Ухвала

від 12.11.2018 по справі 175/688/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/734/18 Справа № 175/688/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2018 року у кримінальному провадженні №12017040000001146 стосовно

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровську, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 336, ч. 4 ст. 191 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_8

представника потерпілого ОСОБА_9

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскаржуваного рішення.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2018 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 повернуто прокурору з підстав невідповідності вимогам ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України. Так, всупереч п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт містить відомості щодо судимості ОСОБА_7 та його національності, та всупереч п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України взагалі не містить відомостей про дату та місце народження, громадянство представника потерпілого.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що обвинувальний акт повністю відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки орган досудового розслідування в обвинувальному акті зазначив всі обов`язкові відомості обвинуваченого, а також інші відомості такі як сімейний стан, національність, освіту, наявність судимостей тощо, які характеризують його особу. Крім того, вказана норма КПК України не забороняє зазначати додаткові відомості обвинуваченого, які можуть характеризувати його особу і наявність таких відомостей не може вказувати на порушення вимог ст. 291 КПК України.

Крім того, прокурор вважає помилковим висновок суду, що обвинувальний акт всупереч п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України не містить відомостей про дату та місце народження, громадянство представника потерпілого, оскільки дана норма встановлює обов`язковість зазначення таких відомостей про потерпілого, а не про його представника. Оскільки з огляду на зміст статей 55, 56, 58 КПК України потерпілий та представник потерпілого не є тотожними особами у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим вимоги п. 3 ч.2 ст. 291 КПК України не застосовуються щодо представника потерпілого.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Представник потерпілого вважав апеляційну скаргу обґрунтованою і просив її задовольнити.

Захисник заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, посилаючись на її безпідставність, а ухвалу суду вважав законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін, а скаргу прокурора без задоволення.

Мотиви апеляційного суду.

Перевіряючи доводи прокурора щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального кодексу, колегія суддів приходить до таких висновків.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

За змістом ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити зокрема такі відомості: Обвинувальний акт має містити такі відомості: анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам статей 291, 292 КПК, зокрема, якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному; у документі наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; він не підписаний слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджений прокурором; до нього не долучено передбачені законом додатки, однак про наявність вказаних порушень судом в ухвалі не зазначено.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Вказані вимоги кримінального процесуального закону суд першої інстанції не виконав належним чином.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, як такий, що не відповідає вимогам закону, суд в ухвалі вказав на порушення стороною обвинувачення вимог п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме, що обвинувальний акт не повинен містити відомості про дату та місце народження, громадянство представника потерпілого.

Апеляційний суд вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора, що обвинувальний акт, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, не має містити відомостей про дату та місце народження, громадянство представника потерпілого, оскільки дана норма встановлює обов`язковість зазначення таких відомостей тільки про потерпілого.

При цьому, висновки суду першої інстанції, що всупереч п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт містить відомості щодо судимості ОСОБА_7 та його національності, апеляційний суд вважає обґрунтованими, однак такий недолік не може бути самодостатньою підставою для повернення обвинувального акта, враховуючи, що непогашена та незнята судимість має кримінально-правові та процесуальні наслідки та мають значення для справи, а також з огляду на розумні строки судового розгляду.

Кожен маєправо,щоб обвинуваченнящодо ньогов найкоротшийстрок абостало предметомсудового розгляду,або щобвідповідне кримінальнепровадження щодонього булозакрите (ч.5ст.28КПК України).

Враховуючи вищевикладене, видається недопустимим повернення обвинувального акта з формальних підстав (невідповідностей), які не можуть потягнути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону або порушення прав учасників судового розгляду і можуть бути усунені в ході його розгляду.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення цього Кодексу, які перешкоджали або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Апеляційний суд приходить до висновку, що ті процесуальні дії та ті процесуальні рішення, які необхідно провести та прийняти під час підготовчого судового засідання, здійснюються з метою підготовки кримінального провадження до судового розгляду, і повинні вирішуватись на розсуд суду тим складом суду, якому в подальшому і розглядати обвинувальний акт по суті. Крім того, апеляційний суд не наділений повноваженнями приймати рішення в порядку ст. ст. 314, 315 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, на підставі ч. 6 ст. 9 КПК України, застосовує загальні засади кримінального провадження, а саме вимоги п. 2 ч. 1 ст. 7 КПК України щодо забезпечення принципу законності кримінального провадження, оскільки допущені судом істотні порушення кримінального процесуального закону, передбачені ст. ст. 291, 314 КПК України, не входять в перелік підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачених ст. 415 КПК України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню з направлення обвинувального акту до суду першої інстанції для здійснення судового провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

В ході нового розгляду суду необхідно усунути допущенну невідповідність вимогам кримінального процесуального закону та провести підготовче судове засідання з дотриманням вимог передбачених ст. ст. 314, 315 КПК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 412, 415 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2018 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні №12017040000001146 стосовно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4