Ухвала

від 15.11.2018 по справі 913/841/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

15 листопада 2018 року м.Харків Справа № 913/841/17

Провадження №18/913/841/17

Господарський суд Луганської області у складі головуючого судді Лісовицького Є.А.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.М.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" від 06.11.2018 про відстрочення виконання рішення від 06.12.2017 у справі № 913/841/17 за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Транс" , м. Краматорськ Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" ,

м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 54654 грн. 98 коп.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача- Скиба О.С., довіреність №ББУ/РА78/СЛ/17 від 11.12.2017.

в с т а н о в и в:

07.11.2018 до господарського суду Луганської області відповідно до ст. 331 ГПК України звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" із заявою від 06.11.2018 про відстрочення виконання рішення господарського суду Луганської області від 06.12.2017 у справі № 913/841/17 на строк один рік з моменту ухвалення судового рішення про відстрочення виконання рішення господарського суду Луганської області від 06.12.2017 по справі №913/841/17.

Справа № 913/841/17 розглядалась суддею Корнієнко В.В. У зв'язку з направленням судді Корнієнко В.В. до Харківського регіонального відділення Національної школи суддів України для підготовки суддів, заява про відстрочення виконання судового рішення згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2018 передана на розгляд судді Лісовицькому Є.А.

Ухвалою суду від 07.11.2018 вищевказану заяву прийнято та призначено до розгляду на 15.11.2018.

15.11.2018 від відповідача надійшли додаткові пояснення б/н від 14.11.2018 за якими зазначено, що сторони на момент укладення договору не могли передбачити у майбутньому неможливості ведення відповідачем господарської діяльності, крім того, сторони не могли передбачити захоплення підприємства відповідача.

Відповідачем також зазначено, що факт захоплення підприємства встановлено рішенням Господарського суду Луганської області у справі №913/615/17 від 17.10.2017, відповідно до якого встановлено, що ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" фактично знаходиться на тимчасово окупованій території; підприємство є захопленим, специфіка вугледобувного підприємства полягає в тому, що його фізично неможливо перемістити в іншу місцевість; відбулось фактичне захоплення підприємства, як наслідок втрата майна (виробничих потужностей), звільнення працівників та втрата контролю над підприємством.

Відповідач звертає увагу на те, що позивач звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство, що має бути враховано під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення.

Суд додаткові пояснення відповідача дослідив, прийняв до уваги та долучив до матеріалів справи.

У судове засідання з'явився представник відповідача, який підтримав свою заяву про відстрочення виконання рішення.

Дослідивши матеріали заяви, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Луганської області від 06.12.2017 у справі №913/841/17 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Транс" борг в сумі 46368 грн. за виконані роботи, пеню в сумі 5717,79 грн., інфляційні втрати в сумі 1831,87 грн., три проценти річних в сумі 680,38 грн., витрати на судовий збір в сумі 1598,40 грн.

На виконання даного рішення Товариству з обмеженою відповідальністю "Аеро-Транс" видано наказ від 22.12.2017 № 913/841/17.

На обґрунтування заявленої вимоги відповідач посилається на знаходження всіх виробничих потужностей підприємства на території проведення антитерористичної операції (м.Ровеньки Луганська область).

Крім того, 13.03.2017 за місцезнаходженням виробничих потужностей та адміністративних будівель (м.Ровеньки Луганської області) на території проведення антитерористичної операції, яка не контролюється українською владою невідомими особами були вчинені дії, які мають ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст. 206 Кримінального кодексу України, а саме вчинення протиправних дій, які блокують діяльність підприємства.

Внаслідок чого, ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" втратило контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі про затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, а також печаток та штампів.

У зв'язку з чим через незаконні дії посадові особи підприємства усунені від керівництва підприємством, обмежені у виконанні своїх обов'язків, а саме: у ведені виробничої діяльності, користуванні та розпорядженні виробничими потужностями підприємства, документацією товариства та іншим майном. Таким чином, адміністрація підприємства не може забезпечувати збереження майна та утримувати його у належному стані.

15.03.2017 ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" подано до правоохоронних органів повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку з чим відкрито кримінальне провадження по факту здійснення невідомими особами протидії законній господарській діяльності відповідача, шляхом заборони відчуження майна, грошових коштів, встановлення обтяження на майно, що належить відповідачу, захоплення майнового комплексу.

Крім того, в обґрунтування настання надзвичайних обставин (обставин непереборної сили), відповідачем було надано Сертифікат №7600 про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово - промислової палати України №371/05-4 від 15.06.2017.

Відповідно до наданого сертифікату, засвідчено форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): захоплення підприємства, протиправні дії третіх осіб Товариству з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: виконувати належним чином усі умови та зобов'язання за договором, зокрема складати і подавати розрахунки сум нарахованих амортизаційних відрахувань; концесійного платежу; звіти; виконувати поліпшення державного майна у порядку відповідно до умов Концесійного договору від 01.12.2011 року, посвідченого Козярик Н.С. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №2122 з додатками до нього, укладеного з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, які унеможливили його виконання в з 15.03.2017.

Також, сертифікатом встановлено період дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: дата настання періоду - 13 березня 2017 року, що тривають станом на 15 червня 2017 року.

Враховуючи викладені обставини, для ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" склалися надзвичайні події та обставини, які на даний час унеможливлюють виконання судового рішення.

Розглянувши заяву про розстрочку виконання рішення, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Згідно ст. 129 1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до приписів ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій поставляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 5 статті 331 ГПК України строк, на який може бути надана відстрочка виконання судового рішення, не може перевищувати 12 місяців з дня ухвалення такого рішення.

Відповідно до ч.2 п. 5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Оскліьки, датою ухвалення (проголошення) рішення у справі № 913/841/17 є дата - 06.12.2017, то неможливо розстрочити виконання рішення на один рік з дня ухвалення вказаного рішення по справі.

Разом з тим, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочки виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. в справі "Півень проти України" суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини " (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України від 29.06.2004).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що "затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бакай та інші проти України від 09.11.2004).

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Як вбачається із поданої заяви, вона обґрунтована втратою з 13.03.2017 управлінського контролю над виробничими активами у м. Ровеньки, у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення з боку невстановлених осіб щодо здійснення протидії законній господарській діяльності, інформація про що була внесена до Єдиного реєстру досудових проваджень за № 12017100000000158 та почато досудове розслідування.

Безперечно, вказані боржником обставини впливають на ведення господарської діяльності відповідача з 2014 року. Втім, на теперішній час, ТОВ "ДТЕК Ровенькиантраци" перереєструвалось в м. Сєвєродонецьк, що знаходиться на підконтрольній українській владі території, відкрив банківські рахунки і здійснює фінансові операції за результатами господарської діяльності.

Як свідчить зміст поданої заяви боржник взагалі не зазначає про відповідні дії, які будуть ним вчинятись протягом строку відстрочення для настання реальної можливості виконання рішення суду із спливом одного року, відповідні докази на підтвердження своїх сподівань/очікувань чи запланованих дій не надано.

Зазначене свідчить не лише про недотримання принципу співмірності негативних наслідків для боржника з інтересами кредитора (погашення боргу), однак і про відсутність реальних підстав вважати можливим отримання в подальшому стягувачем присуджених йому рішенням суду коштів через рік відстрочення виконання, про яке просить боржник.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеро - Транс" (позивач у спрві) теж знаходиться на території проведення антитерористичної операції (м.Краматорськ Донецької області), яка контролюється українською владою, та складна економічна ситуація у цьому регіоні стосується обох сторін.

Слід також зазначити, що в розумінні ст. 331 ГПК України важкий фінансовий стан заявника не є тією виключною обставиною, яка б давала підстави для відстрочення виконання рішення суду, адже її наявність (відсутність) залежить, зокрема від власної діяльності суб'єкта господарювання - заявника.

З приводу поданого відповідачем Сертифікату №7600 про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово - промислової палати України №371/05-4 від 15.06.2017, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати" з урахуванням змін внесених за пунктом 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" зазначено, що Торгово - промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс - мажорні обставини та видають сертифікат про відповідні обставини.

Форс мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди, тощо) обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. А саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, акти тероризму, захоплення підприємств, тривалі перерви в роботі транспорту, тощо.

Отже, законодавець визначає, що при настанні обставин непереборної сили (форс-мажору), сторони можуть бути звільнені від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором. При цьому, такі обставини повинні відповідати наступним критеріям: 1) ця обставина має бути надзвичайною і невідворотною обставиною за даних умов здійснення господарської діяльності, тобто попри те, що факт її настання можливо припустити, час, місце, тривалість, наслідки такої обставини передбачити неможливо; 2) ця обставина повинна знаходитися поза контролем сторони і не бути пов'язаною з її діями; 3) сторона не могла своїми розумними діями запобігти або здолати цю перешкоду; 4) має бути присутнім причинно-наслідковий зв'язок між настанням такої обставини і неможливістю виконати зобов'язання за договором; 5) факт настання такої обставини має бути засвідчений визначеною сторонами компетентною організацією.

В той же час, відповідно до п. 6.2. регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України 18 грудня 2014 року № 44(5) встановлено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору , податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, за зверненням ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" було видано Сертифікат №7600 про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово - промислової палати України №371/05-4 від 15.06.2017 відповідно до умов Концесійного договору від 01.12.2011 року, посвідченого Козярик Н.С. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №2122 з додатками до нього, укладеного з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, які унеможливили його виконання в з 15.03.2017.

В даному випадку, заявником до суду не надано доказів наявності форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодо виконання господарських зобов'язань саме за договором від 30.12.2015 №6-РА-АБ, станом на момент подачі позовної заяви.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали спірний договір 30.12.2015 та відповідач отримував відповідні послуги за договором вже під час проведення АТО на відповідній території та відповідно до норм цивільного законодавства не був позбавлений права відмовитися від прийняття відповідних послуг або вийти до позивача з пропозицією щодо перенесення строків оплати за договором.

Виходячи з фактичних обставин справи та наведених вище норм, поданий відповідачем сертифікат ТПП України №7600 є неналежним доказом обставин непереборної сили, тому суд не погоджується з доводами відповідача щодо настання форс - мажорних обставин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення на один рік, призвело б до непропорційного порушення балансу майнових інтересів сторін та не було б виправданим для досягнення мети - виконання судового рішення.

За таких обставин, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" від 06.11.2018 про відстрочення виконання рішення від 06.12.2017 у справі № 913/841/17 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" від 06.11.2018 про відстрочення виконання рішення від 06.12.2017 у справі № 913/841/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строк, передбачений ст. 256 ГПК України та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Ухвалу підписано - 19.11.2018.

Суддя Є.А.Лісовицький