Постанова

від 06.11.2018 по справі 810/4975/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2018 року

Київ

справа №810/4975/15

касаційне провадження №К/9901/42046/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БЦ Технобуд (далі - Товариство) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 (головуючий суддя - Чаку Є.В., судді - Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БЦ Технобуд до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

секретар судового засідання Савченко А.А.

представник позивача - Гук Т.В.,

представники відповідача - Биков В.А., Кальковець В.Л.,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.06.2015 № 4/2205/668 та № 5/2205/669.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: контролюючий орган проводив перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Алікорн , ТОВ Маркетсенс та ТОВ Меран Пром без документів, що могли б підтвердити наявність чи відсутність порушень законодавства, оскільки такі документи були вилучені під час проведення обшуку 25.02.2015 в рамках кримінального провадження №320151110000000021 та не були повернуті законним володільцям після закриття такого кримінального провадження на підставі постанови прокурора Прокуратури Київської області Коваля Р.В. від 22.04.2015; висновки Інспекції щодо порушення Товариством податкового законодавства ґрунтуються виключно на основі припущення податкового органу про нереальність проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ Алікорн , ТОВ Маркетсенс , ТОВ Меран Пром ; висновок Інспекції про нікчемність правочинів, ухвалених між Товариством та ТОВ Алікорн , ТОВ Маркетсенс , ТОВ Меран Пром , не ґрунтується на нормах чинного законодавства, не містять доказової інформації (викладу обставин, якими обґрунтовуються висновки податкового органу про наявність порушень) про те, що конкретні операції між позивачем та суб'єктами, правовідносини з якими перевірялись, є нереальними і характеризується ознаками нікчемності.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 19.01.2016 позов задовольнив у повному обсязі: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 25.06.2015 № 4/2205/668 та № 5/2205/669.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що: господарські операції між позивачем та ТОВ Алікорн , ТОВ Маркетсенс , ТОВ Меран Пром були реально (фактично) здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; операції пов'язані з господарською діяльністю Товариства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю, а висновок Інспекції про нереальність зазначених господарських операцій є таким, що не відповідає дійсності, не ґрунтується на нормах законодавства України та не підтверджений будь-якими доказами; постановою прокурора відділу Прокуратури Київської області Коваля Р.В від 22.04.2015 було закрито кримінальне провадження №32015110000000011 за фактом сприяння невстановленими особами ухиленню від сплати податків ФОП ОСОБА_6 та іншим суб'єктам господарської діяльності реального сектору економіки з використанням реквізитів ТОВ Ентер Шоп , ТОВ Маркетсенс , ТОВ Алікорн , ТОВ Меран Пром , за ознаками злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, у мотивувальній частині якої було зазначено, що: в ході розслідування будь-яких доказів сприяння невстановленими особами ухиленню від сплати податків іншими суб'єктами господарської діяльності реального сектору економіки з використання реквізитів ТОВ Ентер Шоп , ТОВ Маркетсенс , ТОВ Алікорн , ТОВ Меран Пром в кримінальному провадженні не здобуто; фактів ненадходження від підприємств реального сектору економіки коштів до бюджету у зв'язку з проведенням фінансово-господарських операцій з ТОВ Ентер Шоп , ТОВ Маркетсенс , ТОВ Алікорн , ТОВ Меран Пром не встановлено; ТОВ Ентер Шоп , ТОВ Маркетсенс , ТОВ Алікорн , ТОВ Меран Пром не мають заборгованості перед Державним бюджетом України, оскільки зобов'язання перед бюджетом визначаються рішенням компетентного органу, тобто відсутні матеріальні збитки.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 10.05.2017 рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: враховуючи реальний час здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, реальність господарських операцій між Товариством та ТОВ Алікорн , ТОВ Маркетсенс , ТОВ Меран Пром не підтверджуються; відсутність обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 як посадової особи (директора) ТОВ Маркетсенс не може спростовувати достовірність його пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Товариство оскаржило рішення суду апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 29.05.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки: в матеріалах справи наявна копія нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_7, в якій зазначений громадянин вказує, що: покази щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ Маркетсенс були надані ним під тиском працівників Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області; господарські операції між Товариством та ТОВ Маркетсенс є реальними та фактично здійсненими, первинні документи від імені ТОВ Маркетсенс були складені та підписані ним власноручно; отримані від ТОВ Алікорн , ТОВ Маркетсенс , ТОВ Меран Пром роботи та послуги були використані Товариством у власній господарській діяльності, пов'язаній зі створенням об'єктів архітектури, та з метою належного виконання своїх зобов'язань перед контрагентами-замовниками (ТОВ ФЛК Інест , ПП Командор , ТОВ ОРІОН-П , ТОВ Компанія Юнівест-Мваркетинг , ПАТ Городище-Пустоварівський цукровий завод , ТОВ Полковничий Хутір ).

Інспекція не скористалась своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.10.2018 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін на 06.11.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Алікорн , ТОВ Маркетсенс , ТОВ Меран Пром за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складений акт від 10.06.2015 № 937/10-02-22-05/33519672/61, за висновками якого Товариством були порушені: вимоги пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 682770,00 грн.; вимоги пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 758633,82 грн., у тому числі: за січень 2014 року - 41333,34 грн., за лютий 2014 року - 13650,00 грн., за березень 2014 року - 55150,00 грн., за квітень 2014 року - 61175,33 грн., за травень 2014 року - 16666,67 грн., за червень 2014 року - 36666,67 грн., за липень 2014 року - 105656,83 грн., за серпень 2014 року - 80274,99 грн., за вересень 2014 року - 73973,33 грн., за жовтень 2014 року - 72223,33 грн., за листопад 2014 року - 46773,33 грн., за грудень 2014 року - 63573,33 грн.

Зокрема, у акті перевірки вказано, що Товариство неправомірно включило до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, вартість робіт та послуг, наданих йому ТОВ Алікорн (договори на виконання будівельних робіт (договори підряду) № 20/09/13 від 20.09.2013, №23/09/13 від 23.09.2013, № 28/08/13 від 28.08.2013, № 03/02/14 від 03.02.2014, №04/02/14 від 04.02.2014, №05/02/14 від 05.02.2014, №06/02/14 від 06.02.2014, №06/03/14 від 06.03.2014, №24/03/14 від 24.03.2014, №01/04/14 від 01.04.2014, №12/06/14 від 12.06.2014, №02/07/14 від 02.07.2014, №07/07/14 від 07.07.2014, №08/07/14 від 08.07.2014, №10/07/14 від 10.07.2014, №16/07/14 від 16.07.2014, №18/07/14 від 18.07.2014, № 21/07/14 від 21.07.2014, №01/08/14 від 01.08.2014, №06/08/14 від 06.08.2014, №13/08/14 від 13.08.2014, №14/08/14 від 14.08.2014, №22/08/14 від 22.08.2014, №29/09/14 від 29.09.2014, №30/09/14 від 30.09.2014, №08/10/14 від 08.10.2014, № 10/10/14 від 10.10.2014, №14/10/14 від 14.10.2014 та №05/11/14 від 05.11.2014, № 04/09/14 від 04.09.2014), ТОВ Маркетсенс (договори оренди транспортних засобів №03/01 від 03.01.2014, №03/02 від 03.02.2014, №03/03 від 03.03.2014, №11/03/14 від 11.03.2014, № 01-04/14 від 01.04.2014, № 05/05 від 05.05.2014 та № 02/06 від 02.06.2014), ТОВ Меран Пром (договори на виконання будівельних робіт (договори підряду) №21/08/14 від 21.08.2014, № 02/09/14 від 02.09.2014, №03/09/14 від 03.09.2014, №03/10/14 від 03.10.2014, №15/10/14 від 15.10.2014, №17/10/14 від 17.10.2014 та №02/12/14 від 02.12.2014; договори оренди транспортних засобів №01/07/14 від 01.07.2014, №01/08/14 від 01.08.2014, №01/09/14 від 01.09.2014, № 01/10/14 від 01.10.2014, №03/11/14 від 03.11.2014 та №01/12/14 від 01.12.2014), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки: в проваджені слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014110000000047 від 20.11.2014, за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, який вступив в злочинну змову з громадянином ОСОБА_9, який причетний до діяльності підприємств з ознаками фіктивності ТОВ Ентер Шоп , ТОВ Маркетсенс , ТОВ Меран Пром , ТОВ Алікорн , та інших, які були задіяні у схемах ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах; досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин ОСОБА_9, вступивши в злочинну змову з ОСОБА_6М, створив та організував діяльність схеми з незаконної конвертації грошових коштів та формування незаконного податкового кредиту з податку на додану вартість, переведення безготівкових коштів у готівку на території міста Києва та Київської області для підприємств реально діючого сектору економіки, шляхом реєстрації та перереєстрації на підставних осіб підприємств з ознаками фіктивності, а саме ТОВ Дента Плюс , ТОВ Анвір Груп , ТОВ Альянс КОВ , ТОВ Альфа Люкс СТ , ТОВ Аквілон Груп , ТОВ Інвест Компані , ТОВ Проф-Консалтінг , ТОВ Соя-Продакшен , ТОВ Ентер Шоп , ТОВ Маркетсенс ; в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій встановлено, що ОСОБА_10 (директор ТОВ БЦ Технобуд ), вступивши в злочинну змову з громадянином ОСОБА_9 за рахунок підприємств з ознаками фіктивності, підконтрольних ОСОБА_9, а саме - ТОВ Маркетсенс, ТОВ Меран Пром , ТОВ Алікорн незаконно сформував витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, та податковий кредит за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, тим самим ухилився від сплати податку в особливо великих розмірах, оскільки господарські операції між Товариством та ТОВ Маркетсенс , ТОВ Меран Пром , ТОВ Алікорн , не містять по своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети), систематичного придбання та продажу товарів (робіт, послуг), такі господарські операції не створюють правових наслідків, реалізацію послуг, які надавали позивачу зазначені контрагенти, фактично не підтверджено, а задекларовано лише на папері; громадянин ОСОБА_7 (у минулому ОСОБА_7) ОСОБА_11 (керівник ТОВ Маркетсенс ), будучи допитаний як свідок, повідомив, що до діяльності ТОВ Маркетсенс не має жодного відношення, про існування цього підприємства йому нічого не відомо.

На підставі висновків акта перевірки 25.06.2015 Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення: № 5/2205/669, яким збільшила Товариству суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 853463,00 грн. (у тому числі: 682770,00 грн. - за основним платежем, 170693,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)); з податку на додану вартість на 948291,00 грн. (у тому числі: 758633,00 грн. - за основним платежем, 189658,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктами а , б пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що: при укладенні договорів з ТОВ Маркетсенс , ТОВ Меран Пром , ТОВ Алікорн у позивача була наявна ділова мета, з огляду на те, що основним видом діяльності Товариства є будівництво житлових і нежитлових будівель - п. 41.20, а також: монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (43.22), інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. (43.99); отримані від ТОВ Алікорн , ТОВ Маркетсенс , ТОВ Меран Пром роботи та послуги були використані Товариством у власній господарській діяльності, пов'язаній зі створенням об'єктів архітектури, та з метою належного виконання своїх зобов'язань перед контрагентами-замовниками (ТОВ ФЛК Інест , ПП Командор , ТОВ ОРІОН-П , ТОВ Компанія Юнівест-Мваркетинг , ПАТ Городище-Пустоварівський цукровий завод , ТОВ Полковничий Хутір ); господарські операції між Товариством та ТОВ Маркетсенс , ТОВ Меран Пром , ТОВ Алікорн мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, і спричинили реальні зміни майнового стану позивача, тоді як при проведенні перевірки первинні бухгалтерські документи Інспекцією не досліджувались, оскільки були вилучені під час проведення обшуку та не були повернуті законним володільцям після закриття такого кримінального провадження на підставі постанови прокурора Прокуратури Київської області Коваля Р.В. від 22.04.2015, якою було закрито кримінальне провадження №32015110000000011 (номер присвоєно у зв'язку звиділенням матеріалів досудового розслідування з кримінального провадження № 32014110000000047) за фактом сприяння невстановленими особами ухиленню від сплати податків ФОП ОСОБА_6 та іншим суб'єктам господарської діяльності реального сектору економіки з використанням реквізитів ТОВ Ентер Шоп , ТОВ Маркетсенс , ТОВ Алікорн , ТОВ Меран Пром , за ознаками злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, у мотивувальній частині якої було зазначено, що: в ході розслідування будь-яких доказів сприяння невстановленими особами ухиленню від сплати податків іншими суб'єктами господарської діяльності реального сектору економіки з використання реквізитів ТОВ Ентер Шоп , ТОВ Маркетсенс , ТОВ Алікорн , ТОВ Меран Пром в кримінальному провадженні не здобуто; фактів ненадходження від підприємств реального сектору економіки коштів до бюджету у зв'язку з проведенням фінансово-господарських операцій з ТОВ Ентер Шоп , ТОВ Маркетсенс , ТОВ Алікорн , ТОВ Меран Пром не встановлено; ТОВ Ентер Шоп , ТОВ Маркетсенс , ТОВ Алікорн , ТОВ Меран Пром не мають заборгованості перед Державним бюджетом України, оскільки зобов'язання перед бюджетом визначаються рішенням компетентного органу, тобто відсутні матеріальні збитки; у нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_7, вказав, що: покази щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ Маркетсенс були надані ним під тиском працівників Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області; господарські операції між Товариством та ТОВ Маркетсенс є реальними та фактично здійсненими, первинні документи від імені ТОВ Маркетсенс були складені та підписані ним власноручно.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 підлягає скасуванню, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2016 - залишенню в силі.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись п.4 ч.1 ст. 349, ст. 352, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БЦ Технобуд задовольнити, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 скасувати і залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2016.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна