Постанова

від 14.11.2018 по справі 914/229/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2018 р. Справа №914/229/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Кордюк Г.Т.

ОСОБА_1

при секретарі Михайлишин С. В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства Укрпошта в особі Львівської дирекції ОСОБА_2 акціонерного товариства Укрпошта б/н та б/д (вх. ЗАГС №01-05/276/18 від 17.10.2018),

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2018, суддя Фартушок Т.Б., (повний текст рішення складено 25.06.2018)

у справі № 914/229/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Еспрес медіа сХаб , м. Львів,

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства Укрпошта , в особі Львівської дирекції публічного акціонерного товариства Укрпошта , м.Львів,

про стягнення 3% річних та втрат від інфляції за порушення грошового зобов'язання,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_3

від відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.06.2018 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Еспрес медіа сХаб , задоволено частково. З ОСОБА_2 акціонерного товариства Укрпошта в особі Львівської дирекції ОСОБА_2 акціонерного товариства Укрпошта на користь Товариства з обмеженою Відповідальністю Еспрес медіа сХаб стягнуто: 3589,51 грн. 3% річних, 14246,86 грн. - інфляційних втрат та 291,09грн. - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

31 липня 2018 року до Львівського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 акціонерного товариства Укрпошта в особі Львівської дирекції ОСОБА_2 акціонерного товариства Укрпошта б/н та б/д, на рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2018 у справі №914/229/18.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити в їх задоволенні з підстав того, що Позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами у справі факту існування боргу та його розмірів. Також зазначив, що долучені до матеріалів справи копії форми П-28 не відповідають оригіналам, оскільки вони зкомпоновані з початку та кінця документу, а відтак не є копіями.

У відзиві на апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю Еспрес медіа сХаб заперечило проти задоволення апеляційної скарги, при цьому вказало, що вони додали до матеріали справи усі належні докази, що підтверджують заборгованість відповідача. Просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач у судове засідання участі уповноважених представників не забезпечив про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих повідомлень.

14.11.2018 року до суду надійшло клопотання від апелянта про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні, жодних доказів при цьому не долучено.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Також, колегія суддів зазначає, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, в матеріалах справи наявні усі необхідні докази, відзиви, а також пояснення сторін .З огляду на викладене, беручи до уваги документальну непідтвердженість клопотання відповідача, зважаючи на те, що відкладення розгляду справи, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, колегія суддів в задоволенні клопотання апелянта відмовляє.

Відтак, враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкладенні розгляду справи, оскільки в матеріалах справи наявні усі необхідні докази, а також пояснення сторін.

Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

07.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Газета ОСОБА_4 , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 СХАБ (надалі Позивач, Видавець) та Українським державним підприємством поштового зв'язку Укрпошта в особі Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство УКРПОШТА в особі Львівської дирекції ОСОБА_2 акціонерного товариства УКРПОШТА (надалі Відповідач, Укрпошта) укладено Договір-доручення на розповсюдження періодичних видань за передплатою №13-360 з Протоколом розбіжностей до Договору від 07.12.2012р. б/н (надалі Договір), за умовами якого (п. 1.2. Договору) Укрпошта за дорученням Видавця за плату, за рахунок Видавця: приймає, систематизує і направляє інформацію про видання у ДПРПВ Преса щодо включення до Каталогу періодичних видань України, Каталогу зарубіжних видань, експортного Каталогу, або в інформаційні листи до них для розповсюдження за передплатою (прийом, переадресування, анулювання, оброблення замовлень, експедирування, перевезення і вручення клієнту) періодичні видання, зареєстровані у встановленому порядку (Додаток №1), а також здійснює таке розповсюдження. Включення видання до Каталогу зарубіжних видань, експортного Каталогу відбувається за умови наявності у свідоцтві про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації запису про зарубіжну сферу розповсюдження даного видання.

Крім сторін за договором, до його виконання залучаються з боку Видавця - поліграфічні підприємства, надалі Друкарня , які здійснюють друк і видачу тиражів; з боку Укрпошти - Центри поштового зв'язку, поштамти, надалі Пошта та Зональний вузол оброблення пошти, надалі ЗВОП , Центр перевезення пошти, надалі ЦПП та дирекції Укрпошти в областях, у яких розповсюджуються видання, які здійснюють приймання, переадресування і анулювання передплати, експедирування, перевезення, оброблення у газетних вузлах, видачу видань передплатникам та вирішують інші питання, що відносяться до компетенції сторін, які діють за цим Договором.

Строки проведення передплати визначаються відповідним наказом Укрпошти, про що останній інформує Видавця (п.1.4. Договору).

Відповідно до пункту 1.8. Договору взаємовідносини Видавця з Укрпоштою регулюються даним договором та чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.5. Договору Сторонами встановлено зобов'язання Укрпошти направляти Видавцеві замовлення по передплаті на черговий місць не пізніше 27 числа місяця, що передує передплатному.

Згідно пункту 3.1. Договору (з врахуванням Протоколу розбіжностей від 07.12.2012р.) грошові кошти, отримані за передплату видання, згідно з Каталогом, за винятком коштів, що належать Укрпошті , як оплата за виконання робіт, зазначених у підпункті 1.1.даного Договору, перераховуються Укрпоштою на рахунок Видавця відповідно до отриманих замовлень по передплаті у терміни: по річній передплаті до 4 числа першого місяця передплатного періоду не менше 50 відсотків видавничої вартості по прийнятій передплаті, - до 15 числа першого місяця передплатного періоду видавничу вартість по прийнятій передплаті у повному обсязі.

Пунктом 3.7. Договору встановлено, що розрахунки між Сторонами Договору проводяться у безготівковій формі національною валютою. Облік виконаних робіт та прийнятої передплати проводиться у відповідності з вимогами нормативних документів.

Відповідно до пункту 9.1. Договору Договір вступає в силу з моменту підписання Договору та діє до 31.12.2013р.

Додатковим договором від 27.09.2013р. №1 до Договору Сторонами погоджено продовжити термін дії Договору до 31.12.2014р. та викласти в новій редакції пункти 2.1.3. і 9.1. Договору, а також Додатки №№1, 2, 3, 4 до Договору.

Окрім того, Додатковим Договором від 12.09.2014р. №2 до Договору Сторонами погоджено продовжити термін дії Договору до 31.12.2015р. та викласти в новій редакції пункт 9.1. Договору, а також Додатки №№1, 2, 3, 4 до Договору.

Вказаний Договір, Протокол розбіжностей, Додаткові договори та Додатки до Договору підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору.

Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати наданих за Договором Послуг у встановлені Договором порядку і строки не виконано, сплачено вартість видань за передплатою, що підтверджується Платіжними дорученнями від 16.01.2015р. №189 на суму 2500000,00 грн., від 16.01.2015р. №6657 на суму 1300000,00 грн., від 20.01.2015р. №218 на суму 2500000,00 грн., від 20.01.2015р. №219 на суму 2500000,00 грн., від 22.01.2015р. №283 на суму 567913,77 грн., від 23.01.2015р. №306 на суму 1500000,00 грн., від 26.01.2015р. №439 на суму 1000000,00 грн., від 27.01.2015р. №481 на суму 1500000,00 грн., від 24.02.2015р. №1072 на суму 544745,90 грн., від 12.03.2015р. №1418 на суму 100000,00 грн., від 13.03.2015р. №1490 на суму 322565,31 грн., від 16.03.2015р. №1503 на суму 200000,00 грн., від 16.04.2015р. №207 на суму 500000,00 грн., від 17.04.2015р. №227 на суму 189030,86 грн., від 21.04.2015р. №309 на суму 500000,00 грн., від 25.05.2015р. №1139 на суму 100000,00 грн., від 25.05.2015р. №1140 на суму 102990,08 грн., від 22.06.2015р. №1779 на суму 139170,24 грн., від 23.06.2015р. №1808 на суму 100000,00 грн., від 23.06.2015р. №1809 на суму 100000,00 грн., від 30.06.2015р. №2069 на суму 4000000,00 грн., від 01.07.2015р. №2098 на суму 1000000,00 грн., від 01.07.2015р. №2099 на суму 1000000,00 грн., від 02.07.2015р. №2107 на суму 3000000,00 грн., від 03.07.2015р. №2141 на суму 1000000,00 грн., від 06.07.2015р. №2175 на суму 1000000,00 грн., від 06.07.2015р. №2176 на суму 1000000,00 грн., від 06.07.2015р. №2177 на суму 1000000,00 грн., від 06.07.2015р. №2178 на суму 1000000,00 грн., від 07.07.2015р. №2187 на суму 165062,95 грн., від 08.07.2015р. від 08.07.2015р. №2227 на суму 1000000,00 грн., №2228 на суму 1000000,00 грн., від 17.08.2015р. №3104 на суму 200000,00 грн., від 17.08.2015р. №3129 на суму 200000,00 грн., від 26.08.2015р. №3479 на суму 181036,17 грн., від 16.09.2015р. №3899 на суму 112851,81 грн., від 23.09.2015р. №4057 на суму 200000,00 грн.

Факт існування і розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем підтверджується Замовленнями-нарядами по передплаті, прийнятій з січня 2015р. №275 на суму 64789,44 грн., №279 на суму 474,60 грн., №287 на суму 92,92 грн., №323 на суму -631,77 грн., №330 на суму -74,40 грн., №458 на суму -14,04 грн., №469 на суму -94,22 грн., №503 на суму -28,08 грн., №504 на суму -324,36 грн., №592 на суму -46,80 грн., №631 на суму -23,40 грн., №677 на суму -42,12 грн. та №827 на суму -18,72 грн.; з лютого 2015р. №341 на суму 550581,27 грн., №391 на суму -5179,59 грн. та №460 на суму -28,49 грн.; з березня 2015р. №514 на суму 626836,11 грн., №565 на суму -4321,86 грн. та №586 на суму 544,52 грн.; з квітня 2015р. №688 на суму 1191382,16 грн. та №739 на суму -2285,78 грн.; з травня 2015р. №838 на суму 203357,84 грн. та №887 на суму -349,04 грн.; з червня 2015р. №974 на суму 339444,80 грн. та №1016 на суму -274,56 грн.; з липня 2015р. №1140 на суму 685641,00 грн., №1195 на суму -6642,14 грн. та №1262 на суму 17,64 грн.; з серпня 2015р. №1304 на суму 583617,85 грн., №1354 на суму -3043,04 грн., №1376 на суму 443,72 грн., №1449 на суму 314056,25 грн. та №1496 на суму -1204,44 грн.

З підстав несвоєчасного проведення розрахунків Відповідачем Позивач просив суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 3809,27грн. трьох відсотків річних (розрахованих за період з 04.02.2015р. по 19.10.2015р.) та 104155,33грн. інфляційних втрат (розрахованих за період з лютого по вересень 2015р.) за Договором-дорученням на розповсюдження періодичних видань за передплатою від 07.12.2012р. №13-360 за порушення порядку і строку здійснення оплати наданих послуг.

Щодо заперечень проти позовних вимог з приводу неправильного зарахування сплаченої 27.01.2015р. суми 1500000,00 грн. Позивач зазначає, що вказану суму було зараховано в рахунок погашення боргу і, станом на 01.02.2015р. (дату початку розрахунку суми трьох відсотків річних та інфляційних втрат) сальдо за розрахунками становить 0,00 грн. Відтак, вказана оплата вчинена Відповідачем та зарахована Позивачем в рахунок погашення боргу, порушення порядку і строку сплати якого не входить до періоду нарахування третьої відсотків річних та інфляційних втрат, стягнення яких є предметом спору у даній справі.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України , основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України , загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України , господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України , господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України , сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України .

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України , зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України ).

Згідно із ст. 626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст. 6 , 627 ЦК України , сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України , строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань , що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України ).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно приписів статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно ст.625 ЦК України , боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд також зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема в пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України , якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань (із змінами та доповненнями), що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р .

Перевірка розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійснювалась згідно правової позиції, викладеної у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (із змінами та доповненнями).

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів, перевіривши розрахунки, проведені судом першої інстанції, дійшла висновку, що розмір трьох відсотків річних за заявлений Позивачем період (з 04.02.2015р. по 19.10.2015р.) складає 3589,51грн., розмір інфляційних нарахувань за заявлений Позивачем період (з лютого по вересень 2015р.) складає 14246,86грн. Відтак, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача вказані суми.

Щодо заперечень апелянта, з приводу відсутності в матеріалах справи належних доказів, які встановлюють його заборгованість, колегія суддів зазначає наступне. В матеріалах справи наявні копії замовлень нарядів П-28, твердження апелянта про скомпонованість копій є безпідставною, оскільки в матеріалах справи є копії сторінок замовлення-няряду, які необхідні для дослідження обставин справи, а саме встановлення суми заборгованості. Окрім того, позивачем додано Картку рахунок 69.1.2015 р., Дані бухгалтерського обліку щодо операцій за договорами передплати Укрпоштою . А також, наявні акти звіряння взаєморозрахунків між сторонами.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України , no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України , покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства Укрпошта в особі Львівської дирекції ОСОБА_2 акціонерного товариства Укрпошта б/н та б/д (вх. ЗАГС №01-05/276/18 від 17.10.2018) залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 15.06.2018у справі №914/229/18 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

5. Справу повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.11.2018

Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Хабіб М.І.