Постанова

від 29.01.2019 по справі 810/1926/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1926/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Антоненко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Клімат-Теплосервіс

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року

у справі №810/1926/18 (розглянутої у порядку письмового провадження)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Клімат-Теплосервіс

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Клімат-Теплосервіс звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 23.01.2018 №0001551405, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26 707,50 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 21 366 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 5 341,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки між позивачем та його контрагентом здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні всі первинні документи. Натомість, посилання податкового органу на відсутність між позивачем та його контрагентом господарських операцій у зв'язку з наявністю кримінального провадження щодо посадових осіб контрагента, на думку позивача, є помилковим, оскільки позивач не може впливати на здійснення господарської діяльності його контрагента, належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта господарювання, як то подача звітності, сплата податків, здійснення господарської діяльності та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ Клімат-Теплосервіс подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що взаємовідносини позивача та ТОВ Стройкомплекс Груп , який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлено договір, якій не було визнано в судовому порядку недійсним, а також підтверджено наданими ТОВ Стройкомплекс Груп первинними документами, зокрема податковою видатковою накладними, отже позивачем було виконано передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Відповідачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги та доводи апеляційної скарги та просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом при прийнятті рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 13.12.2017 №2995, головним державним ревізором -інспектором відділу перевірок з окремих питань управління аудиту ГУ ДФС у Київській області, згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1,78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Клімат-Теплосервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період грудень 2015 року по взаємовідносинах з ТОВ Стройкомплекс Груп .

За результатами перевірки складено акт від 27.12.2017 № 1048/10-36-14-05/38380250, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 21 365,74 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки ТОВ Клімат-Теплосервіс надало свої заперечення, за результатами розгляду яких листом ГУ ДФС у Київській області від 19.01.2018 №960/10/10-36-14-05 позивачу відмовлено в їх задоволенні, а висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі встановлених порушень податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 23.01.2018 № 0001551405, яким ТОВ Клімат-Теплосервіс збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26 707,50 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 21 366 грн. та за штрафними санкціями - 5 341,50 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 05.04.2018 № 12128/6/99-99-11-01-01-25 залишена без задоволення скарга ТОВ Клімат-Теплосервіс на спірне податкове повідомлення-рішення від 23.01.2018 № 0001551405.

Позивач, вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що винесено протиправно, звернувся з зазначеним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції з купівлі-продажу товарів між позивачем та контрагентом ТОВ Стройкомплекс Груп фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарським договором.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.14.1.179, 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, в тому числі, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факт отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому, в пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено порядок складання та вимоги до податкових накладних.

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи вироку Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 у справі №1-кп/537/88/2017, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015170000000057, в період з 01.01.2015 по 28.07.2016 ОСОБА_3 організував діяльність злочинної групи, до складу якої ввійшли ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з метою прикриття незаконної фіктивної діяльності із незаконного формування податкового кредиту, одержання готівки, без наміру здійснення господарської діяльності, шляхом створення нових юридичних осіб або придбання раніше створених, в т.ч. і ТОВ Стройкомплекс Груп .

Вказана організована група підшукала осіб, які за грошову винагороду погодилися виступити засновниками, керівниками, головними бухгалтерами підприємств та не мали на меті здійснення господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом чи реалізацією товарів, робіт, послуг, зокрема, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

В підсумку, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були визнані винними за вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 та ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Окрім того, Крюківським районним судом м.Кременчука Полтавської області встановлено, що ОСОБА_4 у період часу з 08.05.2015 до 05.08.2015 та з 29.02.2016 до 18.03.2016 був зареєстрований засновником, директором та головним бухгалтером фіктивного підприємства ТОВ Стройкомплекс Груп .

Вказане підтверджується і наявними в матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з яких також вбачається, що з 08.05.2015 директором ТОВ Строй Комплекс Груп була ОСОБА_6, а станом на 29.12.2015 вже ОСОБА_9

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015170000000057, по ОСОБА_6 та ОСОБА_9 були виділені в окреме кримінальне провадження № 32017170000000044, досудове розслідування по якому ще триває. Вказані особи не були визнані винними Крюківським районним судом м.Кременчука Полтавської області у справі №1-кп/537/88/2017, тому були уповноваженими представниками та засновниками ТОВ Стройкомплекс Груп станом на час укладення договору купівлі-продажу №407/12 від 02.12.2015, складання рахунку-фактури №407/12 від 25.12.2015, видаткової накладної №563/12 від 29.12.2015 та податкової накладної № 4 від 29.12.2015.

Водночас колегія суддів зазначає, що вказані доводи апелянта не спростовують обставин, встановлених вироком Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 у справі №1-кп/537/88/2017 щодо фіктивності ТОВ Стройкомплекс Груп , як юридичної особи, від імені якої зазначеними особами видавалися первинні бухгалтерські документи, зокрема, складалися рахунок-фактура, оформлювались видаткова та податкова накладні.

Крім того, в матеріалах справи наявний протокол допиту свідка від 03.02.2016, складений старшим слідчим ОВС першого відділу розслідування кримінальних справ слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області Сахно О.М., де допитана ОСОБА_6, яка підтвердила, що здійснювала перереєстрацію різних підприємств, в т.ч. і ТОВ Стройкомплекс Груп , на своє ім'я за грошову винагороду. Господарською діяльністю не займалася, первинних документів не складала, хоча і усвідомлювала наслідки таких діянь.

Також безпідставними є доводи апелянта відносно того, що придбані у його контрагента будівельні матеріали були використані при виконанні договору від 21.12.2015 № 161 з Полтавським академічним обласним Українсько-драматичним театром ім. Гоголя, на підтвердження чого складено локальні кошториси №№ 2-1-1, 2-1-2 та 2-1-3 та акт приймання будівельних робіт за грудень 2015 року від 25.12.2015. А сама наявність вищевказаних документів бухгалтерського обліку, є беззаперечним доказом на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання товару та правомірності формування позивачем податку на додану вартість за перевіряємий період.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Стаття 205 КК України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому особи, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, насправді мають на меті не зайняття повноцінною, самодостатньою підприємницькою діяльністю, а зовсім інше - прикриваючись комерційною юридичною особою як ширмою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність. Ключовою характеристикою розглядуваного злочину треба визнати підпорядкованість офіційно відображеної в установчих документах і, можливо, фактично здійснюваної підприємницької діяльності конкретним незаконним цілям.

За встановлених вироком суду обставин вбачається, що підприємство-контрагент позивача - ТОВ "Стройкомплекс Груп" в період з 05.08.2015 було зареєстровано на підставних осіб, зокрема з 05.08.2015 на ОСОБА_6, з 29.12.2015 і до цього часу на ОСОБА_7, які не мали наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства.

У даному випадку вказані особи були формальними (номінальними) засновниками та директорами ТОВ "Стройкомплекс Груп", а саме з 05.08.2015 по 28.12.2015 включно ОСОБА_6, з 29.12.2015 і до цього часу ОСОБА_7, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а від імені контрагента позивача - ТОВ "Стройкомплекс Груп" невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цього підприємства.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що факт реальності господарських операцій підтверджується документами, зокрема договором від 21.12.2015 № 161 та актом приймання виконаних робіт за грудень 2015 року з Полтавським академічним обласним Українським музично-драматичним театром ім. М.В. Гоголя, видатковою накладною №563/12 від 29.12.2015 відповідно до якої постачальник ТОВ Стройкомплекс Груп передав покупцю ТОВ Кімат-Теплосервіс будівельні матеріали, видатковими накладними.

В свою чергу колегія суддів зазначає, що вказані доводи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки первинні бухгалтерські документи ТОВ Стройкомплекс Груп складалися особами, від імені юридичної особи, яка має ознаки фіктивного підприємства.

Також колегія суддів вважає доводи апелянта щодо товарності угод необґрунтованими з огляду на те, що відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що придбання товарів ТОВ Клімат Теплосервіс у підприємства ТОВ Стройкомплекс груп у грудні 2015 року, свідчать про відсутність факту їх реального походження, з урахуванням відсутності придбання відповідного товару (послуг) підприємством ТОВ Стройкомплекс груп у постачальників -резидентів або здійснення імпорту відповідного товару (послуг) на митну територію України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги вирок Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 01.03.2017, показання ОСОБА_6, зважаючи на сумнівність ведення господарської діяльності ТОВ Строй Комплекс Груп як такої, враховуючи правові підстави віднесення сум податкового кредиту з ПДВ, колегія суддів доходить до висновку, що відомості про фактичне виконання укладеного договору є недостовірні, а документи, які підтверджують такі відомості є наслідками укладення фіктивної угоди.

Верховний Суд України у постанові від 05.03.2012, справа №21-421а11 зазначив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 у справі 2а/3264/11/1070, суд дійшов висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Зазначена правова позиція була підтримана та закріплена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі 816/2134/16.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанцій, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру на контрагента, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, та в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відомості про фактичне виконання укладеного договору є недостовірні, а документи, які підтверджують такі відомості є наслідками укладення фіктивної угоди. Отже, відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Клімат-Теплосервіс - залишити без задоволення .

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 31 січня 2019 року .