Рішення

від 16.11.2018 по справі 343/2258/17

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/2258/17

Провадження №: 2/0343/106/18

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючої судді - Монташевич С. М.,

секретарів - Шикор Г.В., Олійник М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Долині цивільну справу № 343/2258/17 за позовом ОСОБА_1 до Новичківської сільської ради, третя особа: ОСОБА_2, про визнання заповіту недійсним внаслідок його посвідчення службовою особою сільської ради, яка не мала повноважень на вчинення нотаріальних дій,

з участю: представників позивачки - ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4,

представника відповідача - сільського голови Шеремети Г.М.,

представника третьої особи - ОСОБА_6,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивачки, відповідача та третьої особи:

Позивачка звернулася з позовом, в якому просить поновити строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про визнання недійсним заповіту від імені ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8, який посвідчений секретарем Новичківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області 13.07.2001 р. під реєстровим номером 74, визнати недійсним заповіт від імені її батька ОСОБА_7 на користь її брата ОСОБА_8, який був посвідчений 13.07.2001 р. о 14 годині 30 хвилин секретарем Новичківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, яка не була уповноважена вчиняти нотаріальні дії.

Свої вимоги мотивує тим, що її батьками були ОСОБА_7 та ОСОБА_9, які одружилися 06.02.1954 р. Окрім неї, у батьків був ще син, її рідний брат ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 Після одруження, орієнтовно на початку 80-х років минулого століття, її брат разом із дружиною ОСОБА_2 виїхали на постійне місце проживання в м. Мегіон Тюменської області Російської Федерації. Перебуваючи у шлюбі, батьки збудували житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Він був прийнятий в експлуатацію 19.01.1979 р. Вона з народження проживала у батьківському будинку, є зареєстрованою в цьому будинку та проживає в ньому на даний час.

Мати ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_7. На час її смерті у будинку були зареєстровані та проживали вона та батько. У відповідності до ст. 549 ЦК України (в редакції Закону 1963 року) вони обоє вступили у володіння та управління належною мамі часткою спадкового майна.

За життя батько склав заповіт, згідно з яким все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповів їй, ОСОБА_1 Цей заповіт був посвідчений нотаріусом Долинської міської державної нотаріальної контори на дому 05.09.1995 р., у зв'язку із хворобою заповідача. В останні роки батько хворів цукровим діабетом, через цю хворобу йому ампутували одну ногу. 29.06.2001 р., в зв'язку з погіршенням стану здоров'я, батько ліг на стаціонарне лікування у Долинську ЦРЛ, де 02.07.2001 р. йому зробили операцію та ампутували другу ногу. Він перебував на стаціонарному лікуванні до 14 липня 2001 року. Після операції він був у важкому стані, практично нічого не бачив, не міг читати та писати. До 14.07.2001 р. йому призначались уколи, які вводилися у лікарні. Батько помер ІНФОРМАЦІЯ_8 у своєму будинку. На час його смерті брата в Україні не було, на похорон він не приїжджав.

Вона, будучи зареєстрованою та проживаючи у батьківському будинку, вступила в управління та володінням спадковим майном, потреби оформляти спадщину не було.

ІНФОРМАЦІЯ_9. помер її брат ОСОБА_8 в м. Мегіон РФ, про що її повідомила його дружина ОСОБА_2 по телефону в січні 2016 року. У другій половині травня 2016 року остання прибула в Україну з метою прийняття спадщини після смерті чоловіка, а її брата ОСОБА_8

Саме тоді вона звернулася зі заявою до сільської ради, де з довідки Новичківської сільської ради від 02.06.2016 р. № 474 дізналася, що батьком 13.07.2001 р. був складений заповіт за № 74. Пізніше із сільської ради вона отримала і сам оспорюваний заповіт. Як випливає із тексту заповіту, він був посвідчений секретарем Новичківської сільської ради Долинського району 13.07.2001 р. о 14 годині 30 хвилин у приміщенні Новичківської сільської ради. Нею був подай позов до Новичківської сільської ради та ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту та на його підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я брата ОСОБА_8, яке видане 03.07.2002 р. нотаріусом Долинської міської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області і зареєстроване за номером Д-800, з тих підстав, що на час посвідчення заповіту 13.07.2001 р. її батько перебував у вкрай важкому стані на стаціонарному лікуванні в Долинській ЦРЛ після ампутації другої ноги, не міг пересуватись самостійно та навіть не був транспортабельний в межах лікарні, а, отже, і не міг підписувати у приміщенні сільської ради цей заповіт. Рішенням Долинського районного суду від 10.04.2017 р. в задоволені позову до Новичківської сільської ради та ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповіт відмовлено у зв'язку із безпідставністю позовних вимог. Апеляційний суд Івано-Франківської області своїм рішенням від 03.10.2017 р. апеляційну скаргу задовольнив частково, скасував рішення Долинського районного суду від 10.04.2017 р. повністю та ухвалив нове рішення: її позовні вимоги задовольнив частково, визнав недійсним в 1/6 частині свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03.07.2002 р., видане державним нотаріусом Долинської міської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області на ім'я ОСОБА_8, зареєстроване у реєстрі № Д-800. В решті позовних вимог відмовлено без зазначення підстав такого рішення. На рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03.10.2017 р. нею подана касаційна скарга, рішення по якій ще не прийнято.

Разом з тим, після ухвалення судом першої інстанції рішення її адвокат звернувся в архівний відділ Долинської РДА із запитом надати інформацію про те, чи мала право секретар Новичківської сільської ради вчиняти нотаріальні дії. Листом начальника архівного відділу Долинської РДА від 18.05.2017 р. повідомлено, що в протоколах сесій та засідань виконкому Новичківської сільської ради з 1999 р. (рік утворення сільської ради) по 2001 роки рішення про надання секретарю сільської ради права вчиняти нотаріальні дії не виявлено. Таким чином, посвідчений секретарем Новичківської сільської ради Ямборко Н.Р. заповіт не має юридичної сили, оскільки він посвідчений особою, яка не була уповноважена вчиняти нотаріальні дії, а тому повинен бути визнаний недійсним з цих підстав.

Оскільки про оспорюваний заповіт вона дізналася із листа секретаря Новичківської сільської ради № 474 від 2.06.2016 р., що було підставою звернення до суду про визнання його недійсним, а інформацію про те, що секретар Новичківської сільської ради не була уповноважена вчиняти нотаріальні дії, вона дізналася із листа начальника архівного відділу Долинської РДА від 18.05.2017 р. у період, коли справа № 343/1498/16-ц перебувала у провадженні апеляційного суду Івано-Франківської області, то є всі підстави визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду щодо визнання цього заповіту недійсним з підстав порушення секретарем Новичківської сільської ради вимог п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 25.08.1994 р. № 22/5.

Після подання представником третьої особи письмових пояснень на позов, представник позивачки подав заперечення на ці письмові пояснення, в яких зазначив, що такіпояснення щодо позову зводиться до декількох декларативних і нічим не підтверджених та бездоказових суджень про освіченість позивачки щодо існування заповіту. При цьому представник третьої особи зіслався на показання відповідачки ОСОБА_2 в суді по іншій справі, яка в суді стверджувала без надання будь-яких доказів про те, що позивачці було відомо про цей заповіт від 13.07.2001 р. ще в 2001 році. Однак, це не відповідає дійсності, оскільки про заповіт ОСОБА_1 дізналася в 2016 році. Твердження представника третьої особи ОСОБА_6 про його обізнаність щодо втрати документів Новичківської сільської ради за 2000 рік при переїзді сільської ради в інше приміщення є надуманим і спростовується довідкою архівного відділу Долинської РДА від 13.03.2018 р., з якої вбачається, що ці документи в архіві є у наявності.

В судовому засіданні представники позивачки ОСОБА_3 та адвокат ОСОБА_11 позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позові та запереченнях. Додатково вказали, що брат позивачки ОСОБА_8 на час складення оскаржуваного заповіту дійсно був, однак батька в сільську раду не возив. Свої спадкові права він оформив у 2002 році. Можливість дізнатися про заповіт у позивачки була, якщо б вона звернулася до нотаріуса за оформленням спадщини.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

В судовому засіданні представник відповідача сільський голова Шеремета Г.М. позов визнала частково, зазначивши, що на час посвідчення оскаржуваного заповіту вона не працювала в сільській раді, а тому на даний час сказати, чи виносилося відповідне рішення, яким би на секретаря сільської ради були покладені обов'язки вчиняти нотаріальні дії, їй невідомо. Дані рішення передані до архіву. Однак, при передачі вказаних документів до архіву частина їх була втрачена. А тому, з впевненістю сказати, чи було таке рішення, чи не було, чи воно просто втрачено, вона не може. Особа, яка була секретарем сільської ради в той час, померла. Якщо секретар посвідчувала заповіт, а також вчиняла інші нотаріальні дії в той час, вела журнал реєстрації нотаріальних дій, значить швидше за все рішення вона мала. Нотаріальну дію вона вчиняла відповідно до Закону України "Про нотаріат" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Новичківська сільська рада утворена у 1998 році. 2000-2001 р.р. - це роки першого скликання сільської ради. Таке рішення могло бути прийняте в будь-який інший рік. Коли вони передавали у 2007 році рішення в архів, вони складали акт про відсутність підшивки рішень виконкому. Зокрема, за 2001 рік рішення виконкому втрачені. У 2002 році були чергові вибори. За цей рік рішення є. Не заперечила проти застосування строку позовної давності.

Третя особа ОСОБА_2 через свого предстравника за довіреністю ОСОБА_6 подала до суду заяву про застосування строків позовної давності та письмові пояснення на позов, в яких зазначила, що ОСОБА_2 позов заперечує повністю з огляду на наведене нижче. Так, в першу чергу, із змісту позову позивачка просить поновити строк позовної давності як такий, що пропущений із поважних причин, водночас вказує, що про існування оспорюваного заповіту дізналася тільки в червні 2016 року. Дане твердження не ґрунтується на доказах та спростовуються показами допитаної за правилами допиту свідків відповідача ОСОБА_2, яка в судовому засіданні у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Новичківська сільська рада, про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину, яке відбулось 26.09.2016 р. у Долинському районному суді Івано-Франківської області, ствердила, що позивачка ОСОБА_1 знала про існування заповіту після його укладення, оскільки ОСОБА_2 сама їй про це повідомляла.

Враховуючи той факт, що позивачці ОСОБА_2 було відомо про існування заповіту, право на звернення до суду виникло у неї в 2002 році. До Долинського районного суду Івано-Франківської області позивачка звернулася лише в грудні 2017 р., відтак пропустила строк позовної давності, який встановлюється для даних правовідносин у три роки.

Посилання позивачки на той факт, що про оспорюваний заповіт вона дізналася з листа сільської ради, аж ніяк не є доказом її необізнаності про існування заповіту на ім'я ОСОБА_8, а свідчить лише про факт звернення для отримання копії заповіту, при цьому інших доказів, які б беззаперечно свідчили про поважність пропуску строку на звернення до суду позивачкою не надано.

Вважає, що строк позовної давності пропущений на п'ятнадцять років.

ОСОБА_7 13.07.2001 р. склав заповіт, яким заповів все своє майно синові - ОСОБА_8. ОСОБА_8 у встановленому законом порядку прийняв спадщину та оформив свої спадкові права. ІНФОРМАЦІЯ_9. ОСОБА_8 помер. Після його смерті спадкоємцем є його дружина ОСОБА_2

Вважаючи себе спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_9, позивачка не вчинила жодних дії для оформлення права власності після її смерті. Крім того, не надано жодних доказів того, що ОСОБА_9 за життя володіла будь-яким майном.

Стосовно наданої довідки архіву Долинської РДА від 18.05.2017 року №04-19/13, то з неї вбачається, що в протоколах сесій та засідань виконкому Новичківської сільської ради за 1999-2001 роки рішень про надання повноважень секретарю виконавчого комітету сільської ради провадити нотаріальні дії не виявлено. Дана інформація свідчить тільки про відсутність документів. Їй відомо, що у зв'язку із переїздом в інше приміщення, документи сільської ради за 2000 рік втрачені, у зв'язку із чим до архіву Долинської РДА не здавались, тому не можна розцінювати інформацію архіву як беззаперечний доказ відсутності у секретаря сільської ради повноважень на вчинення нотаріальних дій.

Просила в задоволенні позову відмовити, а також застосувати позовну давність та її наслідки у даній справі.

Представник третьої особи ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на вказані в письмових поясненнях обставини. Додатково зазначив, що позивачкою не долучено жодного належного та допустимого доказу про те, що заповіт укладений з грубим порушенням закону. В час посвідчення оскаржуваного заповіту син спадкодавця ОСОБА_8 був в Україні. Йому нічого не заважало відвезти батька в сільську раду, щоб посвідчити заповіт. Відсутність рішення в архіві не свідчить про його неприйняття. Крім того, нотаріальні дії, які вчинялися в той час секретарем сільської ради, є непоодинокими. Позивачка ж у різних справах дає різні пояснення щодо того, як вона дізналася про свідоцтво про право на спадщину та заповіт. Якщо вона вважала себе спадкоємцем, то незрозуміло, чому не вчиняла жодних дій для оформлення спадщини після смерті, як матері, так і батька, хоча жодних перешкод у неї для цього не було. Весь позов грунтується на припущеннях.

Заяви та клопотання учасників справи, процесуальні дії суду:

14.12.2017 р. відкрито провадження у справі, а 11.01.2018 р. ухвалою суду вирішено клопотання представника позивача про залучення третьої особи, та постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Сторони по справі неодноразово просили суд про відкладення судових засідань з підстав, які вони вказували у своїх заявах та клопотаннях.

Ухвалою від 13.08.2018 р. відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи ОСОБА_6 про визнання участі позивачки обов'язковою.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Предметом оскарження у даній справі є заповіт, посвідчений Ямборко Н.Р., секретарем виконавчого комітету Новичківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області 13.07.2001 р. та зареєстрований в реєстрі за № 74, згідно якого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, що мешкав в с. Новичка Долинського району Івано-Франківської області, на випадок своєї смерті зробив таке заповітне розпорядження: все належне йому майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, він заповів ОСОБА_8 Заповіт заповідач підписав власноручно, в присутності секретаря в сільській раді о 14.30 год. (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 23.07.2001 р. (а.с. 11).

На підставі оскаржуваного заповіту ОСОБА_8 прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене державним нотаріусом Долинської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_12, згідно якого спадкове майно складається з житлового будинку в АДРЕСА_1 та грошових вкладів з відсотками в Долинському відділенні ощадбанку № 6343 (а.с. 12).

Судом також встановлено, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_9. Спадкоємцями після його смерті є його дружина ОСОБА_2, сини: ОСОБА_13, ОСОБА_14 та дочка ОСОБА_15 Спадщина, яка залишилася в РФ оформлена. В нотаріальну контору в Україні із заявою звернулася дружина спадкодавця ОСОБА_2, яка залучена в якості третьої особи, однак її спадкові права не оформлені у зв'язку з існуванням спорів, які розглядаються в судах. Вказане не заперечили сторони в судовому засіданні та підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_8, виданого нотаріусом нотаріального округу м. Мегіон Ханти-Мансійського автономного округу- Югри Тюменської області РФ, та копіями заяв ОСОБА_1 про прийняття спадщини (а.с.51, 52, в тому числі на зворотній стороні аркуша).

Як вбачається з довідки № 474 від 02.06.2016 р., виданої виконавчим комітетом Новичківської сільської ради ОСОБА_1, згідно погосподарської книги с. Новичка № 7 за 2001-2005 р.р., особовий рахунок № НОМЕР_3, ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8, був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1. До дня його смерті в будинку були зареєстровані та проживали: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, - дочка, яка проживає по даний час, та ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_6, - зять. Заповіт від імені ОСОБА_7 в Новичківській сільській раді складався і посвідчувався 13.07.2001 р. за № 74, який не змінений і не скасований (а.с. 14).

06.06.2016 р. ОСОБА_1 звернулася в Новичківську сільську раду зі заявою про видачу їй копії заповіту, на що отримала відповідь від 14.07.2016 р., в якій Новичківська сільська рада повідомила, що копію заповіту зможе надати на запит адвоката (а.с. 15, 16).

ОСОБА_1 звернулася до Долинського районного суду Івано-Франківської області з позовом до Новичківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області та ОСОБА_2, в якому просила визнати недійсним заповіт її батька ОСОБА_7 на користь її брата ОСОБА_8 від 13.07.2001 року, посвідчений секретарем виконкому Новичківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області та зареєстрований в реєстрі за номером № 74, визнати недійсним та скасувати видане на його підставі свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що видане 03.07.2002 року нотаріусом Долинської міської державної нотаріальної контори, поновивши їй строк на звернення в суд з даним позовом як пропущений з поважних причин. Мотивувала свій позов тим, що даний заповіт був посвідчений секретарем сільської ради з порушенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994 року № 22/5, оскільки з тексту заповіту випливає, що він складений та посвідчений 13.07.2001 року секретарем Новичківської сільської ради в приміщенні сільської ради, але цього дня батько перебував на стаціонарному лікуванні в Долинській ЦРЛ і в його історії хвороби відсутні дані про те, що він вибував із стаціонару лікарні. Крім того, не маючи обох ніг та практично втративши зір на обоє очей, батько не міг самостійно прийти в сільську раду для посвідчення заповіту. Секретар сільської ради може посвідчувати заповіти виключно в межах свого населеного пункту, поза межами якого вчинення нотаріальних дій є незаконними. Підпис у заповіті не поставлений у графі підпис , а розташований впоперек аркуша і візуально не схожий на підпис її батька. Крім того, у відповідності до ст. 542 чинного на той час Цивільного кодексу, заповіт батька можна було посвідчити у лікувальній установі. Рішенням суду першої інстанції від 10.04.2017 р., справа № 343/1498/16-ц, у задоволенні вказаного позову відмовлено. Це рішення було оскаржене в суд апеляційної інстанції та рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03.10.2017 р. скасоване, позовні вимоги задоволені частково, визнано недійсним в 1/6 частині вищевказане свідоцтво про право на спадщину за заповітом, в решті позову відмовлено (а.с. 19 - 21, 22 - 25, 119 - 121).

Відповідно до картки постанови, Івано-Франківська обласна рада рішенням від 20.03.1998р. внесла в адміністративно-територіальний устрій окремих районів такі зміни: у Долинському районі утворила Новичківську сільську раду з центром у селі Новичка (а.с. 70).

Згідно з відповіддю з архівного відділу Долинської районної державної адімністрації № 04-19/13 від 18.05.2017 р., в протоколах сесій та засідань виконавчого комітету Новичківської сільської ради за 1999-2001 роки рішення про надання секретарю виконавчого комітету сільської ради провадити нотаріальні дії не виявлено (а.с. 18).

Як вбачається з повідомлення архівного відділу Долинської РДА від 13.03.2018 р. №11/01-20, Новичківською сільською радою передано на зберігання до архівного відділу документи за 2000 рік, а саме: протоколи 7-11 сесій 1 скликання та звіт про виконання бюджету за 2000 рік згідно акту прийому-передачі № 111 від 01.03.2010 р. (а.с. 69).

Таким чином судом встановлено, що між сторонами вже існував спір щодо визнання заповіту від 13.07.2001 р. недійсним з підстав, описаних вище та досліджених у справі № 343/1498/16-ц. Новою й єдиною підставою для визнання цього ж заповіту недійсним, про яку, як стверджує позивачка, вона дізналася тільки під час розгляду цивільної справи № 343/1498/16-ц та яка не була предметом дослідження у ній, є те, що оскаржуваний заповіт посвідчений особою без відповідних повноважень на вчинення нотаріальних дій. Саме з цієї підстави оскаржувається заповіт у даній справі.

Оцінка суду:

Вислухавши аргументи сторін та третьої особи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як зазначено в ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки у позові ОСОБА_1 просила визнати недійсним заповіт, посвідчений 13 липня 2001 року, з підстав відсутності у секретаря сільської ради повноважень на вчинення нотаріальних дій, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ЦК Української РСР 1963 року та інші нормативні акти, які діяли на той день.

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР 1963 року нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

У статті 48 ЦК УРСР 1963 року визначено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Відповідно до статті 541 ЦК Української РСР заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України Про нотаріат , у редакції чинній на час складання спірного заповіту, у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, вчиняють нотаріальні дії, зокрема, посвідчують заповіти.

Відповідно до пп. 5 п. б ч. 1 ст. 38Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в редакції змін, внесених згідно із Законом N 1366-XIV ( 1366-14 ) від 11.01.2000, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

Як вбачається зі змісту п.п. 1, 2, 8 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року №22/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 1994 р. за N 256/466, та чинної на час виникнення спірних правовідносин, у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії, в тому числі з посвідчення заповітів, вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, на яких такий обов'язок покладено рішенням виконавчого комітету відповідної ради. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Новичківська сільська рада Долинського району Івано-Франківської області утворена у 1998 році.

13 липня 2001 року Ямборко Н.Р., як посадова особа, а саме: секретар виконкому Новичківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області посвідчила спірний заповіт. Згідно з вищеописаними повідомленнями архівного відділу Долинської РДА інформація про покладення на секретаря сільської ради повноважень на вчинення нотаріальних дій за період з 1999 року по 2001 рік відсутня, при цьому на зберігання в архівний відділ передані рішення виконкому за 2000 рік. Як пояснила Новичківський сільський голова в судовому засіданні, рішення виконкому за 2001 рік були втрачені, про що складався відповідний акт. Тобто, перевірити повноваження секретаря сільської ради станом на день посвідчення спірного правочину, не вбачається можливим. Також суд звертає увагу на те, що втрата примірника рішення виконавчого комітету Новичківської сільської ради про покладення на секретаря виконавчого комітету відповідних повноважень по спливу більш як 17 років, сама по собі, не може бути підставою для визнання заповіту недійним. Аналіз вищеописаних обставин та правових норм вказує на те, що відсутність рішення виконавчого комітету відповідної ради про покладення повноважень щодо вчинення нотаріальних дій, не свідчить про відсутність у секретаря виконавчого комітету - Ямборко Н.Р. повноважень, наданих їй ст. 37 Закону України Про нотаріат , щодо посвідчення заповіту. Даних про те, що на день посвідчення спірного заповіту існувало рішення виконавчого комітету про покладення цих повноважень на іншу особу, матеріали справи також не містять. Крім того, зважаючи на волевиявлення заповідача (щодо розпорядження майном на випадок своєї смерті), визнання заповіту недійсним із мотивів розширеного розуміння вимог до порядку його посвідчення, порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні та посвідченні заповіту кваліфікація останнього, як недійсного з підстав викладених у позові, по суті скасує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту в зв'язку з його смертю.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України", визнаючи порушення вказаної вище статті Першого протоколі до Конвенції, визначив "принцип належного урядування", який, зокрема, включає в себе положення про те, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, оскільки обставини посвідчення заповіту, а саме наявність або відсутність повноважень секретаря сільської ради на вчинення таких дій, перевірити не можливо, в тому числі з вини органу місцевого самоврядування, які неналежним чином вели діловодство, що призвело до втрати певних його рішень, тому вони не можуть мати наслідком визнання цього заповіту недійсним.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Отже, з урахуванням вказаного вище, повно, всебічно та об'єктивно з'ясуваши обставини справи, дослідивши усі наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову про визнання заповіту недійним з підстав відсутності у секретаря сільської ради повноважень на вчинення нотаріальних дій слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

При цьому суд також враховує, що заповіт складено і посвідчено у 2001 році. Цього ж року заповідач помер, а відповідно відкрилася спадщина. У 2002 році спадкоємець ОСОБА_8 оформив свої спадкові права на підставі даного заповіту, а у 2015 році він помер. Тобто, на момент звернення позивачки до суду з позовом про визнання заповіту недійсним пройшло 16 років з часу відкриття спадщини після смерті заповідача ОСОБА_7, і за весь цей час вона не вживала дій з метою оформлення за собою спадкового майна чи для з'ясування волі заповідача, а також перевірки повноважень посадових осіб органу місцевого самоврядування. Позивачка не довела належними та допустимими доказами те, що не знала про існування заповіту та про повноваження секретаря сільської ради, зважаючи на той факт, що весь час проживала з батьками в одному будинку в населеному пункті (с.Новичка), де посвідчувався заповіт, куди також приїжджав, в тому числі і після смерті батьків та під час оформлення спадщини, її брат ОСОБА_8 Зазначені обставини, з урахуванням правової позиції Верховного суду України у справі №6-2469цс16, вказують на підстави для застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, на чому наполягав представник третьої особи та не заперечила представник відповідача. Проте суд прийшов до висновку, що у позові слід відмовити з підстав його недоведеності, а не у зв'язку зі спливом строків позовної давності.

Питання судових витрат суд вирішує за правилами ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 47, 48, 541 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, ст. 37 Закону України Про нотаріат зі змінами, внесеними станом на 29.11.2000 р., ст. 38Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в редакції змін, внесених 11.01.2000 р., п.п. 1, 2, 8 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року №22/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 1994 р. за N 256/466, ст.ст. 12, 13, 81 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст.ст. 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Новичківської сільської ради, третя особа: ОСОБА_2, про визнання заповіту недійсним внаслідок його посвідчення службовою особою сільської ради, яка не мала повноважень на вчинення нотаріальних дій, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1, жителька АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Новичківська сільська рада, знаходиться по вул. Новичка, 15 в с. Новичка Долинського району Івано-Франківської області, ЄДРПОУ 24680815.

Повний зміст рішення складено 16 листопада 2018 року.

Суддя Долинського районного суду С.М. Монташевич