Постанова

від 13.11.2018 по справі 825/2393/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №825/2393/18 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Антоненко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області

на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року

у справі №825/2393/18 (розглянутої у відкритому судовому засіданні)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електротехнічна компанія Інтерком

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Електротехнічна компанія Інтерком звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 06.06.2018 №00001791400 та №00001801400.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийняті безпідставно та підлягають скасуванню, оскільки у підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом позивача (ТОВ Пром Гарант Полюс ) останнім надавались податковому органу копії відповідних первинних документів, що містять відомості про такі операції, зокрема: видаткові накладні; платіжні доручення. В свою чергу посилання відповідача на порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо завищення собівартості та податкового кредиту внаслідок відсутності розрахункових чеків з автозаправочних станцій не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки при купівлі паливно мастильних матеріалів з використанням талонів, основним доказом оплати за такі паливно-мастильні матеріали є платіжне доручення, а не розрахунковий чек, оскільки обов'язковість видачі розрахункових чеків при купівлі паливно мастильних матеріалів з використанням талонів чинним законодавством не передбачено.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 06.06.2018 №00001791400 на суму 51798 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 06.06.2018 № 00001801400. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем було обґрунтовано та правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.06.2018 №00001791400 та №00001801400 .

Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу позивачем не надано.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу від 01.03.2018 № 416 ГУ ДФС у Чернігівській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ „ЕК „Інтерком" щодо дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 11.04.2018 № 258/14/35884361 (а.с.23-81 том № 1).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 15 П(с)БО 15, гі.5 П(с)БО 11 та п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств всього в сумі 3151016 грн. в т.ч за 2015 рік в сумі 846 272 грн., за 2016 рік в сумі 1 370 868 грн., за 2017 рік в сумі 933 876 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п .198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198. п. 201.10 ст. 201 п. 185.1 ст. 185. Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 1774448 грн. в тому числі за жовтень 2015 року в сумі 4999 грн., за листопад 2015 року в сумі 8013 грн.. за грудень 2015 року па суму 201314 грн., за травень 2016 року в сумі 25308 грн.. за грудень 2016 року в сумі 159028 грн., за березень 2017 року на суму 9512 грн., за грудень 2017 року па суму 1366274 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним актом перевірки позивачем було подано до відповідача заперечення від 17.04.2018 № 17-04/2018 (а.с.98-102 том № 1).

Однак листом від 26.04.2018 № 4884/10/25-01-14-01-06 відповідачем надана відповідь, в якій зазначено, що за наслідками розгляду заперечень на акт перевірки на підставі п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України буде проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 (а.с.103-104 том № 1).

В подальшому, у період з 14.05.2018 по 22.05.2018 відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, про що складено акт від 30.05.2018 №389/14/25884361 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Електротехнічна компанія Інтерком (код за ЄДРПОУ 35884361), з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток, податку на додану вартість за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 в частині питань, викладених у запереченні від 17.04.2018 № 17-04/2018 (вх. від 18.04.2018 № 6396/10) (а.с.105-130 том № 1).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог :

- п. 15 П(с)БО 15, п.5 П(с)БО 11 та п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств всього в сумі 84646 грн. в т.ч 2016 рік в сумі 3410 грн. , за 2017 рік в сумі 81236 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п .198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 171582 грн. в тому числі за грудень 2016 року в сумі 131575 грн.,, за грудень 2017 року на суму 40007 грн.

На підставі проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог висновку Акту перевірки були прийняті прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00001791400 від 06.06.2018, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 105808,00 грн., в тому числі, за податковим зобов'язання - 84646,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 21162,00 грн. (а.с.147 том № 1).

- № 00001801400 від 06.06.2018, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 214478,00 грн., в тому числі, за податковим зобов'язанням - 171582,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 42896,00 грн. (а.с.149 том № 1).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями № 00001791400 та №00001801400 від 06.06.2018 позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, прийшов до висновку, про необґрунтованість дій відповідача та протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення оскільки наявними матеріалами у справі підтверджено факт реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами та відсутності порушень податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ ЕК Інтерком зареєстрований в якості юридичної особи 12.05.2008 виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та перебуває на обліку в контролюючих органах з 15.05.2008 за №9629.

Основними видами діяльності ТОВ Інтерком за КВЕД є: 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; 71.11 діяльність у сфері архітектури; 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 42.21 будівництво трубопроводів; 42.22 будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано копію договору №24-01/11 від 24.01.2011 укладеного між ТОВ Інтерком (Покупець) та ТОВ Екосистема плюс (Постачальник) відповідно до умов якого ТОВ Екосистема плюс зобов'язується поставити матеріали, продукцію, товари, а позивач здійснити оплату за таку поставку (а.с.221-225 том 2).

Відповідно до п. 5.1 договору № 24-01/11 від 24.01.2011 розрахунки здійснюються шляхом: з попередньою оплатою, або по факту повідомлення від постачальника про готовність постачання товару, який буде доставлено в термін до двох днів після повної 100% сплати покупцем даної партії товару.

В матеріалах справи наявні копії видаткових накладних ТОВ Екосистема плюс , які підтверджують постачання товару позивачу починаючи з квітня 2011 року по грудень 2014 року (а.с.226-231 том 2).

Відповідно до договору № 36 від 04.07.2011 укладеного між позивачем (Покупець) та ПП Газполімеркомплект (Постачальник) ПП Газполімеркомплект зобов'язується поставити матеріали, продукцію, товари, а позивач здійснити оплату за таку поставку (а.с.236-240 том 2).

Відповідно до п. 5.1 договору № 36 від 04.07.2011 розрахунки здійснюються шляхом: з попередньою оплатою, або по факту повідомлення від постачальника про готовність постачання товару, який буде доставлено в термін до двох днів після повної 100% сплати покупцем даної партії товару.

В матеріалах справи наявні копії видаткових та податкових накладних ПП Газполімеркомплект , які підтверджують постачання товару позивачу починаючи з липня 2011 року по березень 2013 року (а.с.241-250 том № 2, а.с.1-14 том № 3).

В свою чергу, відповідно до договору № 01-06/2011 від 01.06.2011 укладеного між позивачем (Покупець) та ПП Євробудкомплектація (Постачальник) ПП Євробудкомплектація зобов'язується поставити будівельні матеріали, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари, а позивач здійснити оплату за таку поставку.

Відповідно до п. 3.4 договору № 01-06/2011 від 01.06.2011 строк оплати товару, що поставляється за цим Договором, становить 120 (Сто двадцять) днів з моменту отримання товару (а.с.18-22 том 3).

В матеріалах справи наявні копії видаткових та податкових накладних ПП Євробудкомплектація , які підтверджують постачання товару позивачу починаючи з липня 2011 року по грудень 2013 року (а.с.23-67 том 3).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, товари придбавалися позивачем до 2015 року (початок перевіряємого періоду) і відповідно у зв'язку з використанням їх в господарській діяльності на підставі наведених норм діючого Податкового кодексу України були правомірно враховані у складі податкового кредиту, у попередніх податкових періодах.

Згідно з п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З урахуванням правила першої події застосування вказаного пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України підлягає при нарахуванні податкового кредиту, тобто в момент поставки. Будь-яких порушень щодо постачання товарів по взаємовідносинам позивача з контрагентами ПП Газполімеркомплект , ТОВ Екосистема плюс та з ПП Євробудкомплектація відповідачем під час перевірки встановлено не було, вище вказаний період не перевірявся і не підлягав перевірці відповідачем, як наслідок позивачем не порушено вимог п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України.

Питання коригування податкового кредиту регулює пункт 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, який вказує, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порушення вказаного пункту Податкового кодексу України відповідачем не відображено ані в акті перевірки, ані в податковому повідомленні-рішенні № 00001801400 від 06.06.2018.

Приписами п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України така підстава для коригування податкового кредиту, як списання безнадійної кредиторської заборгованості не передбачено.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи згідно договору №24-1/11 від 24.01.2011 ТОВ Екосистема плюс (код 37632840) не було платником податку на додану вартість, та не було платником податку на прибуток на загальних підставах, а тому податковий кредит по взаємовідносинам позивача з ТОВ „Екосистема плюс", щодо виконання договору № 24-01/11 від 24.01.2011 взагалі не нараховувався позивачем, податкові накладні ТОВ Екосистема плюс не виписувалися, з наданих до матеріалів справи позивачем декларацій з податку на додану вартість за 2011, 2012, 2013, роки та реєстрів виданих та отриманих податкових накладних не вбачається декларування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ „Екосистема плюс", щодо виконання договору № 24-01/11 від 24.01.2011.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, щодо відсутності порушення позивачем п. 198.3 Податкового кодексу України внаслідок списання Безнадійної заборгованості , в результаті чого було занижено коригування податкового кредиту в грудні 2017 на суму 40007,00 грн.

Крім того в акті перевірки відповідач, як на підставу завищення собівартості, та завищення податкового кредиту за 2016 - 2017 роки посилається на відсутність у ТОВ ЕК Інтерком касових чеків, які підтверджують факт купівлі пального під час заправки на АЗС фіксованої кількості пального, наявність ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.03.2017, в якій зазначено, що в слідчому управлінні фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Черкаській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №32016250000000051, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.10.2016 за фактами сприяння в ухиленню від сплати податків до державного бюджету в особливо великих розмірах та фіктивного підприємництва, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205. ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, під час досудового розслідування встановлено, що ряд осіб в період 2015 -2017 років створили та придбали ряд суб'єктів господарювання, серед яких ТОВ „Пром Гарант Плюс" (код ЄДРПОУ 39726851), з метою прикриття діяльності, а саме мінімізації сплати податків до бюджету іншими господарювання реального сектору економіки. І відповідач приходить до висновку, що вказане свідчить про відсутність здійснення зазначеної операції.

З матеріалів справи вбачається, що реалізація паливно мастильних матеріалів, відбувалася на підставі укладеного між позивачем (Замовник) та ТОВ Пром Гарант Плюс (Постачальник) договором на відпуск ПММ за паливними картками № 4/г від 19.09.2016 (а.с.144-148 том 2). Про укладання такого договору відповідач не заперечує, про що зазначено в акті перевірки.

Відповідно до умов договору № 4/г від 19.09.2016:

- п.п. 2.1 п. 2 В порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов'язується поставити Замовнику паливно-мастильні матеріали та паливні картки, на яких вони обліковуються, організувати та забезпечувати відпуск ПММ Замовнику або довіреній особі Замовника на підставі паливних карток, а Замовник зобов'язується прийняти та оплачувати надані Постачальником паливні картки та ПММ ;

- п.п. 2.2 п. 2 Асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ і паливних карток, визначається у рахунках. Які виставляються Постачальником та сплачуються Замовником згідно цього договору. Для кожної окремої видачі, паливних карток в рамках договору Постачальник виставляє Замовнику окремий рахунок на підставі заявки (Додаток 2), в якій вказана кількість паливних карток та сума до сплати. Заяви на придбання ПММ та паливних карток направляти по тел/факсу ;

- п.п. 2.3 п. 2 Право власності на паливні картки від Постачальника до Замовника переходить з моменту підписання накладних і фактичного отримання паливних карток. Право власності на ПММ виникає у Замовника з моменту фактичного отримання ПММ на підставі Авторизаційної відповіді у кількості, що вказана у квитанції терміналу, в повному обсязі згідно з договором та рахунком по ціні, яка була визначена згідно п.5 Договору ;

- п.п. 2.4 п. 2 Відпуск ПММ Постачальником Замовнику відбувається через мережу АЗС після отримання Авторизаційних відповідей по паливним карткам через термінал .

- п.п. 2.5 п. 2 всі операції довіреними особами Замовника з паливними картками відбуваються відповідно з правилами користування паливними картками (Додаток 1).

В акті перевірки відповідачем було зазначено, що згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ ЕК Інтерком (картка рахунку №631) за вересень-грудень 2016 року, ТОВ ЕК Інтерком здійснило перерахування грошових коштів ТОВ Пром Гарант Плюс на загальну суму 818 339,00 грн. (19.09.2016 - 12 950,00 грн., 22.09.2016 - 152,00 грн., 18.10.2016 - 23 225,00 грн., 20.10.2016 - 55500,00 грн., 09.11.2016 - 317 112,00 грн., 18.11.2016 - 45 400,00 грн. 22.11.2016 - 110 000,00 грн., 16.12.2016 - 254 000,00 грн.).

Водночас в акті вказано, що в ході перевірки надані видаткові накладні, які виписані від імені ТОВ Пром Гарант Плюс , щодо продажу паливно-мастильних матеріалів на адресу ТОВ ЕК Інтерком на загальну суму 818 331,00 грн.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за № 805/15496.

Згідно з п 10.3.2 Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП.

Відповідно ж до п. 10.3.1.1. вказаної Інструкції вказано, що розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року N 1315.

Згідно з п. 10 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 N 1442 розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку.

Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.

Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків.

Оскільки договором з ТОВ Пром Гарант Плюс прямо передбачено продаж нафтопродуктів із застосуванням талонів, чеки оператором АЗС не видавалися, оскільки фактично розрахунки за паливно мастильні матеріали, вже було здійснено позивачем через банк, підтвердженням чого є належним чином оформлені платіжні доручення та така оплата підтверджується відповідачем під час проведення перевірки.

Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладені у постанові від 26 червня 2018 року у справі №825/3731/15-а.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Водночас норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат чи податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Так судом досліджено первинні документи та встановлено, що вони оформлені у відповідності до вимог законодавства, і які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості що у повній мірі відображають суть господарських операцій, підтверджують їх фактичне здійснення, безпосередню пов'язаність з господарською діяльністю позивача та отримання останнім позитивного економічного ефекту від їх проведення

Контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б підтверджували посилання на відсутність реального здійснення господарських операцій та неправомірність формування податкового обліку.

На підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару та послуги від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

В свою чергу всі первинні бухгалтерські документи оформлені сторонами у відповідності до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та відображають проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ Пром Гарант Плюс .

Формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Наявність податкових накладних, була встановлена і під час проведення перевірки, і в судовому засіданні, тому у позивача були підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також наявність видаткових накладних та проведених оплат за поставлені талони не заперечується відповідачем в акті перевірки та підтверджується матеріалами справи.

Крім того, в матеріалах справи містяться докази, що за перевіряємий період позивач був власником транспортних засобів та орендував транспортні засоби для здійснення своєї господарської діяльності.

Як вбачається з акту перевірки та заперечень представника податкового органу, однією із підстав для висновку ГУ ДФС у Чернігівській області про неправомірне формування податкового кредиту та завищення собівартості по операціям з ТОВ Пром Гарант Плюс є відсутність на підприємстві касових чеків, які підтверджують факт купівлі пального під час заправки на АЗС фіксованої кількості пального.

В свою чергу такі посилання податного органу на відсутність заправочних відомостей та чеків, є безпідставним та необгрунтованим, оскільки придбання бензину відбувалось з використанням талонів, а відповідно складання заправочних відомостей та надання їх позивачу законодавством не передбачено, а розрахунки за бензин проводились через банківські установи, підтвердженням чого є відповідні платіжні доручення.

Судом детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими позивачем було сформовано витрати та податковий кредит, та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно,

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта щодо неправомірності формування податкового кредиту та завищення собівартості по операціям з ТОВ Пром Гарант Плюс з огляду на наявність ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.03.2017 у справі №712/3033/17, в якій зазначено: ... що у слідчому управлінні фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Черкаській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню № 32016250000000051, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.10.2016 за фактами сприяння в ухиленню від сплати податків до державного бюджету в особливо великих розмірах та фіктивного підприємництва, за ознаками кримінальних правопорушень .

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що такі посилання є необґрунтованими, та не є доказом протиправного формування податкового кредиту в розумінні ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вказані підстави, зазначені в ухвалі Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.03.2017 не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій саме між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а сам по собі факт наявності ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.03.2017 не може бути належним доказом фіктивності розглядуваної господарської операції та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 809/1139/17 та від 26.06.2018 у справі 808/2360/17.

Таким чином доводи викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення .

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2018 року.