Постанова

від 15.11.2018 по справі 473/2901/16-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

15.11.18

22-ц/4812/87/18

Провадження № 22-ц/4812/87/18

Категорія 30

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року м. Миколаїв

Справа № 473/2901/16-ц

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шаманської Н.О.,

суддів: Данилової О.О., Коломієць В.В.,

із секретарем - Лептугою С.С.

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом

фермерського господарства Оазис

до

ОСОБА_1, ОСОБА_2

про

визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене під головуванням судді Старжинської О.Є. 19 липня 2018 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення не зазначена

в с т а н о в и в:

У вересні 2016 року фермерське господарство Оазис звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що він є землекористувачем земельних ділянок загальною площею 16,48 га, що розташовані в межах території Новосілківської сільської ради Вознесенського району та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Власником цих ділянок є ОСОБА_1

14 травня 2009 року між ОСОБА_1 та ФГ Оазис укладено в договір оренди зазначених земельних ділянок.

Згідно умов вказаного договору ОСОБА_1 передала належні їй земельні ділянки в строкове платне користування ФГ Оазис строком на 15 років. 27 квітня 2010 року договір зареєстровано у ДП Центр Державного земельного кадастру .

ОСОБА_1 в період дії вказаного договору в порушення його умов, 5 вересня 2016 року, уклала договори оренди даних земельних ділянок з відповідачем ОСОБА_2 строком на 7 років.

Позивач зазначав, що зазначене порушує його права орендаря. У зв'язку з цим просив визнати недійсними договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, площею 8,24 га кожна, розташованих на території Новосілківської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, які укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 липня 2018 року позов задоволено. Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені 5 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно земельних ділянок, площею 8,24 га кожна (кадастровий номер НОМЕР_1 та НОМЕР_2), які розташовані на території Новосілківської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на те, що на час укладення оспорюваних договорів оренди жодних перешкод не існувало, про що свідчить інформація, викладена у витягах з Державного земельного кадастру, а також наявність висновку почеркознавчої експертизи про те, що ОСОБА_1 не підписувала договір оренди з ФГ Оазис строком на 15 років, відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ФГ Оазис , посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просило відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_2 та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Ухвалою судді Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2018 року відкрито апеляційне провадження.

На виконання Указів Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення нових апеляційних судів в апеляційних округах та від 28 вересня 2018 року № 297/2018 Про переведення суддів , Апеляційний суд Миколаївської області ліквідовано та утворено новий Миколаївський апеляційний суд. Справи, що перебували у його провадженні, передані до новоутвореного Миколаївського апеляційного суду (частина 5 статті 31 ЦПК України), який розпочав роботу 3 жовтня 2018 року.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року у складі, визначеному при автоматичному розподілі, цивільну справу прийнято до провадження цього суду.

У судове засідання апеляційної інстанції відповідачі не з'явились, про день та час судового розгляду були повідомлені належним чином, а тому відповідно до ч. 3 ст. 372 ЦПК України, справа розглядалась у відсутності відповідачів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Отже, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду встановленій формі.

За змістом статті 128 ЗК України право користування земельною ділянкою оформляється відповідно до ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , тобто право оренди є чинним після його державної реєстрації.

Таким чином, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 травня 2009 року між ОСОБА_1 та ФГ Оазис укладено договір оренди землі (а.с. 6-8) за умовами якого орендодавець надала в оренду земельні ділянки загальною площею 16,48 га, що розташована в межах території Новосілківської сільської ради Вознесенського району та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належну їй на праві власності на строк 15 років зі сплатою орендної плати.

До цього договору оренди землі додано акт приймання-передачі земельної ділянки, цей договір було зареєстровано 27 квітня 2010 року у ДП Центр Державного земельного кадастру за №0410488000003.

В той же час, в період дії вищезазначеного договору оренди, а саме 5 вересня 2016 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені та 6 вересня 2018 року зареєстровані договори оренди земельних ділянок площами 8,24 га, кожна (кадастровий номер НОМЕР_1 та НОМЕР_2), що належать відповідачу ОСОБА_1 (а.с. 66-97).

Таким чином, ОСОБА_1, уклавши у 2016 році договори оренди зазначених земельних ділянок з ОСОБА_2 порушило право оренди зазначених земельних ділянок, зареєстроване за ФГ Оазис , яке діє до 2025 року.

При цьому, як пояснила представник позивача у засіданні судової колегії протягом 2016-2017 років ФГ Оазис сплачувало відповідачу ОСОБА_1 орендну плату та жодних заперечень з цього приводу остання не висловлювала.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Разом з тим, право користування земельною ділянкою підлягає захисту поряд з правом власності.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року № 9, відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що права ФГ Оазис порушені та підлягають захисту шляхом визнання недійсними договорів оренди, укладених 5 вересня 2016 року між відповідачами.

Колегія суддів не може погодитись з доводами ОСОБА_2 стосовно наявності висновку почеркознавчої експертизи в цивільній справі № 473/3104/16-ц, за позовом ОСОБА_1 до ФГ Оазис про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 14 травня 2009 року про те, що ОСОБА_1 не підписувала договору оренди з ФГ Оазис строком на 15 років.

Так, відповідно до постанови апеляційного суду Миколаївської області від 15 травня 2018 року по вищезазначеній справі, судом було встановлено, що існує типовий договір оренди землі від 14 травня 2009 року , укладений терміном на 15 років між ОСОБА_1 та ФГ Оазис , який зареєстрований 27 квітня 2010 року у Вознесенському реєстраційному округу, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041-48800003, предметом в якому зазначено земельну ділянку, площею 16,48 га.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, наявність договору оренди спірних земельних ділянок між ОСОБА_1 та ФГ Оазис , зареєстровано 27 квітня 2010 року, строком на 15 років встановлено судовим рішенням.

Що стосується висновку почеркознавчої експертизи, то при розгляді вищезазначеної справи встановлено, що відповідно до висновку повторної судової почеркознавчої експертизи підписи від імені ОСОБА_1 в графах Орендодавець на 4-х сторінках двох із трьох наданих на експертизу примірників договору оренди землі від 14 травня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Оазис виконані ОСОБА_1 Підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець на 4-й сторінці одного з трьох наданих на експертизу примірників договору оренди землі від 14 травня 2009 року виконаний не ОСОБА_1 а іншою особою. Однак суд дійшов висновку, що та обставина, що в одному з примірників договору оренди землі підпис не належить ОСОБА_1, не впливає на дійсність договору в цілому та не дозволяє дійти висновку про невідповідність умов спірного договору внутрішній волі позивача.

Доводи апелянта стосовно відсутності на час укладення спірних договорів інформації у Державному земельному кадастрі щодо наявності договору оренди земельної ділянки с ФГ Оазис , не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Так, в матеріалах справи відсутні докази про те, що державним реєстратором взагалі робились запити до управління Держгеокадастру у Вознесенському районі під час здійснення державної реєстрації спірних договорів щодо наявності чи відсутності зареєстрованих речових прав (в тому числі оренди) чи договорів оренди , зареєстрованих до 1 січня 2013 року в книзі реєстрації державних актів, договорів оренди та договорів про постійне користування.

Кадастровий реєстратор при наданні витягу з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження перевіряє витяг за допомогою національної кадастрової системи та формує витяг за допомогою програмного забезпечення.

Отже під час формування Витягів, кадастрові реєстратори не досліджують ні Поземельні книги, ні Книгу реєстрації договорів оренди, а тому наявність чи відсутність записів у Витягах з ДЗК щодо договору оренди з ФГ Оазис , чи відомості про строк його дії не враховувались державним реєстратором при здійсненні реєстрації договорів між відповідачами.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 382, 384 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення , а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: О.О. Данилова

В.В. Коломієць

Повний текст постанови складено 16 листопада 2018 року