Постанова

від 15.11.2018 по справі 331/1869/18(2-а/331/41/2018)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

15 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 331/1869/18(2-а/331/41/2018)

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.06.2018 р. в адміністративній справі №331/1869/18(2-а/331/41/2018) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила скасувати постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 12 від 23 лютого 2018 року, винесену головним інспектором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Державної архітектурно-будівельної інспекції України Балабановим Р.В. про притягнення її до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 96 КпАП України, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200,00 грн., а також закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2018 року адміністративний позов задоволений: визнано протиправною та скасовано постанову Головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 1 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Балабановим Р.В. № 12 від 23 лютого 2018 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 96 КпАП України, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200,00 грн.; закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 96 КпАП України.

Суд дійшов висновку, що оскільки підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності згідно постанови № 12 від 23 лютого 2018 року слугував встановлений відповідачем факт внесення позивачем недостовірних даних у декларацію про початок будівельних робіт, що подана 26.07.2016р., та порушення у зв'язку з цим ч.9 ст.36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , п.11 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, отже, відповідач виходив з встановленого цією ж перевіркою порушення з питання, яке не було охоплено предметом перевірки, тобто відповідач в даному випадку діяв з перевищенням наданих йому повноважень.

Крім того, достовірність даних, наведених у декларації про початок виконання будівельних робіт може бути підставою для проведення позапланової перевірки протягом трьох місяців з дня подання зазначеного документу. Враховуючи, що декларацію про початок будівельних робіт було подано 26.07.2016р., строк для проведення позапланової перевірки станом на 19.02.2018р. (дата складення акту перевірки) сплинув.

Тож відповідно до п.11ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності , штраф може бути накладено на суб'єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.

Вказані обставини свідчать про відсутність у головного інспектора правових підстав як для перевірки даних, зазначених у декларації про початок будівельних робіт, поданої 26.07.2016, так і для притягнення позивача до відповідальності.

Крім наведеного, судом були проаналізовані встановлені під час перевірки докази та зазначено, що наведені у акті перевірки обставини та проаналізовані судом докази спростовують висновки відповідача щодо обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

В апеляційній скарзі на рішення суду відповідачем зазначено, що при вирішенні спору в суді першої інстанції обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення не були спростовані. Крім того, висновок суду щодо відсутності підстав для проведення перевірки та притягнення позивача до адміністративної відповідальності не відповідає нормам матеріального права. Судом не було враховано, що позапланова перевірка була проведена на підставі звернення Запорізької місцевої прокуратури №1 щодо перевірки з питань дотримання суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства, що відповідає п.7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженому постановою КМУ від 23.05.2011 №553, та є самостійною підставою для здійснення позапланової перевірки. З урахуванням наведеного, відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду колегія суддів дійшла наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу (розпорядження) Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 08.09.2015р. № 976, звернення Запорізької місцевої прокуратури № 1, та виданого у зв'язку з цим направлення Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області № 69 від 12.02.2018р. про проведення позапланової перевірки на об'єкті: Торгівельний павільйон, кафе з літнім майданчиком за адресою: АДРЕСА_1 щодо дотримання суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, Головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу №1 Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Балабановим Р.В. проведено позапланову перевірку названого об'єкта у строк з 16 по 19.02.2018 (а.с. 71).

За результатами проведення позапланової перевірки 19 лютого 2018 року складено акт (а.с.72-75).

18.02.2018р. Головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу №1 Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Балабановим Р.В складено Протокол про адміністративне правопорушення, згідно з яким за результатами проведеної позапланової перевірки виявлено, що ОСОБА_1 в Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка подана та зареєстрована 26 липня 2016 року за № 142161951747, зазначила недостовірні дані, а саме:

-рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2015р. по справі № 336/4199/15, яке скасовано рішенням апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2016 року;

- відповідно до п. 10 Декларації про готовність об'єкта до експлуатації земельна ділянка використовується для будівництва на підставі договору оренди землі № 201307000100373 від 26.07.2012р., кадастровий номер НОМЕР_1. Разом з тим, відповідно до договору оренди землі № 201307000100373 від 26.07.2012р., кадастровий номер НОМЕР_1, земельна ділянка була відведена ОСОБА_1 для розміщення кіоску, тобто малої архітектурної форми, що не є об'єктом нерухомості та може бути демонтована після закінчення договору оренди. Договір оренди землі укладено строком на 3 (три) роки, тобто на момент реєстрації декларації строк дії договору оренди землі сплив.

- у п. 18 Декларації вказано, що ОСОБА_1 звільнено від укладення договору про пайову участь згідно з постановою Вищого Господарського суду України від 27.01.2016р. у справі № 908/4000/15, проте вивченням вказаного судового рішення встановлено, що ОСОБА_1 не є стороною у даній справі, рішень на її користь судом не приймалося. Зазначене є порушенням ч. 10 ст.39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , п.16 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461. Відповідальність за встановлене порушення передбачена ч.9ст.96 КУпАП.(а.с. 77-78)

За результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, Головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу №1 Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Балабановим Р.В. 23.02.2018р. прийнято постанову за № 12, згідно з якою встановлено, що дані, які були зазначені ОСОБА_1 в декларації про початок виконання будівельних робіт від 26.07.2016р., є недостовірними, а тому останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.9 ст.96 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200,00грн. (а.с. 81).

Що стосується наведеного у акті перевірки (розділ VI) порушення в частині внесення позивачем даних про визнання права власності на самочинно збудований об'єкт - торгівельний павільйон за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2015р. по справі № 336/4199/15, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у органу контролю підстав для визнання даної інформації недостовірними даними, оскільки на час подачі та реєстрації 26 липня 2016 року за № 142161951747 цієї декларації зазначене рішення суду набрало законної сили (06 серпня 2015 року) та було скасовано рішенням апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2016 року (а.с. 93-96).

Таким чином, на момент подачі позивачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації зазначена нею інформація про наявність судового рішення, що набрало законної сили, на підставі якого за нею визнано право власності на самочинно збудований об'єкт, була актуальною та відповідала дійсності.

Щодо інших даних, внесених позивачем у декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно договору оренди землі №201307000100373 від 26 липня 2012 року, укладеного між Запорізькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (а.с. 90-92), цей договір обумовлював передачу в оренду строком на три роки земельної ділянки з розміщеним на ній кіоском орендаря. Пунктом 33.16. договору передбачалось, що у випадку надання в оренду земельної ділянки для розташування тимчасових споруд, об'єктів, що не є об'єктами нерухомості, Орендарю заборонено здійснювати капітальне будівництво об'єктів нерухомості на орендованій земельній ділянці та/або здійснювати реконструкцію тимчасових споруд у об'єкти нерухомості без відповідної згоди Запорізької міської ради.

Перевіряючи правомірність посилання позивача у декларації про готовність об'єкта до експлуатації на договір оренди землі №201307000100373 від 26 липня 2012 року, як підставу використання земельної ділянки, суд першої інстанції зазначив про отримання позивачем в 2012 році згоди Орендодавця в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району на початок будівельних робіт для проведення реконструкції та розширення кіоску в межах існуючої земельної ділянки (а.с. 14), яка була завершена в 2013 році у відповідності до існуючих будівельних проектів та 02.08.2013р. був складений та затверджений Акт технічної комісії по прийняттю в експлуатацію малих архітектурних форм (кіоску) (а.с. 16).

В травні 2014 року позивачем від Запорізької міської ради в особі районної адміністрації по Шевченківському району був отриманий дозвіл на зміну статусу кіоску на торговельний павільйон з підключенням водопостачання (а.с. 15).

Крім того, посилаючись на ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 18 Закону України Про оренду землі , відповідно до яких договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, суд зазначив, що незважаючи на те, що договір оренди землі №201307000100373 був укладений 26.07.2012р. строком на 3 роки, він був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 27.02.2014р. за реєстраційним № 18621482. (а.с. 32), а тому свою дію договір оренди припинив з 01 березня 2017 року.

Крім того, даним договором оренди передбачалось продовження його дії за відповідних умов, передбачених п.10.1., п.33.11. вказаного договору.

До завершення строку дії договору, 06.06.2016р. позивач звернулася до Запорізької міської ради з заявою про укладення додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди, додавши і саму додаткову угоду.

Вдруге така заява була подана позивачем 22.08.2016р., на яку 31.08.2016р. Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради листом за № 3-1030 повідомило про необхідність надання додаткових документів, після отримання яких питання буде розглянуте по суті. (а.с. 43)

07.09.2016р. затребувані документи були направлені Управлінню з питань земельних відносин Запорізької міської ради.

Незважаючи на неодноразові звернення позивача до Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради, остаточна відповідь їй не надана. Орендар продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою за призначенням та сплачувати встановлену договором орендну плату.

Після закінчення строку дії договору від орендодавця не надходило вимог про звільнення земельної ділянки, отже суд дійшов висновку, що даний договір є поновленим на той же строк на тих же умовах.

З наведеного, колегія суддів зауважує, що в даному випадку, виходячи з предмету спору, встановленню підлягали лише обставини обґрунтованості внесення певних відомостей у декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

Так, як зазначалось вище, договір оренди земельної ділянки №201307000100373 був укладений 26.07.2012р. строком на 3 роки. Згідно п.36.1 договору, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Пунктом 46 договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Підставою для укладання даного договору оренди слугувало рішення Запорізької міської ради від 23.02.2012 № 137/4 про поновлення приватному підприємцю ОСОБА_1 договору оренди землі по АДРЕСА_1 для розташування кіоску ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно п.4.1. даного рішення, у двомісячний термін з дати прийняття цього рішення ОСОБА_1 була зобов'язана укласти з Запорізькою міською радою договір оренди землі, що нею і було вчинено шляхом укладання відповідного договору 26.07.2012р., подати його на державну реєстрацію та одержати в установленому законом порядку.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, право оренди земельної ділянки на підставі заяви ОСОБА_1 було зареєстровано реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції Запорізької області 05.03.2014 (ар.с.32).

Отже, як вбачається з вищенаведеного, строк подачі договору оренди земельної ділянки з метою його державної реєстрації позивачем не був дотриманий.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Після завершення будівництва та прийняття об'єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об'єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

Статтю 18 наведеного Закону, на яку послався суд першої інстанції, виключено на підставі Закону № 1878-VI від 11.02.2010.

В свою чергу ст. 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

З наведеного вбачається, що строк дії договору оренди землі обумовлюється лише договором оренди та договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Державна реєстрація права оренди земельної ділянки надає право орендарю розпочати використання земельної ділянки на умовах укладеного договору оренди, тобто до вчинення даної реєстраційної дії орендар не наділений таким правом.

Крім того, з приведених норм законодавства можна дійти висновку, що строк державної реєстрації права оренди земельної ділянки не впливає на обумовлені договором оренди терміни припинення його дії.

Таким чином, зважаючи на відсутність будь-яких обґрунтувань щодо поважності причин невиконання умов рішення Запорізької міської ради від 23.02.2012 № 137/4, зазначеного договору оренди землі, колегія суддів розцінює відповідні дії позивача щодо несвоєчасної подачі договору оренди земельної ділянки для державної реєстрації недобросовісними, а тому вважати несвоєчасну державну реєстрацію права оренди земельної ділянки підставою, що зумовила продовження строку дії договору оренди землі, не є обґрунтованим.

Виходячи за змісту ст.39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженому постановою КМУ від 23.05.2011 №553 орган контролю перевіряє відповідність наведеної позивачем інформації документам, на які вона послалась.

За результатом проведеної позапланової перевірки відповідачем було встановлено, що на момент подання позивачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації строк дії договору оренди земельної ділянки, обумовлений цим договором сплинув. На час подання позивачем зазначеної декларації - 13.07.2016, питання щодо продовження терміну дії договору оренди землі орендодавцем не було вирішено.

З урахуванням наведеної у декларації про готовність об'єкта до експлуатації інформації, відповідач правомірно дійшов висновку про невідповідність вказаних у ній даних щодо підстав користування земельною ділянкою.

Щодо безпідставності внесення позивачем даних у п.18 Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 13.07.2016, суд першої інстанції врахував, що позивач, обґрунтовуючи підставу звільнення від укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, дійсно послалась на постанову Вищого господарського суду України від 27.01.2016р. у справі № 908/4000/15.

Позивач не була стороною у вказаній справі, але вважала це рішення касаційної інстанції таким, що має застосовуватись і до інших суб'єктів містобудування, на яких лежить обов'язок укладання вказаного договору, оскільки постанова Вищого господарського суду України від 27.01.2016р. у справі № 908/4000/15 є обов'язковою до виконання.

Також суд зазначив, що на час, коли, був складений та затверджений Акт технічної комісії по прийняттю в експлуатацію малих архітектурних форм (кіоску) -02.08.2013р. - рішенням Запорізької міської ради № 77 від 24.12.2012р. Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя не передбачалось укладення договору про таку пайову участь з власниками кіосків, як малих архітектурних форм.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що питання залучення до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту врегульовано Законом України Про регулювання містобудівної діяльності . Так, відповідно до ч.1 ст. 40 даного Закону, порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.4 ст. 40 даного Закону, до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва:

1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури;

7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);

10) об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.

Згідно п.5.1 розділу 5 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради № 77 від 24.12.2012р., до пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя не залучаються замовники у разі здійснення будівництва:

- об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

- будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

- будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

- індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

- об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

- об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури;

- об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

- об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);

- об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.

Наведений перелік підстав звільнення від пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів, в тому числі м. Запоріжжя є вичерпним, а тому доводи суду щодо звільнення позивача від пайової участі у розвитку інфраструктури міста безпідставні.

Крім того, позивачем не заперечувалось, що постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2016р. у справі № 908/4000/15, на яку вона послалась як на підставу звільнення від пайової участі у розвитку інфраструктури міста, щодо неї жодних обставин не встановлювалось, оскільки вона не є стороною у даній справі. Отже посилання на дане судове рішення є необґрунтованим. В даному випадку підставою звільнення від пайової участі у розвитку інфраструктури мав бути або нормативно-правовий акт, або акт індивідуальної дії, проте відповідних посилань у декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об'єкта не міститься.

Отже, встановлені відповідачем під час перевірки порушення приписів містобудівного законодавства відповідають фактичним обставинам, підтвердженим належними та допустимими доказами.

З урахуванням положення ч. 10 ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно до ч. 9 ст. 96 КУпАП, експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, вчинені щодо об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, -

тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот п'ятдесяти до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, за результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення приписів містобудівного законодавства, зокрема ч. 10 ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , що передбачає адміністративну відповідальність згідно положень ч. 9 ст. 96 КУпАП.

Що стосується підстав проведення позапланової перевірки, колегія суддів зазначає, що згідно абзацу 3 ч. 1ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до п.3, п. 7 абзацу 6 ч. 1ст. 41 зазначеного закону, підставою для проведення позапланової перевірки є: виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки. Строки призначення позапланових перевірок з наведених підстав зазначеною нормою Закону не обумовлені.

Як зазначалось вище, в даному випадку підставою для проведення позапланової перевірки слугувало звернення Запорізької місцевої прокуратури №1 від 05.02.2018 №120-1499 вих18 щодо перевірки даних, наведених позивачем у декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об'єкта. Зокрема, органом прокуратури повідомлено про скасування судового рішення, яким за позивачем було визнано право власності на реконструйований нею торгівельний павільйон по АДРЕСА_1. Крім того, встановлено, що будівництво об'єкта позивачем здійснено на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, з урахуванням закінчення строку дії договору оренди землі. Наведені обставини є підставою вважати, що зазначений об'єкт є самочинним будівництвом.

Отже позапланова перевірка об'єкта органом контролю з питань, визначених вказаним зверненням місцевої прокуратури, зокрема, щодо виявлення факту самочинного будівництва, призначена та проведена правомірно.

Строки притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з урахуванням положень ст.2 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , органом контролю дотримані, а тому висновки суду щодо відсутності правових підстав для проведення перевірки та притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до статті 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення повністю або частково, та ухвалення нового рішення у відповідній частині, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на те, що предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст.ст. ст. 272, 286, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.06.2018 р. в адміністративній справі №331/1869/18(2-а/331/41/2018) - скасувати.

Прийняти нове судове рішення.

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області про скасування постанови - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили 15.11.2018 року та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак

суддя І.В. Юрко