Рішення

від 14.11.2018 по справі 922/1838/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1838/17

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Присяжнюк О.О.

судді: Кухар Н.М. , Светлічний Ю.В.

при секретарі судового засідання Лепенець К.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАС"(61070, м.Харків, вул. Академіка Проскури, буд.1) до Публічного акціонерного товариства "ХАРКІВМІСЬКГАЗ"(61004, м. Харків, вул. Москалівка, буд.57/59) третя особа 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Харківській області( 61037, м.Харків, вул. Плеханівська, 126/1 2 поверх,к.4) 2. Державне підприємство "Харківстандартметрологія" (61002, м.Харків, вул.Мироносицька, 36) про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників:

представника позивача - Старостіна О. Ю., довіреність №б/н від 22.01.18, Загребельний М. С., довіреність №б/н від 22.01.18,

представника відповідача - Корж А. О., довіреність №007.1Др-71-0318 від 19.03.18,

представника третьої особи (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Харківській області) - не з'явився;

представника третьої особи ( Державне підприємство "Харківстандартметрологія")- не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про скасування здійсненого Публічним акціонерним товариством "ХАРКІВМІСЬКГАЗ" нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІТАС" оперативно-господарських санкцій у грошовій сумі, що дорівнює вартості обсягу природного газу, обчисленого за номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання за період з 10.04.2017 о 07:00 по 25.04.2017 о 07:00, відповідно до складеного Публічним акціонерним товариством "ХАРКІВМІСЬКГАЗ" технічного розрахунку від 27.04.2017 та зобов'язання Публічного акціонерного товариства "ХАРКІВМІСЬКГАЗ" здійснити перерахунок Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІТАС" обсягу спожитого природного газу за період з 10.04.2017 о 07:00 по 25.04.2017 о 07:00 за фактичними показниками лічильника газу GMS G25-32 №053082.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.10.2017 у справі № 922/1838/17 у позові відмовлено повністю.

Позивач не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2017 у справі № 922/1838/17 та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі № 922/1838/17 апеляційну скаргу ТОВ "Вітас" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2017 у справі № 922/1838/17 залишено без змін.

05.12.2017 товариство з обмеженою відповідальністю "Вітас" через Харківський апеляційний господарський суд звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою від 05.12.2017 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 та на рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2017 у справі № 922/1838/17.

04.01.2018, на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа № 922/1838/17 Господарського суду Харківської області разом з вказаною касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Вітас" передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 18.06.2018 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вітас" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 та на рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2017 у справі № 922/1838/17 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2017 у справі № 922/1838/17 скасовано. Справу № 922/1838/17 направлено на новий судовий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 03.08.2018 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Присяжнюк О.О., судді - Кухар Н.М., Светлічний Ю.В.

У зв'язку з набуттям чинності 15 грудня 2017 року Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, котрим ГПК України викладено в новій редакції та у відповідності до п. п. 9 п. 1 Розділу XI Перехідних Положень ГПК України в новій редакції, яким унормовано, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, новий розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.08.2018 призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 06 вересня 2018 року о 12:00 год.

30.08.2018 відповідачем до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву за вх. № 24800, який долучений судом до матеріалів справи.

У зв'язку з відрядженням судді Светлічного Ю.В., керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Харківської області № 6-1/2016 від 28 березня 2016 року, учасників справи повідомлено про перенесення судового засідання у справі № 922/1838/17 з 06 вересня 2018 року на 12 вересня 2018 року о(б) 14:00 .

В судовому засіданні 12.09.2018 постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні на підставі п. 3 ч. 5 ст. 183 ГПК України до 02.10.2018.

В порядку ст. ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 12.09.2018.

28.09.2018 позивачем до канцелярії суду подана відповідь на відзив за вх. №28314, яка долучена до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 02.10.2018 року задоволено клопотання відповідача щодо продовження строку підготовчого провадження . Продовжено строк підготовчого провадження у справі № 922/1838/17 на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 17 жовтня 2018 року о 12:30 год.

Ухвалою від 17.10.2018 судом закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 30.10.2018 з подальшим оголошенням перерви з 30.10.2018 до 14.11.2018.

Присутні в судовому засіданні по розгляду справи по суті учасники справи підтримали заявлені доводи, заперечення, пояснення, висловлені в підготовчому провадженні.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились .

Приймаючи до уваги обізнаність представників третіх осіб про розгляд справи, а також відсутність відомостей щодо поважності причин неявки у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі представників Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Харківській області) та Державного підприємства "Харківстандартметрологія", застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.42 та ст.46 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 14.11.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд встановив таке.

Умови Типового договору природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498.

01.01.2016 ТОВ "ВІТАС" подано до ПАТ "ХАРКІВМІСЬКГАЗ" заяву-приєднання № 09420PD0B6AT016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Договір містить, крім інших, Додаток № 4 "Розрахунок втрат і витрат природного газу". Перелік точок комерційного обліку споживача".

Відповідно до зазначеного Додатку до Типового договору розподілу природного газу, який додається до заяви-приєднання, в таблиці 1 вказується перелік точок комерційного обліку об'єкта споживача ТОВ "ВІТАС". Розрахунок втрат та витрат природного газу здійснюється сторонами відповідно до Кодексу ГТС згідно Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільчими мережами, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за № 570/7891 та № 571/7892 відповідно (із змінами).

Розрахунок за спожитий природний газ з моменту закінчення терміну повірки засобів вимірювальної техніки буде проводитися відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно підпункту 7 пункту 7.4 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498, споживач зобов'язується, зокрема, дотримуватись інших вимог цього Договору та Кодексу розподільних систем.

19.04.2017 відповідачем було складено акт про порушення № 452/17, відповідно до якого на дату складання цього Акта на об'єкті Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАС" за адресою: м. Харків, вул. Ак. Проскури, буд. 1 встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем, а саме: пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача.

27.04.2017 протоколом № 55 постійно діючою комісією з питань, пов'язаних з розглядом актів про порушення, складених у разі виявлення порушень, споживачем (несанкціонованим споживачем), що не є побутовим, вимог Кодексу газорозподільних систем, було вирішено: акт про порушення задовольнити, нарахування провести згідно Кодексу газорозподільних систем.

27.04.2017 Публічним акціонерним товариством "ХАРКІВМІСЬКГАЗ" було складено розрахунок не облікованих об'ємів газу. Причина виконання технічного розрахунку - пропущення строку періодичної повірки лічильника газу GMS-G25-32 № 20455599 та коректора КПЛГ - 1.02Р № 01952 з вини споживача. Відповідно до вказаного розрахунку, Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІТАС" було нараховано спожитого газу у кількості - 8208,00 куб.м.

Як вбачається із матеріалів справи позивач не погодився із відповідними нарахуваннями відповідача, зокрема, посилаючись на те, що відповідачем вказано у розрахунку не облікових об'ємів газу від 27.04.2017 року , невірний номер лічильника, а саме: GMS-G25-32 № 20455599, фактично здійснив донарахування спожитого газу за показаннями іншого приладу обліку, який не має жодного відношення до позивача.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо скасування здійсненого Публічним акціонерним товариством "ХАРКІВМІСЬКГАЗ" нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІТАС" оперативно-господарських санкцій у грошовій сумі, що дорівнює вартості обсягу природного газу, обчисленого за номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання за період з 10.04.2017 о 07:00 по 25.04.2017 о 07:00, відповідно до складеного Публічним акціонерним товариством "ХАРКІВМІСЬКГАЗ" технічного розрахунку від 27.04.2017 та зобов'язання Публічного акціонерного товариства "ХАРКІВМІСЬКГАЗ" здійснити перерахунок Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІТАС" обсягу спожитого природного газу за період з 10.04.2017 о 07:00 по 25.04.2017 о 07:00 за фактичними показниками лічильника газу GMS G25-32 №053082.

Суд оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вказівок, які містяться у постанові Верховного Суду від 18.06.2018р у даній справі, при новому розгляді справи необхідно дослідити та встановити на підставі належних та допустимих доказів з якої дати виникло пропущення строку періодичної повірки ЗВТ - лічильника газу і чи це було встановлено під час складання акту про порушення від 19.04.2017, в чому проявлялося незабезпечення позивачем належної організації повірки власного лічильника газу і чи є вина позивача в цьому, перевірити доводи позивача щодо неправильності зазначення відповідачем номера газового лічильника, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.

У відповідності до ст.316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Щодо дати, з якої виникло пропущення строку періодичної повірки ЗВТ - лічильника газу і чи була ця дата встановлена під час складання акту про порушення від 19.04.2017р. щодо можливого незабезпечення позивачем належної організації повірки власного лічильника газу та наявності вини позивача в цьому, господарський суд враховує наступне.

Згідно із статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

В силу частини першої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частина друга статті 193 ГК України передбачає, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 (далі - Кодекс), договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

В п.1.3 Типового договору закріплено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою.

Згідно з положеннями Типового договору, Оператор ГРМ зобов'язувався надати послуги з розподілу природного газу відповідачу, а останній зобов'язувався прийняти послугу та оплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначених договором. За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з договором та чинним законодавством України.

Відповідно до глави 6 розділу X Кодексу, власник комерційного ВОГ або суб'єкт господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, забезпечує належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 цього розділу, та відповідає за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ), а саме:

1. Власники ЗВТ, що є елементами комерційних ВОГ, зобов'язані забезпечити належний контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та організацію проведення їх періодичної повірки. Здійснення періодичної повірки ЗВТ забезпечується власником ЗВТ за власний рахунок.

2. Для належної організації періодичної повірки власних ЗВТ, що входять до складу комерційного ВОГ, споживач повинен:

1) завчасно (до дати прострочення періодичної повірки) направити Оператору ГРМ письмове повідомлення (зразок якого Оператор ГРМ має опублікувати на своєму веб-сайті) про дату та час демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці установки) та необхідність забезпечення представником Оператора ГРМ розпломбування ЗВТ. Звернення має бути направлене не пізніше десяти робочих днів до запланованої дати.

Таким чином, Кодексом встановлено, що у разі пропущення терміну періодичної повірки ЗВТ з вини споживача (незабезпечення належної організації повірки власних ЗВТ або недопуск до ЗВТ представників Оператора ГРМ) обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є ЗВТ з пропущеним терміном повірки, розраховується відповідно до вимог розділу XI цього Кодексу.

У разі пропущення терміну періодичної повірки ЗВТ з вини споживача (незабезпечення належної організації повірки власних ЗВТ або недопуск до ЗВТ представників Оператора ГРМ) обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є ЗВТ з пропущеним терміном повірки, розраховується відповідно до вимог розділу XI Кодексу.

Перевірка комерційного ВОГ, а також контрольний огляд вузла обліку здійснюються у будь-який час доби та у присутності споживача (суміжного суб'єкта природного газу) або його представника.

Споживач (суміжний суб'єкт ринку природного газу), на території якого знаходиться комерційний ВОГ, має забезпечити безперешкодний доступ представникам Оператора ГРМ (іншого суб'єкта ринку природного газу, а саме ініціатора перевірки) за їх посвідченнями (документами, які уповноважують особу) до комерційного ВОГ та його складових для проведення їх перевірки або контрольного огляду вузла обліку.

Згідно розділу XI глави 2, п.п.2.4 Кодексу, до порушень, внаслідок яких Оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу, належить пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим.

Пунктом 4.1, глави 4 розділу XI Кодексу передбачено, що у разі виявлення Оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача, несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням такого: при визначенні лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску) непридатними до застосування за результатами позачергової або експертної повірки, а також при пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача об'єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.

Як було встановлено судом, ТОВ ВІТАС було направлено лист ПАТ Харківміськгаз для розпломбування складових комерційного вузла обліку газу для проведення чергової повірки, про що зазначено в акті № 2504/17 від 25.04.2017 р. (за вих.№10/04-Г від 10.04.2017 року), вищевказаний лист було отримано відповідачем за вх. № СЛ 3559 Км-02-0417 від 24.04.2017 р.

Господарський суд констатує, що споживачем не було дотримано належного контролю за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та організацію проведення їх періодичної повірки, тому ПАТ Харківміськгаз було проведено розрахунок необлікованих об'ємів природного газу у кількості 8 208,00 м3, керуючись п.4.1, глави 4 розділу XI.

Отже, причиною виконання технічного розрахунку стало пропущення строку періодичної повірки лічильника газу GMS-G25-32 № 20455599 та коректора КПЛГ - 1.02Р № 01952 з вини споживача (позивача) з 10.04.2017р.7:00 год по 25.04.2017 р.7:00 год.

Згідно Додатку № 4 до Типового договору розподілу природного газу, який додається до заяви приєднання № 09420РО0В6АТ016 кількість газоспоживаючого обладнання (ГСО) ТОВ ВІТАС - складає 3 од., номінальні витрати природного газу на одиницю ГСО, - складає 7,600 мЗ/год., режим роботи ГСО - складає 24 год/добу.

Таким чином , ПАТ Харківміськгаз було проведено розрахунок необлікованих об'ємів природного газу - перемножуючи кількість ГСО на номінальну потужність згідно з технічною характеристикою та кількість годин роботи неопломбованого газового обладнання згідно з актом , що разом склала 8 208,00 м3.

Щодо неправильності зазначення відповідачем номера газового лічильника, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 глави З розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Номер лічильника газу GMS-G25-32 № 20455599 було зазначено у Додатку 4 до Типового договору розподілу природного газу, укладеного між позивачем та відповідачем, який додається до заяви - приєднання № 09420РD0В6АТ016 від 01.01.2016, підписаного та скріпленого печатками з обох сторін. Відтак, зазначений додаток №4 оцінюються судом як належний доказ для встановлення правильності зазначення відповідачем номера газового лічильника .

Як встановлено судом, позивачем самостійно визначено донарахування обємів газу, як оперативно-господарську санкцію.

За приписами ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частинами 1, 2 ст.217 Господарського кодексу України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

ВІдповідно до ч.ч.1, 2 ст.235 вказаного нормативно-правового акту господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Однак, з огляду на приписи ст. 235-236 ГК України, за правовою природною здійснені нарахування об'ємів газу не є оперативно-господарською санкцією,а є зміною способу розрахунку за спожитий природний газ у зв'язку з пропущенням споживачем терміну повірки прибору обліку газу.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши в сукупності надані позивачем докази, суд, з урахуванням вищевикладеного, дійшов до висновку, що вони не можуть бути прийняті судом як належні, оскільки не є беззаперечними у взаємному зв'язку та не дають змогу повно, чітко, об'єктивно та достовірно встановити ті обставини, на підтвердження яких вони надані, а саме, наявність підстав для скасування здійсненого Публічним акціонерним товариством "ХАРКІВМІСЬКГАЗ" нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІТАС" оперативно-господарських санкцій у грошовій сумі, що дорівнює вартості обсягу природного газу, обчисленого за номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання за період з 10.04.2017 о 07:00 по 25.04.2017 о 07:00, відповідно до складеного Публічним акціонерним товариством "ХАРКІВМІСЬКГАЗ" технічного розрахунку від 27.04.2017 та зобов'язання Публічного акціонерного товариства "ХАРКІВМІСЬКГАЗ" здійснити перерахунок Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІТАС" обсягу спожитого природного газу за період з 10.04.2017 о 07:00 по 25.04.2017 о 07:00 за фактичними показниками лічильника газу GMS G25-32 №053082.

Частиною 4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

У рішенні від 10.11.2005р. Великої Палати Європейського Суду з прав людини у справі Лейла Шахін проти Туреччини зазначається, що згідно з практикою, закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

Практика країн усталеної демократії свідчить про те, що конкретний варіант тлумачення права, використаний судом, має шанс набути певної стабільності, обов'язковості. Вважається, що це випливає із принципів однакового поводження і правопевності (правової визначеності), які є проявами принципу верховенства права. Ці принципи зобов'язують державну владу дотримуватись обраної правової позиції і не відхилятися від неї доти, доки не з'являться вагомі підстави змінити її і звернутись до іншого розуміння тієї чи іншої норми. Названі принципи певною мірою знаходять підтвердження в національному законодавстві, практиці здійснення правосуддя та роз'яснювальній діяльності вищих спеціалізованих судів. Зокрема, відповідно до ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, враховуючи обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 77, 86, 129, 202, 232-233, 237-238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.11.2018 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя О.О. Присяжнюк Н.М. Кухар Ю.В. Светлічний