Постанова

від 14.11.2018 по справі 922/1472/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2018 р. Справа № 922/1472/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Бородіна Л.І., суддя Геза Т.Д.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.

та за участю:

від позивача - не прибув, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача - Зябкін В.В. (за довіреністю № 20-08/1 від 20.08.2018, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1764 від 25.07.2012);

від третьої особи - не прибув, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (вх. 240 Х/2) на рішення ухвалене Господарським судом Харківської області 14.08.2018 о 15 : 00 годині у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Байбак О.І. повний текст рішення складено 20.08.2018 у справі № 922/1472/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Стархова компанія "ВУСО", м. Київ (код ЄДРПОУ 31650052)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 (м. Харків, НОМЕР_1)

до акціонерного товариства "Стархова компанія "Мега-гарант", м. Харків (код ЄДРПОУ 30035289)

про стягнення 26745,10 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО", м. Київ звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-гарант", м. Харків (далі за текстом - відповідач) суму страхового відшкодування в розмірі 26745,10 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням те на що позивачем, як страховиком, відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 3615710-02-21-01 від 01.02.2017 виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 26745,10 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка має відшкодувати шкоду, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталась ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.06.2018 відкрито провадження у даній справі, призначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-77 ГПК України розміру шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження а автомобіля Mazda 6", д.н.з НОМЕР_2 в результаті ДТП 04.06.2017.

Позивач не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою. В скарзі просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у справі № 922/1472/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апелянт вважає, що оскільки ПрАТ "ВУСО" не є суб'єктом оціночної діяльності, то не спроможне самостійно здійснювати оцінку розміру матеріального збитку (вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) на підставі рахунку СТО та акту виконаних робіт. З урахуванням зазначеного, звернувся до суду призначити судову авто товарознавчу експертизу з метою об'єктивного визначення розміру матеріального збитку. Однак, на думку апелянта, судом всупереч положення чинного законодавства у задоволенні клопотання про призначення експертизи відмовлено, що призвело до прийняття необ'єктивного та упередженого рішення. Ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи позивачу надіслано не було.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2018 апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з встановленням судом недотримання апелянтом вимог процесуального закону до апеляційної скарги, які полягали у ненаданні доказів направлення копії апеляційної скарги на адресу третьої особи у справі. Надано апелянту строк на усунення недоліків скарги - 10 днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Указом Президента від 29.12.2017 року №454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" , крім іншого, ліквідовано Харківський апеляційний господарський суд та утворено Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області з місцезнаходженням у місті Харкові.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно територіальних одиниць) та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Указом Президента від 28.09.2018 року № 295/2018 "Про переведення суддів" до новоутвореного Східного апеляційного господарського суду переведено суддів.

Повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду оприлюднене в газеті "Голос України" № 185 (6940) від 03.10.2018 року.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ст. 31 ГПК України та розпорядження керівника апарату Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2018 судові справи та матеріали проваджень, що перебували у володінні суду, що ліквідується передані до новоутвореного суду.

Згідно до п. 3 ч. 1 статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

10.10.2018 до суду від позивача (апелянта по справі) надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів. До клопотання додані фіскальний чек "Укрпошта" з описом вкладення від 05.10.2018, які свідчать про направлення копії апеляційної скарги ПрАТ "ВУСО" на адресу третьої особи у справі ОСОБА_2

Автоматизованою системою розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду здійснено розподіл судової справи № 922/1472/18 та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду : головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Бородіна Л.І., суддя Геза Т.Д. (протокол автоматизованого розподілу від 17.10.2018)

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2018 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні 14.11.2018.

Суд дійшов висновку, що апелянтом у строк, встановлений законом та судом, усунуті недоліки апеляційної скарги, що є підставою для відкриття апеляційного провадження.

30.10.2018 від ПрАТ "Страхова компанія ВУСО" надійшло клопотання (вх. 479) про розгляд справи за відсутності представника апелянта.

Від відповідача Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-гарант" надійшов відзив (вх. 539 від 31.10.2018) на апеляційну скаргу, в якому вважає вимоги скарги безпідставними та наводить обґрунтування своєї позиції у справі. Просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, яке на його думку є законним та обґрунтованим.

Позивач та третя особа в судове засідання 14.11.2018 уповноважених представників для участі в судовому засіданні не направили.

Враховуючи належне та завчасне повідомлення сторін та третьої особи про час та місце розгляду справи, те, що апеляційним господарським судом не визнавалась явка представників сторін до судового засідання обов'язковою, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі матеріалами за відсутності представників позивача та третьої особи.

В судовому засіданні 14.11.2018 представник відповідача пояснив суду, що заперечує проти вимог апеляційної скарги та вважає її доводи безпідставними, про що зазначив у відзиві на скаргу. Просить суд відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи в межах вимог апеляційної скарги та доводи, викладені у відзиві на неї, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження:

01.02.2017 між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_2, як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3615710-02-21-01, предметом якого є майнові інтереси страхувальника.

04.06.2017 сталась дорожньо-транспорта пригода за участю транспортних засобів "Маzda-6" д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 та "ЗАЗ -Daewoo" д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5. В результаті ДТП автомобіль "Маzda-6" д.н.з. НОМЕР_2 отримав пошкодження.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 24.07.2017 у справі № 643/8216/17 встановлено, що під час вищевказаного ДТП водій ОСОБА_5 порушив п. 10.9 Правил Дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП України. Вказане мало наслідком притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності. Постанова Московського районного суду м. Харкова від 24.07.2017 набрала законної сили.

06.06.2017 ОСОБА_2 звернувся до позивача із завою про настання страхового випадку та вимогою здійснити виплату страхового відшкодування.

Працівники ПрАТ "ВУСО" здійснили огляд автомобіля "Маzda-6" д.н.з. НОМЕР_2, про що склали акт (протокол" огляду Т3 від 06.06.2017. Оглядом встановлено наявність механічних пошкоджень автомобіля "Маzda-6" д.н.з. НОМЕР_2.

Згідно наявного в матеріалах справи рахунку-фактури ТОВ "Акко-моторс" № КА5-0000000122 від 12.06.2017 здійснило відновлювальний ремонт автомобіля "Маzda-6" д.н.з. НОМЕР_2. Вартість виконаних ремонтних робіт та запчастин, використаних для нього, становить 28745,10 грн.

ПрАТ "ВУСО" на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 06.06.2017 та рахунку -фактури СТО ТОВ "Акко-моторс" № КА5-0000000122 від 12.06.2017 визнано вищезазначене ДТП страховим випадком.

На підставі наведеного, позивач ПрАТ "ВУСО" здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 28745,10 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 14009 від 30.06.2017.

Як встановлено судом першої інстанції, під час апеляційного провадження та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, цивільна -правова відповідальність водія автомобіля "ЗАЗ -Daewoo" д.н.з. ВХ 6750 АН ОСОБА_5 застрахована полісом № 9949785 від 04.06.2017 укладеним з Акціонерним товариством "Мега-гарант". Полісом передбачено ліміт відповідальності у розмірі 100000 грн.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач посилаючись на те, що оскільки позивачем ПрАТ "ВУСО" здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_2, то ПрАТ "ВУСО" набув право вимоги зі страхової компанії Акціонерного товариства "Мега-гарант", в якій застрахована цивільна відповідальність винної у ДТП особи ОСОБА_5

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у даній справі відмовлено у задоволенні вимог позивача. Відмовляючи у задоволенні вимог позивача, суд вважав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-77 ГПК України розміру шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля "Маzda-6" д.н.з. НОМЕР_2 в результаті ДТП 04.06.2017. При цьому, під час розгляду справи суд відмовив у задоволенні клопотання позивача щодо призначення експертизи, оскільки таке клопотання заявлено після здійснення відновлювального ремонту автомобіля.

Апеляційний господарський суд зазначає, що частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розраховану за правилами цього підпункту.

Пунктом 22.1 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

При цьому, положеннями ст. 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. При цьому, таке відшкодування здійснюється з урахуванням коефіцієнту зносу розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Вищенаведене повністю узгоджується з позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 22.03.2017 по справі № 3-1304гс16.

Таким чином, відповідач, як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі ст. 29 та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, а різницю між реальними збитками і сумами в межах ліміту відповідальності на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Враховуючи наведене, у даній справі у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, за мінусом франшизи .

Однак, відповідно до положень процесуального закону, а саме статті 74 ГПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Отже, розмір заявлених до стягнення сум повинен довести позивач та підтвердити належними та допустимими доказами.

Порядок здійснення розрахунку відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу встановлено Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Постановою КМУ № 8 від 05.01.1998 року "Про затвердження Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів" та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а тому розрахунок суми збитку повинен бути проведеним з урахуванням прав відповідача відповідно до "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженої наказом Мін'юста №142/5/2092 від 24.11.2003 року.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір шкоди завданої транспортному засобу визначено позивачем на підставі рахунку-фактури ТОВ "Акко-моторс" № КА5-0000000122 від 12.06.2017, який, як правомірно зазначено судом першої інстанції, не може розглядатися як експертний висновок, складений у відповідності до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

В матеріалах справи наявний висновок суб'єкта оціночної діяльності ФОП Прохорова К.Н. від 11.10.2017, згідно з яким коефіцієнт фізичного зносу автомобіля "Mazda 6", д.н.з НОМЕР_2 станом на 04.06.2017 дорівнює нулю.

Однак, як обґрунтовано зауважено судом першої інстанції, зазначений висновок складений після ДТП 04.06.2017, а, крім того, до ДТП ТОВ "Акко-моторс" здійснювало відновлювальний ремонт автомобіля "Mazda 6", д.н.з НОМЕР_2, що ставить під сумнів твердження позивача про те, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля "Mazda 6", д.н.з НОМЕР_2 дорівнює нулю. (зазначені обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи актом виконаних робіт № КА5--1808 від 26.07.2016 на суму 6345 грн та актом виконаних робіт № КА5-001847 від 08.09.2016 на суму 16074 грн). Про зазначені обставини достеменно було відомо позивачу, оскільки ним відшкодовувались на користь ОСОБА_2 (страховика) страхове відшкодування, пов'язане з проведенням зазначених ремонтних робіт.

Отже, в даному випадку розмір страхового відшкодування мав бути визначений з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, проте, рахунок ТОВ "Акко-моторс" від 12.06.2017 не містить будь-яких доказів врахування такого коефіцієнту.

Як правомірно відзначено місцевим господарським судом, врахування коефіцієнту зносу має суттєве та істотне значення для визначення розміру страхового відшкодування, яке має сплатити страхувальник згідно з Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Однак, матеріали справи не містять, а позивачем не надані докази здійснення експертної оцінки пошкоджень автомобіля "Mazda 6", д.н.з НОМЕР_2 відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Постановою КМУ № 8 від 05.01.1998 року "Про затвердження Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів".

З урахуванням наведеного, судова колегія Східного апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір спричинених збитків та розмір відшкодування, яке має відповідно до Закону сплатити АТ "Страхова компанія "Мега-гарант".

Суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано та правомірно відхилено посилання позивача на статтю 36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та наявність між ним та страхувальником гр. ОСОБА_2 згоди щодо розміру та порядку виплати відшкодування заподіяної шкоди. Оскільки, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Однак, як обґрунтовано зауважено місцевим господарським судом, наявність між позивачем та гр. ОСОБА_2 згоди щодо розміру та порядку виплати відшкодування заподіяної шкоди стосується виключно правовідносин, що склалися між позивачем та гр. ОСОБА_2 щодо виконання договору добровільного страхування наземного транспорту № 3615710-02-21-01, проте відповідач не є стороною цього договору, не приймав участь в огляді та оцінці пошкоджень автомобіля "Mazda 6", д.н.з НОМЕР_2 після ДТП 04.06. 2017, отже, зазначені обставини не заміняють необхідність проведення експертизи, оскільки тільки за наявності експертного висновку можливо визначити дійсний розмір заподіяної шкоди, яка має бути відшкодована її заподіювачем .

Враховуючи наведене та те, що в матеріалах справи відсутній висновок експерта щодо розміру збитків у тому числі з урахуванням коефіцієнту зносу, заподіяних власнику автомобіля "Mazda 6", д.н.з НОМЕР_2 після ДТП 04.04.2017, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову, тому що не об'єктивно не можливо визначити розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню відповідачем.

Позивач, звертаючись з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду у даній справі, зазначив, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової авто товарознавчої експертизи та її проведення за матеріалами справи, оскільки транспортний засіб вже відремонтовано. Наведене, на думку апелянта призвело до помилкових висновків про відмову у позові.

Розглянувши доводи апелянта, апеляційний господарський суд встановив наступне.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, ПрАТ "ВУСО" посилається на п. 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертних та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, в якому йдеться про те, що коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об'єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документів про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив (ла) експерта).

В той же час, відповідно до п. 2.3. розділу ІV "Товарознавча експертиза" Інструкції, на дослідження експерту надаються колісний транспортний засіб та документація, що стосується його реєстрації, матеріали розслідування події, що призвела до матеріальної шкоди, а також документи, у яких зафіксовані інші вихідні дані, необхідні для вирішення поставленого питання. Орган (особа), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив (ла) експерта) повинен (на) забезпечити можливість огляду колісного транспортного засобу(КТЗ) та належні безпечні умови (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних боків тощо).

Отже, норма п. 2.3 є спеціальної відносно п. 3.5 Інструкції та підлягає застосуванню в даному випадку. З метою визначення заподіяного збитку завданого власнику КТЗ "Маzda-6" д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП від 04.06.2017 необхідно дослідження експертом самого КТЗ "Маzda-6" д.н.з. НОМЕР_2, пошкодженого в результаті зазначеного ДТП. Однак, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами і підтверджується матеріалами справи, на момент розгляду справи судом першої інстанції та заявлення клопотання про експертизу вже був проведений відновлювальний ремонт автомобіля "Маzda-6" д.н.з. НОМЕР_2, що унеможливлює проведення відповідного експертного дослідження згідно з наведеними вище положеннями Інструкції.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду законне, обґрунтоване, ухвалене при належному, повному та об'єктивному дослідженні обставин справи та вірному застосуванні норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому її вимоги залишаються без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги витрати апелянта у вигляді сплаченого судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта відповідно до положень статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281, 282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у справі № 922/1472/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачений ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.11.2018

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Т.Д. Геза