Рішення

від 19.11.2018 по справі 1540/3458/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/3458/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Савулій В.О.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2016р. №00012061202,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 12.05.2016р. №00012061202, посилаючись на те, що протягом 2015року, коли операції з поставки зернових були звільнені від оподаткування ПДВ крім першої поставки сільськогосподарським виробником, позивач придбавав зернові від сільгоспвиробників, а тому відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України був зобов'язаний зареєструвати зведені податкові накладні на податкові зобов'язання з ПДВ на суму податкового кредиту, отриманого від сільгоспвиробників, у зв'язку із подальшим використанням даних товарів в ціях, звільнених від оподаткування. Так, позивач придбав в грудні 2015 року зернові від сільгоспвиробників. У складі вартості зернових було включено податковий кредит, який позивач не мав права використовувати у зв'язку із наміром використання товару в операціях, звільнених від оподаткування, тому позивач склав та зареєстрував зведену податкову накладну №6 від 31.12.2015року, якою самостійно нарахував собі податкові зобов'язання з ПДВ на суму отриманого від постачальників податкового кредиту. Крім того, податкові накладні як постачальників позивача, так і самого позивача були зареєстровані в ЄРПН. Проте, на підставі Закону України від 24.12.2015року №909-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", який набрав чинності 01.01.2016року, скасовано п.15-2 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, а усі операції з поставки зернових були визнані об'єктом оподаткування ПДВ. Отже, усі операції з поставки зернових в 2016 році стали оподатковуваними ПДВ операціями, а тому позивач набув право на коригування власних податкових зобов'язань у зв'язку із початком використання товару в оподатковуваних операціях та використання податкового кредиту, отриманого під час придбання товару в 2015 році, тому відкоригував (зменшив) раніше нараховані податкові зобов'язання. Коригування податкових зобов'язань було здійснено позивачем у зв'язку із здійсненням експортних операцій з поставки зернових за ВМД №9642 від 31.12.2015року та №4908 від 29.12.2015. Також, позивач стверджує, що експортні операції здійснено в 2016році, а не в 2015році, оскільки податкові накладні за фактом здійснення експортних операцій складено 03.01.2016р. При цьому, позивач наголошує, що під експортом розуміється факт остаточного вивезення товару, а не саме по собі складення митної декларації з наміром здійснення експортної операції. Зокрема, відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України зобов'язання виникають саме на підставі декларації, яка засвідчує факт перетинання митного кордону.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 06.08.2018р. вхід.№22714/18), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 12.05.2016р. №00012061202, оскільки ТОВ Сіносмарт Україна зменшено суми податкових зобов'язань за період січень 2016року за рахунок виписаного розрахунку коригування від 18.03.2016року №3, який повинен бути відображений у податковій звітності за березень 2016року. Також, в порушення вимог п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ Сіносмарт Україна завищено суму коригування податкових зобов'язань січня 2016року по розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №11 від 31.01.2016року до зведеної податкової накладної №6 від 31.12.2015року включено до складу сум ПДВ по раніше придбаним товарам, які були фактично використані в неоподаткованих операціях (ВМД №9642 від 31.12.2015року, №9642 віл 31.12.2015року, №4908 від 29.12.2015року).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №1540/3458/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2016р. №00012061202.

Ухвалою суду від 10.09.2018р., з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження, та призначено справу №1540/3458/18 до судового розгляду по суті.

Враховуючи наявність передбачених приписами ч.9 ст.205 КАС України, підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, 19.04.2016р. головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування ПДВ управління податків та зборів з юридичних осіб Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області Стефко О.В., на підставі п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ "Сіносмарт Україна" в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2016р.

За наслідками вказаної перевірки Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області складено Акт Про результати камеральної перевірки даних задекларованих в деклараціях з податку на додану вартість ТОВ "Сіносмарт Україна" за січень 2016р. (з урахуванням уточнюючих розрахунків) №2576/1553/1202 від 19.04.2016р., у висновках якого наголошено на заниженні ТОВ "Сіносмарт Україна" податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2016р., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту січня 2016р., внаслідок чого порушено вимоги п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

На підставі складеного Акта перевірки №2576/1553/1202 від 19.04.2016р. Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області 12.05.2016р. винесено податкове повідомлення-рішення №00012061202.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням від 12.05.2016р. №00012061202, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Сіносмарт Україна звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 12.05.2016р. №00012061202, винесено контролюючим органом неправомірно, безпідставно, та у порушення положень чинного податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 20.11.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Сіносмарт Україна (Продавець) та ANT FIELD S.A., Республіка Панама (Покупець) укладено Контракт №А150, за умовами якого Продавець передає право власності Покупцеві, а Покупець приймає від продавця і сплачує Продавцю товар, зазначений в Специфікаціях до даного контракту.

З матеріалів справи вбачається, що 14.12.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Сіносмарт Україна (Продавець) та ANT FIELD S.A., Республіка Панама (Покупець) укладено Додаткову угоду №7 до контракту №А150 від 20.11.2015р., відповідно до якої Продавець зобов'язався поставити на користь Покупця зерно пшениці недріблене, не для посіву, для промислової переробки, українського походження, урожаю 2015року.

14.12.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Сіносмарт Україна (Продавець) та ANT FIELD S.A., Республіка Панама (Покупець) укладено Додаткову угоду №8 до контракту №А150 від 20.11.2015р., згідно з якою Продавець зобов'язався поставити на користь Покупця зерно овесу та зерно сорго недріблене, не для посіву, для промислової переробки, українського походження, урожаю 2015року.

Судом з'ясовано, що реалізований Товариством з обмеженою відповідальністю Сіносмарт Україна на користь ANT FIELD S.A., Республіка Панама товар за межі митної території України вивезено, зокрема, 03.01.2016р., що підтверджується наявними у матеріалах справи Електронними деклараціями №500060702/2015/009642, №101050000/2015/004908, Повідомленнями Одеської митниці ДФС про фактичне вивезення товару.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів, у тому числі, вважається дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

Згідно з п.20 ст.4 Митного кодексу України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, та інші товари, що відповідно до законодавства України декларуються шляхом поданням митної декларації, передбаченої для підприємств, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними, визначено Положенням про митні декларації, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012р. №450, відповідно до п.п.12, 16 якого електронна митна декларація складається з полів електронного документа, що відповідають формам митних декларацій на паперовому носії, та засвідчується електронним цифровим підписом особи, яка її склала.

Електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.

Статтею 264 Митного кодексу України передбачено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до п.30 Положення про митні декларації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012р. №450 вивезення товарів за межі митної території України підтверджується у разі поміщення товарів у митні режими: безмитної торгівлі чи вільної митної зони - митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, чи додатковою декларацією; реекспорту згідно з пунктом 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України чи експорту - митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, чи додатковою декларацією, а також повідомленням про фактичне вивезення товарів за межі митної території України.

Повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України містить відомості про кількість та номери у митній декларації товарів, вивезених за межі митної території України, дату їх фактичного вивезення, а у разі митного оформлення товарів за електронною митною декларацією - також відомості про номер митної декларації.

Відповідно до Листа Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 03.12.2015р. №26416/10/28-10-06-11 Щодо ПДВ з метою визначення згідно із п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України дати виникнення податкового зобов'язання з ПДВ у разі експорту товарів, датою оформлення митної декларації вважається дата завершення процедури митного оформлення експортної операції, яка визначається за фактом проставлення посадовою особою митного органу на всіх аркушах такої декларації відбитку особистої номерної печатки, а в разі електронного декларування - за фактом засвідчення електронним цифровим підписом посадової особи митного органу електронної митної декларації після перетворення її у візуальну форму. Таким чином, у випадку коли першою подією при визначенні дати виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість є експорт товарів, такою датою є дата підтвердження факту вивезення товарів за межі митної території України.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи Електронних декларацій №500060702/2015/009642, №101050000/2015/004908, Повідомлень Одеської митниці ДФС про фактичне вивезення товару, реалізований Товариством з обмеженою відповідальністю Сіносмарт Україна на користь ANT FIELD S.A., Республіка Панама товар за межі митної території України вивезено, зокрема, 03.01.2016р., а відтак, суд дійшов висновку щодо безпідставності доводів Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про порушення Товариством позивача положень п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також з урахуванням дослідження наданих позивачем, та наявних у матеріалах справи письмових доказів, судом встановлено, що ТОВ Сіносмарт Україна , відповідно до принципу змагальності, у повному обсязі спростовано доводи контролюючого органу щодо порушення платником податків приписів податкового законодавства.

Згідно з ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначено Європейським судом у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ( Лелас проти Хорватії , заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії , заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ( Онер'їлдіз проти Туреччини , п. 128, та Беєлер проти Італії , п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ( Лелас проти Хорватії , п. 74).

Отже, відійшовши від офіційної позиції центрального фіскального органу, суб'єктом владних повноважень порушено низку принципів, на яких ґрунтується податкове законодавства, що призвело до необґрунтованого податкового навантаження та нарахування штрафних санкцій платнику податків за відсутності законодавчо передбачених підстав.

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний приймати рішення, а дії - вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що датою виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна" податкових зобов'язань з постачання товарів вважається дата оформлення митних декларацій, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, суд дійшов висновку щодо безпідставності зменшення Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області платнику податку суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, та відповідно протиправності винесення спірного повідомлення-рішення від 12.05.2016р. №00012061202.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна" правомірні, документально підтверджені, та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2016р. №00012061202, задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 12.05.2016р. №00012061202.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (65012, м.Одеса, Французький бульвар,7, код ЄДРПОУ 39565511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна" (65014, м.Одеса, вул.Жуковського,2, код ЄДРПОУ 35049170) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 1762(одна тисяча сімсот шістдесят дві)грн.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.