Позивача про визнання недійснім договорів додаткового пайового внеску та договору іпотеки. Сторони у ході розгляду позову та зустрічного позову уточнювали та доповнювали свої позовні вимоги.

За змістом остаточно уточнених вимог позивач просив про визнанні нежитлового приміщення офісу № 550 по провулку Маяковського. буд. 7 у м. Одесі об'єктом договору іпотеки від 08.09.2006 року, укладеною позивачем і відповідям, внести зміни до пункту 6 договору іпотеки від 08.09.2006, укладеному позивачем і відповідачем, стягнути на користь позивача заборгованість за договором додаткового пайового внеску від 09.08.2006 року та 06.09.2006 року шляхом визнання за позивачем права власності на приміщення офісу № 550 по провулку Маяковського буд. 7 у м. Одесі.

Відповідача за змістом остаточно уточнених вимог зустрічного позов просив визнати недійсними договори додаткового пайового внеску від 09.08.2006 року та 06.09.2006 року та договір іпотеки від 08.09.2006 року, укладені між позивачем та відповідачем.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 09.12.2016 у задоволені позову позивачу відмовлено, зустрічний позов відповідача задоволено повністю.

Рішенням Одеського апеляційного суду від 29.06.2017 року апеляційна скарга позивача задоволена частково. У позові позивачу відмовлено повністю, зустрічний позов відповідача задоволений частково, визнано недійсним договори додаткового пайового внеску від 09.08.2006 року та 06.09.2006 року та договір іпотеки від 08.09.2006 року, укладені між позивачем та відповідачем.

Постановою Верховного Суду України від 25.07.2018 року касаційну скаргу Позивача задоволено частково, а саме: рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09.12.2016 року та Одеського апеляційного суду від 29.06.2017 року скасовано, у задоволені позову позивачу відмовлено повністю, у задоволені зустрічного позову відповідачу відмовлено повністю. Рішення Верховного Суду України є остаточним, оскарженню не підлягає і вступає у силу з дня його оприлюднення.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до вимог ст. 444 ЦПК України, суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він:

1) закриває провадження у справі;

2) залишає позов без розгляду;

3) відмовляє в позові повністю;

4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо скасовано рішення третейського суду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за вказаним рішенням.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується.

При вирішенні питання про поворот виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Враховуючи вище викладене, суд зазначає, що правом на звернення з клопотанням про поворот виконання рішення суду наділений відповідач й після завершення розгляду справи в тому випадку, якщо воно не вирішено судом апеляційної чи касаційної інстанцій, а також під час нового розгляду справи. Питання про поворот виконання рішення розглядається судом, в який справу передано на новий розгляд або судом апеляційної чи касаційної інстанції. Якщо ж цей обов'язок не був виконаний, то відповідач вправі в межах строку позовної давності звернутися до суду, у якого перебуває справа, із заявою про поворот виконання рішення.

Поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Предметом повороту виконання може бути як майно, так і дії, що не мають майнового характеру, зокрема особа, яка виселена з житлового приміщення за скасованим рішенням суду, має бути вселена до нього.

В разі, якщо предметом спору є майно, що визначене індивідуальними ознаками, воно підлягає поверненню від стягувача боржнику в разі скасування рішення суду, на підставі якого його було попередньо передано стягувачу; якщо майно визначено родовими ознаками, слід повернути певну кількість такого майна, це стосується й стягнутих з боржника грошових коштів.

У випадку, якщо предметом виконання є певні блага немайнового характеру, зокрема зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, сторони також мають бути повернуті до первісного стану, що передував виконанню рішення суду. Наведене стосується виконання рішення про поновлення на роботі, відібрання дитини, виселення боржника, вселення стягувача, тощо.

Суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене (отримане) з нього за скасованим рішенням, таким чином, поняття стягнутого підлягає широкому розумінню, до змісту якого входять всі блага, в отриманні яких був заінтересований та яке отримав стягувач як спосіб захисту його порушеного права чи законного інтересу, на випадок, якщо у подальшому це благо не отримало під час нового розгляду такого чи подібного захисту від суду. Законом також передбачено правила на випадок, якщо на час розгляду питання про поворот виконання неможливо повернути майно, що було предметом спору. Неможливість такого повернення може мати як фактичний характер, так й бути викликаною певними перешкодами юридичного характеру. Про фактичну неможливість повернення слід говорити при знищенні майна, його споживанні; про юридичні перешкоди при реалізації майна з прилюдних торгів, в разі придбання його добросовісним набувачем. Для подібних правових ситуацій передбачено здійснити відшкодування вартості цього майна в розмірі грошових коштів, одержаних стягувачем від його реалізації такого чи подібного захисту від суду.

У рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року по справі №13-рп/2011 роз'яснено, що інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Враховуючи позицію Конституційного Суду України щодо тлумачення норми статті 380 ЦПК України, яка регулює питання застосування інституту повороту виконання рішення, поворот виконання рішення це повернення сторін виконавчого провадження в первісне становище у зв'язку із скасуванням виконаного рішення суду з метою поновлення їхніх прав.

Особливості повороту виконання рішення в окремих категоріях справ встановлені ст. 445 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 445 ЦПК України у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Окрім того, ст. 1215 ЦК України встановлено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути обмежений в своїй власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 215, ч. ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Тобто відповідно до ст. ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Не може бути застосована норма ч. 1 ст. 216 цього Кодексу щодо повернення майна (реституції), переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 387, 388 цього Кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З наданої суду інформації вбачається, що право власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення офісу № 550, реєстраційний номер майна: 25298863, були зареєстровані у реєстрі прав власності на нерухоме майно 23.06.2009 року на підставі договору іпотеки р/н 5653 від 08.09.2006 року, посвідченого ПН ОМНО ОСОБА_3 та заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси по справі № 2-7914/09 (2- 2518/11) від 27.04.2009 року.

У подальшому, 06.08.2015 року об 11:26:43 право власності ОСОБА_2 на вказані нежитлові приміщення з відкриттям розділу було зареєстровано ОСОБА_4, державним реєстратором Управління державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області, індексний номер рішення: 23578772, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; номер запису про право власності: 10761910, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 700759451101 та скасованої у той самий день об 11:31:33.

На теперішній час зареєстрованого права власності на нежитлові приміщення офісу № 550 за ОСОБА_2 не існує.

Оскільки судом встановлено, що на разі спірне майно перебуває не у власності позивача, у суду відсутні підстави для задоволення заяви про поворот виконання рішення суду.

Окрім того в провадженні Приморського районного суду міста Одеси перебуває цивільна справа 522/23674/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Юридичного департаменту Одеської міської ради в особі Управління Державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство СКАЙ БАНК , ОСОБА_7 про скасування рішень про державну реєстрацію, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, де предметом спору є спірне приміщення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 444, 445 ЦПК України, ст. ст. 257, 1215 ЦК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Ліквідатора Кредитної спілки Україна арбітражного керуючого ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки Україна , третя особа Публічне акціонерне товариство Регіон-Банк про визнання нежилого приміщення офісу № 550 по пров. Маяковського, 7 в м. Одесі об'єктом договору іпотеки від 08.09.2006 року, внесення змін до пункту 6 договору іпотеки від 08.09.2006 року, стягнення заборгованості за договорами додаткового пайового внеску № ГО-090806 А від 09.08.2006 року та № ГО-060906 С від 06.09.2006 року шляхом визнання права власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом Кредитної спілки Україна до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів додаткового пайового внеску від 09.08.2006 року та 06.09.2006 року та договору іпотеки від 08.09.2006 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 09.11.2018 року

Суддя В.І. Загороднюк

07.11.2018