Рішення

від 15.11.2018 по справі 815/2898/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2898/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року м.Одеса

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Аракелян М.М.

За участю секретаря - Гуманенко В.О.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю

Від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРВІНДОУС» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Чапаєва, буд. 92/А) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування наказу, скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРВІНДОУС» , в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ про проведення позапланової перевірки №1937 від 21.03.2018 року; скасувати податкові повідомлення-рішення №0020271407 від 22.05.2018р. та №0020261407 від 22.05.2018р.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області №1937 від 21.03.2018 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ ТД ІНТЕРВІНДОУС з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ з контрагентами-постачальниками МПП ЕТАЛОН код ЄДРПОУ 21013722 за період з 01.12.2016р. по 31.01.2017р., ТОВ ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ДНІПРО-ХОЛДИНГ , код ЄДРПОУ 40354654 за період з 01.07.2016р. по 31.07.2016р. За результатами перевірки складений ОСОБА_3 №753/15-3214-07-3314 від 05.04.2018 року (надалі - ОСОБА_3 перевірки) та винесено податкове повідомлення-рішення №0020271407 від 22.05.2018р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 106195 грн. за основним зобов'язанням, 26549 грн - за штрафними санкціями та №0020261407 від 22.05.2018р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 13317 грн. Посилаючись на положення ст.ст. 73, 78 ПК України, представник позивача вважає що наказ про проведення позапланової перевірки є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позапланова перевірка з приводу взаємовідносин позивача з МПП ЕТАЛОН могла бути проведена виключно на підставі п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПКУ. З огляду на те, що підставою для проведення перевірки зазначено п.п. 78.1.4 п. 78.1. ст. 78 ПКУ, хоча запит про надання податкової інформації по взаємовідносинам з МПП ЕТАЛОН направлявся на підставі п.п. 1 абз. 3 п. 73.3 ст 73 ПКУ і підставою для проведення перевірки у даному випадку могла бути виключно підстава зазначена у п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПКУ а інший запит про надання інформації, взагалі не містить конкретно визначену підставу його направлення, представник позивача вважає наказ про проведення позапланової перевірки протиправним. При цьому, представник позивача зазначив, що позивачем було надано всі необхідні документі та інформацію на запити №4260/10/15-32-14-07-12 від 17.05.2017р. та №108/10/15-32-14-02-12 від 18.01.2017р., у встановлений законом строк.

На думку представника позивача, перевірка, яка проведена на підставі протиправного наказу, є незаконною, не породжує будь-яких правових наслідків, а отже податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами такої перевірки підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 20.06.2018 року адміністративний позов ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРВІНДОУС» , відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ст.160 КАС України, та встановлено термін для усунення недоліків шляхом надання до суду позовної заяви приведеної у відповідність до ч.5 ст.160 КАС України з зазначенням адреси електронної пошти учасників справи та ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача.

05 липня 2018 року від представника позивача до суду надійшла заява щодо усунення недоліків адміністративного позову (вх.№19293/18) з додатками.

Ухвалою суду від 30.07.2018 року відкрито провадження у справі №815/2898/18.Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.08.2018р.

17 серпня 2018 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№24127/18), в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРВІНДОУС з мотивів, аналогічних висновкам ОСОБА_3 перевірки.

У підготовчому засіданні 30.08.2018р. оголошено перерву до 19.09.2018р.

13 вересня 2018 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№26885/18), в якій зазначено, що між позивачем та ТОВ ТК ДНІПРО-ХОЛДИНГ було укладено договір поставки №04/05-АКП від 04.05.2016р. В рамках даного договору Продавець (ТОВ ТК Дніпро-Холдінг ) поставило на адресу позивача товар який вказаний у рахунку та видатковій накладній. Документами, що підтверджують взаємовідносини між сторонами є: договір поставки №04/05-АКП від 04.05.2016р., рахунок №СФ-0000012 від 13.07.2016р., видаткова накладна №РН-0000012 від 13.07.2016р., ТТН №0000008 від 13.07.2018р., платіжні доручення про сплату грошових коштів за товар, зареєстрована постачальником податкова накладна №151 від 13.07.2016р. Також між позивачем та МПП ЕТАЛОН було укладено договір підряду №19/12-ФО-К від 19.12.2016р. відповідно до якого МПП ЕТАЛОН виконало роботи щодо встановлення фасаду. Документами, що підтверджують взаємовідносини між сторонами є: Договір підряду №19/12-ФО-К від 19.12.2016 р. з додатками, рахунки від 26, 27 січня 2017р. Акт надання послуг від 30.12.2016р. та від 31.01.2017р., платіжні доручення про оплату робіт, зареєстровані податкові накладні. Посилаючись на положення ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні представник позивача зазначив, що Товариством було надано посадовим особам контролюючого органі всі необхідні документі, які були складені в рамках укладених Договорів та які мають усі ознаки первинних документів бухгалтерського обліку. Позивачем були виконані всі вимоги чинного законодавства України по взаємовідносинам із контрагентами. На думку представника позивача, посилання відповідача на інформацію, що міститься в базах даних АІС Податковий блок є неналежною підставою для визнання укладених між позивачем та його контрагентами угод нікчемними. Недоліки в оформленні ТТН не можуть бути підставою формування податківцями спірних висновків ОСОБА_3.

19 вересня 2018 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№27426/18), в яких, не погоджуючись з доводами представника позивача щодо протиправності наказу на проведення перевірки ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРВІНДОУС , представник відповідача зазначив, що посадових осіб контролюючого органу було допущено позивачем до проведення перевірки, за результатами якої було складено акт та прийнято податкові повідомлення-рішення. Позивач втратив право на оскарження наказу на проведення перевірки, оскільки допустив перевіряючих до перевірки і вона мала правові наслідки у вигляді податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 19.09.2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 04.10.2018 року.

У підготовчому засіданні 04.10.2018 року оголошено перерву до 22.10.2018 року.

22 жовтня 2018 року від представника позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№31271/18). Обгрунтовуючи правову позицію, представник зазначив, що між позивачем та ТОВ УКРЗВ`ЯЗОКГІДРОБУД був укладений договір підряду №01/02-МВ від 01.02.2016 року. За даним договором позивач є субпідрядником та забезпечує виконання робіт по об`єкту: Реконструкція Морського вокзалу (Паскомплекс) інв №073000, осі 17-30 на рівні 3, 4-ого поверхів з утворенням нової зони митного оформлення на пасажирському комплексі Одеської філії АМПУ . Відповідно до п. 2.5. Договору, місце виконання робіт: м. Одеса, вул. Приморська, 6. Факт використання товару придбаного у ТОВ ТД ДНІПРО-ХОДИНГ саме на даному об`єкті вбачається з ТТН №0000008 від 13.07.2016р., яка складена для транспортування товару придбаного у ТОВ ТД ДНІПРО-ХОЛДИНГ , місцем розвантаження якого вказано: м. Одеса, вул. Приморська, 6, об`єкт реконструкція морського вокзалу . Позивачем роботи за договором №01/02-МВ від 01.02.2016 року були виконанні, що підтверджується ОСОБА_3 наданих послуг та оплачені генпідрядником. Представник позивача зазначив, що товари, які придбавалися позивачем у ТОВ ТД ДНІПРО-ХОЛДИНГ , були використанні позивачем у власній господарській діяльності тому, посилання відповідача в ОСОБА_3 перевірки щодо нереальності господарської операції між позивачем та ТОВ ТД ДНІПРО-ХОЛДИНГ за договором №04/05-АКП від 04.05.2016р. є лише припущенням та результатом неповного вивчення, аналізу, співставлення даних та первинної бухгалтерської документації господарської діяльності позивача. Представник зазначив, що взаємовідносини між Позивачем та МПП ЕТАЛОН були пов`язані з проведенням будівельних робіт з встановлення світлопрозорих фасадів на об`єкті розташованому за адресою: м. Одеса, 13-та станція Великого Фонтану, середня тераса, об`єкт - КОМЕТА-3D . Відповідно до умов договору позивач є замовником, а МПП ЕТАЛОН - виконавцем. За умовами договору, роботи виконуються з матеріалів замовника, тобто позивача. Відповідач зазначаючи про нереальність даного договору посилається на відсутність придбання товарів (матеріалів) відповідної номенклатури, які використовувались при облаштуванні світлопрозорих фасадів та які зазначені у Додатку №1 до договору підряду. При цьому позивачем та ТОВ ЯГУАР 08.04.2016 року був укладений договір субпідряду №4-16КМ на виконання виготовлення та монтаж зовнішніх конструкцій із алюмінієвого профілю Alutech на об`єкті: Будівництво готелю на 120 місць із спортивно-оздоровчим та культурно-розважальним комплексом за будівельною адресою: м. Одеса, 13 ст Великого Фонтану, середня тераса .Відповідно до даного договору позивач був субпідрядником, який згідно договору, для виконання покладених на нього обов`язків, мав право залучати третіх осіб. Зауважуючи на тому, що Генпідрядник за договором має право самостійно здійснювати закупку основних матеріалів та обладнання для будівництва представник позивача зазначив, що для виконання умов договору підряду, укладеного між Позивачем та МПП ЕТАЛОН не обов`язкова наявність факту придбання позивачем матеріалів, які використовувались при проведенні робіт, оскільки такі матеріали були надані позивачу генпідрядником за договором №4-16КМ від 08.04.2016р. За договором, укладеним з ТОВ УКРЗВ`ЯЗОКГІДРОБУД (морський вокзал), так і за договором, укладеним з ТОВ ЯГУАР (13 ст. Великого Фонтану), позивач виступав в якості субпідрядника, який має ліцензію на проведення будівельних робіт (Ліцензія ДАБІ України серія АД №035631 від 21.03.2012р.). Тобто господарські операції, які відповідач ставить під сумнів щодо їх реальності є звичними для господарської діяльності, яку здійснює позивач, не є разовими, та здійснюються позивачем постійно. Таким чином, господарські операції позивача з ТОВ ТД ДНІПРО-ХОЛДИНГ та МПП ЕТАЛОН є реальними, виконанні сторонами належним чином, призвели до об'єктивної зміни складу активів позивача.

У підготовчому засіданні 22.10.2018 року оголошено перерву до 29.10.2018 року.

Ухвалою суду від 29.10.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05.11.2018 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРВІНДОУС з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи та оцінивши надані учасниками справи докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що на виконання вимог п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі доповідної записки заступника начальника Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_3 від 13.03.2018 року №281/11/15-32-14-07-12 ГУ ДФС в Одеській області 21.03.2018 року прийнято наказ Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРВІНДОУС (код ЄДРПОУ 33113060) №1937.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, копію вищевказаного наказу №1937 від 21.03.2018 року було вручено 23.03.2018 року директору ТОВ "ТД ІНТЕРВІНДОУС" ОСОБА_4, та ознайомлено з направленнями на проведення перевірки, що підтверджується його підписом в наказі та направленнях.

Згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст.78 Податкового Кодексу України, відповідно до наказу ГУ ДФС в Одеській області від 21.03.2018 року №1937 та направлень від 21 березня 2018 року №1876/15-32-14-07, №1877/15-32-14-07 23 вересня 2018 року проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "ТД ІНТЕРВІНДОУС" (код ЄДРПОУ 33113060) з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником МПП "ЕТАЛОН"(код ЄДРПОУ 21013722) за період з 01.12.2016 по 31.01.2017 року, ТОВ "ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ДНІПРО-ХОЛДИНГ" (код ЄДРПОУ 40354654), за період з 01.07.2016 по 31.07.2016 року, за результатами якої складено акт від 05.04.2018 року №753/15-3214-07-33113060.

Перевіркою встановлено порушення п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.3. ст.198 , п.200.1. п.200.2 . п.200.4. ст.200, п. 201.10., ст..201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення від'ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) (рядок 19) на загальну суму 13317 грн., в т.ч. по періодам: липень 2016 року - 12331 грн.; січень 2017 року - 986 грн., та до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 106195 грн., в т.ч. по періодам: липень 2016 року - 56606 грн.; грудень 2016 року - 22000 грн.; січень 2017 року - 27589 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0020271407 від 22.05.2018р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 106195 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 26549 грн. та податкове повідомлення рішення №0020261407 від 22.05.2018р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 13317 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними висновками контролюючого органу, вважаючи протиправними наказ на проведення перевірки та податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Між тим, відповідно до п.п. 20.1.43 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, контролюючі органи наділені правом проводити перевірку правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (п.п. 20.1.44. п. 20.1 ст. 20 ПК України).

В свою чергу, згідно з п.п. 62.1.3. п.62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно із п. 78.4. ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Головним управлінням ДФС в Одеській області було надіслано запит про надання інформації (пояснень та документальних підтверджень) щодо взаємовідносин з ТОВ ТК ДНІПРО-ХОЛДИНГ №108/10/15-32-14-02-12 від 18.01.2017 року.

Листом від 10.03.2017 року №10/03-1-1 позивач надав письмові пояснення та документальні підтвердження з питань фінансово-господарських відносин ТОВ ТД ІНТЕРВІНДОУС з контрагентом ТОВ ТК ДНІПРОХОЛДИНГ за період з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року (договори, платіжні доручення, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунку 63).

Також відповідачем було надіслано запит №4260/10/15-32-14-07-12 від 17.05.2017 року щодо надання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень, у відповідь на який 16.06.2017 року позивачем було направлено письмові пояснення та документальні підтвердження з питань фінансово господарських відносин ТОВ ТД ІНТЕРВІНДОУС з контрагентом МПП ЕТАЛОН за період 01.12.2016 року по 31.01.2017 року (договори, акти виконаних робіт, банківські виписки, оборотно-сальдову відомість по рахунку 63, податкові накладні).

З підстав надання позивачем документальних підтверджень по вищезазначеним господарським операціям не у повному обсязі, заступником начальника ГУ ДФС в Одеській області було запропоновано провести позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРВІНДОУС відповідно до пп.78.1.4 ст. 78 ПК України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією доповідної записки №281/11/15-32-14-07-12 від 13.03.2018 року.

21.03.2018 року ГУ ДФС в Одеській області прийнято наказ №1937. Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРВІНДОУС (код ЄДРПОУ 33113060) з 23.03.2018 року по 29.03.2018 року з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ з контрагентами-постачальниками МПП Еталон ТОВ ТК Дніпро-Холдинг .

Згідно п.78.5 ст. 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених ПК України, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи -платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу.

Виконання умов зазначених статей надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної виїзної перевірки.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

В свою чергу, позивачем було допущено посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 05.04.2018 року №753/15-3214-07-33113060.

Верховним Судом України у постанові від 24.12.2010 у справі №21-25а10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Foods and Goods L.T.D. до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - ДПА в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, висловлено правову позицію, яка полягає в тому, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження дій контролюючих органів при проведенні перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

При цьому, як зазначено вище, перевірка проводилась з відома та в присутності уповноважених осіб позивача - директора ОСОБА_4Д та головного бухгалтера ОСОБА_5, був складений акт перевірки та на його підставі прийняті податкові - повідомлення-рішення.

Отже, оскільки контролюючим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки, оспорювані дії та рішення щодо призначення перевірки не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього обов'язків.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року по справі №826/12612/17.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ТОВ ТД ІНТЕРВІНДОУС про визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової перевірки №1937 від 21.03.2018 року, адже на момент подання позову до суду та його вирішення судом вказаний наказ вичерпав свою дію у зв'язку із допуском до перевірки та реалізацією результатів перевірки.

Надаючи оцінку правомірності донарахувань позивачу податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на додану вартість, суд виходить з наступного.

Як зазначається в акті ГУ ДФС в Одеській області, в ході перевірки виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ "ТД ІНТЕРВІНДОУС" код ЄДРПОУ 33113060 даних податкового кредиту в сумі 119,5 тис. грн. по взаємовідносинах з МПП "ЕТАЛОН", код за ЄДРПОУ 21013722 за період з 01.12.2016 по 31.01.2017 року, ТОВ "ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ДНІПРО-ХОЛДИНГ", код за ЄДРПОУ 40354654, за період з 01.07.2016 по 31.07.2016 року, що містяться у податковій декларації з ПДВ за липень 2016 року грудень 2016 року січень 2017 року.

Про зазначене вказують результати аналізу показників, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ, поданих за відповідні періоди та податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до ст.ст. 72, 73 і 74 Податкового кодексу України, що відповідно до п. 74.1 ст. 74 Податкового кодексу України що використовується для виконання покладених на контролюючі органи завдань, а саме: даних ІС Податковий блок , Архів електронної звітності Єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН), відповідно до яких з'ясовано документальне оформлення господарських операцій, за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки: 1) ТОВ "ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ДНІПРО-ХОЛДИНГ", код за ЄДРПОУ 40354654 неможливе виконання операції з постачання товарів без наявності на балансі основних засобів, при цьому сторонні послуги з експлуатації основних засобів за даними ЄРПН не придбавалися, що може свідчити про документальне оформлення нереальної господарської операції; 2) МПП "ЕТАЛОН", код за ЄДРПОУ 21013722 неможливе виконання операції з постачання послуг (виготовлення і монтаж світлопрозорого фасаду) без наявності на балансі основних засобів, кваліфікованих працівників при цьому сторонні послуги з вищезазначених робіт за даними ЄРПН не придбавалися, що може свідчити про документальне оформлення нереальної господарської операції;

За результатами перевірки господарських взаємовідносин ТОВ ТД ІНТЕРВІНДОУС з ТОВ "ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЦЕНТР-ХОЛДИНГ" (код ЄДРПОУ 40346533) посадовими особами ГУ ДФС встановлено, що товар від ТОВ "ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ДНІПРО-ХОЛДИНГ", який був реалізований ТОВ "ТД ІНТЕРВІНДОУС", не був придбаний. Таким чином встановлено обрив ланцюга постачання - скрутку (відсутність придбання товару: пофарбований лист Ranila 1,25х2 м, Алюмінієва композитна панель, заклепка алюмінієва).

В акті зазначено, що в ході проведеного аналізу первинних документів та інформації, наявної в інформаційно-аналітичних системах ГУ ДФС в Одеській області, встановлено фіктивне введення в обіг товару при придбанні ТОВ "ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ДНІПРО-ХОЛДИНГ", код за ЄДРПОУ 40354654: пофарбований лист Ranila 1,25х2 м, Алюмінієва композитна панель, заклепка алюмінієва,та реалізації на ТОВ "ТД ІНТЕРВІНДОУС" на загальну суму 413624 грн, сума ПДВ - 68937,33 грн., що свідчить про нереальність здійснення господарських відносин ТОВ "ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ДНІПРО-ХОЛДИНГ" із ТОВ "ТД ІНТЕРВІНДОУС" за період липень 2016 року. Також згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва ТОВ "ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ДНІПРО-ХОЛДИНГ" від 28.02.2017 № НОМЕР_1 основні засоби відсутні, тобто складські приміщення відсутні, транспортні засоби відсутні, що дає можливість зробити висновок не реальності здійснення операції.

З цього зроблено висновок, що первинні документи щодо взаємовідносин ТОВ "ТД ІНТЕРВІНДОУС" з ТОВ "ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ДНІПРО-ХОЛДИНГ", надані до перевірки, хоча і відповідають зовнішнім формальним ознакам, не відображають реального здійснення послуг, тобто є недостовірними, що не дає права ТОВ "ТД ІНТЕРВІНДОУС" на формування податкового кредиту, що враховується при визначенні сум ПДВ.

В ОСОБА_5 перевірки зазначено, що встановлено дані і факти, що доводять нереальність господарської операції, а саме, придбання товару, дозволяють зробити висновки щодо складених ТОВ "ТД ІНТЕРВІНДОУС" з ТОВ "ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ДНІПРО-ХОЛДИНГ"для цілей оподаткування документів: укладений між ТОВ "ТД ІНТЕРВІНДОУС" з ТОВ "ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ДНІПРО-ХОЛДИНГ" договір від 04.05.2016 №04/05-АКП не опосередковувався реальним виконанням операції, яка становить його предмет; наданими до перевірки документами не доведено правомірність збільшення податкового кредиту ТОВ "ТД ІНТЕРВІНДОУС" з ТОВ "ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ДНІПРО-ХОЛДИНГ", у липні 2016 року на загальну суму ПДВ 68937,33 грн.

Щодо перевірки господарських правовідносин позивача та МПП ЕТАЛОН , посадовими особами контролюючого органу зазначено наступне.

ТОВ "ТД ІНТЕРВІНДОУС" включало до складу податкового кредиту за грудень 2016 січень 2016 року придбання послуг з виготовлення і монтаж світлопрозорого фасаду від МПП "ЕТАЛОН", код за ЄДРПОУ 21013722 за період за період з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року на суму ПДВ 50575,0 грн.

Згідно інформаційних баз ГУ ДФС в Одеській області встановлена відсутність придбання товарів (матеріалів) МПП "ЕТАЛОН" відповідної номенклатури які використовувались при облаштуванні світлопрозорих фасадів на об'єкті (згідно додатку №1 до договору підряду №19/12-ФО-К від 19.12.2016 року) такі як: метал оцинкований пофарбований, само різи (4,2х25, 4,2х60), пенеполістерол 40мм, піна монтажна, герметик універсальний, клей піна Cerezit, гідробарьєрна плівка, ударний дюбель (8х80 мм), Бури (8мм, 10мм), Свердла (10 мм), диски відрізні (125 мм), Біти (РН-2, РН-3, Т-25). Відсутність придбання товарів (матеріалів) ТОВ "ТД ІНТЕРВІНДОУС" відповідної номенклатури які використовувались при облаштуванні світлопрозорих фасадів на об'єкті (згідно додатку №1 до договору підряду №19/12-ФО-К від 19.12.2016 року) такі як: алюмінієва система ОСОБА_5 F50 и W72, Болт М10Х80DIN931 в комплекті (шайби+гайка), лента бутилова, ОСОБА_5 HILTI10Х100, клей однокомпонентний (для склеювання кутків), стіклопакети-формула: (40мм) 6мм HP Neutral 60\40 ESG GE\14Ar PS\4ESG GE\12PS\4ESG GE.

В ході проведеного аналізу первинних документів та інформації, наявної в інформаційно-аналітичних системах ГУ ДФС в Одеській області, не підтверджено реальність фактичного здійснення фінансово-господарських робіт/ послуг при придбанні у МПП "ЕТАЛОН", код за ЄДРПОУ 40354654: виготовлення та монтаж світлопрозорого фасаду, та матеріалів за допомогою яких були здійсненні роботи на ТОВ "ТД ІНТЕРВІНДОУС" на загальну суму 303450 грн., сума ПДВ - 50575,0 грн., що свідчить про нереальність здійснення господарських відносин МПП "ЕТАЛОН" із ТОВ "ТД ІНТЕРВІНДОУС" за період грудень 2016 року, січень 2017 року.

Зроблено висновок, що первинні документи щодо взаємовідносин ТОВ "ТД ІНТЕРВІНДОУС", з МПП "ЕТАЛОН", надані до перевірки, хоча і відповідають зовнішнім формальним ознакам, не відображають реального руху товарно-матеріальних цінностей, тобто є недостовірними, що не дає права ТОВ "ТД ІНТЕРВІНДОУС" на формування податкового кредиту, що враховується при визначенні сум ПДВ. Встановлені дані і факти, що доводять нереальність господарської операції, а саме, послуги з виготовлення та монтаж світлопрозорого фасаду за період грудень 2016 року, січень 2017 року, відсутність можливості встановити кількість працівників для виконання робіт та послуг, а також матеріально-технічної бази, придбання матеріалів з допомогою яких були здійснені роботи, дозволяють зробити висновки щодо складених ТОВ "ТД ІНТЕРВІНДОУС" та МПП "ЕТАЛОН",для цілей оподаткування документів: укладений між ТОВ "ТД ІНТЕРВІНДОУС" та МПП "ЕТАЛОН" договір №19/12-ФО-К від19.12.2016 не опосередковувався реальним виконанням операції, яка становить його предмет; наданими до перевірки документами не доведено правомірність збільшення податкового кредиту ТОВ "ТД ІНТЕРВІНДОУС" та МПП "ЕТАЛОН", у грудні 2016 січні 2017 року на загальну суму 50575,0 грн.;

Посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області зазначено, що в наданих ТОВ"ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРВІНДОУС" актах надання послуг вказано про відсутність претензій по об'єму , якості та строкам виконання робіт з приводу надання цих послуг. Враховуючи той факт, що постачальник робіт МПП "ЕТАЛОН" не має достатньої кількості трудових ресурсів та необхідних основних засобів для виконання зазначеного в первинних документах обсягу робіт також МПП "ЕТАЛОН" не виробляло, не придбавало матеріали необхідні для виконання робіт та не залучало, не передавало виконання своїх обов'язків перед ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРВІНДОУС" іншій юридичній особі. Наведені факти та обставини відносно наявності та можливості виконання зазначеного обсягу робіт свідчать, що визначений акт містить свідомо невірну інформацію щодо наданих постачальником будівельних робіт, тому не можуть бути враховані належним доказом факту здійснення відповідних господарських операцій та невідповідності формування податкового кредиту критеріям реальності господарської операції та її документального підтвердження, які є основними умовами для формування даних податкового обліку.

В наданих ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРВІНДОУС" видаткових накладних вказано про поставку товару та відсутність претензій по якості та строкам поставки товарів. Але враховуючи той факт, що постачальник товарів ТОВ "ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ДНІПРО-ХОЛДИНГ"не має достатньої кількості трудових ресурсів та необхідних основних засобів для фактичної доставки товарів та не залучало інших юридичних осіб для перевезення товару, ТОВ "ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ДНІПРО-ХОЛДИНГ" не придбавало даний товар.

Вищенаведене свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, акти надання послуг, видаткові накладні, ТТН, податкові накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Суд не погоджується з такими висновками суб'єкта владних повноважень з огляду на наступне.

На переконання суду, вищезазначені висновки є необ'єктивними та зроблені без урахування всіх визначальних факторів, оскільки перевіряючими безпідставно не надано належної оцінки первинним документам, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операції. Такі твердження перевіряючих аргументовано можна назвати оціночними судженнями, які, в свою чергу, не містять фактичних даних і не можуть бути сприйняті як такі, що містять фактичні дані.

Згідно з п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. № 727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.5 цього ж Порядку факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вищенаведених приписів перевіряючими в акті перевірки викладені порушення без врахування всіх первинних документів наданих до перевірки, а порушення висвітлені неконкретно, нечітко, акт не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства, допущених саме та безпосередньо об'єктом перевірки.

При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Тому суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та дослідивши реальність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування позивачем показників податкової звітності з огляду наступного.

Суд зазначає, що в акті перевірки висновки про фіктивний характер відносин ТОВ ТД ІНТЕРВІНДОУС з його контрагентами ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи, які б спростовували надані позивачем докази та свідчили на користь висновків податкового органу.

01.09.2015 набрав чинності Закон України № 655-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» , яким заборонено контролюючим органам використовувати акт перевірки в якості підстави для висновків відносно взаємовідносин з контрагентами підприємства, в тому числі відпрацьовувати в інформаційних базах контролюючих органів, у випадку якщо податкове повідомлення-рішення не приймалося по результатам перевірки.

Суд також враховує висновок Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладений у постанові № 21-511а14 від 9 грудня 2014 р., про те, що висновки, викладені у акті, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.

Наявні в акті перевірки висновки побудовані на припущеннях співробітників податкового органу. Сумніви перевіряючих, які при цьому безпідставно не врахували надані Підприємством первинні документи, самі по собі не можуть бути покладені в основу заперечення реальності господарських операцій, адже судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Так, припущенням перевіряючих є те, що контрагенти позивача не мали достатніх потужностей для здійснення спірних господарських операцій у перевіряємий період, оскільки цей висновок ґрунтується виключно на відомостях баз даних податкового органу без підтвердження цього належними та допустимими доказами та за відсутності належного дослідження наданих позивачем первинних документів.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, зокрема актом перевірки, позивачем у відповідь на запити ГУ ДФС в Одеській області від 18.01.2017 року №108/10/15-32-14-07-12 щодо документального підтвердження по господарських операціях з ТОВ "ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ДНІПРО-ХОЛДИНГ", код за ЄДРПОУ 40354654, за період з 01.07.2016 по 31.07.2016 року та від 17.05.2017 року №4260/10/15-32-14-07-12 щодо документального підтвердження по господарських операціях з МПП "ЕТАЛОН", код за ЄДРПОУ 21013722 за період з 01.12.2016 по 31.01.2017 року було надано інформацію та первинні документи за відповідний період (лист від 16.06.2017 №73 та лист від 10.03.2017 №10/03-1-1).

Суд зазначає, що позивачем надані всі первинні документи (договори, акти виконаних робіт, платіжні доручення, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості) після дослідження яких суд дійшов висновку про їх достатність для підтвердження спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Так, наведені податковим органом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, реальність яких підтверджується належними та допустимими доказами.

Так, між позивачем та ТОВ УКРЗВ`ЯЗОКГІДРОБУД був укладений договір підряду №01/02-МВ від 01.02.2016 року за умовами якого позивач - субпідрядник забезпечує виконання робіт по об`єкту: Реконструкція Морського вокзалу (Паскомплекс) інв.. №073000, осі 17-30 на рівні 3, 4-ого поверхів з утворенням нової зони митного оформлення на пасажирському комплексі Одеської філії АМПУ .

Матеріалами справи підтверджується, що факт використання товару придбаного у ТОВ ТД ДНІПРО-ХОДИНГ на даному об`єкті вбачається з ТТН №0000008 від 13.07.2016р., яка складена для транспортування товару придбаного у ТОВ ТД ДНІПРО-ХОЛДИНГ , місцем розвантаження якого вказано: м. Одеса, вул. Приморська, 6, об`єкт реконструкція морського вокзалу .

Виконання робіт за умовами вищевказаного договору №01/02-МВ від 01.02.2016 підтверджується, зокрема, актами наданих послуг, що оплачені генпідрядником.

Таким чином, перевіряючими не враховано, що товари які були придбані позивачем у ТОВ ТД ДНІПРО-ХОЛДИНГ були використані у власній господарській діяльності в межах оподатковуваних операцій, що в результаті призвело до неправильних висновків.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору №19/12-ФО-К від 19.12.2016 року, укладеного між ТОВ ТД ІНТЕРВІНДОУС та МПП ЕТАЛОН позивач є замовником, а МПП ЕТАЛОН - виконавцем будівельних робіт з встановлення світлопрозорих фасадів на об`єкті розташованому за адресою: м. Одеса, 13-та станція Великоко Фонтану, середня тераса, об`єкт - КОМЕТА-3D . За умовами договору, роботи виконуються з матеріалів замовника.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.04.2016 року між позивачем та ТОВ ЯГУАР був укладений договір субпідряду №4-16КМ на виконання виготовлення та монтаж зовнішніх конструкцій із алюмінієвого профілю Alutech на об`єкті: Будівництво готелю на 120 місць із спортивно-оздоровчим та культурно-розважальним комплексом за будівельною адресою: м. Одеса, 13 ст. Великого Фонтану, середня тераса . За умовами договору позивач є субпідрядником з правом залучення третіх осіб, в рамках якого позивач уклав договір з МПП ЕТАЛОН .

Суд погоджується з доводами представника позивача, що для виконання умов договору підряду, укладеного між позивачем та МПП ЕТАЛОН не обов`язкова наявність факту придбання позивачем матеріалів, які використовувались при проведенні робіт, оскільки такі матеріали були надані позивачу генпідрядником за договором №4-16КМ від 08.04.2016р.

При цьому, суд критично оцінює твердження відповідача про дефектність товарно-транспортних накладних, як підставу для визнання господарських операцій безтоварними з огляду на наступне.

Податковим Кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків вникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997року , товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Водночас, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997року , не встановлено правил податкового обліку платників податку, а лише встановлено права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Крім того, за умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявлених контрагентів порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару (Постанова ВС/КАС від 06.02.2018р. у справі № 804/4940/14 , ЄДРСРУ №72029288).

Таким чином, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у Постановах від 06.02.2018р. у справі №816/166/15-а, від 11.09.2018р. у справі №804/4787/16.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем достовірно відображено отримання податкових накладних від контрагентів, які у відповідності до законодавства зареєстровано платником ПДВ, установчі документи юридичних осіб не були визнані недійсними, операції відбулися на підставі укладених договорів про надання послуг, належне виконання яких підтверджується актами виконаних робіт, видатковими накладними, податковими накладними, а оплата коштів - виписками банківського рахунку та платіжними дорученнями. Отримання послуг (товарів) опосередковано підтверджується їх використанням в основній господарській діяльності позивача.

Відповідно до пп. 4.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податків, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку інші особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.186.1 ст.186 ПК України місцем постачання товарів є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені. Якщо постачання товарів здійснюється для споживання на борту морських та повітряних суден або у поїздах на ділянці пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, місцем постачання вважається пункт відправлення пасажирського транспортного засобу. Ділянкою пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, вважається ділянка, на якій відбувається таке перевезення без зупинок за межами митної території України між пунктом відправлення та пунктом прибуття пасажирського транспортного засобу. Пункт відправлення пасажирського транспортного засобу - перший пункт посадки пасажирів у межах митної території України, у разі потреби - після зупинки за межами митної території України. Пункт прибуття транспортного засобу на митній території України - останній пункт на митній території України для посадки/висадки пасажирів на митній території України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, згідно вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 ст.198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В свою чергу, обєктом оподаткування податком на прибуток підприємств, згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України , є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку;

Відповідно до п.44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Поряд із тим, з наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки договори виконані сторонами в повному обсязі (товар поставлений).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Суд зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (п.110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції") суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідні положення про податкові штрафи передбачають певні засоби захисту, які ґрунтуються на суб'єктивних ознаках, що вимагає від суду враховувати нюанси і не бути занадто рестриктивним в оцінці кожної конкретної справи щодо наявності в ній підстав для скасування податкового штрафу чи звільнення від його сплати .

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних фактів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

При цьому доцільно керуватись принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Дослідивши надані позивачем копії первинних документів суд вважає, що позивачем підтверджено документально здійснення господарських операцій контрагентами - ТОВ ТД ДНІПРО-ХОДЛІНГ та ТОВ ЕТАЛОН , які оформлялися на виконання умов договорів у перевіряємий період.

Суд не може погодитися з висновками відповідача про те, що ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРВІНДОУС не було отримано товарів/послуг лише з тих підстав, що на його думку за податковою інформацією контрагенти позивача не можуть поставити продукцію та послуги, оскільки, по-перше це спростовується матеріалами справи, а по-друге, оцінка відповідачем виконання умов спірних договорів щодо поставок надання послуг не може бути засноване на такому поверховому аналізі відомостей з інформаційних без даних контролюючого органу, без дослідження фактичного руху активів.

Суд погоджується з аргументами позивача про те, що застосування одних лише інформаційних баз даних податкового органу, відомості яких не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, та в подальшому можуть спростовані, не можуть бути використані в якості належних та єдиних доказів порушень вимог податкового законодавства платником податків.

Так, в силу приписів пп.83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України податкова інформація є однією, але не єдиною підставою для висновків під час проведення перевірок.

Таким чином, сама по собі наявність податкової інформації щодо контрагентів платника податків може свідчити лише про можливі порушення ними норм Податкового кодексу України, цивільного та/чи господарського законодавства, однак спростовувати реальність господарських операцій відповідно платника податків не спроможна.

Необґрунтованість податкової вигоди настає у разі використання платником штучних форм господарської діяльності, які не відповідають дійсному економічному змісту господарської операції, з метою одержання податкової економії без відповідних економічних підстав.

Використання платником нелегальних способів ухилення від оподаткування податковою перевіркою не виявлено. Доказів на підтвердження домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою, що притаманна даному виду господарської операції, податковою інспекцією не представлено.

Вирішуючи спір, суд враховує, що будь-яке перевищення повноважень державним органом в аспекті оцінювання наданих документів є несумісними з його обов'язком відповідати принципам «нейтральності» та «безсторонності» .

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Позивачем як до перевірки, так і до суду надано первинні документи у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій за перевіряймий період.

Суд враховує, що первинна документація містить необхідну і несуперечливу інформацію. Позиція відповідача спростовується дослідженими первинними документами, які підтверджують фактичне придбання товарів та дійсність яких нічим наразі не спростовується.

Отже, враховуючи, що всі документи в сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності позивача (матеріали справи містять договори, податкові і видаткові накладні, ТТН тощо), а також враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, які фактично обґрунтовано лише відсутністю у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності та несвоєчасне звітування, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В даному випадку суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не спростовано аргументів сторони позивача та не обґрунтовано правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Слід зазначити, що в процесі розгляду справи в суді позивач надав відповідь на відзив на позов, яка є заявою по суті спору згідно ст.ст.159,163 КАС України, містить детальний виклад міркувань та аргументів щодо наведених ГУДФС України у відзиві заперечень,зокрема, стосовно реального характеру спірних господарських операцій. Також до відповіді надані копії первинних документів, які направлені на адресу відповідача 13.09.2018р.

Відповідно до ч.1 ст.164 КАС України у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

Заперечення на відповідь на відзив ГУДФС України в Одеській області не подавало.

Отже аргументи позивача щодо суті спору в частині, що стосується заперечення висновків ОСОБА_5 перевірки щодо фіктивного характеру господарських операцій, всупереч принципу змагальності залишились без реагування відповідача у визначений КАС України процесуальний спосіб.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРВІНДОУС , скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, як протиправних та відмову у задоволенні іншої частини вимог.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 3952,91 грн. відповідно до платіжного доручення №1377 від 08.06.2018 року, який згідно з ч.1 ст.139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області пропорційно задоволеним позовним вимогам (2190,91грн).

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРВІНДОУС» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Чапаєва, буд. 92/А) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування наказу, скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0020271407 від 22.05.2018р. та №0020261407 від 22.05.2018р.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ:39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРВІНДОУС» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Чапаєва, буд. 92/А; код ЄДРПОУ:33113060) судовий збір у сумі 2190(дві тисячі сто дев'яносто) грн. 91 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено 15.11.2018 року.

Суддя М.М. Аракелян

.