Рішення

від 19.11.2018 по справі 910/11149/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 19.11.2018Справа №  910/11149/18 За позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (м. Київ) До Закритого акціонерного товариства «Порцелакінвест» (м. Київ) Про стягнення 5.167,36 грн.                                           Суддя Ващенко Т.М.   Секретар судового засідання Шаповалов А.М. Представники сторін: не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Порцелакінвест" про стягнення 5.167,36 грн., з яких: 2.819,28 грн. заборгованості за послуги, 1.368,18 грн. штрафу за невиконання зобов'язань, 402,20 грн. пені за невиконання зобов'язань, 118,88 грн. 3% річних, 458,82 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про відкриття рахунку в цінних паперах № 503-Д від 13.12.07. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.18. відкрито провадження у справі № 910/11149/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, додаткових письмових пояснень та додаткових доказів. Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано. При цьому судом встановлено, що від відповідача ухвалу суду про відкриття провадження в даній справі, направлену на адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення встановленого терміну зберігання. Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/11149/18. У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України). Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Згідно зі ст. 626  Цивільного кодексу України договором   є   домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 13.12.07. між позивачем (Зберігач) та відповідачем (Депонент) було укладено Договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 503-Д, за умовами якого Депонент доручає, а Зберігач зобов'язується надавати Депоненту послуги щодо відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних Депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком, отримання доходів за цінними паперами (далі – банківські послуги) на викладених в Договорі умовах відповідно до Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 № 999 (далі – Положення), внутрішніх нормативних документів Зберігача, чинного законодавства України та на підставі письмових розпоряджень Депонента. Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 6.1 з моменту підписання і діє протягом 1 року. Договір вважається кожен раз пролонгованим на наступний термін (один рік), якщо за 20 днів до закінчення терміну його дії сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати (п. 6.2 Договору). З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір  як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. Доказів виявлення сторонами у письмовій формі бажання розірвати Договір суду не подано, з огляду на що суд дійшов висновку, що Договір пролонгувався. На виконання умов Договору позивачем відкрито відповідачу рахунок у цінних паперах. Позивачем подано інформацію за період з 01.09.15. по 31.07.18. включно, що міститься в системі депозитарного обліку депозитарної установи-позивача на рахунку в цінних паперах Закритого акціонерного товариства «Порцелакінвест». Пунктом 1.3.2 Договору встановлено обов'язок Депонента оплачувати послуги Зберігача згідно з розцінками, умовами та строками, передбаченими Договором та Тарифами. Між сторонами підписано та скріплено печатками Витяг з тарифів комісійної винагороди на банківські послуги позивача, затверджених наказом від 30.12.06. № 812. Позивачем до матеріалів справи подано Витяг з Тарифів комісійної винагороди на банківські послуги АТ «Укрексімбанк», затверджених наказом від 29.11.10. № 597. Листом від 03.07.14. № 151-03/2220 позивачем повідомлено Депонента про введення нової редакції пунктів Тарифу та наголошено відповідачу на тому, що Тарифи щодо здійснення депозитарних операцій, послуг розміщено на веб-сайті позивача у мережі Інтернет і є загальнодоступними для Клієнтів банку. Депонент оплачує послуги Зберігача згідно з діючими тарифами зберігача, що надаються Депоненту у вигляді витягу з Тарифів та тарифами, передбаченими Договором. Плата вноситься Депонентом щомісяця, до 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, на підставі акту-рахунку, в якому зазначаються перелік і вартість послуг Зберігача, наданих Депоненту у звітному місяці, та реквізити для здійснення платежу по їх оплаті згідно з Договором. Акт-рахунок надається Зберігачем Депоненту особисто, або надсилається рекомендованим листом до 10 числа місяця, наступного за звітним (пункти 2.1, 2.2 Договору). Акти-рахунки за Договором, які наявні в матеріалах справи, та докази їх направлення Депоненту (відповідні реєстри поштових відправлень), підтверджують надання позивачем відповідачу послуг з ведення рахунку в цінних паперах, обслуговування операцій за рахунком та зберігання цінних паперів. Судом встановлено, що протягом періоду з вересня 2015 року по червень 2018 року включно позивач надав відповідачу банківські послуги загальною вартістю 2.819,28 грн. Відповідач вказані послуги за Договором не оплатив, що зумовило звернення Зберігача з даним позовом до суду. Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України “Про депозитарну систему України” рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства. Договір про обслуговування рахунка в цінних паперах укладається між депонентом та депозитарною установою, відповідно до якого депозитарна установа в установленому Комісією порядку на рахунку у цінних паперах веде облік цінних паперів, що належать власникові, співвласникам цінних паперів, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові, а також облік прав зазначених осіб на цінні папери, що обліковуються на певному рахунку у цінних паперах, та обмеження таких прав. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України). Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав. Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 2.819,28 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі. Позивач пред'явив вимогу про стягнення з відповідача 1.368,18 грн. штрафу за невиконання зобов'язань, 402,20 грн. пені за невиконання зобов'язань. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Судом встановлено, що відповідач надані позивачем послуги не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання. Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України). Відповідно до п. 5.4 за порушення строків оплати банківських послуг за Договором Депонент сплачує Зберігачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки. Прострочення оплати банківських послуг більше як на 30 днів вважається відмовою від виконання умов Договору, у зв'язку з чим Депонент, крім пені, повинен сплатити Зберігачу штраф у розмірі 50% від суми платежу за надані Зберігачем послуг (п. 5.5 Договору). Перевіривши розрахунки пені та штрафу, надані позивачем, суд встановив, що вони виконані арифметично правильно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами Договору. За вказаних підставі з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1.368,18 грн. штрафу, 402,20 грн. пені, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю. Щодо вимог позивача про стягнення 118,88 грн. 3% річних, 458,82 грн. інфляційних втрат, суд відзначає наступне. Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.). Враховуючи визначені позивачем періоди для нарахування інфляційних втрат та 3% річних, судом здійснено їх перерахунок та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 118,88 грн. 3% річних, 458,82 грн. інфляційних втрат, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю. Отже позовні вимоги підлягають задоволенню повністю. Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Порцелакінвест" (01054, м. Київ, вул. Воровського, 34 літера “Г”; ідентифікаційний код 23162662) на користь Публічного акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк” (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127; ідентифікаційний код 00032112) 2.819 (дві тисячі вісімсот дев'ятнадцять) грн. 28 коп. основного боргу, 1.368 (одну тисячу триста шістдесят вісім) грн. 18 коп. штрафу, 402 (чотириста дві) грн. 20 коп. пені за невиконання зобов'язань, 118 (сто вісімнадцять) грн. 88 коп. 3% річних, 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України. Суддя                                                                                                              Т.М. Ващенко