Рішення

від 13.11.2018 по справі 910/11848/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.11.2018Справа № 910/11848/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стройиндустрия

до Установи 28 Управління начальника робіт

про стягнення 371.000,00 грн.

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

06.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Стройиндустрия до Установи 28 Управління начальника робіт про стягнення 371.000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами укладено договір № 01/09/14 від 01.09.2014 про інвестування у будівництво об'єкта нерухомого майна, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується за рахунок позивача завершити будівництво об'єкту, виконати інші обов'язки щодо реалізації проекту та передати у власність інвестора об'єкт інвестування. На виконання умов договору позивачем було перераховано відповідачу 371.000,00 грн. Проте відповідачем взяті на себе зобов'язання стосовно передачі об'єкта у власність інвестору не виконано, що підтверджується листом відповідача № 52 від 07.11.2017, в якому останній повідомляє, що об'єкт введено в експлуатацію ще 11.10.2016. Відповідним листом позивача також повідомлено про неможливість передачі у власність інвестора об'єкта інвестування та відповідач зобов'язувався повернути отримані кошти протягом І кварталу 2018 року, але у будь-якому випадку не пізніше 01.05.2018. Проте відповідачем до цього часу кошти не повернуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 відкрито провадження у справі № 910/11848/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 13.09.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103047851096 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, яка згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 14.09.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 13.09.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 27.09.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103047851096, а отже відповідач мав подати відзив до 12.10.2018 включно.

Відповідачем 19.09.2018 до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що договір № 01/09/14 від 01.09.2014 виконано, оскільки у період з 2014-2015 роки за ТОВ Стройиндутрия зареєстровано право власності на 3 квартири (№№ 3, 122, 189) та 2787,5 кв. м. нежитлових приміщень за адресою м. Київ, вул. М.Хвильового, 1. Вважає акт звірки від 30.11.2017 підробленим документом з використанням не існуючої гербової печатки Установи. Вимоги про стягнення коштів в сумі 371.00,00 грн. вважає надуманими, оскільки згідно бухгалтерського обліку Установи заборгованість останньої перед позивачем становить 23.167,48 грн.

Позивачем 05.10.2018 до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що договір № 01/09/14 від 01.09.2014 стосується будівництва об'єкту за адресою по вул. Поліська, 4 , яка згідно розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації № 733 від 16.11.2016 змінена на вул. Хвильового, 3 . Право власності на квартири за адресою м. Київ, вул. Хвильового, 1 набуто позивачем до укладення договору № 01/09/14 від 01.09.2014. Не відповідають дійсності посилання відповідача про виконання договору, оскільки не подано жодного належного доказу про повернення позивачу грошових коштів. Позивачем було підготовлено та направлено до відповідача акт звірки від 30.11.2017 та отримано його підписаним і з проставленням відбитку печатки. Про існування в різні періоду часу різних відбитків печатки позивачу стало відомо лише з відзиву відповідача. Також зауважує, що акт звірки не є документом, який встановлює наявність боргу та не виступає підставою для стягнення коштів, а лише містить посилання на первинні бухгалтерські документи. Вважає, що відповідачем не подано жодних доказів які спростовують позовні вимоги позивача.

Відповідачем 12.10.2018 до суду подано клопотання про закриття провадження у справі, на підставі ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній предмет спору. Відповідач зазначає, що згідно угоди взаємозаліку зустрічних вимог від 01.12.2017 Установа 28 Управління начальника робіт та ТОВ Стройиндустрия провели взаємну звірку за взаємними грошовими зобов'язаннями зокрема договір інвестування № 01/09/14 від 01.09.2014 на суму 371.000,00 грн. та за взаємною згодою вирішили, що зобов'язання за документами погашаються на суму 429.000,00 грн., в тому числі 371.000,00 грн. Дана угода підписана обома сторонами.

Від позивача 23.10.2018 до суду надійшли заперечення щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі, в яких зазначає, що дійсно між сторонами було укладено 01.12.2017 угоду про взаємозалік зустрічних однорідних вимог. Однак у зв'язку з неможливістю провести узгоджений вказаною угодою взаємозаліків вказана угода була розірвана за згодою сторін, про що свідчить договір про розірвання угоди взаємозаліку зустрічних однорідних вимог від 07.12.2017. Позовні вимоги підтримує повністю.

Суд розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі відхилив його з наступних підстав

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання .

Як свідчать матеріли справи 01.12.2017 між сторонами укладено угоду взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої сторони провели взаємозалік за грошовими зобов'язаннями, в тому числі за договором № 01/09/14 від 01.09.2014 на суму 371.000,00 грн.

Проте, як свідчать матеріали справи 07.12.2017 між сторонами укладено договір відповідно до якого сторони дійшли згоди розірвати з 07.12.2017 угоду взаємозаліку зустрічних однорідних вимог від 01.12.2017.

Відповідачем інших доказів, які б свідчили про відсутність предмету спору у даній справі не подано, тому відсутні підстави для закриття провадження у справі № 910/11848/18.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2014 між Установою 28 Управління начальника робіт (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Стройиндустрия (інвестор, позивач) укладено договір інвестування у будівництво об'єкта нерухомого майна № 01/09/14 (далі - договір),

Відповідно до п. 1.1 договору він укладений відповідно до Закону України Про інвестиційну діяльність від 18.09.1991 з метою отримання інвестором права власності на об'єкт нерухомого майна.

Згідно з розділом 2 договору:

Об'єктом будівництва є: 107-ми квартирний житловий будинок по вул. Поліській, 4 (будівельна адреса).

Об'єктом інвестування є група вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень № 261 загальною площею 255 кв. м.

Інвестиція - це грошова сума, що перераховується інвестором замовнику для цілей будівництва об'єкту та реалізації в порядку передбаченому цим договором.

Згідно з п. 3.1 договору замовник за рахунок інвестицій здійснених інвестором зобов'язується самостійно або з залученням підрядних організацій, відповідно до Проектної документації, розробленої та затвердженої в порядку, передбаченому договором та законодавством, реалізувати проект, в тому числі, але не обмежуючись: завершити будівництво об'єкту (виконати роботи) протягом визначеного цим договором строку будівництва, та виконати інші обов'язки щодо реалізації Проекту, передбачені цим договором, передати у власність інвестора об'єкт інвестування, а інвестор зобов'язується здійснити усі передбачені цим договором інвестиційні платежі та прийняти об'єкт інвестування.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором щодо надання у власність об'єкту інвестиції не виконав, в зв'язку з чим позивач вимагає повернення сплаченої ним інвестиції в сумі 371.000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.1 договору на дату укладення цього договору загальна сума інвестицій становить 371.000,00 грн.

Згідно з п. 5.3 договору інвестор зобов'язаний здійснювати перерахування (внесення) інвестицій на рахунок замовника, зазначений у цьому договорі, відповідно до графіка фінансування (додаток 1 до цього договору). Перша частина інвестиції повинна бути сплачена протягом 14 днів з дня підписання цього договору. Остаточний розрахунок, у разі необхідності, повинен відбутися протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дати підписання акту прийому-передачі, передбаченого п. 4.11. цього договору, або в інший обумовлений сторонами строк.

Згідно додатку № 1 до договору узгоджено наступний графік фінансування інвестором об'єкту інвестування (приміщення № 261):

1. вересень 2014 року - 100.000,00 грн.,

2. жовтень 2014 року - 100.000,00 грн.,

3. листопад 2014 року - 50.000,0 грн.,

4. грудень 2014 року - 50.000,00 грн.,

5. січень 2015 року - 50.000,00 грн.,

6. лютий 2015 року - 21.000,00 грн.

При здійсненні розрахунків інвестором у платіжному дорученні (квитанції) зазначається посилання на цей договір. Сплата інвестиції здійснюється з урахуванням податку на додану вартість (п. 5.10 договору).

Матеріали справи свідчать, що позивачем перераховано відповідачу з посиланням на договір № 01/09/14 від 01.09.2014 інвестицію в загальному розмірі 371.000,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

№ 14 від 08.09.2014 на суму 42.000,00 грн.,

№ 17 від 12.09.2014 на суму 50.000,00 грн.,

№ 34 від 21.10.2014 на суму 83.000,00 грн.,

№ 50 від 24.11.2014 на суму 25.000,00 грн.,

№ 65 від 18.12.2014 на суму 20.000,00 грн.,

№ 75 від 19.01.2015 на суму 32.000,00 грн.,

№ 111 від 12.03.2015 на суму 44.000,00 грн.,

№ 118 від 02.04.2015 на суму 75.000,00 грн.

З наявного в матеріалах справи сертифікату Державної архітектурно-будівельної інспекції України серія ІУ № 164162851073 від 11.10.2016 вбачається засвідчення відповідності закінченого будівництвом об'єкта за адресою: м. Київ, вул. Польова, 4 (107-ми квартир та 254,4 кв. м. вбудовано-прибудованих приміщень).

Розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації № 733 від 16.11.2016 Про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомості - багатоквартирному житловому будинку в Дарницькому районі міста Києва присвоєно об'єкту нерухомості - будівництво житлового комплексу за адресою: вул. Поліська, 4 поштову адресу - вул. Миколи Хвильового, 3.

Згідно з п. 6.2 договору після введення об'єкту будівництва в експлуатацію, замовник зобов'язаний провести необхідні дії щодо відповідного оформлення об'єкту інвестування та передати інвестору об'єкт інвестування, а інвестор зобов'язується прийняти їх за актом прийому-передачі.

Відповідно до п. 6.3 договору оформлення права власності інвестора на об'єкт інвестування здійснюється відповідним органом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно шляхом видачі свідоцтва про право власності на підставі цього договору, сертифікату про готовність до експлуатації та акту прийому-передачі об'єкту інвестування.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо передачі у власність позивачу об'єкта інвестування не виконав.

Відповідно до п. 5.13 договору інвестор, в разі внесення визначених цим договором інвестицій в повному обсязі, має право вимагати від замовника передачі у власність об'єкта інвестування, а в разі неможливості такої передачі повернення отриманих коштів в повному об'ємі. В такому випадку повернення отриманих коштів відбувається в строки визначені за домовленістю сторін.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 34 від 17.10.2017, в якому просив повідомити про орієнтовані строки оформлення права власності інвестора - ТОВ Стройиндустрия на об'єкт інвестицій, а саме групи вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень № 261 загальною площею 255 кв. м. в об'єкті будівництва, а сам 107-ми квартирному житлового будинку по вул. Поліській, 4 (будівельна адреса).

Відповідач у відповідь листом № 52 від 07.11.2017 інформував позивача про неможливість передачі відповідно до умов договору у власність об'єкта інвестиції, а саме групи вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень № 261 загальною площею 255 кв. м. в об'єкті будівництва, а сам 107-ми квартирному житлового будинку по вул. Поліській, 4 (будівельна адреса). Також відповідач повідомив, що отримані інвестиції в сумі 371.000,00 грн. будуть повернуті на рахунок позивача в І кварталі 2018 року, але в будь-якому випадку не пізніше 01.05.2018.

Між сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014 по 30.11.2017, в якому відображено заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 371.000,00 грн.

01.12.2017 між сторонами укладено угоду взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої сторони провели взаємозалік за грошовими зобов'язаннями, в тому числі за договором № 01/09/14 від 01.09.2014 на суму 371.000,00 грн.

Проте, як зазначалось вище 07.12.2017 між сторонами укладено договір відповідно до якого сторони дійшли згоди розірвати з 07.12.2017 угоду взаємозаліку зустрічних однорідних вимог від 01.12.2017.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання з повернення інвестиції у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 371.000,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги прокуратури про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 371.000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Твердження відповідача про те, що договір є виконаним з посиланням на те, що за відповідачем зареєстровано право власності на 3 квартири (№№ 3, 122, 189) та 2787,5 кв. м. нежитлових приміщень за адресою м. Київ, вул. М.Хвильового, 1 не приймаються судом до уваги, оскільки об'єктом інвестиції за договором є нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. М.Хвильового, 3.

Суд з приводу посилань відповідача на те, що акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014 по 30.11.2017 з боку відповідача скріплений не існуючою гербовою печаткою вважає за необхідне відзначити, що незважаючи на це в обґрунтування закриття провадження у справі відповідач посилається на угоду взаємозаліку зустрічних однорідних вимог від 07.12.2017, яка з боку відповідача скріплена тією ж печаткою, що й зазначений акт звірки.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Стройиндустрия є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно розподілу витрат позивача по оплаті послуг адвоката в розмірі 37.100,00 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

12.01.2018 між позивачем (замовник) та адвокатом ОСОБА_1 (адвокат) був укладений договір про надання правничої допомоги № 3/18, за умовами якого адвокат прийняв на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, а замовник зобов'язався оплатити замовлення у порядку та стоки обумовлені сторонами.

Згідно протоколу узгодження договірної ціни від 01.08.2018 до договору № 3/18 сторони дійшли згоди за підготовку та подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 10% від ціни позову, яка перераховується на рахунок адвоката після складання акту приймання-передачі виконаних робіт по договору та отримання рахунку.

30.08.2018 сторонами договору № 3/18 складено акт виконання робіт, згідно якого надано правову допомогу на суму 37.100,00 грн.

Позивачем не подано доказів в підтвердження того, що ОСОБА_1 є адвокатом, що зареєстрований в Єдиному реєстрі адвокатів України. Також позивачем не подано доказів здійснення оплати послуг адвоката в сумі 37.100,00 грн.

Враховуючи те, що позивачем не підтверджено правовий статус адвоката та наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідача цих коштів.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Установи 28 Управління начальника робіт (01601, м. Київ, вул. Червоноармійська, 13, код ЄДРПОУ 34239427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стройиндустрия (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 26-К, офіс 12, код ЄДРПОУ 31706320) 371.000 (триста сімдесят одна тисяча) грн. 00 коп. боргу, 5.565 (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова