ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 351/870/16-ц
провадження № 61-28935св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О. , Ступак О. В. , Усика Г. І. ,
учасники справи:
позивач - Снятинський районний центр зайнятості Івано-Франківської області,
відповідач - ОСОБА_4,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство Укртелеком ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Снятинського районного центру зайнятості Івано-Франківської області на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 6 червня 2017 року, ухвалене у складі судді Сегіна І. Р., та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 липня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Бойчука І. В., Ясеновенко Л. В., Горейко М. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Снятинський районний центр зайнятості звернувся з позовом до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПАТ Укртелеком , про стягнення 16 674,34 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 10 червня 2009 року відповідачу надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пункту 1 статті 23 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , яку вона отримувала з 10 червня 2009 року по 31 січня 2010 року. Сума виплаченої допомоги з урахуванням індексації складає 16 674,34 грн.
З листа Управління Пенсійного фонду України у Снятинському районі Івано-Франківської області від 7 листопада 2014 року № 4569/03 та листа ПАТ Укртелеком від 27 листопада 2014 року встановлено, що відповідач з 2 березня 2009 року по 29 лютого 2010 року надавала послуги ПАТ Укртелеком на підставі цивільно-правового договору від 2 березня 2009 року № 6/05-09, за що отримувала щомісячну винагороду.
Отже, відповідачем при отриманні статусу безробітної надано недостовірні відомості та приховано надання оплачуваних послуг ВАТ Укртелеком , тому допомога по безробіттю у сумі 16 674,34 грн за період з 10 червня 2009 року по 31 січня 2010 року отримана незаконно.
19 січня 2015 року відповідачу направлено лист-повідомлення з вимогою повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 16 674,34 грн, проте кошти не повернуті.
Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 6 червня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнено з відповідача на користь позивача 11 850 грн та судові витрати у розмірі 979,39 грн.
Суд першої інстанції стягнув з відповідача суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 11 850 грн та відмовив у стягненні суми індексації у розмірі 4 823,35 грн за період з 10 червня 2009 року по 31 січня 2010 року, посилаючись на те, що чинним законодавством не передбачено повернення суми індексації допомоги по безробіттю.
Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін з посиланням на його законність та обґрунтованість.
У серпні 2017 року Снятинський районний центр зайнятості Івано-Франківської області подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 4 823,35 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заявник зазначає, що загальна сума виплаченої відповідачу допомоги по безробіттю з урахуванням індексації становить 16 674,34 грн. Нарахування індексації здійснюється державною службою зайнятості одночасно з нарахуванням допомоги по безробіттю автоматизовано засобами Єдиної інформаційно-аналітичної системи. За таких обставин висновки суду про відсутність підстав для повернення незаконно отриманої разом з допомогою по безробіттю суми індексації такої допомоги є незаконними.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 6 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Судами встановлено, що 2 березня 2009 року між відповідачем та ВАТ Укртелеком в особі Центру електрозв'язку № 8 (м. Снятин) укладено цивільно-правовий договір № 6/05-09, відповідно до якого відповідач здійснює спостереження за визначеним об'єктом в АДРЕСА_1 з метою забезпечення збереження майна та засобів зв'язку, за що товариство здійснює щомісячну оплату послуг.
10 червня 2009 року відповідач звернулася із заявою до Снятинського районного центру зайнятості Івано-Франківської області про надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю.
Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 31 грудня 2014 року № 670 визначено, що робочою групою Снятинського районного центру зайнятості Івано-Франківської області відповідно до матеріалів, поданих ПАТ Укртелеком , та листа Управління Пенсійного фонду України у Снятинському районі від 7 листопада 2014 року встановлено, що відповідач не повідомила центр зайнятості про укладення цивільно-правового договору від 2 березня 2009 року № 6/05-09 та отримання за ним винагороди, тому вона зобов'язана відповідно до пункту 3 статті 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття повернути допомогу по безробіттю, отриману за період з 10 червня 2009 року по 31 січня 2010 року.
Відповідно до листа-повідомлення ПАТ Укртелеком від 17 листопада 2014 року з відповідачем були укладені цивільно-правові договори на здійснення візуального спостереження за об'єктом, відповідно до яких вона впродовж березня 2009 року-лютого 2010 року отримувала винагороду за виконану роботу.
19 січня 2015 року відповідача центром зайнятості повідомлено про необхідність повернення у п'ятнадцятиденний строк суми незаконно виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 16 674,34 грн, проте відповідач кошти не повернула.
Відповідно до розрахунку отриманої допомоги по безробіттю дохід відповідача за період з 10 червня 2009 року по 3 лютого 2010 року становить 16 674,34 грн, в тому числі 4 823,35 грн індексації.
Відповідно пункту 7 частини першої статті 1 Закону України Про зайнятість населення зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.
Частиною першою статті 4 вказаного Законувизначено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Згідно з частиною другою, третьою статті 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
У разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг (пункт 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці і соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України № 60/69 від 13 лютого 2009 року).
Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.
Згідно з пунктом 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці і соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України № 60/69 від 13 лютого 2009 року, рішення про повернення коштів оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
Системний аналіз вказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що у випадку встановлення факту незаконності отримання особою матеріального забезпечення поверненню підлягає вся незаконно отримана сума у повному обсязі.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_4 отримала матеріальне забезпечення на загальну суму 16 674,34 грн, неправильно застосував до спірних правовідносин положення Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття і норми Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці і соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України № 60/69 від 13 лютого 2009 року, та безпідставно зменшив суму, яка підлягає поверненню, на 4 823,35 грн індексації.
Пославшись на те, що чинне законодавство не передбачає стягнення з особи виплаченої їй одночасно із допомогою по безробіттю індексації, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що відповідно до вимог Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці і соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України № 60/69 від 13 лютого 2009 року, поверненню підлягає уся сума виплаченого матеріального забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з ОСОБА_4 4 823,35 грн та ухвала суду апеляційної інстанції, якою рішення суду першої інстанції у цій частині залишено без змін, підлягають скасуванню з ухваленням у даній частині нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 4 823,35 грн.
У зв'язку з повним задоволенням вимог позивача, касаційний суд стягує з відповідача на користь Снятинського районного центру зайнятості Івано-Франківської області судові витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 398,61 грн.
В іншій частині судові рішення судів попередніх інстанцій не оскаржувалися, тому касаційним судом не переглядалися.
Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Снятинського районного центру зайнятості Івано-Франківської області задовольнити.
Рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 6 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 липня 2017 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_4 4 823,35 грн скасувати та ухвалити нове.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Снятинського районного центру зайнятості Івано-Франківської області 4 823,35 грн та судові витрати у розмірі 398,61 грн.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді: С. О. Карпенко
В. О. Кузнєцов
О. В. Ступак
Г. І. Усик
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 17.10.2018 |
Оприлюднено | 19.11.2018 |
Номер документу | 77910825 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Карпенко Світлана Олексіївна
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Карпенко Світлана Олексіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні