Постанова

від 13.05.2019 по справі 910/11149/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2019 р. Справа№ 910/11149/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Калатай Н.Ф.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Порцелакінвест

на рішення Господарського суду міста Києва

від 19.11.2018

у справі №910/11149/18 (суддя - Ващенко Т.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

Державний експортно- імпортний банк України

до Закритого акціонерного товариства Порцелакінвест

про стягнення 5 167,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства Порцелакінвест про стягнення 5 167,36 грн., з яких: 2 819,28 грн. заборгованості за послуги, 1 368,18 грн. штрафу за невиконання зобов`язань, 402,20 грн. пені за невиконання зобов`язань, 118,88 грн. 3% річних, 458,82 грн. інфляційних втрат.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору про відкриття рахунку в цінних паперах № 503-Д від 13.12.07.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 у справі №910/11149/18 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Закритого акціонерного товариства Порцелакінвест на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк 2 819, 28 грн. основного боргу, 1 368, 18 грн. штрафу, 402, 20 грн. пені за невиконання зобов`язань, 118, 88 грн. 3% річних, 458, 82 грн. інфляційних втрат, 1 762, 00 грн. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що позивач належними та допустимими доказами довів факт неналежного виконання зобов`язання відповідачем, що є підставою для стягнення боргу, а також штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за час прострочення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач (Закрите акціонерне товариство Порцелакінвест ) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 у справі №910/11149/18 повністю, матеріали справи №910/11149/18 направити на новий розгляд.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства.

Апелянт зазначає, що договір фактично припинив свою дію ще у лютому 2016 року, а отже нарахування боргу за невиконання грошового зобов`язання за припиненим правочином є безпідставним.

Крім того, апелянт зазначає, що акціонером Закритого акціонерного товариства Семенівський завод Джерело є інша юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Агротехнічна компанія , а тому відповідач не отримав у власність цінні папери які зберігаються позивачем, а отже у нього відсутній обов`язок по оплаті їх збереження.

Апелянт також зазначає, що судом було порушено норми процесуального права, оскільки його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду спору, що позбавило його можливості надати свої заперечення щодо заявлених позовних вимог.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2019 апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Порцелакінвест передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 поновлено Закритому акціонерному товариству Порцелакінвест пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 у справі №910/11149/18. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/11149/18. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено позивачу право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу та зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 у справі №910/11149/18 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги.

Представник позивача 26.03.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Відзив мотивовано тим, що доводи апеляційної скарги є помилковими та безпідставними, а також такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

У своєму відзиві позивач зазначає про відсутність порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції, так як вся кореспонденція судом направлялась на офіційну юридичну адресу відповідача, яка, в тому числі, зазначена у спірному Договорі, а вимоги відповідача про необхідність зазначення в позовній заяві іншої адреси та направлення поштової кореспонденції на іншу адресу не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Крім того, позивач зазначає, що рахунок на якому обліковуються цінні папери не може бути закритий відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 735 від 23.04.2013, а отже не зважаючи на лист відповідача про намір розірвати Договір, він продовжує діяти, а відповідачу продовжують надаватись послуги які підлягають оплаті.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві та запереченнях на відзив, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з наступних підстав.

13.12.2007 між позивачем (Зберігач) та відповідачем (Депонент) було укладено Договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 503-Д (надалі - Договір), за умовами якого Депонент доручає, а Зберігач зобов`язується надавати Депоненту послуги щодо відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних Депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком, отримання доходів за цінними паперами (далі - банківські послуги) на викладених в Договорі умовах відповідно до Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 № 999 (далі - Положення), внутрішніх нормативних документів Зберігача, чинного законодавства України та на підставі письмових розпоряджень Депонента.

На виконання умов Договору позивачем відкрито відповідачу рахунок у цінних паперах. Позивачем подано інформацію за період з 01.09.15. по 31.07.18. включно, що міститься в системі депозитарного обліку депозитарної установи-позивача на рахунку в цінних паперах Закритого акціонерного товариства Порцелакінвест .

Пунктом 1.3.2 Договору встановлено обов`язок Депонента оплачувати послуги Зберігача згідно з розцінками, умовами та строками, передбаченими Договором та Тарифами.

Між сторонами підписано та скріплено печатками Витяг з тарифів комісійної винагороди на банківські послуги позивача, затверджених наказом від 30.12.06. № 812.

Позивачем до матеріалів справи подано Витяг з Тарифів комісійної винагороди на банківські послуги АТ Укрексімбанк , затверджених наказом від 29.11.10. № 597.

Листом від 03.07.14. № 151-03/2220 позивачем повідомлено Депонента про введення нової редакції пунктів Тарифу та наголошено відповідачу на тому, що Тарифи щодо здійснення депозитарних операцій, послуг розміщено на веб-сайті позивача у мережі Інтернет і є загальнодоступними для Клієнтів банку.

Депонент оплачує послуги Зберігача згідно з діючими тарифами зберігача, що надаються Депоненту у вигляді витягу з Тарифів та тарифами, передбаченими Договором. Плата вноситься Депонентом щомісяця, до 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, на підставі акту-рахунку, в якому зазначаються перелік і вартість послуг Зберігача, наданих Депоненту у звітному місяці, та реквізити для здійснення платежу по їх оплаті згідно з Договором. Акт-рахунок надається Зберігачем Депоненту особисто, або надсилається рекомендованим листом до 10 числа місяця, наступного за звітним (пункти 2.1, 2.2 Договору).

Акти-рахунки за Договором, які наявні в матеріалах справи, та докази їх направлення Депоненту (відповідні реєстри поштових відправлень), підтверджують надання позивачем відповідачу послуг з ведення рахунку в цінних паперах, обслуговування операцій за рахунком та зберігання цінних паперів.

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 6.1 з моменту підписання і діє протягом 1 року. Договір вважається кожен раз пролонгованим на наступний термін (один рік), якщо за 20 днів до закінчення терміну його дії сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати (п. 6.2 Договору).

Положеннями п. 7.1. Договору сторони погодили, що Договір може бути розірваний тільки за умови відсутності на рахунку в цінних паперах Депонента цінних паперів з наступним закриттям рахунку в цінних паперах Депонента в разі: надання іншій стороні письмового повідомлення про розірвання цього Договору; проведення всіх взаєморозрахунків між сторонами за Договором.

У відповідності до п. 7.2. Договору розірвання Договору настає не раніше ніж через 1 день після дати отримання стороною зазначеного письмового повідомлення за умови виконання сторонами вимог п. 7.1. Договору.

На момент розгляду справи судом першої інстанції, доказів виявлення сторонами у письмовій формі бажання розірвати Договір суду подано не було.

Натомість, до суду апеляційної інстанції апелянтом було подано копію листа № 1 від 17.02.2016 щодо припинення дії Договору, в якому зазначено, про намір припинити дію договору та закрити рахунок в цінних паперах.

Крім того, апелянтом надано копію листа № 10 від 23.07.2018, в якому відповідач посилається на своє інформування позивача про закриття рахунку у цінних паперах починаючи з 2015 року, та як наслідок відсутність обов`язку сплачувати надані послуги.

В обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, апелянт зазначає про те, що останній не був належним чином повідомлений про розгляд справи №910/11149/18, копії позовної заяви не отримував.

Дослідивши матеріали справи та додатково подані докази, які колегія суддів приймає до розгляду, так як відповідач обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що розірвання Договору, як визначено сторонами в п. 7.1. Договору, можливе тільки за відсутності на рахунку в цінних паперах Депонента цінних паперів, при цьому, доказів відсутності таких цінних паперів на рахунку матеріали справи не містять, документів щодо руху цінних паперів з рахунку матеріали справи також не містять, а отже відповідачем не дотримано процедури закриття рахунку та розірвання Договору.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Договір є пролонгованим та чинним у період за який позивачем заявлено стягнення заборгованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що протягом періоду з вересня 2015 року по червень 2018 року включно позивач надав відповідачу банківські послуги загальною вартістю 2 819,28 грн.

Відповідач вказані послуги за Договором не оплатив, що зумовило звернення Зберігача з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про депозитарну систему України рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.

Договір про обслуговування рахунка в цінних паперах укладається між депонентом та депозитарною установою, відповідно до якого депозитарна установа в установленому Комісією порядку на рахунку у цінних паперах веде облік цінних паперів, що належать власникові, співвласникам цінних паперів, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові, а також облік прав зазначених осіб на цінні папери, що обліковуються на певному рахунку у цінних паперах, та обмеження таких прав.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 2 819, 28 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач пред`явив вимогу про стягнення з відповідача 1 368, 18 грн. штрафу за невиконання зобов`язань, 402, 20 грн. пені за невиконання зобов`язань.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач надані позивачем послуги не оплатив, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 5.4 за порушення строків оплати банківських послуг за Договором Депонент сплачує Зберігачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Прострочення оплати банківських послуг більше як на 30 днів вважається відмовою від виконання умов Договору, у зв`язку з чим Депонент, крім пені, повинен сплатити Зберігачу штраф у розмірі 50% від суми платежу за надані Зберігачем послуги (п. 5.5 Договору).

При цьому, надані позивачем розрахунки пені та штрафу, надані позивачем, виконані арифметично правильно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами Договору, що не спростовано відповідачем. А отже вимоги про стягнення 1 368,18 грн. штрафу та 402,20 грн. пені є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо вимог позивача про стягнення 118,88 грн. 3% річних, 458,82 грн. інфляційних втрат, суд відзначає наступне.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи визначені позивачем періоди для нарахування інфляційних втрат та 3% річних, судом здійснено їх перерахунок та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 118,88 грн. 3% річних, 458,82 грн. інфляційних втрат, а позовні вимоги в цій частині є такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що він не є власником акцій, оскільки вказана обставина не звільняє його від обов`язку виконання Договору, а правовий статус акцій не входить до предмету доказування у даній справі.

Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягало у неповідомленні його про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів відхиляє таке твердження з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3, ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і вона не вручена підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Разом з цим, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом приписів ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, усі учасники справи, не були позбавлені права та можливості ознайомитись з усіма ухвалами суду, які оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та розміщені на офіційному веб-порталі судової влади України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в даному контексті також слід враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України , згідно з якою, сторони в розумні інтервали часу, мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Таким чином, відповідач не отримуючи кореспонденцію за місцем реєстрації та не змінюючи адресу реєстрації бере на себе ризик бути несвоєчасно повідомленим про події та обставини, які мають для нього істотне значення, та не може перекладати відповідальність за свою бездіяльність на інших осіб.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача).

Керуючись ст. ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Порцелакінвест на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 у справі №910/11149/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 у справі №910/11149/18 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 у справі №910/11149/18.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Закритим акціонерним товариством Порцелакінвест .

5. Матеріали справи № 910/11149/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено та підписано - 04.06.2019.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

Н.Ф. Калатай