Рішення

від 14.11.2018 по справі 810/1926/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2018 року м.Київ № 810/1926/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Клімат-Теплосервіс до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Клімат-Теплосервіс звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2018 №0001551405, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26 707,50 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 21 366 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 5 341,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки між позивачем та його контрагентом здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні всі первинні документи.

Посилання податкового органу на відсутність між позивачем та його контрагентом господарських операцій у зв'язку з наявністю кримінального провадження щодо посадових осіб контрагента, на думку позивача, є помилковим, оскільки позивач не може впливати на здійснення господарської діяльності його контрагента, належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта господарювання, як то подача звітності, сплата податків, здійснення господарської діяльності та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача.

За твердженням позивача, висновки акту перевірки не відповідають нормам податкового законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Також позивач звернув увагу, що на час, коли позивач мав господарські взаємовідносини зі своїм контрагентом, відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про такого контрагента були підтвердженими, така особа була зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечує, в наданому до суду відзиві на позов зазначив, що операції між позивачем та його контрагентом здійснювалися з метою штучного формування витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру. Відповідач вважає, що у контрагента позивача відсутні ресурси для виконання умов договору.

Крім того, відповідач посилається на вирок Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 у справі №1-кп/537/88/2017, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015170000000057, яким визнано винною посадову особу контрагента позивача - ТОВ Стройкомплекс Груп за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 та ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, яким встановлено обставини, які вказують на ознаки фіктивності вказаного підприємства.

Присутні у судових засіданнях 07.06.2018, 12.07.2018 та 11.09.2018 представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Присутній у судових засіданнях 07.06.2018, 12.07.2018 та 11.09.2018 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 11.09.2018 розглядалося клопотання позивача про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти задоволення цих клопотань не заперечував, їх вирішення залишив на розсуд суду.

Частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Протокольною ухвалою суду від 11.09.2018 вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення від 13.12.2017 №2995, головним державним ревізором -інспектором відділу перевірок з окремих питань управління аудиту ГУ ДФС у Київській області, згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1,78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Клімат-Теплосервіс (код за ЄДРПОУ 38380250) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період грудень 2015 року по взаємовідносинах з ТОВ Стройкомплекс Груп (код за ЄДРПОУ 39165161).

Направлення на перевірку пред'явлені 13.12.2017 під розписку директору ТОВ Клімат- Теплосервіс ОСОБА_1 та вручено копію наказу від 12.12.2017 №2304.

За результатами перевірки складено акт від 27.12.2017 № 1048/10-36-14-05/38380250, у висновках якого встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 21 365,74 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки ТОВ Клімат-Теплосервіс надало свої заперечення, за результатами розгляду яких листом ГУ ДФС у Київській обл. від 19.01.2018 №960/10/10-36-14-05 позивачу відмовлено в їх задоволенні, а висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі встановлених порушень відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 23.01.2018 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26 707,50 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням - 21 366 грн. та за штрафними санкціями - 5 341,50 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 05.04.2018 № 12128/6/99-99-11-01-01-25 залишена без задоволення скарга ТОВ Клімат-Теплосервіс на спірне податкове повідомлення-рішення від 23.01.2018 № НОМЕР_1, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства базується на твердженнях щодо безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом - ТОВ Стройкомплекс Груп , який, як вказує податковий орган, має ознаки фіктивного підприємства.

Вважаючи твердження податкового органу необґрунтованими, представник позивача посилається на документально підтверджені договірні відносини з контрагентом, зокрема, зауважив, що між ТОВ Клімат-Теплосервіс та ТОВ Стройкомплекс Груп було укладено договір купівлі-продажу №407/12 від 02.12.2015, який з боку контрагента підписала директор ОСОБА_2.

Відповідно до рахунку-фактури №407/12 від 25.12.2015 (даний рахунок виписав ОСОБА_3) та видаткової накладної №563/12 від 29.12.2015 (дану накладну виписав ОСОБА_3) ТОВ Клімат-Теплосервіс придбано у ТОВ Стройкомплекс Груп товар на загальну суму 128 194,43 грн. у т.ч. ПДВ 21 365,74 грн., який був оприбуткований як обігові активи, про що свідчить обігова відомість за грудень 2015 року.

Позивач звертає увагу, що видаткова накладна складена з урахуванням вимог Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Також, ТОВ Клімат-Теплосервіс отримано від ТОВ Стройкомплекс Груп податкову накладну № 4 від 29.12.2015, яка відповідно до квитанції №1 до документу J1201007 була зареєстрована ДПС України 12.01.2016.

Згідно з твердженнями позивача, придбані у його контрагента будівельні матеріали були використані при виконанні договору від 21.12.2015 № 161 з Полтавським академічним обласним Українсько-драматичним театром ім. Гоголя, на підтвердження чого складено локальні кошториси №№ 2-1-1, 2-1-2 та 2-1-3 та акт приймання будівельних робіт за грудень 2015 року від 25.12.2015.

Наявність вищевказаних документів бухгалтерського обліку, на думку позивача, є беззаперечним доказом на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання товару та правомірності формування позивачем податку на додану вартість за перевіряємий період.

Однак, суд вважає зазначені доводи безпідставними, а досліджені судом докази підтверджують фіктивність господарських відносин позивача з ТОВ Стройкомплекс Груп , виходячи з такого.

Відповідно до п.п.14.1.179, 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, в тому числі, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факт отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому, в пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено порядок складання та вимоги до податкових накладних.

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи вироку Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 у справі №1-кп/537/88/2017, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015170000000057, в період з 01.01.2015 по 28.07.2016 ОСОБА_4 організував діяльність злочинної групи, до складу якої ввійшли ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з метою прикриття незаконної фіктивної діяльності із незаконного формування податкового кредиту, одержання готівки, без наміру здійснення господарської діяльності, шляхом створення нових юридичних осіб або придбання раніше створених, в т.ч. і ТОВ Стройкомплекс Груп .

Вказана організована група підшукала осіб, які за грошову винагороду погодилися виступити засновниками, керівниками, головними бухгалтерами підприємств та не мали на меті здійснення господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом чи реалізацією товарів, робіт, послуг, зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

В підсумку, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були визнані винними за вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 та ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Окрім того, Крюківським районним судом м.Кременчука Полтавської області встановлено, що ОСОБА_5 у період часу з 08.05.2015 до 05.08.2015 та з 29.02.2016 до 18.03.2016 був зареєстрований засновником, директором та головним бухгалтером фіктивного підприємства ТОВ Стройкомплекс Груп .

Вказане підтверджується і наявними в матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з яких також вбачається, що з 08.05.2015 директором ТОВ Строй ОСОБА_7 була ОСОБА_2, а станом на 29.12.2015 вже ОСОБА_8

Під час розгляду справи представник позивача звертав увагу суду на те, що матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015170000000057, по ОСОБА_2 та ОСОБА_8 були виділені в окреме кримінальне провадження № 32017170000000044, досудове розслідування по якому ще триває. Вказані особи не були визнані винними Крюківським районним судом м.Кременчука Полтавської області у справі №1-кп/537/88/2017, тому були уповноваженими представниками та засновниками ТОВ Стройкомплекс Груп станом на час укладення договору купівлі-продажу №407/12 від 02.12.2015, складання рахунку-фактури №407/12 від 25.12.2015, видаткової накладної №563/12 від 29.12.2015 та податкової накладної № 4 від 29.12.2015.

Проте суд вважає, що вказані доводи позивача не спростовують обставин, встановлених вироком Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 у справі №1-кп/537/88/2017 щодо фіктивності ТОВ Стройкомплекс Груп , як юридичної особи, від імені якої зазначеними особами видавалися первинні бухгалтерські документи, зокрема, складалися рахунок-фактура, оформлювались видаткова та податкова накладні.

Крім того, в матеріалах справи наявний протокол допиту свідка від 03.02.2016, складений старшим слідчим ОВС першого відділу розслідування кримінальних справ слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області ОСОБА_9, де допитана ОСОБА_2, яка підтвердила, що здійснювала перереєстрацію різних підприємств, в т.ч. і ТОВ Стройкомплекс Груп , на своє ім'я за грошову винагороду. Господарською діяльністю не займалася, первинних документів не складала, хоча і усвідомлювала наслідки таких діянь.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з купівлі-продажу товарів між позивачем та контрагентом ТОВ Стройкомплекс Груп фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарським договором.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що стаття 205 КК України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому особи, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, насправді мають на меті не зайняття повноцінною, самодостатньою підприємницькою діяльністю, а зовсім інше - прикриваючись комерційною юридичною особою як ширмою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність. Ключовою характеристикою розглядуваного злочину треба визнати підпорядкованість офіційно відображеної в установчих документах і, можливо, фактично здійснюваної підприємницької діяльності конкретним незаконним цілям.

За встановлених у вироку суду обставин вбачається, що підприємство-контрагент позивача - ТОВ «Стройкомплекс Груп» в період з 05.08.2015 було зареєстровано на підставних осіб, зокрема з 05.08.2015 на ОСОБА_2, з 29.12.2015 і до цього часу на ОСОБА_3, які не мали наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства.

У даному випадку вказані особи були формальними (номінальними) засновниками та директорами ТОВ «Стройкомплекс Груп» , а саме з 05.08.2015 по 28.12.2015 включно ОСОБА_2, з 29.12.2015 і до цього часу ОСОБА_3, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а від імені контрагента позивача - ТОВ «Стройкомплекс Груп» невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цього підприємства.

Також суд враховує правовий висновок, який міститься у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 по справі №21-421а11, згідно з яким податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно з позицією, що викладена в Постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 у справі 2а/3264/11/1070, Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах дійшла висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Дана правова позиція також підтримана Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі 816/2134/16.

Суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру на контрагента, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, та в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 у справі № К/9991/26540/11.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги вирок Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 01.03.2017, показання ОСОБА_2, зважаючи на сумнівність ведення господарської діяльності ТОВ Строй ОСОБА_7 як такої, враховуючи правові підстави віднесення сум податкового кредиту з ПДВ, суд приходить до висновку, що відомості про фактичне виконання укладеного договору є недостовірні, а документи, які підтверджують такі відомості є наслідками укладення фіктивної угоди.

Відтак, спірне податкове повідомлення-рішення від 23.01.2018 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26 707,50 грн. суд вважає правомірним, у зв'язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення суду складено 14.11.2018.

Суддя Кушнова А.О.