Рішення

від 12.11.2018 по справі 914/1242/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2018 Справа №914/1242/18

місто Львів

За позовом:товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна" (надалі - Товариство), до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський елеватор" (надалі - Елеватор), предмет позову:стягнення 4'184' 257,67 грн. Суддя ОСОБА_2 Секретар судового засіданняОСОБА_3 Представники сторін: позивача:ОСОБА_4 - довіреність №б/н від 27.04.2018, відповідача:ОСОБА_5 - довіреність №б/н від 03.09.2018, ОСОБА_6 - довіреність №б/н від 03.09.2018. ПРОЦЕДУРИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства до Елеватора про стягнення 4'184'257,67 грн. збитків. Ухвалою від 12.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.08.2018.

В судове засідання 15.08.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився в судове засідання, причин неявки не повідомив суду, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Зокрема, ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 24.07.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 5). Суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 12.09.2018.

Відповідач 04.09.2018 подав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи і в той же день реалізував це право. В судове засідання 12.09.2018 з'явилися представники позивача і відповідача. Суд поновив відповідачу строк для подання відзиву на позов, продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів, відклав підготовче засідання на 25.09.2018.

В підготовче засідання 25.09.2018 з'явилися представник позивача та представник відповідача. З огляду на виконання завдань підготовчого провадження, вирішення усіх клопотань, поданих сторонами, подання сторонами усіх доказів та зазначення усіх відомих їм обставин справи, суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 10.10.2018.

В судовому засіданні 10.10.2018 було оголошено перерву до 17.10.2018. В судовому засіданні 17.10.2018 після дослідження обставин справи та перевірки їх доказами сторонами подано клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки виступу сторін у судових дебатах. Суд задовольнив подане клопотання та оголосив перерву в судовому засіданні до 12.11.2018.

В судовому засіданні 12.11.2018 представником відповідача заявлено клопотання про те, щоб суд не розглядав заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення умов договору складського зберігання зерна не забезпечив належної схоронності переданої на зберігання сої. Внаслідок цього частина переданої на зберігання сої зникла зі складу відповідача, інша ж частина - втратила свої якісні показники. Невиконання відповідачем своїх обов'язків призвело до заподіяння позивачу збитків в розмірі 4'184'257,67 грн.

Відзив відповідача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, зазначаючи про відсутність повного складу цивільного правопорушення. Так, позивач не повернув відповідачу складських документів на зерно. Отже, відповідач не мав законних підстав видавати позивачу сою зі зберігання. Також позивачем не доведено завдання йому реальних збитків та упущеної вигоди. Позивачем не надано належних доказів втрати, нестачі чи пошкодження зерна. Зокрема, акт перевірки умов зберігання сої від 20.02.2018 складений одноособово представником позивача.

Всупереч додатковій угоді №1 від 06.11.2017 позивач здійснив випробування зразків продукції у державному підприємстві "Волиньстандартметрологія", а не на обумовлених сторонами підприємствах. Окрім того, заявив претензію щодо якості/нестачі зерна з порушенням встановленого 15-ти денного строку. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до відповідача з претензіями, що, у свою чергу, безпосередньо впливає на пред'явлення позову з підстав якості/нестачі.

Відповідь на відзив.

Позивач заперечив проти викладених відповідачем доводів. Зокрема, відповідач не виконав умови Договору щодо повернення майна. Позивач довів, що відповідач неодноразово отримував від позивача вимоги про відвантаження сої та претензію про відшкодування її вартості, проте свого обов'язку не виконав. Зазначені обставини слугують підставою для стягнення збитків в розмірі вартості неповернутого майна.

В результаті проведення 12.04.2018 на підставі ухвали Галицького районного суду міста Львова від 04.04.2018 у справі №461/2358/18 обшуку у складських приміщеннях відповідача встановлено, що у відповідача відсутнє на зберіганні майно позивача.

Сторони погодили, що граничний строк зберігання зерна встановлюється по 01.07.2018, при чому відповідач повинен був попередити позивача про закінчення терміну зберігання письмово за 7 днів до закінчення такого терміну. Однак відповідач цього не зробив, що свідчить про порушення ним Договору.

Щодо непередання відповідачу складських свідоцтв, то позивачем не передано таких у зв'язку з відсутністю у відповідача належного обсягу сої та неналежною якістю залишку сої.

Стосовно посилання відповідача на невчасність пред'явлення позивачем претензії щодо якості товару, позивач зазначив, що не заявляє вимог про неналежну якість товару, оскільки неякісність сої є безспірною з огляду на те, що при прийманні сої її некондиційність була встановлена та визнана обома сторонами у товарно-транспортних накладних.

Позивач також подав клопотання про приєднання до справи доказів. Зокрема, після порушення провадження у справі з реєстру судових рішень позивачу стало відомо, що в ході кримінального провадження №12018140280000140, що розслідується Радехівським відділенням поліції за фактом розтрати 1'276'421,00 кг сої на складі відповідача, на території елеватора було проведено обшук на предмет виявлення сої. В ході проведення обшуку, сої не було виявлено. Зазначена обставина, окрім наявної у справі ухвали суду про арешт документів, додатково підтверджується протоколом обшуку приміщень елеватора та юридичної адреси відповідача, а також ухвалою суду від 04.06.2018 про дозвіл на обшук. Оскільки потерпіла сторона у кримінальній справі - товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-промислова компанія співдружність Україна" надала позивачу копії зазначених доказів 18.09.2018, змоги раніше подати їх до суду у позивача не було.

Заперечення на відповідь.

Позивачем не доведено факту втрати, нестачі чи пошкодження сої на складі відповідача та пропущено строк звернення з претензіями з приводу відшкодування завданих збитків. Твердження позивача про підтвердження товарно-транспортними накладними некондиційності отриманої сої є неспроможними. Окрім того, у відповідача існувала законна підстава не видавати позивачу зерна сої зі зберігання у зв'язку з неповерненням позивачем складських документів на раніше отримане зерно.

Відповідач також подав заперечення проти клопотання позивача про приєднання до справи доказів, які стосуються кримінального провадження. Зазначив, що позивач не вказував відповідні докази під час звернення до суду з позовом, не повідомляв суд про неможливість подачі доказів у встановлений законом строк та не обґрунтував неможливості їх подання у строк з причин, що залежать не від нього. Окрім того, позивач заявляє в клопотанні про долучення протоколу обшуку від 12.06.2018, однак фактично долучив протокол від 12.04.2018. Докази, про приєднання яких клопоче позивач, є недопустимими внаслідок їх отримання з порушенням закону.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Передача сої на зберігання.

Між сторонами у справі укладено договір складського зберігання №34 від 06.11.2017 (далі - Договір) (а.с. 27-32). Відповідно до пунктів 1.1-1.2, 1.4, 1.5 Договору на умовах цього Договору поклажодавець (позивач у справі) зобов'язується передати, а зерновий склад (відповідач у справі) зобов'язується прийняти сільськогосподарську культуру (надалі - Зерно), які визначені в пункті 1.1.1 Договору на зберігання на визначених цим Договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством. На відповідальне зберігання приймається зерно по культурах, у тому числі соя, 2017 року врожаю, граничний строк зберігання до 01.07.2018.

Фактична адреса місцезнаходження зернового складу: Україна, Львівська область, місто Радехів, вулиця Витківська, 35. Термін "послуга зберігання" тут і далі вживається у значенні пункту 10 статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні". Зерновий склад здійснює знеособлене зберігання зерна, відповідно до його якості. Передане на зберігання зерно залишається власністю поклажодавця протягом всього часу знаходження на зберіганні, якщо інше не передбачено цим Договором. Зерновий склад не має права розпоряджатися та користуватися переданим на зберігання зерном у своїх цілях та інтересах.

Положеннями пунктів 5.8 та 5.9 Договору встановлено, що зерновий склад зобов'язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення терміну зберігання зерна та запропонувати термін витребування. Зберігання зерна понад термін, встановлений цим Договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін шляхом підписання додаткових угод. Граничний строк зберігання зерна встановлюється пунктом 1.1.1 Договору, але в будь-якому разі не довше ніж до 01.07.2018 року, якщо інше не встановлено цим Договором.

Сторони 06.11.2017 уклали додаткову угоду №1 до Договору (а.с. 33-34), відповідно до пункту 2 якої домовились викласти пункт 3.1 Договору в наступній редакції: "3.1. Приймання та відвантаження зерна проводиться згідно з встановленою на зерновому складі черговості, а також у відповідності з порядком і правилами приймання і методами відбору проб для відповідного виду зерна, діючими ГОСТами та/або ДСТУ. Зерновий склад приймає від поклажодавця зерно за якістю, визначеною атестованою виробничою технологічною лабораторією підприємства. Показники якості виданого зерновим складом зерна не можуть бути нижчими від показників переданого на зберігання зерна. У випадку виникнення розбіжностей з питань невідповідності виданого зерна якісним та кількісним показникам, для арбітражного визначення якості остаточним є дані результату аналізу проби, встановлені незалежною арбітражною лабораторією ДП "Укрметртестстандарт" або СЖС Україна, а по кількості - показники акту експертизи, складеного Торгово-промисловою палатою. Претензії по якості та кількості приймаються протягом 15 календарних днів з моменту відвантаження зерна, або з моменту виявлення недоліків по якості/нестачі".

Товариство придбало 383'775 кг сої на загальну вартість 4'184'257,67 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними: №5210016381 від 17.11.2017 - 29,405 тон вартістю 319'044,37 грн. (а.с. 42); №261 від 21.11.2017 - 200'000 кг вартістю 2'191'999,20 грн. (а.с. 58); №5210016703 від 28.11.2017 - 63,479 тон вартістю 688'747,40 грн. (а.с. 46); №5210016835 від 01.12.2017 - 64,109 тон вартістю 706'313,74 грн. (а.с. 50); №5210016847 від 07.12.2017 - 24,133 тон вартістю 253'517,26 грн. (а.с. 54); №5210017329 від 29.01.2018 - 2,649 тон вартістю 24'635,70 грн. (а.с. 38).

Зазначене зерно перебувало на зберіганні в Елеватора, тому фактично відбулося переоформлення відповідних документів, про що представлено такі накази: №РЕ000000011 від 29.01.2018 - 2'649 кг сої (а.с. 36); №РЕ000000056 від 17.11.2017 - 29'405 кг сої (а.с. 41); №РЕ000000077 від 28.11.2017 - 63'479 кг сої (а.с. 44); №РЕ000000085 від 01.12.2017 - 64'109 кг сої (а.с. 48); №РЕ000000094 від 07.12.2017 - 24'133 кг сої (а.с. 52); №РЕ000000063 від 21.11.2017 - 200'000 кг сої (а.с. 56).

Відповідач прийняв на зберігання від позивача 383'775 кг сої, що підтверджується наявними в матеріалах справи складськими квитанціями на зерно:

- №241 від 17.11.2017 (фізична вага 29'405 кг; вологість 12,0; зернова домішка 5,0; сміттєва домішка 2,0) (а.с. 39);

- №252 від 21.11.2017 (фізична вага 200'000 кг; вологість 12,0; зернова домішка 5,0; сміттєва домішка 2,0) (а.с. 55);

- №270 від 28.11.2017 (фізична вага 63'479 кг; вологість 12,0; зернова домішка 6,0; сміттєва домішка 2,0) (а.с. 43);

- №274 від 01.12.2017 (фізична вага 64'109 кг; вологість 12,0; зернова домішка 6,0; сміттєва домішка 2,0) (а.с. 47);

- №275 від 07.12.2017 (фізична вага 24'133 кг; вологість 12,0; зернова домішка 6,8; сміттєва домішка 2,0) (а.с. 51);

- №286 від 29.01.2018 (фізична вага 2'649 кг; вологість 12,0; зернова домішка 8,0; сміттєва домішка 2,0) (а.с. 35).

При прийняті на зберігання сої, відповідач здійснив аналіз якості сої та засвідчив якісні характеристики у відповідних картках аналізу зерна:

- №13 від 17.11.2017 (маса партії 29'405 кг; вологість 12,00; зернова домішка 5,00; сміттєва домішка 2,00) (а.с. 40);

- №15 від 21.11.2017 (маса партії 200'000 кг; вологість 12,00; зернова домішка 5,00; сміттєва домішка 2,00) (а.с. 57);

- №23 від 28.11.2017 (маса партії 63'479 кг; вологість 12,00; зернова домішка 6,00; сміттєва домішка 2,00) (а.с. 45);

- №26 від 01.12.2017 (маса партії 64'109 кг; вологість 12,00; зернова домішка 6,00; сміттєва домішка 2,00) (а.с. 49);

- №27 від 07.12.2017 (маса партії 24'133 кг; вологість 12,00; зернова домішка 6,80; сміттєва домішка 2,00) (а.с. 53);

- №32 від 29.01.2018 (маса партії 2'649 кг; вологість 12,00; зернова домішка 8,00; сміттєва домішка 2,00) (а.с. 37).

Позивач перерахував відповідачу 31'542,83 грн. оплати за послуги складського зберігання, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №13902 від 06.12.2017 на суму 3'351,28 грн. (а.с. 61); №782 від 30.01.2018 на суму 14'004,13 грн. (а.с. 59); №1106 від 05.02.2018 на суму 14'187,42 грн. (а.с. 60).

Зазначені вище обставини відповідачем не спростовуються та визнаються.

Позивач надіслав відповідачеві лист-клопотання №950 від 31.01.2018 (а.с. 67), у якому просив розпочати відвантаження сої у кількості 380 т з 31.01.2018 залізничним транспортом зі станції Радехів. Окрім того, позивач повідомив, що експедиторські послуги надаватиме товариство з обмеженою відповідальністю "Мірмекс". Згідно з роздруківкою відстеження відправлення з веб-сайту товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (а.с. 68), відповідач отримав цей лист 06.02.2018.

Нестача товару.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що позивач не довів обставин нестачі товару.

Акт перевірки від 20.02.2018.

Представником позивача 20.02.2018 складено акт перевірки умов зберігання сої на Елеваторі (а.с. 69), у якому зазначив, що в ході огляду території та приміщень елеватора було встановлено, що на зберіганні перебуває лише 180 т некондинційної (некласної) сої. Решти переданої на зберігання сої не виявлено. Жодних інших видів зернових культур на зберіганні не виявлено. Згідно з усними поясненнями керівника Елеватора у зв'язку зі зміною власників елеватора передана на зберігання соя була відвантажена іншим господарствам. Керівник Елеватора відмовився від підписання цього акту.

Елеватор подав заперечення, яким вважає цей доказ недостовірним та недостатнім, адже є одностороннім, його неможливо перевірити іншими доказами у справі, цей акт не містить жодних об'єктивних даних, які би підтверджувалися незацікавленими особами.

В цій частині суд відзначає, що сам по собі зазначений акт поза всяким сумнівом не є достатнім для того, щоб довести обставину відсутності сої у відповідача. Проте стаття 79 Господарського процесуального кодексу України, яка регламентує поняття достатності доказів, вказує на сукупність доказів, аналіз яких дає змогу зробити висновок про наявність або відсутність певних обставин. Отже, для оцінки того, чи був у Елеватора весь обсяг переданої на зберігання сої, суд аналізуватиме й інші докази, подані сторонами. Зазначене дасть змогу виконати вказівки, які містяться в частині 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, та всебічно і повно дослідити такі докази та встановити фактичні обставини справи.

Досудове розслідування у кримінальній справі.

Представниками товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-промислова компанія співдружність Україна" подано до Радехівського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області заяву про те, що посадові особи Елеватора вчинили розтрату сої, чим спричинено заявнику матеріальну шкоду. За цим фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 191 Кримінального кодексу України.

Позивачем представлено суду ухвалу слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 04.04.2018 у справі №461/2358/18 (а.с. 166-167), якою надано дозвіл на обшук у складських приміщеннях, які знаходяться за адресою: вул. Витківська, 35, м. Радехів, Львівська область, та перебувають в користуванні Елеватора. Такий обшук було проведено 12.04.2018, про що представлено відповідний протокол (а.с. 168-172). В ході обшуку не було виявлено сої, яка могла би бути передана потерпілому.

Позивачем представлено суду ухвалу слідчого судді Радехівського районного суду Львівської області від 04.06.2018 у справі №451/477/18 (а.с. 156-159), якою надано дозвіл на обшук у складських приміщеннях, які знаходяться в с. Стоянів, вул. І. Франка, 85б, Радехівського району Львівської області, та перебувають в користуванні Елеватора. Такий обшук було проведено 14.06.2018, про що представлено відповідний протокол (а.с. 161-165). В ході обшуку не було виявлено сої, яка могла б бути передана потерпілому.

Відповідач повністю заперечив проти допустимості таких доказів, оскільки вони отримані з порушенням закону. Зокрема, матеріали справи не містять дозволу слідчого, прокурора чи суду на розголошення даних досудового розслідування, а тому є недопустимими. Крім того, в позивача відсутні оригінали таких доказів, а відповідач ставить під сумнів відповідність поданих копій, а тому на підставі частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України такі докази не беруться до уваги. Зрештою, зазначені докази подано з порушенням правил, визначених Господарським процесуальним кодексом України, оскільки не були подані з позовом.

В ході судового засідання 17.10.2018 представники відповідача не змогли дати відповіді на питання, чи отримано Елеватором зазначені протоколи обшуку.

Оцінюючи подані докази, суд констатує, що ухвала слідчого судді Радехівського районного суду Львівської області від 04.06.2018 у справі №451/477/18 опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Ця ухвала містить відомості про те, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 04.04.2018 було задоволено клопотання про проведення обшуку та надано дозвіл на проведення обшуку у складських приміщеннях, що знаходиться в місті Радехові по вулиці Витківській, 35, Львівської області, що перебувають у користуванні Елеватора, з метою відшукання сільськогосподарської культури - сої в кількості 1'024'241 т, а також інших первинних документів, які підтверджують рух (переміщення) та зберігання зерна. 12.04.2018 на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 04.04.2018 року у складських приміщеннях, що знаходяться в місті Радехові по вулиці Витківській, 35, Львівської області, що перебувають у користуванні Елеватора проведено обшук. В ході проведення обшуку було виявлено та вилучено документи із звітністю.

Відповідно до частини 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Проте відповідачем не доведено, що позивач, отримавши ухвалу слідчого судді Радехівського районного суду Львівської області від 04.06.2018 у справі №451/477/18, яка опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень, порушив закон. З урахуванням наведеного суд не погоджується із запереченнями відповідача в тій частині, що представлена ухвала слідчого судді Радехівського районного суду Львівської області від 04.06.2018 у справі №451/477/18 є недопустимим доказом.

Що стосується строків подання цих доказів, то суд вважає доводи відповідача в цій частині неправильними. Так, відповідно до частин 2, 4, 5, 8 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Оскільки позивач не знав під час подання позовної заяви про наявність кримінального провадження за участю відповідача, зважаючи на обґрунтування позивачем неможливості подання відповідних доказів разом з позовною заявою з причин, що не залежали від нього, суд вважає за необхідне приєднати такі докази до матеріалів справи.

Оцінюючи надані позивачем докази нестачі сої в Елеватора, суд робить такі висновки.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Положення про повноту доказів означає, що суд повинен вивчити і використати докази в повному обсязі, який є достатнім для правильних висновків суду по суті справи. Положення про всебічність і об'єктивність розгляду всіх обставин справи означає, що суд повинен взяти до уваги всі докази, які обґрунтовують як вимоги позивача, так і заперечення відповідача.

Однак у цій справі суд констатує, що надані докази в сукупності свідчать про відсутність всього необхідного обсягу сої в Елеватора, яку потрібно було відвантажити (повернути) Товариству. При цьому суд бере до уваги те, що позивач учиняв активні дії для отримання товару зі зберігання, частину його отримав. Натомість відповідачем не надано суду жодного доказу, який би свідчив зворотнє.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Проте відповідач не надав жодних доказів, які би свідчили, що він намагався виконати покладений на нього обов'язок. В матеріалах справи відсутні докази належного реагування на листи позивача про необхідність відвантаження товару; реагування відповідача на ту обставину, що позивачем не було передано частини складських квитанцій після відвантаження частини товару; вчинення якихось дій після спливу строку Договору. В цьому випадку відповідач зобов'язаний був учиняти активні дії з повернення позивачу переданого на зберігання товару.

Суд враховує, що ухвала слідчого судді Радехівського районного суду Львівської області від 04.06.2018 у справі №451/477/18 не містить відомостей про те, що в ході обшуку було виявлено сою. Відповідач не надав жодних доказів про те, що соя була наявна на зберіганні як в лютому, так і в травні 2018 року. Такими доказами могли би слугувати, наприклад, докази відвантаження сої третім особам як в аналізований період, так і після нього, докази виявлення сої під час обшуку тощо.

Твердження відповідача про те, що ним призупинено відвантаження сої через неповернення позивачем складських квитанцій не береться до уваги, адже відповідач міг у такому випадку призупинити відвантаження сої раніше, відповідач жодним чином не реагував ні під час, ні після відвантаження сої (не скеровував претензії тощо). Зрештою, відповідач не обґрунтував, за якою саме складською квитанцією проводилося відвантаження сої, адже максимальний обсяг сої за одною квитанцією становить 200 т. За таких обставин, беручи до уваги наявні докази в сукупності, суд вважає встановленою обставину відсутності сої масою 383'775 кг, переданої на зберігання Елеватору та яка підлягала поверненню в лютому 2018 року. Разом з тим, Елеватором повернуто Товариству лише частину переданої на зберігання сої.

Відвантаження сої. Якість відвантаженої сої.

Відповідно до пункту 3.5 Договору при відвантаженні зерна поклажодавець зобов'язаний надати зерновому складу наступні документи: лист-вимогу (заяву) про відвантаження зерна, в якому має бути зазначено найменування зерна, кількість зерна, номер та дата складського документа, дата відвантаження; довіреність на відвантаження; складський документ; оригінал паспорта представника поклажодавця.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що зерновий склад не пізніше 7 (семи) робочих днів з моменту отримання письмової вимоги поклажодавця на відвантаження зерна за умови повної сплати за надані послуги, надання транспорту, виконання пункту 3.5 Договору, … починає відвантаження зерна у наданий поклажодавцем транспорт.

Як убачається із заявки Товариства, з нею (заявкою) не було передано Елеватору складських квитанцій. Сторони в ході провадження у справі пояснили, що фактично передача зерна відбувається, як правило, в момент відвантаження зерна, як це визначено нормами Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Тому за замовленням позивача відповідач відвантажив Товариству сою загальною масою 180'340 кг, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними:

- №105772 від 21.02.2018 (а.с. 70), за якою відвантажено 32'620 кг некондинційної сої (відходи);

- №105771 від 21.02.2018 (а.с. 71), за якою відвантажено 32'320 кг некондинційної сої;

- №105764 від 20.02.2018 (а.с. 73), за якою відвантажено 36'240 кг сої (в цій накладній не вказано характеристик сої);

- №105765 від 20.02.2018 (а.с. 75), за якою відвантажено 22'980 кг сої некласної;

- №105766 від 21.02.2018 (а.с. 76), за якою відвантажено 24'080 кг сої некондинційної (некласної);

- №105774 від 21.02.2018 (а.с. 77), за якою відвантажено 32'100 кг сої (в цій накладній не вказано характеристик сої).

Внаслідок цього суд не бере до уваги заперечення відповідача в тій частині, що підставою для відмови у відвантаженні сої було порушення позивачем пункту 3.5 Договору. Крім того, в силу пункту 2.1.3 Договору Елеватор був зобов'язаний при відпуску зерна надати поклажодавцеві акт-розрахунок, проте цього не зробив.

Отриману за наведеними вище товарно-транспортними накладними сою Товариство передало на подальше зберігання та можливе відновлення якості сої двом зерновим складам: приватному акціонерному товариству "Городоцький елеватор ОСОБА_1" та товариству з обмеженою відповідальністю "Каролінський елеватор".

Аналіз якості та зберігання сої в приватного акціонерного товариства "Городоцький елеватор ОСОБА_1".

Товариством передано приватному акціонерному товариству "Городоцький елеватор ОСОБА_1" на зберігання сою масою 32'100 кг, отриману від Елеватора за товарно-транспортною накладною №105774 від 21.02.2018. При прийнятті сої на зберігання цим зерновим складом проведено аналіз якості отриманої сої. Реєстром накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку приватного акціонерного товариства "Городоцький елеватор ОСОБА_1" №2969 від 22.02.2018 (а.с. 85) зафіксовано, що за накладною №774 прийнято 32'100 кг сої від позивача, з такими характеристиками: вологість - 13,2%, сміттєві домішки - 64%, зернові домішки - 18,8%, білок - 35%.

Відповідач, надаючи власну оцінку цьому доказу, вказує на відсутність підпису особи, яка склала цей реєстр, а відтак - ставить під сумнів поданий доказ. В цьому контексті суд зауважує, що в силу положень частини 3 статті 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад, яким є приватне акціонерне товариство "Городоцький елеватор ОСОБА_1", має обов'язок здійснити аналіз якості зерна при прийманні його на зберігання. У зв'язку з цим недолік в оформленні реєстру накладних (а.с. 85) з урахуванням зазначення неякісності сої в товарно-транспортній накладній №105774 від 21.02.2018 не може заперечити того факту, що на зберігання передано зерно з характеристиками, які відображені в цьому реєстрі.

Решта сої масою 83'300 кг за накладними №105764 від 20.02.2018, №105765 від 20.02.2018, №105766 від 21.02.2018 транспортовано також приватному акціонерному товариству "Городоцький елеватор ОСОБА_1", що відповідачем не заперечується.

Відповідно до протоколу випробувань №751-752 від 27.02.2018 (а.с. 83-84), складеного приватним підприємством "Незалежний центр лабораторних досліджень "Еталон" на замовлення приватного акціонерного товариства "Городоцький елеватор ОСОБА_1", в результаті перевірки зразків сої приватного акціонерного товариства "Городоцький елеватор ОСОБА_1" (зразок 1 - 83'300 кг, та зразок 2 - 32'100 кг) на відповідність ДСТУ 4964:2008, виявлено перевищення дозволеного вмісту дезоксиніваленолу.

Приватне акціонерне товариство "Городоцький елеватор ОСОБА_1" листом від 22.06.2018 (а.с. 79) повідомило позивача, що прийнята на зберігання соя загальною масою 115,400 т, яка була доставлена від відповідача за товарно-транспортними накладними №105774, №105766, №105765, №105764 має незадовільні показники якості: вологість - 13%, сміттєва домішка - 64%, зернова домішка - 18%. Крім того, в зерні присутні великі шматки спресованої, гнилої сої, асфальту та каміння, присутній гнилісний запах. Згідно з протоколом випробувань від 27.02.2018 передана на зберігання соя містить велику кількість токсичної речовини - міотоксину "Дезоксиніваленол", що робить її непридатною для будь-якого використання. За ДСТУ 4964:2008 поставлена соя належить до фракції "зіпсоване". Способу доведення сої до базових кондицій не існує.

Аналіз якості та зберігання сої в товариства з обмеженою відповідальністю "Каролінський елеватор".

Реєстром накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку товариства з обмеженою відповідальністю "Каролінський елеватор" №2463 від 23.02.2018 (а.с. 86) зафіксовано, що за накладною №105771 прийнято 64'940 кг сої від позивача, з такими характеристиками: вологість - 16,4%, сміттєві домішки - 72,4%, зернові домішки - 25,2%, білок - 30%. Проаналізувавши інформацію, що міститься в товарно-транспортних накладних (а.с. 70-71), зокрема, щодо кількості сої та реєстраційного номера автомобілів, суд робить висновок про помилку, зокрема, в реєстрі йдеться про дві накладні: № 105771 на 23'320 кг сої та №105772 на 32'620 кг сої.

Аналогічно відповідач заперечує проти представленого реєстру накладних, оскільки в ньому відсутній підпис завідувача лабораторії.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каролінський елеватор" листом №67 від 19.06.2018 (а.с. 78) повідомило позивача про те, що прийнята на зберігання соя загальною масою 64,940 т, яка була доставлена від відповідача за товарно-транспортними накладними №105771 та №105772, має незадовільні показники якості: вологість - 16,4%, сміттєва домішка - 72,4%, зернова домішка - 25,2%, білок 30%. Крім того, в зерні присутні великі шматки спресованої, гнилої сої та асфальту, присутній гнилісний запах. 70,5% насіння за ДСТУ 4964:2008 відноситься до фракції "зіпсоване". Способу доведення сої до базових кондицій не існує.

Аналіз якості сої державним підприємством "Волиньстандартметрологія".

Позивач 12.04.2018 скерував державному підприємству "Волиньстандартметрологія" лист-клопотання №4823 (а.с. 80) про здійснення аналізу сої, що знаходилася на знеособленому зберіганні у відповідача, на чистоту, вологу, зернову/олійну домішку, протеїн.

Згідно з протоколом випробування зразків продукції №821 від 18.04.2018 (а.с. 81-82), складеним державним підприємством "Волиньстандартметрологія" на замовлення позивача, за випробуванням 1 кг сої (виробник продукції - "Радехівський елеватор") встановлено наступні фізико-хімічні показники згідно з ДСТУ 4964:2008: вологість - 14,8% (при нормі не більш ніж 12,0%); сміттєва домішка - 86,2% (при нормі не більше ніж 3,0%); олійна домішка - 1,7%; масова частка білку в перерахунку на суху речовину - 34,86% (при нормі не більше ніж 35,0%); сміттєва і олійна домішки (разом) - 87,9% (при нормі не більше ніж 10,0%).

Заперечуючи в цій частині, відповідач посилається на пункт 3.1 Договору. Відповідне положення передбачає, що відвантаження зерна проводиться згідно із встановленою на зерновому складі черговістю, а також у відповідності з порядком і правилами приймання і методами відбору проб для відповідного виду зерна, діючими ГОСТами та/або ДСТУ. Зерновий склад приймає від поклажодавця зерно за якістю, визначеною атестованою виробничою технологічною лабораторією підприємства. Показники якості виданого зерновим складом зерна не можуть бути нижчими від показників переданого на зберігання зерна. У випадку виникнення розбіжностей з питань невідповідності виданого зерна якісним та кількісним показникам, для арбітражного визначення якості остаточним є дані результату аналізу проби, встановлені незалежною арбітражною лабораторією ДП "Укрметртестстандарт" або СЖС Україна, а по кількості - показники акту експертизи, складеного Торгово-промисловою палатою. Претензії по якості та кількості приймаються протягом 15 календарних днів з моменту відвантаження зерна, або з моменту виявлення недоліків по якості/нестачі.

Проаналізувавши наведений вище пункт договору суд зазначає, що:

1. Відвантаження зерна повинно було проводитися у відповідності з порядком і правилами приймання і методами відбору проб для відповідного виду зерна, діючими ГОСТами та/або ДСТУ. Тобто обов'язок з проведення аналізу якості зерна покладається на Елеватор, що відповідає частині 3 статті 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні". Потрібно зазначити, що при прийнятті зерна на зберігання Елеватор такий обов'язок виконав.

2. Дані результату аналізу проби, встановлені незалежною арбітражною лабораторією ДП "Укрметртестстандарт" або СЖС Україна, є обов'язковими лише у випадку виникнення розбіжностей з питань невідповідності виданого зерна якісним та кількісним показникам. У цій же справі розбіжностей між сторонами стосовно якості повернутого зерна не виникало, про що свідчать товарно-транспортні накладні, відсутність проведеного Елеватором аналізу якості зерна, що поверталося Товариству.

Вимоги позивача.

Позивач надіслав відповідачу 22.05.2018 вимогу про відвантаження товару (а.с. 62), у якій просить відповідача 01.06.2018 розпочати відвантаження сої в кількості 383,820 т. Вказана обставина підтверджується долученими до матеріалів справи експрес-накладною товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (20450074931018) (а.с. 63), роздруківкою відстеження відправлення з веб-сайту товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (а.с. 64), фіскальним чеком (а.с. 65) та описом вкладення в поштове відправлення (а.с. 66). Відповідач жодним чином не зреагував на цю вимогу.

Позивач 01.06.2018 надіслав відповідачу вимогу про відшкодування збитків (а.с. 89-90) у розмірі 4'184'257,67 грн. Вказана обставина підтверджується описом вкладення в поштове відправлення (а.с. 88) та фіскальним чеком (а.с. 87). Докази надання відповідачем відповіді на зазначену вимогу відсутні в матеріалах справи.

Висновок експертизи.

На замовлення позивача товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр судових експертиз" було проведено судову товарознавчу експертизу, що підтверджується договором про надання послуг з проведення експертизи №1/Е-23/07 від 23.07.2018 (а.с. 111-112) та платіжним дорученням №7987 від 26.07.2018 на суму 30'000,00 грн. (а.с. 113). За результатами відповідної експертизи 10.08.2018 складено висновок експерта №1-10/08 (а.с. 100-110), відповідно до якого:

- ринкова вартість 383,820 тонн сої, яка була передана товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна" на зберігання то товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський елеватор", при умові збереження її характеристик та показників якості, що були на момент передачі, станом на дату проведення експертизи складає 4'532'910,00 грн.;

- вартість 180,34 тонн сої, що була повернута товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна" від товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський елеватор" за договором складського зберігання зерна №34 від 06.11.2017, з урахуванням її характеристик та показників якості на момент повернення, станом на дату проведення експертиза дорівнює нулю (нуль гривень, 00 коп.).

Підсумовуючи оцінку поданих позивачем доказів, суд враховує таке.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Натомість відповідач в ході розгляду справи обрав тактику захисту, яка полягає винятково у виявленні дефектів поданих позивачем доказів. Відповідачем не було подано жодного власного доказу на підтвердження своїх власних заперечень чи на встановлення інших фактичних обставин у цій справі.

Так, відповідач стверджує, що ним було припинено відвантаження сої, оскільки позивач не повертав складських документів. Проте у справі відсутні докази того, що Елеватор якимось чином реагував на ту обставину, що Товариство отримало 180'340 кг сої та не повернуло складських квитанцій. Згодом Елеватор жодним чином не реагував ні на претензійну вимогу Товариства відвантажити передану на зберігання сої, ні на вимогу про відшкодування збитків, хоч зобов'язаний був таким чином діяти в силу принципу розумності та добросовісності.

Дійсно, деякі подані позивачем докази містять дефекти форми, що дає підстави відповідачу заперечувати такі їх ознаки, як достатність, достовірність, належність та допустимість. Разом з тим суд вважає подані документами носіями доказової інформації, які в сукупності свідчать про відвантаження 180'340 кг некондинційної (некласної) сої та про відсутність решти сої. При цьому суд враховує, що подані докази не є ні внутрішньо, ні зовнішньо суперечливими, між ними прослідковуються логічні зв'язки. Вони підтверджують подані позивачем обґрунтування та пояснюють їх.

Заперечення відповідача в тій частині, що його не повідомляли про неякісність сої, не заслуговують на увагу з таких підстав:

- відповідач самостійно зазначив у більшості товарно-транспортних накладних про повернення некондинційної (некласної) сої, відходів, яка не відповідала тим показникам, що була передана від позивача;

- відповідач не проводив аналізу якості сої, яка була повернута позивачу, хоч мав це робити;

- відповідач не реагував на жодні звернення позивача.

Крім того, суд враховує, що відповідно до пункту 5.8 Договору зерновий склад зобов'язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна (п. 1.1.1) попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування. Пунктом 5.9 Договору передбачено, що зберігання зерна понад строк, встановлений цим договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін шляхом підписання додаткових угод. Граничний строк зберігання зерна встановлюється пунктом 1.1.1 Договору, але в будь-якому разі не довше ніж до 01.07.2018, якщо інше не встановлено даним договором.

При цьому частина 3 статті 31 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначає наслідки порушення обов'язку поклажодавця забрати зерно зі зберігання. Так, якщо поклажодавець зерна у запропонований зерновим складом термін не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах. Кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю зерна за вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі його витрат щодо продажу зерна.

Натомість відповідач не виконав пунктів 5.8, 5.9 Договору, не попереджав Товариство про закінчення строку дії договору, не вчиняв дій з укладення додаткового договору на продовження зберігання сої, не вчиняв дій з продажу зерна. Безумовно, продаж зерна є правом, а не обов'язком Елеватора, проте така бездіяльність аналізується судом в контексті усіх інших обставин справи в сукупності.

ОЦІНКА СУДУ.

Між сторонами у справі виникло цивільно-правове зобов'язання за договором зберігання в силу статті 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Окрім Цивільного кодексу України, правовідносини щодо зберігання зерна регулюються Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні". Так, відповідно до пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Частинами 2 та 3 статті 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Цивільний кодекс України передбачає можливість зберігання речей, визначених родовими ознаками. Зокрема, відповідно до статті 941 Цивільного кодексу України за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в України" складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа. Отже, Елеватор, видавши Товариству складські квитанції, зобов'язався йому повернути зерно.

Правовою підставою позову є норми статті 22 Цивільного кодексу України. Так, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки). Аналогічними по суті є положення статей 224, 225 Господарського кодексу України. Зокрема, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для можливості застосування такого виду майнової відповідальності як відшкодування збитків, необхідним є встановлення повного складу цивільного правопорушення до елементів якого належать протиправність поведінки, завдання збитків, причинний зв'язок, вина.

Протиправність поведінки.

Відповідно до пункту 3.4 Договору власником зерна, що знаходиться на зберіганні, є поклажодавець (позивач у справі). Ризики випадкової втрати, нестачі та/або псування зерна переходять від поклажодавця до зернового складу в момент оформлення складського документа на зерно.

Положеннями статті 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання. Кожна із сторін договору складського зберігання зерна при відвантаженні зерна має право вимагати перевірки його якості.

Як убачається з матеріалів справи, при прийманні сої на склад відповідача, ним було здійснено аналіз її якості. Результати такого аналізу відображені у складських квитанціях на зерно та картках аналізу зерна. Згідно з вимогами ДСТУ 4964:2008 "Соя. Технічні умови" якість зданої на зберігання сої відповідала встановленим вимогам. Зокрема, насіння сої було сухим та чистим.

Відповідно до частини 1 статті 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Частиною 2 статті 7 Закону України "Про зерно та ринок зерна" встановлено, що суб'єкти зберігання зерна відповідно до укладених договорів складського зберігання із суб'єктами ринку зерна гарантують забезпечення якості та дотримання нормативів природних втрат зерна протягом терміну його зберігання.

Договором передбачено обов'язок Елеватора повернути Товариству зерно у стані, передбаченому цим договором та законодавством (пункт 1.1). Частинами 1 та 2 статті 949 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Відповідно до статті 32 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві … зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Судом встановлено, що відповідач не виконав вимог законодавства щодо збереження якості та кількості переданого на зберігання зерна, що свідчить про наявність такого елемента складу цивільного правопорушення, як протиправність поведінки.

Збитки та їх розмір.

Відповідно до частини 1 статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Положення аналогічного змісту містяться в частині 1 статті 33 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні". Зокрема, за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості. Аналогічні положення передбачені статтею 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна". Так, збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом:

- за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна;

- за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість.

У разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.

Позивач передав на зберігання 383'775 кг сої, натомість відповідач повернув йому лише 180'340 кг неякісної сої нульової вартості. Неповернутою залишається соя у кількості 203'435 кг. Таким чином, суд робить висновок про завдання Товариству реальних збитків, які полягають у пошкодженні та втраті переданої на зберігання сої.

Відповідно до частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Суд вважає доведеним розмір завданих збитків, адже вартість переданої на зберігання сої відображена у видаткових накладних, за якими Товариство придбало цей товар, а також у висновку експерта №1-10/08 від 10.08.2018, за яким ринкова вартість 383,820 т сої станом на дату проведення експертизи складає 4'532'910,00 грн. Таким чином, позивач вимагає до відшкодування навіть меншу суму, ніж визначено експертом, а саме 4'184' 257,67 грн.

Причинний зв'язок.

З огляду на те, що Елеватором порушено його обов'язок із забезпечення схоронності переданої на зберігання сої, така поведінка призвела до неможливості виконання ним взятих на себе зобов'язань та втрати товару.

Вина.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як уже зазначалося, відповідач не наводив жодних доводів та не подавав доказів, які би підтверджували відсутність вини Елеватора у завданні шкоди, а тому суд вважає встановленим і цей елемент складу цивільного правопорушення.

ВИСНОВКИ.

1. Товариством передано на зберігання Елеватору якісну сою масою 383,820 т. Проте Елеватор порушив умови Договору, відповідні положення Цивільного кодексу України та Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та

1.1. Не забезпечив схоронності 203,435 т сої, внаслідок чого цей обсяг сої було втрачено.

1.2. Не забезпечив належних умов зберігання решти 180,340 т сої, внаслідок чого цей обсяг сої зіпсувся та повністю втратив свою вартість.

2. Судом встановлено повний склад цивільного правопорушення (протиправність, збитки, причинний зв'язок, вина), що є підставою для задоволення позову та стягнення з Елеватора на користь Товариства 4'184' 257,67 грн. реальних збитків.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 62'763,87 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору та 30'000,00 грн. відшкодування витрат на проведення експертизи.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 13, 73, 74, 81, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовільнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський елеватор" (адреса: 80220, Львівська область, Радехівський район, село Стоянів, вулиця Івана Франка, будинок 85Б; ідентифікаційний код 41216686) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна" (адреса: 30068, Хмельницька область, Славутський район, село Крупець, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 43; ідентифікаційний код 34863309 ) 4'184'257 (чотири мільйони сто вісімдесят чотири тисячі двісті п'ятдесят сім) грн. 67 коп. завданих збитків, 62'763 (шістдесят дві тисячі сімсот шістдесят три) грн. 87 коп. витрат на оплату судового збору, 30'000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. відшкодування витрат на проведення експертизи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 16.11.2018.

Суддя Рим Т.Я.