Рішення

від 07.11.2018 по справі 381/2986/18

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/1298/18

381/2986/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Момот Л.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача Сідько О.Є., Хоменко П.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Пилипівської сільської ради Фастівського району Київської області про визнання права власності на спадщину,-

ВСТАНОВИВ:

29.08.2018 року адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до Пилипівської сільської ради Фастівського району Київської області про визнання права власності на спадщину, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер чоловік позивача ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина, в тому числі, на земельну частку (пай) по КСП Нива в межах Пилипівської сільської ради Фастівського району Київської області розміром 2,6 в умовах кадастрових гектарах. За життя ОСОБА_6 заповіту не склав, тому право на спадкування як спадкоємець першої черги за законом одержала позивач. Реалізовуючи своє право на спадщину, позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) їй було відмовлено, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на вказане майно. Позивач вказує, що земельна частка (пай) належала на праві власності ОСОБА_7 - батькові спадкодавця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року. За життя ним не було складено заповіту, тому в силу ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року ОСОБА_6, як його син, фактично прийняв спадщину після ОСОБА_7, так як вступив в управління та володіння спадковим майном, однак право власності на спадкове майно не оформив, тому що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер.

На підставі зазначеного, позивач просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на земельну частку (пай) на території Пилипівської сільської ради Фастівського району Київської області розміром 2,61 в умовах кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (сертифікат серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_7), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2018 року закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду.

09.10.2018 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказав, що Пилипівська сільська рада заперечує той факт, що ОСОБА_6 після смерті батька ОСОБА_7 у 2003 році вступив в спадщину, оскільки після смерті батьки в будинку не проживав і земельну ділянку не обробляв, через що сільська рада відмовила ОСОБА_4 у видачі довідки про те, що її покійний чоловік ОСОБА_6 вступив в управління та володіння спадковим майном. Вказав, що за свідченням соціального працівника, за життя ОСОБА_7 був на соціальному забезпеченні та після його смерті рішенням Фастівського міськрайонного суду від 30.06.2009 року житловий будинок АДРЕСА_2 визнано безхазяйним та передано в комунальну власність Пилипівської сільської ради.

17.10.2018 року представником позивача було надано відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідач або не володіє інформацією, або свідомо замовчує те, що ОСОБА_7 був ветераном та інвалідом Великої Вітчизняної війни і мав право на опікування не тільки з боку сина, а й з боку держави в особі органів місцевого самоврядування, а тому свідчення соціального працівника про неналежні існування інваліда війни є неприпустимими. Також вказала, що ОСОБА_6 в силу своїх можливостей опікувався батьком ОСОБА_4, а факт вступу та володіння спадковим майном підтверджується наявності у нього оригіналу сертифікату НОМЕР_2 на ім'я батька, тим, що здійсненням поховання ОСОБА_7 родиною ОСОБА_6, що підтверджується відповідною довідкою, а також актом від 10.08.2018 року, в якому вказано про тимчасове проживання в спадковому будинку та обробку городу.

Представник позивача в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та просила позов задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, зазначивши, що ОСОБА_6 не проживав у спадковому будинку, не обробляв земельну ділянку, що призвело до занепадання господарства, а в подальшому за рішенням суду житловий будинок, який належав ОСОБА_7 було визнано безхозним та передано до комунальної власності. Таким, чином, право власності на земельну ділянку слід визнати за територіальною громадою.

Заслухавши представника позивача, представників відповідача, свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

При розгляді справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м.Києва 09.12.2004 року.

Спадкування є перехід прав та обов"язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслдок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

Згідно ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя спадкодавець заповіту не залишив. Позивач є спадкоємцем першої черги за законом так, як є дружиною спадкодавця, так як перебувала в зареєстрованому шлюбі зі спадкодавцем, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_3.

Стаття 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Позивач на час відкриття спадщини була зареєстрована та проживає за адресою спадкодавця, що підтверджується відомостями про місце її реєстрації.

Реалізовуючи своє право на спадщину, позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на підставі чого державним нотаріусом дванадцятої Київської державної нотаріальної контори була заведена спадкова справа №1047/05 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_6 та видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 14.06.2005 року на автомобіль та грошові внески з відповідними відсотками та компенсаціями, що зберігалися в відділенні ощадбанку однак, у видачі свідоцтва про право на земельну частку (пай), в порядку спадкування за законом, було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_6.

Виходячі з умов Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ст.49 ЗУ "Про нотаріат" відмова нотаріуса є обгрунтованою.

Разом з тим, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконкомом Пилипівської сільської ради Фастівського району Київської області 27.04.2003 року.

Після його смерті відкрилася спадщина на майно, до складу якого, в тому числі, увійшла земельна частка (пай) площею 2,61 в умовах кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої на території Пилипівської сільської ради Фастівського району Київської області, КСП Нива , яка належала спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) Серії НОМЕР_4

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згідно ч. 1 ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

ОСОБА_7 за життя заповіту не залишив. Спадкоємцем першої черги за законом був син спадкодавця ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5, виданим 14.04.1952 року (в силу ч. 1 ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР).

У відповідності до ст. 548 Цивільного кодексу Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Статтею 549 Цивільного кодексу Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння

спадковим майном.

Відповідно до довідки від 11.07.2018 року за № 144, виданою Пилипівської сільською радою, ОСОБА_7 дійсно проживав та був зареєстрований АДРЕСА_2 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 року.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, яка являлася сусідкою сім'ї ОСОБА_6, вказала, що ОСОБА_4 і ОСОБА_9 приїжджали до діда, вони садили город. Дід віддав синові акт на землю, ОСОБА_9 цей акт їй показував. Син хоронив батька, забирав із Дідовщини. За життя забирав батька в Київ на операцію катаракти. Дід жив в Королівці, але в зимовий період проживав в Дідовщанській дільничій лікарні, де лікувався, а весною син приїжджав та забирав його в с.Королівка додому. ОСОБА_10 був інвалідом, не мав ноги. На вихідні приїжджав син з невісткою, привозили продукти харчування, син допомогав по господарству. Після смерті діда, приїжджали та садили городину, а потім син помер. На 2003 рік хата була старенька, та її почали розтягувати , там нічого не залишилося.

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що ОСОБА_10 є її хрещеним батьком. Вона працювала поштаркою та носила йому пенсію. Бачила, що до нього часто приїжджав син. Зазначила, що їй також відомо, що ОСОБА_9 з жінкою садили у діда город. Коли ОСОБА_9 захворів, то лежав вдома в Києві, дід був сам. Потім його забрали в лікарню в с.Половецьке. Син хоронив ОСОБА_10, а після його смерті приїжджав та садив город.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду показала, що вона працює соціальним працівником з 1990 року та за проханням ОСОБА_13 відвідувала ОСОБА_7, приносила продукти харчування, воду, прибирала в хаті, він був інвалідом. Не бачила, коли до нього приїжджав син але зі слів ОСОБА_10 знає, що він приїздив, привозив продукти харчування. На зиму ОСОБА_10 забирали в Дідовщину. Кілька раз вона бачила сина. Вказала, що у діда був оброблений город, проте хто його обробляв, їй не відомо.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову, вказували, що ОСОБА_7, на протязі останніх трьох років свого життя в зимовий період перебував у Дідіщанівській дільничій лікарні де і помер. ОСОБА_6 після смерті батька у батьківському домі не проживав, земельної ділянки не обробляв, а тому не вступив у володіння та управління спадковим майном. Крім того, за рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30.06.2009 року, за заявою Пилипівської сільської ради Фастівського району Київської області визнано житловий будинок АДРЕСА_2 безхазяйним житловий будинком та передано у комунальну власність Пилипівської сільської ради.

Крім того, відповідачем надано довідку Комунального некомерційного підприємства Фастівської районної ради Фастівський центр первинної медико-санітарної допомоги Дідівщинська медамбулаторія від 10.10.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_7 дійсно знаходився на стаціонарному лікуванні у геронтологічному відділенні Дідівщинської дільничної лікарні у такі періоди: з 15.10.1999 року по 20.04.2000 року, з 18.10.2002 оку по ІНФОРМАЦІЯ_6 року. Помер ОСОБА_7 у Дідівщинській дільничній лікарні.

Проте, як вбачається з довідки Пилипівської сільської ради за № 282, виданої в 2003 році ОСОБА_4, вона похоронила за власні кошти свекра ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року.

Крім того, представником позивача в судовому засіданні було надано оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_7, що в даному випадку підтверджуєте, що ОСОБА_14 спадщину після смерті батька прийняв.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст.16 Цивільного кодексу України).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Земельний сертифікат - це документ, що засвідчує право позивача на земельну частку й містить відомості про її вартість та розмір в умовних гектарах і не підтверджує право позивача на конкретну земельну ділянку.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_7 набув право на земельну ділянку із земель КСП НИВА , після його смерті таке право перейшло до його сина ОСОБА_6, який фактично прийняв спадщину, так як вступив в управління та володіння спадковим майном, проте право власності у встановленому законом порядку не оформив та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Суд вважає доведеним, що позивач є спадкоємцям за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6, має право на спадкування земельної частки (паю), тому у суду є всі підстави для визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом, оскільки іншого порядку визнання права власності в порядку спадкування при підтвердження факту прийняття спадщини померлим не існує.

Відповідно до роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7, про те, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За нормами ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд, оцінюючи зібрані у справі сукупні докази, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-82, 133, 141, 258,259, 263, 265, 268 ЦПК України, на підставі ст.220-1222, 1225, 1258, 1261, 1268, 1267, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. 529, 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідент.номер НОМЕР_1, прож.м.Київ, АДРЕСА_1 до Пилипівської сільської ради Фастівського району, Київської області місцезнаходження: АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ 04360008 про визнання права власності на спадщину задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідент.номер НОМЕР_1, прож.м.Київ, АДРЕСА_1 право власності на земельну частку (пай) на території Пилипівської сільської ради Фастівського району Київської області, розміром 2,61 в умовах кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, який відповідно до Сертифіката серії НОМЕР_6 належав ОСОБА_7 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення буде виготовлено 16 листопада 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В.Соловей