Постанова

від 07.11.2018 по справі 533/331/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 533/331/18 Номер провадження 22-ц/814/73/18Головуючий у 1-й інстанції Оксенюк М.М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.

За участю секретаря Кальник А.М.

Розглянула в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Добробут на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області в складі судді Оксенюка М.М. від 4 червня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Добробут про витребування земельної ділянки по договору оренди землі В-114/12 від 27.12.2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ Агрофірма Добробут , в якому просив витребувати у відповідача із незаконного користування земельну ділянку площею 4.30 га, кадастровий номер НОМЕР_1 сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Козельщинського району та передати йому як власнику.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що між сторонами 27.12.2012 року був укладений договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки, строком на 5 років, яка в цей же день була передана орендарю відповідно до акту прийому-передачі.

За два місяці до закінчення строку дії договору, він звернувся до агрофірми з заявою, в якій повідомив про своє небажання укладати новий договір та просив повернути земельну ділянку. На вказану заяву отримав від орендаря відповідь, що оскільки спірний договір було зареєстровано 25.03.2015 року, останній діє до ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тому відсутні підстави для повернення земельної ділянки.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 4 червня 2018 року позов задоволено повністю.

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Добробут із незаконного користування земельну ділянку площею 4,30 га сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області та передано ОСОБА_2

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Добробут на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 8404,80 грн.

Задоволення позовних вимог обумовлено погодженістю між сторонами умов договору оренди, якими визначено набрання його чинності після підписання та державної реєстрації. Проте, всупереч умов договору орендар приступив до виконання договору з 27.12.2012 року, а отже саме з цієї дати слід обраховувати строк його дії який сплив 27.12.2017 року. При цьому, суд врахував, що з 01.01.2013 р. стаття 18 ЗУ України Про оренду землі була виключена, натомість та вважав, що 31.12.2012 р. діє і державна реєстрація права і державна реєстрація договору, а з 01.01.2013 р. - діє лише державна реєстрація права оренди землі.

В апеляційній скарзі ТОВ Агрофірма Добробут , посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вважає, що саме з моменту державної реєстрації права оренди землі, що визначається положеннями Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , тобто з 25.03.2015 року необхідно обраховувати строк дії договору оренди, який є чинним на даний час і має діяти до ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 4,30 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий НОМЕР_1, розташована на території Василівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області.

27.12.2012 року між сторонами було укладено договір оренди землі В114/12, відповідно до якого позивач передав в строкове платне користування ТОВ Агрофірма Добробут належну йому земельну ділянку площею 4,30 га, строком на 5 років.

Прикінцевими положеннями договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації .

В цей же день сторони уклали акт прийому-передачі об'єкта оренди, який є невід'ємною частиною договору оренди.

Обраховуючи строк дії договору з часу його укладання та підписання акту передачі землі з грудня 2012 року, орендодавець ОСОБА_2 в жовтні 2017 року звернувся до орендаря з заявою про небажання укладати договір оренди на новий строк та просив повернути йому земельну ділянку .

Задовольняючи позов суд дійшов висновку, що на час укладення договору між сторонами були погоджені умови договору щодо набрання його чинності після підписання та державної реєстрації, проте відповідач не здійснив державну реєстрацію договору, як то передбачав діючий на той час Закон України Про оренду землі ,, погодившись при цьому з позицією позивача про обрахування строку дії договору з часу отримання орендарем земельної ділянки, тобто з 27.12.2012 року.\

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 210 ЦК України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.792ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

На час укладання договору діяла ст. 18 ЗУ Про оренду землі , згідно якої договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Умовами договору оренди землі (п.21) сторони визначили, що передача земельної ділянки здійснюється в тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Між тим, з 01.01.2013 року набув чинності Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , згідно до права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, з часу підписання договору оренди (27.12.2012 року) і до часу здійснення орендарем державної реєстрації права оренди (25.03.2015 року) відбулись зміни в законодавстві.

Так, до 2013 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок, здійснювалась територіальними органами земельних ресурсів шляхом внесення відомостей до Поземельної книги та записів до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, які складали Державний реєстр земель.

Натомість, з 01.01.2013 року у зв'язку з набранням чинності Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація договорів оренди землі не здійснюється у Державному реєстрі земель, натомість проводиться державна реєстрація права оренди земельних ділянок у запровадженому у 2013 році Державному реєстрі прав.

При цьому, необхідно звернути увагу на те, що договір оренди був укладений наприкінці грудня, коли до 01.01.2013 року залишалось лише три дні, що фактично унеможливлювало здійснення орендарем державної реєстрації договору за діючим на той час законом, проте останній здійснив таку реєстрацію вже у відповідності до положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

В правовій позиції викладеній в постанові ВСУ від 18.01.2017 року при розгляді справі № 6-2777цс16, суд дійшов висновку, що відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Таким чином, укладений між сторонами договір оренди землі набирає чинності з часу реєстрації речового права на підставі договору оренди, укладеного між сторонами, тобто з 25.03.2015 року, а не з моменту підписання договору та акту прийому-передачі земельної ділянки, як це помилково зазначив суд в своєму рішенні.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до помилкового вирішення спору.

За вказаних обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки укладений між сторонами договір оренди землі на даний час є діючим, враховуючи що строки обрахування його дії пов'язуються з датою реєстрації речового права на підставі договору оренди, а відтак у позивача відсутні підстави для витребування своєї земельної ділянки у зв'язку із закінченням строку дії договору.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Добробут задовольнити.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 4 червня 2018 року скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Добробут про витребування земельної ділянки по договору оренди землі В-114/12 від 27.12.2012 року відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 листопада 2018 року.

Судді : Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Карпушин Г.Л.