Постанова

від 13.11.2018 по справі 559/1305/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2018 року

м. Рівне

Справа № 559/1305/17

Провадження № 22-ц/4815/210/18

Головуючий у суді першої інстанції: Жуковська О.Ю.

Рішення суду першої інстанції ухвалено

в м. Дубно Рівненської області о 13 год. 07 хв.

01.08.2018 р.

Повний текст рішення складено: 06.08.2018 р.

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Шимків С.С., Бондаренко Н.В.

секретар судового засідання: Шептицька С.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_2;

відповідач: Мале приватне підприємство "Атрибут";

представники учасників справи: позивача - адвокат ОСОБА_3 (відсутній);

відповідача - адвокат Петрук Олександр Арсентійович (присутній);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 1 серпня 2018 року,

в с т а н о в и в:

У червні 2017 року в суд звернувся ОСОБА_2 з позовом до Малого приватного підприємства "Атрибут" (далі - МПП "Атрибут") про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди. Мотивуючи позов, зазначалося про те, що протягом часу з січня 2013 року по квітень 2014 року (коли з ним укладено трудовий договір) він працював у відповідача різноробочим працівником без оформлення відповідного договору. Вважає, що жодного разу йому не було виплачено заробітної плати за виконану роботу, зокрема з 1 січня 2013 року по 31 листопада 2013 року роботодавець заборгував на його користь 12 617 гривень заробітної плати, враховуючи, що мінімальний розмір заробітної плати становив 1 147 гривень. За грудень 2013 року МПП "Атрибут" заборгувало йому 1 218 гривень, а тому сумарний розмір заборгованості за заробітком за 2013 рік складає 13 835 гривень.

Заборгованість за заробітною платою за 2014 рік становить 14 616 гривень, беручи до уваги, що розмір мінімальної заробітної плати станом на той час складав 1 218 гривень.

Такий самий розмір мінімальної заробітної плати було встановлено і протягом січня-серпня 2015 року, а тому заборгованість за цей період часу становить 9 744 гривень. З 1 вересня по 31 грудня 2015 року заборгованість склала 5 512 гривень, де враховується розмір мінімальної заробітної плати у 1 378 гривень. Відтак за 2015 рік сумарна заборгованість склала 15 256 гривень.

Впродовж 2016 року розмір мінімальної заробітної плати складав 1 378 гривень за час із січня по квітень, 1 450 гривень - з травня по листопад, 1 600 гривень - з грудня. Всього заборгованість за той рік становила 17 262 гривні.

З 1 січня 2017 року по 31 травня 2017 року розмір мінімальної заробітної плати складав 3 200 гривень, що сумарно становить 16 000 гривень (3 200 гривень Х 5 місяців) заборгованості.

Підсумувавши усю заборгованість по заробітку за час із січня 2013 року по травень 2017 року, позивач вважав, що вона становить 76 969 гривень, яку й просив стягнути з відповідача на його користь.

Крім того, роботодавцем йому завдано і моральної шкоди, розмір якої він визначив у 50 000 гривень. При цьому він виходив із моральних страждань внаслідок порушення права на оплату праці. Зокрема, він утримує трьох дітей, яких через невиплату заробітної плати не міг належним чином забезпечити, а також постійні переживання негативно відзначилися і на відносинах з дружиною та психіці дітей.

Ухвалою судді Дубенського міськрайонного суду від 15 червня 2017 року відкрито провадження у зазначеній справі.

У запереченнях на позов МПП "Атрибут" вважає його необґрунтованим з огляду на те, що з 7 квітня 2015 року, тобто з дня укладення трудового договору між сторонами, позивачу як робітнику своєчасно виплачувався заробіток у розмірі мінімальної заробітної плати щомісячно. При цьому покликається на відповідні докази.

Ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 21 грудня 2017 року справу за позовом ОСОБА_2 до МПП "Атрибут" про стягнення заборгованості за заробітною платою та відшкодування моральної шкоди визначено розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Зміст відзиву МПП "Атрибут" на позов свідчить про доведеність тих фактів, що ОСОБА_2 протягом перебування у трудових відносинах з роботодавцем своєчасно і регулярно отримував заробітну плату.

У відповіді на відзив ОСОБА_2 вказує, що він не отримував відзив, однак надає відповідь, якщо його було подано до суду. Посилався на те, що жодних доказів про отримання ним заробітної плати матеріали справи не містять; не надано їх і в судовому засіданні, а тому його вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

24 травня 2018 року позивачем подано заяву про забезпечення доказів у спосіб

витребування від відповідача оригіналів свідоцтва про державну реєстрацію, книгу обліку доходів і витрат МПП "Атрибут", виписку або витяг з ЄДРЮФОП щодо платника податку - відповідача, свідоцтво платника податку на додану вартість МПП "Атрибут", трудовий договір між сторонами, наказ про прийняття на роботу, наказ про звільнення з роботи, табель обліку використання робочого часу форми №П-5, розрахунково-платіжні відомості працівника форми №П-6, розрахунково-платіжну відомість зведену форми №П-7, особисту картку форми №П-2, розрахунково-платіжні відомості виплати заробітку, відомості нарахування і виплати заробітної плати, довідку про наявність заборгованості із заробітної плати, довідку про середній заробіток, видаткові касові ордери т.ф. КО-2, видаткові відомості на виплату грошей;

викликати та допитати як свідків ОСОБА_5;

витребувати звітну документацію МПП "Атрибут" з час із 01.01.2013 по 31.05.2017 від Дубенської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області та від Управління Пенсійного фонду України у Дубенському районі;

призначити судову експертизу документів бухгалтерського обліку, податкового обліку, звітності МПП "Атрибут", на вирішення якої поставити ряд відповідних питань;

в порядку проведення попереднього судового засідання провести відповідні почеркознавчі експертизи на вирішення яких поставити ряд відповідних питань.

Ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 1 серпня 2018 року відмовлено позивачу у заяві про забезпечення доказів.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 1 серпня 2018 року ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1; РНКОПП: НОМЕР_1; місце проживання: АДРЕСА_1) відмовлено в задоволенні позову до МПП "Атрибут" (ідент. код юридичної особи: 24176181; місцезнаходження: вулиця Сурмичі, 52, м. Дубно Рівненської області) про стягнення заборгованості за заробітною платою та відшкодування моральної шкоди.

Залишаючи без задоволення позов, суд першої інстанції виходив із відсутності доказів про виконання ОСОБА_2 обов'язків різноробочого працівника без укладення між сторонами трудового договору протягом часу з січня 2013 року по квітень 2014 року. Також недоведеними є і обставини офіційного оформлення трудових відносин між ними з квітня 2014 року.

Навпаки, його вимоги спростовуються відповідними записами у трудові книжці, змістом протоколу про адміністративне правопорушення від 27.12.13 щодо позивача та постановами Дубенського міськрайонного суду від 10.09.2013 та від 12.03.2014.

На рішення суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, де стверджував про його незаконність та необґрунтованість, що полягали у порушенні норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права, неповноті з'ясування обставин, що мають значення для справи, і невідповідності висновків суду обставинам справи.

На її обґрунтування зазначалося про неврахування судом його вимог, викладених у п. 5 прохальної частини позовної заяви, а саме про витребування документів (письмових доказів). Також залишено без вирішення заяву від 17 жовтня 2017 року про витребування письмових доказів та призначення судової експертизи документів бухгалтерського обліку, податкового обліку та звітності МПП "Атрибут", без пояснення причин.

Дійшовши висновку про проведення судового засідання у спрощеному позовному провадженні 21 грудня 2017 року, суд зобов'язав відповідача надати відповідні документи, однак їх подано так і не було.

Не дано судом правової оцінки і поданій ОСОБА_2 відповіді на відзив від 9 січня 2018 року, письмові докази, про витребування яких він просив, не подано, а судову експертизу - не призначено.

Ним 24 травня 2018 року подавалася заява про забезпечення доказів, де просив витребувати письмові докази, викликати і заслухати пояснення свідків та призначити судові експертизи у справі, проте ця заява розглянута в порушення процесуального законодавства через шістдесят шість днів з дня подання, а не через п'ять днів - як це передбачають правила ч. 2 ст. 118 ЦПК України.

На його думку, твердження суду щодо відмови у забезпеченні доказів, а саме про те, що перелік питань, які позивач вважає за необхідне поставити на вирішення експертиз, чітко не сформульовані і прогнозовано на розмиті питання експерт не дасть відповіді, є необґрунтованими і надуманими.

Вважає, що при ухваленні рішення суд залишив без належної уваги не лише положення національного законодавства - Конституцію України, Кодекс законів про працю України, Закони України "Про оплату праці", "Про відпустки", але й ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Також не застосовано судову практику Європейського суду з прав людини, а саме справи "Федоренко проти України", "Кечко проти України", "Ковач проти України", "Мельниченко проти України, "Чуйкіна проти України".

З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про стягнення з відповідача на його користь 76 969 гривень заборгованості (з негайним стягненням місячного заробітку) з невиплаченої заробітної плати та 50 000 гривень моральної шкоди.

Просив задовольнити його заяву про забезпечення доказів від 24 травня 2018 року.

У поданому відзиві представник відповідача - адвокат Петрук О.А., вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - відхилити. При цьому посилався на безпідставність доводів про забезпечення доказів, оскільки ці питання в судовому засіданні було вирішено в т.ч. із їх задоволенням. Не погоджувався і з аргументами про залишення без уваги заяв про призначення судових експертиз документів бухгалтерського обліку, податкового обліку та звітності, а також почеркознавчої експертизи. Між тим, не встановлено підстав для забезпечення доказів, адже обґрунтування їх необхідності передбачено вимогами ст. 117 ЦПК України.

Вважає, що позивач не надав відповідних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Директором МПП "Атрибут" ОСОБА_5 як представником відповідача також подано відзив на апеляційну скаргу, де вказує про необґрунтованість заявлених позивачем вимог та відсутність переконливих і об'єктивних доказів у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників справи та їх представників, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи позивача та відзиви представників відповідача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Як правильно з'ясовано судом, і ці обставини сторонами не оспорюються, 7 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та МПП "Атрибут" укладено трудовий договір №1, за умовами якого позивача прийнято на роботу робітником (а.с. 19-23; 68). На а.с. 24 міститься фіскальний чек від 09.06.2017 та письмове повідомлення від 07.06.2017, звідки вбачається, що відповідачем на адресу ОСОБА_2 направлено грошовий переказ із вказівкою про заробітну плату за травень 2017 рік у розмірі 2 217, 51 гривню, а також запрошення до роботодавця для надання письмових пояснень про причини відсутності на роботі з 29 травня 2017 року. Такі ж самі письмові повідомлення направлялися йому і 16 червня 2017 року та 24 червня 2017 року (а.с. 29, 30).

Відповідно до довідки від 7 липня 2017 року, що видана МПП "Атрибут", позивач з квітня 2015 року по травень 2017 року працював у відповідача і за цей час не мав заборгованості із заробітної плати. Впродовж часу з 30 травня по 5 липня 2017 року відсутній на роботі з невідомих причин і встановити місцезнаходження його неможливо (а.с. 25).

На підставі наказу №3 від 28 липня 2017 року ОСОБА_2 звільнено з роботи в зв'язку з прогулом без поважних причин відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 69-70).

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу зобов'язань роботодавця з оплати праці ОСОБА_2 протягом періоду з січня 2013 року по квітень 2014 року без укладення трудового договору та з квітня 2014 року по травень 2017 року відповідно до укладеного трудового договору.

Окрім того, позивач вважав, що невиплатою МПП "Атрибут" заробітної плати йому завдано моральної шкоди.

Повно і правильно з'ясувавши обставини справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності та встановивши, що при вирішенні спірних прав та обов'язків норми матеріального права, на чому наполягав позивач, застосуванню не підлягають, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2

Згідно із ч. 3 ст. 24 КЗпП України в редакції, що діяла на час спірних відносин між сторонами, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Норми статті 139 КЗпП України передбачають обов'язки працівників працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудових і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

Згідно із ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення як догана або звільнення.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, що встановлено ч. 1 ст. 149 КЗпП України.

З письмового повідомлення МПП "Атрибут" вих. № 17 від 28.07.2017 видно, що з огляду на відсутність ОСОБА_2 на роботі та ненадання пояснень щодо причин відсутності протягом часу з 29 травня 2017 року по 28 липня 2017 року наказом №003 від 28.07.2017 його звільнено за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Запропоновано звернутися на підприємство та отримати заробітну плату, розрахункові по звільненню та належним чином оформлену трудову книжку. Повідомлення відправлено кур'єрською доставкою, проте повернуто із вказівкою про закінчення встановленого строку зберігання (а.с. 179, 180).

За змістом довідки МПП "Атрибут" б\д і б\н і відомостей на отримання заробітної плати, дослідженої та оціненої судом, за період роботи позивача на підприємстві з 7 квітня 2015 року по 28 липня 2017 року заборгованості за заробітною платою перед ним роботодавець не має (а.с. 71-76).

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що він тривалий час перебував у трудових відносинах з роботодавцем без укладення трудового договору, то з ними погодитися не можна.

Так, у складеному дільничним інспектором міліції Дубенського МВ УМВСУ в Рівненській області протоколі про адміністративне правопорушення РВ № 024408 відносно ОСОБА_2 зазначено про те, що він є непрацюючим (а.с. 77). Про цей факт він особисто повідомив і в письмових поясненнях від 26.12.2013 і від 09.09.2013 (а.с. 78, 79). Така ж сама інформація міститься і в його поясненнях при розгляді Дубенським міськрайонним судом справ щодо нього про вчинення адміністративного правопорушення, де він був присутній (а.с. 80, 81).

Допитаний в судовому засіданні як свідок керівник роботодавця ОСОБА_5 пояснила, що позивач перебував у трудових відносинах з МПП "Атрибут" з 7 квітня 2015 року. За виконану роботу він отримував заробітну плату. З 29 травня 2017 року він припинив виходити на роботу, а наступного дня надійшла заява про його звільнення. Однак його не було звільнено, а в подальшому вівся табель обліку робочого часу. Заборгованості за заробітком не було, а навпаки, роботодавцем сплачувалися за нього усі необхідні податки та збори.

Вживалися заходи до встановлення його місця знаходження та пропозиції повернутися на роботу і з'ясувати поважність причин відсутності. З огляду на це на зазначену ним поштову адресу направлялися письмові повідомлення та складалися відповідні акти, а також намагалися зв'язатися з ним у телефонному режимі. Наведені факти стверджено оглянутими судом письмовими доказами, а саме дев'ять запечатаних поштових конвертів, де в деяких випадках адресант відмовився від їх отримання, в інших - отримала дружина або їх повернуто за закінченням терміну зберігання.

Не можна погодитися і з аргументами позивача про нехтування судом його процесуальними правами. Зокрема, витребування певних доказів та призначення судових експертиз. За наявності доказів у матеріалах справи суд правильно відмовив у задоволенні зазначених клопотань, а колегія суддів, за відсутності законних підстав для цього, повторно їх вирішувати не вправі.

Згідно зі ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Приходячи до висновку про відхилення апеляційної скарги, апеляційний суд також бере до уваги те, що у трудових відносинах діє презумпція винуватості роботодавця, тобто слабшою стороною є працівник. Однак зібраними та оціненими доказами у їх сукупності об'єктивно і переконливо спростовано його вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється га засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Не заслуговують на увагу і доводи автора апеляційної скарги про недодержання процесуальних вимог судом.

Згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Між тим, будь-яких доказів про те, що наведені ОСОБА_2 обставини є мотивом для хибного наслідку розв'язання цивільно-правового спору надано не було, а апеляційним судом не було здобуто.

Правильним є твердження суду і про відсутність підстав для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди. Оскільки ця вимога ґрунтується і є похідною він вимоги первинної, яка до задоволення не підлягає, тому з її обґрунтованістю погодитися також неможливо.

Підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Дубенського міськрайонного суду від 1 серпня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 13.11.2018 о 15 год. 45 хв.

Головуючий:

Судді: