Рішення

від 13.11.2018 по справі 813/3251/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/3251/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Кушик Й.-Д.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Шота О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області (далі - Регіональний центр, відповідач), в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд: визнати бездіяльність відповідача у вигляді невизнання директором Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області Микитином І.Й. порушником прав ОСОБА_1, встановлених статтею 40 Конституції України, у своїй відповіді № 431 від 27.06.2018 на заяву ОСОБА_1 від 06.06.2018 протиправною.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на наступні обставини. Зазначає, що у заяві № 01-33/044 від 06.06.2018 на ім'я директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області Микитина І.Й. позивач просив його добровільно визнати, що скарги ОСОБА_1 на адвоката ОСОБА_4 він зобов'язаний був перенаправити на розгляд за належністю до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області. При цьому позивач у своїй заяві посилався на постанову у справі №813/3612/17, якою суд визнав протиправними дії Червоноградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо надання відповіді від 06.07.2017 № 313 на заяву ОСОБА_1 від 16.06.2016 в частині не направлення вказаної заяви за належністю. Однак, у своїй відповіді №431 від 27.06.2018 директор Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області Микитин І.Й. добровільно порушником себе прав позивача, встановлених ст.40 Конституції України, на що позивач власне і претендував у своїй заяві № 01-33/044 від 06.06.2018, - не визнав. Зазначене стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

21.08.2018 на адресу суду надійшов відзив Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області, в якому відповідач стверджує, що жодних прав, передбачених ст.40 Конституції України, листом № 431 від 27.06.2018 не порушував. В обґрунтування зазначеного покликається на те, що у відповіді надано вичерпну інформацію щодо дій заявника, у разі, якщо такий має достатні підстави для порушення процедури дисциплінарного провадження щодо адвоката, яка регламентується нормами Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність . Крім цього зазначає, що Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області на всі звернення ОСОБА_1 дав обґрунтовані відповіді у встановлений законом строк.

У судовому засіданні позивач надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач позов не визнає, у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини справи.

06.06.2018 позивач звернувся з заявою № 01-33/044 (а.с. 11-12) на ім'я директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області Микитина І.Й. У цій заяві ОСОБА_1 просив визнати директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області Микитина І.Й. порушником прав позивача з тих підстав, що директор Регіонального центру зобов'язаний був направити скарги ОСОБА_1 на адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за правилами ч. 3 ст.7 Закону України Про звернення громадян на розгляд за належністю до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури у Львівській області. Зазначив, що надання директором Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області Микитином І.Й. відповідей № 224 від 31.05.2016 та № 477 від 09.11.2016 на скарги позивача на вищевказаних адвокатів - це не рішення, а дії, а дане звернення - це не скарга на відповіді № 224 від 31.05.2016 та № 477 від 09.11.2016, а заява, а відтак, стаття 17 Закону України Про звернення громадян на дану заяву не поширюється.

27.06.2018 за № 431 директором Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області Микитином І.Й. надано відповідь на заяву позивача від 06.06.2018 № 01-33/044 (а.с. 13-13а). Відповідно до змісту вказаної відповіді, з текстів звернень не можливо встановити чи заявник має намір ініціювати власне питання про дисциплінарну відповідальність і чи має достатні підстави для такого ініціювання, тому Регіональним центром надано правомірну відповідь з вказанням, що у разі наявності підстав, таке провадження є компетенцією кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Щодо звернень на адресу Червоноградського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, зазначених у заяві позивача, повідомлено, що згідно з наданою місцевим центром інформацією, ОСОБА_1 своєчасно надано відповіді, а скарга № 120 від 30.08.2018 на адресу місцевого центру, який розпочав свою діяльність з 01.07.2015, не надходила.

Позивач розцінює невизнання директором Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області Микитином І.Й. порушником прав ОСОБА_1, встановлених статтею 40 Конституції України, у своїй відповіді № 431 від 27.06.2018 на заяву ОСОБА_1 від 06.06.2018, - як протиправну бездіяльність, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку обставинам справи, що мають значення для правильного вирішення спору, суд керується наступним.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР від 02.10.1996 із змінами і доповненнями (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів визначається Законом України "Про звернення громадян".

Відповідно до ст.1 вказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ч.3 ст.3 Закону України "Про звернення громадян" заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про звернення громадян" до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

- порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

- створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

- незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно з ч.1 ст.15 вказаного Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до ст.20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого вказаною статтею терміну.

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень.

Як встановлено імперативною нормою ст.7 Закону України "Про звернення громадян", звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. (ст.7 Закону України "Про звернення громадян").

У силу приписів ст.15 Закону відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність розгляд питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвокатів належить до повноважень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Таким чином, суд погоджується з позивачем, що оскільки останній у своїх скаргах порушував питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, відповідач, у силу положень ч. 3 ст.7 Закону України Про звернення громадян , зобов'язаний був направити скарги ОСОБА_1 на вказаних адвокатів на розгляд за належністю до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області.

Власне на це і покликається позивач у своїй заяві від 06.06.2018 з проханням до директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області Микитина І.Й. добровільно визнати, що скарги ОСОБА_1 на адвоката ОСОБА_4 відповідач зобов'язаний був перенаправити на розгляд за належністю до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області.

Однак, як вбачається з відповіді № 431 від 27.06.2018 на заяву ОСОБА_1 від 06.06.2018, відповідач протиправності в своїх діях не вбачає та вини не визнає.

Аналіз приписів зазначеного законодавства у взаємозв'язку з обставинами даної справи дає підстави для висновку про протиправність бездіяльності відповідача, що полягає у невизнанні директором Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області Микитином І.Й. порушником прав ОСОБА_1, встановлених статтею 40 Конституції України, у своїй відповіді № 431 від 27.06.2018 на заяву ОСОБА_1 від 06.06.2018, а відтак відповідна позовна вимога підлягає задоволенню.

Статтею 55 Конституції України передбачено право на судовий захист, зокрема кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Завданням адміністративного судочинства, за приписами ч.1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що дії відповідача щодо не розгляду заяви позивача не відповідають зазначеним вимогам для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 року № 2).

Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, всупереч встановленому частиною 1 ст. 77 КАС України обов'язку доказування, відповідач не довів правомірності свої дій в контексті заявлених позовних вимог. Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою суду від 27.07.2018 суд задовольнив клопотання позивача та звільнив його від сплати судового збору. Разом з тим, позивач звернувся з заявою про вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме - витрат позивача, пов'язаних із прибуттям до суду.

Так, одним із видів витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до ч.3 ст.132 КАС України, є витрати, що пов'язані із прибуттям до суду.

Таким чином, у силу наведених норм, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати, що пов'язані з прибуттям до суду, в сумі 170, 95 грн., що підтверджуються проїзними документами.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати бездіяльність у вигляді невизнання директором Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області Микитином І.Й. порушником прав ОСОБА_1, встановлених статтею 40 Конституції України, у своїй відповіді № 431 від 27.06.2018 на заяву ОСОБА_1 від 06.06.2018 - протиправною.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (80109, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області (79008, м.Львів, вул.Валова, 31; ідентифікаційний код 38369958) судові витрати у розмірі 170 (сто сімдесят) грн. 95 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.11.2018.

Суддя В.М. Сакалош