Рішення

від 13.11.2018 по справі 826/1286/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2018 року № 826/1286/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Енергетика та клімат до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Суд прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Енергетика та клімат (далі - позивач, ТОВ Енергетика та клімат ) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.11.2016 №2522615147 та від 17.11.2016 №2532615147.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ Еталон Трейд Груп , ТОВ Буд-сервіс Груп , ТОВ Вілінтар Буд , ТОВ Вітекс Інвест Плюс не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даними контрагентами у періоді, що перевірявся. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні 27.04.2017 суд ухвалив замінити неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач), оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті останнім.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві, на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на виконання наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 13.10.2016 №6422 та ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2016 у справі №756/11659/16-к, що винесена під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016100050000055, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.06.2016 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205, частини 5 статті 27, частини 3 статті 212 Кримінального кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Енергетика та клімат з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ Еталон Трейд Груп (код 39932612), ТОВ Буд-сервіс Груп (код 39971934), ТОВ Вілінтар Буд (код 40243845), ТОВ Вітекс Інвест Плюс (код 39928957) за період з 01.01.2015 по 31.07.2016.

За результатами перевірки складено акт №176/26-15-14-07-02-10/34298021 від 01.11.2016, згідно висновків якого відповідач встановив порушення позивачем вимог:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 44486 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 130725 грн.

Позивач на підставі пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України надав заперечення до акта перевірки, за результатом розгляду яких Головне управління ДФС у м. Києві листом від 15.11.2016 №24183/10/26-15-14-07-02-15 повідомив про залишення висновків акта без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі акта перевірки Головне управління ДФС у м. Києві прийняло податкові повідомлення-рішення:

№2532615147 від 17.11.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 163406,00 грн., в тому числі 130725 грн. за основним платежем та 32681 грн. штрафних санкцій;

№2522615147 від 17.11.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 44486 грн., в тому числі за основним платежем 44486 грн., штрафні санкції 0 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеними повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум по взаємовідносинам із ТОВ Еталон Трейд Груп , ТОВ Буд-сервіс Груп , ТОВ Вілінтар Буд , ТОВ Вітекс Інвест Плюс за період з 01.01.2015 по 31.07.2016, у зв'язку із не доведенням реальності господарських операцій, а саме: до перевірки не надано первинних та інших документів, які підтверджують фактичне отримання послуг від вказаних контрагентів. Відповідач також зазначив, що згідно вироків стосовно засновників та директорів ТОВ Еталон Трейд Груп та ТОВ Вілінтар Буд дані товариства створені без мети займатися фінансово-господарською діяльністю. Крім того, відповідач посилався на протоколи допитів свідків директорів і засновників ТОВ Буд-сервіс Груп і ТОВ Вітекс Інвест Плюс , згідно яких дані товариства також були створені без мети займатися фінансово-господарською діяльністю.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентами - ТОВ Еталон Трейд Груп , ТОВ Буд-сервіс Груп , ТОВ Вілінтар Буд , ТОВ Вітекс Інвест Плюс ; мету придбання та обставини використання придбаних робіт/товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

З матеріалів справи слідує, що позивач здійснював взаємовідносини із названими контрагентами без укладання у письмовій формі договорів, тобто на умовах усної домовленості.

Суд встановив, що ТОВ Еталон Трейд Груп оформлено на користь позивача акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно яких першим було надано наступні роботи/послуги: монтажні роботи, технічне обслуговування, механозбиральні роботи по комплектації обладнання на загальну суму 212012,00 грн.

ТОВ Буд-сервіс Груп оформлено на користь позивача акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно яких першим було надано наступні роботи/послуги: монтажні роботи, електромонтажні роботи на загальну суму 158700,00 грн.

ТОВ Вілінтар Буд оформлено на користь позивача акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно яких першим було надано монтажні роботи на загальну суму 139920,00 грн., а також видаткова накладна щодо постачання оливи синтетичної, холодоагента на загальну суму 32365,26 грн.

ТОВ Вітекс Інвест Плюс оформлено на користь позивача акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно яких першим було надано монтажні роботи на загальну суму 370401,60 грн., а також видаткова накладна щодо постачання циліндру, адаптеру для циліндру на загальну суму 10873,44 грн.

Розрахунки з ТОВ Еталон Трейд Груп , ТОВ Буд-сервіс Груп , ТОВ Вілінтар Буд , ТОВ Вітекс Інвест Плюс позивач здійснював відповідно до виставлених рахунків фактур, копії яких наявні в матеріалах справи. Оплата послуг здійснювалась у безготівковій формі, на підтвердження чого позивач надав до матеріалів справи копії платіжних доручень.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки, позивач за результатами взаємовідносин із даними контрагентами включив до складу валових витрат суму 247142,00 грн. та до складу податкового кредиту включив суму 130725,00 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість відображено, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних, ТОВ Еталон Трейд Груп , ТОВ Буд-сервіс Груп , ТОВ Вілінтар Буд , ТОВ Вітекс Інвест Плюс , у зв'язку із придбанням товарів та послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ Еталон Трейд Груп , ТОВ Буд-сервіс Груп , ТОВ Вілінтар Буд , ТОВ Вітекс Інвест Плюс , були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; однак, не надання позивачем податкових накладних по спірним господарським операціям позбавляє суд можливості встановити їх відповідність вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем наданих послуг і виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Основним видом діяльності ТОВ Енергетика та клімат є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціювання.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд звертає увагу, що позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували реальність (товарність) господарських операцій із ТОВ Еталон Трейд Груп , ТОВ Буд-сервіс Груп , ТОВ Вілінтар Буд , ТОВ Вітекс Інвест Плюс .

Так, крім податкових накладних, у справі відсутні докази, які б підтверджували, що позивач використав надані контрагентами послуги та товари у власній господарській діяльності.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент здійснення правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані ТОВ Енергетика та клімат копії первинних документів, суд встановив, що з їх змісту неможливо встановити зміст та обсяг господарської операції, зокрема, місце надання послуг, перелік робіт, які були надані, обсяг робіт, обладнання з яким проводились роботи.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товарів позивач надав до суду копії актів здачі-прийняття робіт, видаткових накладних, рахунків-фактур.

Однак, вказані документи не підтверджують товарність операцій та подальший рух придбаного товару, а також факт надання послуг, оскільки лише фіксують відносини із постачальниками.

З аналізу наданих позивачем документів, суд дійшов висновку, що позивачем документально не підтверджено право на формування податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ Максі трейдінг компані та ТОВ Барій Стандарт .

Також, суд враховує наступні обставини.

Згідно вироку Подільського районного суду м, Києва від 29,06,2016 по справі №758/4047/16-к встановлено, що ОСОБА_3, яка є засновником і директором ТОВ Еталон Трейд Груп своїми умисними діями, які виразились у посібництві у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб'єкта підприємницької діяльності та підробленні офіційного документа, який видається підприємством, і який надає права з метою використання його іншою особою та збут такого документа. Згідно вироку ОСОБА_3 визнано винною у пред'явленому обвинуваченні за статтею 27 частиною 5, статтею 205 частиною 1, статтею 358 частиною 1 Кримінального кодексу України.

Згідно вироку Печерського районного суду м, Києва від 15,09,2016 по справі №757/30631/16-к встановлено, що ОСОБА_4, який є засновником та директором ТОВ Вілінтар Буд своїми умисними діями, які виразились у підробленні офіційних документів, які видаються підприємством, і які надають права, з метою використання їх іншою особою, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України. Згідно вироку ОСОБА_4 визнано винним у у вчиненні злочинів, передбачених статтею 27 частиною 5, статтею 205 частиною 1, статтею 358 частиною 1 Кримінального кодексу України.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії протоколів допитів свідків засновника та директора ТОВ Буд-сервіс Груп ОСОБА_5 і засновника та директора ТОВ Вітекс Інвест Плюс ОСОБА_6, які зазначили, що не здійснювали фінансово-господарську діяльність від даних товариств та не підписували первинні документи.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження ПП Альфа-Фенікс податку на додану вартість на суму 451 001,00 грн. і відсутність підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.2014 №0008092203 та №0008102203.

Наведені обставини є додатковими підставами для висновку про відсутність реального характеру спірних господарських операцій позивача із ТОВ Еталон Трейд Груп , ТОВ Буд-сервіс Груп , ТОВ Вілінтар Буд та ТОВ Вітекс Інвест Плюс .

Отже, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту і заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, тому збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість і податку на прибуток є правомірним, а позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.11.2016 №2532615147 задоволенню не підлягають.

Щодо доводів відповідача про заниження податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Згідно наданого відповідачем розрахунку донарахованих зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки від 01.11.2016 №176/26-15-14-07-02-10/34298021, позивачу донараховано суму податку на прибуток у розмірі 44 485,00 грн.

Вказана сума була розрахована із суми доходу у розмірі 247 141,00 грн., який, на думку відповідача, був отриманий ТОВ Енергетика та клімат при взаємовідносинах із ТОВ Еталон Трейд Груп та ТОВ Буд-сервіс Груп і включає в себе дохід у сумі 308 926,67 грн. (вартість безоплатно отриманих товарів) і 370 712,00 грн. (надана позивачем фінансова допомога). Крім того, витрати позивача були зменшені відповідачем на суму 308 926,67 грн. (собівартість безоплатно отриманих товарів) та 61785,33 грн. (сума завищених витрат).

Суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача про наявність підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або фінансової звітності, інших документів, пов'язаних із обчисленням податків та зборів.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено відповідачем під час перевірки позивача, ТОВ Енергетика та клімат перерахувало на рахунки ТОВ Еталон Трейд Груп та ТОВ Буд-сервіс Груп грошові кошти у сумі 212 012,00 грн. та 158 700,00 грн. відповідно.

Оплату позивачем вартості послуг, відповідно до договорів, укладених із ТОВ Еталон Трейд Груп та ТОВ Буд-сервіс Груп відповідач розцінив як надання позивачем безповоротної фінансової допомоги даним товариствам, а також зазначив, що позивачем безоплатно отримані товари від даних контрагентів.

У зв'язку із цим, суми, сплачені позивачем на рахунки ТОВ Еталон Трейд Груп та ТОВ Буд-сервіс Груп , на думку відповідача, не можуть бути включені до валових витрат, а мають відповідно обліковуватись як дохід.

Суд вважає наведені доводи відповідача необґрунтованими, з огляду на наступне.

Положеннями підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідач не надав належних і допустимих доказів того, що ТОВ Енергетка та клімат було безоплатно отримано від ТОВ Еталон Трейд Груп та ТОВ Буд-сервіс Груп товари. В свою чергу надання позивачем даним товариствам безповоротної фінансової допомоги спростовується платіжними дорученнями, у яких вказано, що оплата здійснюється за надані роботи/послуги.

Отже, з правового аналізу наведених норм слідує, що перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів, відповідно до укладених договорів, не може розцінюватись як дохід, а тому нарахування податку на прибуток на такі суми є безпідставним, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення №2522615147 від 17.11.2016 та наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві №2522615147 від 17.11.2016.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Енергетика та клімат (код 34298021, адреса: 01033, м. Київ, вул. Гайдара, 50) сплачений ним судовий збір у розмірі 795,19 грн. (сімсот дев'яносто п'ять гривень 19 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві (код 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій