Постанова

від 14.11.2018 по справі 373/2023/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№22-ц/824/1807/18 Головуючий у 1 інстанції - Керекеза Я.І..

Унікальний №373/2023/17ц Доповідач - Панченко М.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2018року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача - Панченка М.М.

суддів - Слюсар Т.А., Волошиної В.М.

при секретарі - Кемському В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2018 року у справі за позовом Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року позивач Переяслав-Хмельницький міськрайонний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 і просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки на свою користь 36.326 грн.51 коп., як безпідставно отриману допомогу по безробіттю за період з 11.10.2013 року по 05.10.2014 року.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду м.Києва від 11 травня 2018 року позов задоволено /а.с.86-88/.

Судовим рішенням стягнуто з ОСОБА_2 на користь Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості кошти у сумі 36.326 грн.51 коп., як незаконно отриману допомогу по безробіттю.

Вирішене питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивачка з 07.09.2009 року отримувала пенсію за вислугу років, а статус безробітного їй було надано 04.10.2013 року, що не узгоджується з вимогами ст.43 Закону України Про зайнятість населення , оскільки статус безробітного не надається особам, які мають право на пенсію за вислугу років, що, на думку суду, свідчить про умисні дії відповідачки щодо надання центру зайнятості недостовірних даних.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову/а.с.118-129/.

Свої доводи скаржник обґрунтовував тим, що, відповідно до ч.3 ст.36 Закону України Про загальнообов язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття обов язковою умовою стягнення коштів з позивача є умисне невиконання безробітним своїх обов язків та зловживання ними, а також активні дії у вигляді надання недостовірних відомостей. А, оскільки умисних дій з її боку щодо отримання статусу безробітного та грошової допомоги не існувало, тому, рішення суду першої інстанції є незаконним.

Зазначала, що в період отримання допомоги по безробіттю, пенсію вона не отримувала.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.3 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції з таких підстав.

Правовідносини,що виникли між сторонами, регулюються Законом України Про зайнятість населення №5067- VІ від 05.07.2012 року; Законом України Про загальнообов язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття №1533-ІІІ від 02.03.2000 року; Порядком реєстрації перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМ України від 20.03.2013 року №198; Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженим спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України №60/62 від 13.02.2009 року; постановою Правління Пенсійного Фонду України №7-1 від 13.02.2009 року.

Відповідно до ч.1 ст.43 Закону України Про зайнятість населення статусу безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи..

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Отже, як слідує із зазначених норм, статусу безробітного не може набути особа, якій призначено пенсію, в тому числі на пільгових умовах.

Як слідує з матеріалів справи і таке встановлено судом, відповідно до заяви від 04.10.2013 року відповідачки ОСОБА_2, 4.10.2013 року їй було надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю, яку відповідачка отримувала з 11.10.2013 року по 05.10.2014 року.

Із заяви відповідачки до Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості про надання їй статусу безробітної та рекомендацій клієнту щодо сприяння працевлаштуванню, які підписані відповідачкою 04.10.2013 року, відповідачка ОСОБА_2 була ознайомлена з правами та обов язками зареєстрованого безробітного, а також ознайомлена з відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріальної допомоги по безробіттю, що визначено Законом України Про зайнятість населення та Закону України Про загальнообов язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття .

Крім того, встановлено, що відповідачка, звертаючись 04.10.2013року до Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості з вище зазначеною заявою, зазначила що пенсію на пільгових у мовах та за вислугу років не отримує/а.с.11/.

Між тим, як слідує матеріалів справи, 07.09.2009 року відповідачці ОСОБА_2 призначено пенсію за вислугу років, що нею не заперечувалось у судовому засіданні.

Згідно постанови Правління Пенсійного фону України від 25.11.2005 року за №22-1 Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов язкове державне пенсійне страхування передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

В подальшому, у зв язку з працевлаштуванням відповідачки за спеціальністю, виплату їй пенсії, починаючи з 01.11.2012 року було припинено.

Зазначене підтверджується листом за №1131/0.3 від 28.02.2017 року, надісланого на адресу позивачки Переяслав-Хмельницьким об єднаним управлінням Пенсійного Фонду України у Київській області /а.с.44/.

Відповідно до розрахунку по персональній картці відповідачки, виконаного бухгалтерією Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості, згідно протоколу засідання комісії з розслідування страхових випадків від 13.12.2016 року за №49, сума переплати допомоги по безробіттю на користь відповідачки під час перебування її на обліку, як безробітної, тобто, за період 11.10.2013 року по 05.10.2014 року, становить 36.326 грн.51 коп.

Таким чином, як правомірно встановлено судом першої інстанції, відповідачка взагалі не мала права на отримання статусу безробітної, оскільки з 07.09.2009 року їй було призначено пенсію за вислугу років, тому і допомогу по безробіттю, яку вона отримувала за період з 11.10.2013 року по 05.10.2014 року отримувалась нею безпідставно. При цьому,як зазначив суд першої інстанції, обставина отримання чи не отримання відповідачкою в цей період пенсійних виплат значення не має.

На письмову вимогу Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості від 23.12.2016 року повернути безпідставно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 36.326 грн.51 коп. відповідачка не відреагувала, у зв язку з чим, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідачка не заперечувала, що вона з 07.09.2009 року отримувала пенсію за вислугу років, а статус безробітного їй надано 04.10.2013 року.

Заперечуючи проти позову, відповідачка ОСОБА_2 зазначала, що недостовірних відомостей позивачу при зверненні із заявою про отримання статуту безробітного вона не подавала, оскільки в момент постановки на облік в центр зайнятості вона пенсійних виплат не отримувала і, крім того, повідомила позивача, що перебуває на пенсії за вислугу років.

Відповідно до п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Кім того, відповідно до ч.1 ст.34 Закону України Про загальнообов язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття Фонд загальнообов язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати, відповідно до закону, кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітним, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене на повно з ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.374, 375, 376, 381-384,390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду м.Києва від 11 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді