Постанова

від 06.02.2019 по справі 381/2986/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2883/2019

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 лютого 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи 381/2986/18

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Шахової О.В.( суддя-доповідач), Вербової І.М., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Пилипівська сільська рада Фастівського району Київської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Пилипівської сільської ради Фастівського району Київської області, поданою її представником Сідько Оксаною Євгеніївною,

на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області, ухваленого 7 листопада 2018 року під головуванням судді Соловей Г.В. в приміщенні суду,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2018 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Пилипівської сільської ради Фастівського району Київської області про визнання права власності.

Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина, в тому числі, на земельну частку (пай) по КСП Нива в межах Пилипівської сільської ради Фастівського району Київської області розміром 2,61 в умовних кадастрових гектарах. За життя ОСОБА_6 заповіту не склав, тому право на спадкування як спадкоємець першої черги за законом одержала вона. Реалізовуючи своє право на спадщину, вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) їй було відмовлено, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на вказане майно. Вказує, що земельна частка (пай) належала на праві власності ОСОБА_7 - батькові спадкодавця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя ним не було складено заповіту, тому в силу ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року ОСОБА_6, як його син, фактично прийняв спадщину після ОСОБА_7, так як вступив в управління та володіння спадковим майном, однак право власності на спадкове майно не оформив, тому що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 7 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну частку (пай) на території Пилипівської сільської ради Фастівського району Київської області, розміром 2,61 га в умовних кадастрових гектарах без визнання меж цієї частки в натурі, який відповідно до Сертифіката серії НОМЕР_2 належав ОСОБА_7 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Пилипівська сільська рада Фастівського району Київської області, через свого представника, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом процесуального та невірне застосування матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається, зокрема на те, що судом невірно встановлені обставини справи, оскільки будь-яких дій, які б свідчили про прийняття спадщини ОСОБА_4 за життя після смерті його батька ОСОБА_7 здійснено не було. Не вважає акт від 10.08.2018 та покази свідків, які підтверджують нібито прийняття спадщини ОСОБА_6 достовірними доказами в справі, оскільки такі факти спростовуються наявністю рішення суду від 30.06.2009, за яким будинок, що належав ОСОБА_7 було передано в комунальну власність, у зв'язку з його безхозністю. Тобто інформація, яка зазначена в акті про те, що ОСОБА_6 щодо його проживання та оброблення городу не знаходить свого підтвердження.

Факт надання дружиною спадкоємця державному нотаріусу та суду при розгляді справи оригіналу сертифіката про право на земельну частку (пай) лише через 15 років після відкриття спадщини ставить під сумнів факт наявності вказаного сертифікату в спадкоємця ОСОБА_6 відразу з часу відкриття спадщини та протягом наступних півроку.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8 просила рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 7 листопада 2018 року залишити без змін. Вказувала, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки судом було досліджено та надано оцінку доказам фактичного прийняття спадщини ОСОБА_6 та показам свідків. Вказувала, що позивач не надавала оригінал сертифікату протягом 15 років з об'єктивних причин, оскільки не мала можливості займатися прийняттям спадщини раніше в силу хвороби та смерті обох доньок.

В судовому засіданні апеляційного суду представники Пилипівської сільської ради Фастівського району Київської області доводи апеляційної скарги підтримали, з підстав в ній викладених, просили скасувати рішення суду, відмовити в задоволені позову ОСОБА_4

Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися. Про розгляд справи повідомлені належно, проте про причини неявки суд не повідомили. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслдок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

Згідно ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м.Києва 09.12.2004.

За життя ОСОБА_4 заповіту не залишив. ОСОБА_6 є спадкоємцем першої черги за законом так, як є дружиною спадкодавця та перебувала в зареєстрованому з ним шлюбі зі спадкодавцем, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_3.

Позивач на час відкриття спадщини була зареєстрована та проживає за адресою спадкодавця, що підтверджується відомостями про місце її реєстрації.

Реалізовуючи своє право на спадщину, позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на підставі чого державним нотаріусом дванадцятої Київської державної нотаріальної контори була заведена спадкова справа №1047/05 від ІНФОРМАЦІЯ_2 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 14.06.2005 на автомобіль та грошові внески з відповідними відсотками та компенсаціями, що зберігалися в відділенні ощадбанку однак, у видачі свідоцтва про право на земельну частку (пай), в порядку спадкування за законом, було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_6

Також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконкомом Пилипівської сільської ради Фастівського району Київської області 27.04.2003.

Після його смерті відкрилася спадщина на майно, до складу якого, в тому числі, увійшла земельна частка (пай) площею 2,61 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої на території Пилипівської сільської ради Фастівського району Київської області, КСП Нива , яка належала спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) Серії НОМЕР_2.

ОСОБА_7 за життя заповіту не залишив. Спадкоємцем першої черги за законом був син спадкодавця ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4, виданим 14.04.1952 року (в силу ч. 1 ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР).

Відповідно до довідки від 11.07.2018 року за № 144, виданою Пилипівської сільською радою, ОСОБА_7 дійсно проживав та був зареєстрований АДРЕСА_2 по день смерті 25.07.2003.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 є спадкоємицею ОСОБА_6, який прийняв спадщину після свого померлого батька ОСОБА_7

Проте, апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, вважає його незаконним та необґрунтованим, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 548 Цивільного кодексу Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Статтею 549 Цивільного кодексу Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згідно ч. 1 ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст.16 Цивільного кодексу України).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Земельний сертифікат - це документ, що засвідчує право позивача на земельну частку й містить відомості про її вартість та розмір в умовних гектарах і не підтверджує право позивача на конкретну земельну ділянку.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 набув право на земельну ділянку із земель КСП НИВА , після його смерті таке право перейшло до його сина ОСОБА_6, який фактично прийняв спадщину, так як вступив в управління та володіння спадковим майном, проте право власності у встановленому законом порядку не оформив та помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суд вважав доведеним, що позивач є спадкоємцям за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6, має право на спадкування земельної частки (паю), тому вважав наявними підстави для визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом, оскільки іншого порядку визнання права власності в порядку спадкування при підтвердження факту прийняття спадщини померлим не існує.

Проте, апеляційний суд приходить до висновку, що будь-яких дій, які б свідчили про прийняття спадщини відповідно до вимог законодавства, спадкоємцем за законом ОСОБА_6 за життя, після смерті його батька ОСОБА_4 здійснено не було.

Акт від 10.08.2018, який підтверджує факт прийняття спадщини спадкоємцем ОСОБА_6 та покази свідків спростовуються долученим до матеріалів справи рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2009 року, яким визнано безхазяйним житловий будинок АДРЕСА_2, що належав ОСОБА_7 та передано його в комунальну власність Пилипівської сільської ради Фастівського району Київської області.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2009 року не оскаржувалося на набрало законної сили (ас. 27).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, інформація, яка міститься в акті від 10.08.2018 щодо проживання ОСОБА_6 після смерті батька в спадковому будинку та користування присадибною земельною ділянкою не знайшла свого підтвердження.

Відповідно до роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7, про те, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Суд ставиться критично щодо факту надання дружиною спадкоємця державному нотаріусу та суду при розгляді справи оригіналу сертифікату на право на земельну частку (пай) лише через 15 років після відкриття спадщини, у зв'язку з тим, що вона не мала можливості займатися прийняттям спадщини раніше в силу хвороби та смерті обох доньок.

Як вбачається, відповідачем до суду надано копії договорів оренди паїв (ас.ас.139-170) та копія договору оренди землі від 1.04.2016 та від 1.04.2015 з переліком нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок, які передаються в оренду, відповідно до якого, зокрема, передається земельна частка (пай) ОСОБА_7, номер земельної частки (паю) на схемі поділу: 370, площа земельної ділянки, га: 3,2001 (ас.ас.174, 180).

Оскільки земельна ділянка (пай) здавалася в оренду сільською радою, то вбачається. що ОСОБА_4 не сплачував за земельну ділянку податків, відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини ОСОБА_6 дій направлений на прийняття спадщини не вчинив.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам ц цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги, є доведеними.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Підстав на підтвердження вимог позовної заяви суд не встановив, а позивачка не надала належних доказів того, що такі існують для прийняття спадщини та визнання за нею права власності.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відповідно до квитанції від 4 грудня 2018 року Пилипівською сільською радою Фастівського району Київської області сплачено 1305,00грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.( ас. 200).

Сторона відповідача заявила про розподіл судових витрат (ас.199).

За результатом апеляційного розгляду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, апеляційна скарга підлягає задоволенню, отже відповідач має право на відшкодування йому позивачем судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1305,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Пилипівської сільської ради Фастівського району Київської області, поданою її представником Сідько Оксаною Євгеніївною задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 7 листопада 2018 скасувати та ухвалити нове наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Пилипівської сільської ради Фастівського району Київської області про визнання права власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Пилипівської сільської ради Фастівського району Київської області(ЄДРПОУ 04360008, 08533, Київська область, Фастівський район, с. Пилипівка, вул. Святомихайлівська,44а) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 305 (одна тисяча триста п'ять) грн. 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 лютого 2019 року.

Суддя-доповідач

Судді: