Рішення

від 14.11.2018 по справі 826/14284/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2018 року № 826/14284/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВЕ-плаза

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного

управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними дій,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АВЕ-плаза (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач), в якому, з урахуванням змін та уточнень просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо тимчасового зупинення дії Договору про визнання електронних документів №170820164 від 17.08.2016.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2016 року відкрито провадження у справі.

У зв'язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа, справу було повторно розподілено між суддями.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Григоровича П.О.

Враховуючи зазначене, ухвалою суду від 23.05.2017 справу прийнято до провадження суддею Григоровичем П.О. та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, які наявні в матеріалах.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а рішення постановлене з урахуванням п. 10 частини першої Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2016 року між Позивачем та Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено Договір про визнання електронних документів № 170820164 (реєстраційний №9147701871), предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях як оригіналу.

Як зазначає позивач в позовній заяві, 26.08.2016р. о 18 год.56 хв. засобами телекомунікаційного зв'язку Товариство надіслало на реєстрацію податкові накладні, видані Товариством у серпні 2016 року.

В цей же день, о 19 год.04 хв. адресу Товариства надійшла квитанція №1 з відміткою про неприйняття документу (податкових накладних) з причини Виявлені помилки: Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233, а саме: - ЄДРПОУ: '34755123'. Можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності .

В подальшому, листом від 29.08.2016 №24260/10/26-59-08-04-17 контролюючий орган повідомив позивача про тимчасове зупинення дії договору про визнання електронних документів №9147701871 від 17.08.2016 на підставі п.3 розділу 5 зазначеного договору.

Слід відзначити, що даний лист відзначено контролюючим органом, як Рішення про тимчасове зупинення дії договору .

Втім, як зазначив позивач, а ні податковим законодавством, а ні самим Договором не передбачено можливості контролюючого органу на прийняття відповідного роду рішень, з урахуванням чого позивач просить суд вирішити спір в контексті правової оцінки безпосередньо дій ДПІ щодо тимчасового зупинення договору.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У той же час, на контролюючі органи покладено функції з надання послуг електронного цифрового підпису (пп. 19 1 .1.44 п. 19 1 .1 ст. 19 ПК України), а також пп. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючим органам надано право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надання у межах, передбачених законом, документів в електронному вигляді.

На час виникнення спірних правовідносин (2016 рік) принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, були визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008р. за № 320/15011 (далі по тексту - Інструкція № 233).

Пунктом 1 розділу 2 названої Інструкції закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Для подання податкових документів в електронному вигляді платник податків, серед іншого, має заповнити та подати до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору про визнання електронних документів, а орган ДПС де зареєстрований платник податків, на його запит, приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Таким чином, вступаючи в договірні правовідносини, контролюючий орган діяв з метою реалізації владних управлінських функцій щодо виконання покладених на нього Податковим кодексом України функцій.

Однією із ознак, що дозволяють відрізнити адміністративний договір від цивільно-правового, є мета його укладання. Оскільки сфера функціонування адміністративного договору - це відповідна система державного управління на будь-якому ієрархічному рівні, то метою адміністративних договорів є реалізація функцій держави, а більш конкретно - реалізація повноважень того чи іншого органу. У свою чергу мета цивільно-правових договорів - це задоволення потреб суб'єктів цивільно-правових відносин, отримання прибутку та відповідних (майнових чи немайнових) матеріальних благ - об'єктів цивільного обороту.

Мета укладення договору про визнання електронних документів позбавлена ознак, що притаманні меті цивільно-правових угод. Натомість, зазначений договір було укладено податковим органом для виконання покладених на нього повноважень у сфері адміністрування податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Вступаючи у договірні правовідносини, що є предметом розгляду даної адміністративної справи, відповідач не мав за мету набуття майнового блага, а сторони не були вільні у визначенні умов договору.

За цим договором на контролюючий орган покладено обов'язок забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку, що у свою чергу, звільняє платника податків від обов'язку подання таких документів у паперовому вигляді.

Отже, суб'єкт владних повноважень, шляхом укладання договору про визнання електронних документів, реалізував у формі адміністративного договору повноваження на здійснення адміністрування податків, зборів, платежів.

Надаючи правову оцінку обставинам тимчасового зупинення відповідачем договору в односторонньому порядку, суд зазначає наступне.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України Про електронні документи та електронний документообіг від 22.05.2003 № 851-IV (далі по тексту - Закон № 851-IV).

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 Закону № 851-IV електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту.

За змістом норм ст. 16 цього Закону суб'єкти електронного документообігу користуються правами та мають обов'язки, які встановлено для них законодавством.

Якщо в процесі організації електронного документообігу виникає необхідність у визначенні додаткових прав та обов'язків суб'єктів електронного документообігу, що не визначені законодавством, такі права та обов'язки можуть встановлюватися цими суб'єктами на договірних засадах.

Тобто, порядок закріплення переліку прав та обов'язків сторін, що виникають в процесі організації електронного документообігу між ними, чітко визначені, а саме: у законах та інших нормативно-правових актах та/або у відповідному договорі, укладеному між такими сторонами.

Водночас, суд зважає на те, що право контролюючого органу на призупинення дії договору про визнання електронних документів, зазначеними вище нормами законодавства та затвердженою у встановленому законом порядку типовою формою договору про визнання електронних документів контролюючому органу не надано.

Одночасно відповідач не надав суду нормативно та документально обґрунтовані пояснення з питань наявності у нього прав на призупинення дії договору про визнання електронних документів.

У зв?язку з цим суд вважає, що вчиняючи дії по призупиненню дії договору про визнання електронних документів, укладеного між позивачем і ДПІ, відповідач діяв поза межами наданої йому чинним законодавством і договором компетенції, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо тимчасового зупинення дії Договору про визнання електронних документів №170820164 від 17.08.2016.

3. Стягнути на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АВЕ-ПЛАЗА понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 (одна тисяча триста сімдесят вісім грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВЕ-ПЛАЗА" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34755123, адреса: 04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ РЕЙТАРСЬКА, будинок 37).

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА ІНСПЕКЦІЯ У ШЕВЧЕНКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДФС У М.КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39561761, адреса: 03056, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПОЛІТЕХНІЧНА, будинок 5 А).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович