Ухвала

від 12.11.2018 по справі 914/1997/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.11.2018 р. Справа№ 914/1997/18

Суддя Господарського суду Львівської області Пазичев В. М., розглянувши матеріали заяви від 09.11.2018 р. за вх. № 2972/18 Житлово-будівельного кооперативу "Старе Місто" про забезпечення позову у справі:

за позовом: Житлово-будівельного кооперативу "Старе Місто", м. Хмельницький

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Якимович Ольги Андріївни, м. Львів

про: стягнення заборгованості

Виносячи дану ухвалу, суд виходив з наступного:

26.10.2018 року за вх. № 2126 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу "Старе Місто" до Фізичної особи-підприємця Якимович Ольги Андріївни про стягнення заборгованості.

09.11.2018 року за вх. № 2972/18 представник позивача подав заяву про забезпечення позову у справі № 914/1997/18.

У заяві зазначає, що позивачем, з метою аналізу можливості виконання Відповідачем рішення суду, вжито заходів для з'ясування майнового стану Відповідача та його активів (які наявні в публічних джерелах). Так, у відповідності до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, відповідач є власником об'єкта житлової нерухомості (квартири) площею 43 кв.м., що розміщений за адресою: АДРЕСА_1, а також є власником земельної ділянки площею 0,0895, що розміщена за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, с. Підгірне, вул.. Карпатська, кадастровий номер: 4623684000:08:000:0221.

Позивач зазначає, що зважаючи на те що кошти, які відповідач буде зобов'язаний сплатити на користь позивача за судовим рішенням у цій справи, за своїм розміром є достатньо значними (сума в розмірі 146202,51 (сто сорок шість тисяч двісті дві) гривні 51 коп. за позовними вимогами, а також витрати, пов'язані з розглядом справи в суді), у позивача існують обгрунтовані побоювання, що відповідач може вжити заходи для уникнення реального виконання рішення за цим позовом, оскільки його попередня поведінка вже свідчить про небажання виконувати свої зобов'язання. А саме, позивачем 05.09.2018 року направлено відповідачу вимогу про повернення коштів, проте відповідач не отримує кореспонденцію за своєю адресою. Також було надіслано повторну Вимогу на електронну пошту відповідача, яка була ним отримана, що підтверджується доданим до позовної заяви витягу з пошти. Незважаючи на отримання такої вимоги, відповідач так і не виконав своїх зобов'язань (детальну інформацію щодо поданих вимог наведено у Позові), добровільно не повернув сплачених коштів та продовжує безпідставно користуватися ними. Більше того, відповідач жодним чином не зреагував на очевидно обгрунтовану вимогу та не вжив ніяких заходів для врегулювання спірної ситуації.

У зв'язку з чим, у позивача існує переконання, що відповідач й у випадку задоволення позову буде всілякими можливими способами ухилятися від повернення Позивачу авансового платежу. Зокрема, відповідач може стверджувати, що у нього немає обігових коштів для повернення свого боргу, а наявне у нього станом на сьогодні майно може відчужити ще під час розгляду цієї справи, що, зокрема, і намагається зробити (інформацію наведено нижче), а це в результаті призведе до неможливості реального виконання рішення господарського суду у цій справі.

Позивач зазначає, що указане може істотно ускладнити, якщо не унеможливити взагалі, виконання рішення суду, адже чинним в Україні законодавством не передбачено можливості витребування власником чи будь-ким іншим майна з володіння добросовісного набувача, якщо при ньому таке було продане власником без порушення відповідної процедури.

У відповідності до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За таких обставин, позивач вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача та заборони його відчуження є в даному випадку необхідним і, у випадку задоволення позову, дозволить повернути належні Позивачу кошти та сприятиме реальному виконанню судового рішення.

Разом з тим, позивач вважає за необхідне накласти арешт та заборону відчуження лише на квартиру, що розміщена за адресою АДРЕСА_1, щоб не створювати незручностей для Відповідача. Адже, таке забезпечення позову (накладення арешту на такий об'єкт нерухомості) є адекватним, співвідноситься з предметом позову, й зазначений захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення повністю або ж у частині.

Окрім того, позивач просить взяти до уваги приписи Конвенції про захист прав і основних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини, які, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ як джерело права.

Так, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає також і право на виконання судового рішення без надмірних затримок. Зокрема, у справі Кайсин проти України Європейський суд наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов'язкового рішення суду стосовно однієї з сторін. У справі Бурдов проти Росії Європейський суд зазначив, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя.

Відтак, для забезпечення реального та дієвого виконання рішення у цій справі, тобто з метою гарантування права на справедливий суд і забезпечення його повної реалізації (у т.ч. шляхом виконання судового рішення після його по-становлення, що є складовою стадією процесу правосуддя), позивач вбачає необхідність у вжитті судом заходів до забезпечення позову відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України, в спосіб, у який він просить нижче.

Також, позивач просить суд звернути увагу, що відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову , умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимог чи подання позову до суду.

Позивач просить накласти арешт на все нерухоме майно ФОП Якимович О.А., РНОКПП - НОМЕР_1, в тому числі, але не виключно: на об'єкт житлової нерухомості (квартиру) площею 43 кв.м., що розміщена за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0895, що розміщене за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, с. Підгірне, вул. Карпатська, кадастровий номер: 4623684000:08:000:0221, що належать ФОП Якимович О.А. на праві приватної власності та заборонити їх відчуження.

Разом з тим, відповідно до ст. 136 ГПК України, метою застосування заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду.

Зокрема ч. 1 ст. 137 ГПК передбачено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Слід зазначити, що заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (абз. 4 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову ).

Із проаналізованих вище обставин справи та вимог законодавства України стосовно вжиття запобіжних заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що позивачем в частині вимог про накладення арешту на нерухоме майно не обґрунтовано наявності зв'язку між обраним заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, однак, заява про вжиття заходів забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Накладення арешту на нерухоме майно є складною дією, яка включає і заборону права розпорядження, і заборону права використання майна. Зазначені заявником обставини та подані докази підтверджують достатність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчинити дії щодо відчуження нерухомого майна, оскільки застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення, в разі задоволення позовних вимог.

Як зазначено в п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову , виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо.

Отже, враховуючи докази, що подані заявником, можна дійти висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття заходів до забезпечення позову, як гарантію можливості виконання судового рішення, шляхом заборони відповідачу, а також третім особам вчиняти певні дії до вирішення спору по суті.

Тому, суд прийшов до висновку щодо можливості в порядку забезпечення позову заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження у будь-який спосіб нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також заборонити будь-яким іншим особам, в тому числі посадовим особам Державної реєстраційної служби України її структурним підрозділам, приватним та державним нотаріусам, вчиняти будь-які дії, що можуть мати наслідком зміну правового статусу нерухомого майна відповідача, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зокрема, передачу його у власність, передання в іпотеку чи відчуження або обтяження правами третіх осіб будь-яким іншим способом, реєстрацію права власності, реєстрацію обтяжень, заборон, тощо.

Отже, керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області, суд,-

ПОСТНОВИВ:

1. Заяву Житлово-будівельного кооперативу "Старе Місто" від 09.11.2018 р. за вх. № 2972/18 про забезпечення позову - задовольнити частково.

2. Забезпечити позов Житлово-будівельного кооперативу "Старе Місто" до Фізичної особи-підприємця Якимович Ольги Андріївни про стягнення заборгованості, шляхом заборони відповідачу та іншим особам відчужувати будь-які активи, в тому числі майно та кошти, відповідача в межах суми позовних вимог, а саме: в розмірі 146202 грн. 51 коп.

Стягувач: Житлово-будівельний кооператив Старе Місто (29000, м. Хмельницький, вул. Свободи, 4/1, код ЄДРПОУ 39498700)

Боржник: Фізична особа-підприємець Якимович Ольга Андріївна (79038, АДРЕСА_3, код РНОКПП:НОМЕР_1)

3. Строк пред'явлення ухвали до примусового виконання - три роки з наступного дня після її прийняття - до 12.11.2021 р.

4. Ухвала набирає законної сили у відповідності до ч. 2 ст. 235 ГПК України, а саме 12.11.2018 р.

5. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено згідно ст. 256 ГПК України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Пазичев В.М.