Постанова

від 11.04.2019 по справі 1540/3458/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1540/3458/18 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді - доповідача - Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна" на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ "Сіносмарт Україна" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 12.05.2016р. №00012061202, яким встановлено порушення пп.192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.5ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18312 грн. Крім того, в позовній заяві було заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року позов ТОВ " Сіносмарт Україна " - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 12.05.2016р. №00012061202.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на користь ТОВ "Сіносмарт Україна" судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 1762 грн.

23 листопада 2018 року, засобами поштового зв'язку, ТОВ "Сіносмарт Україна" подано заяву про винесення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, яким стягнути з ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на користь ТОВ "Сіносмарт Україна" витрати на правову допомогу згідно розміру, встановленого первинними документами.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року в задоволенні заяви ТОВ "Сіносмарт Україна" щодо ухвалення додаткового рішення - відмовлено.

В апеляційній скарзі, ТОВ Сіносмарт Україна , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на користь ТОВ Сіносмарт Україна судові витрати, понесені на надання правової допомоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що посилання суду першої інстанції на необхідність застосування норм Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах , згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду від 31.10.2018 року у справі № 636/2485/16-а є безпідставним, оскільки зазначений Закон втратив чинність на підставі Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року. На думку апелянта, відповідно до ст. 252 КАС України заява про стягнення з відповідача судових витрат є такою, що підлягає задоволенню, оскільки ним були надані необхідні докази на підтвердження понесених витрат.

Відповідач - ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи наявність підстав для задоволення заяви про стягнення судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог КАС України на підтвердження понесення стороною судових витрат на правничу допомогу учасник справи має подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Оскільки заявником не було надано належних доказів на підтвердження судових витрат у конкретній справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого клопотання.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно до положень ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 4, 5 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 6, 7 статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимоги частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно вимог ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, 19.02.2017 року між ТОВ Сіносмарт Україна та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги, а 08.06.2018 року - додаткову угоду до договору про надання правової допомоги, якою визначено порядок оплати послуг (гонорару) ОСОБА_1 за надання правової допомоги у спорі про оскарження податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 12.05.2016 року №00012061202 (а.с.149,150).

Так, п.2 додаткової угоди визначено, що вартість послуг складає 1000,00 грн. за годину надання послуг. Розрахунок вартості наданих послуг вказується виконавцем в актах прийому-передачі наданих послуг із вказівкою дати та загальної тривалості надання послуги, що розраховується в годинах, розміру прожиткового мінімуму, що застосовується.

На підтвердження виконання робіт, вказаних у п.2 додаткової угоди, позивачем подано акт наданих послуг від 09.11.2018 року, в якому зазначено, які саме послуги надано адвокатом та їх вартість, а саме: складання адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2016р. №00012061202, підбірка практики Європейського суду з прав людини, підбірка листів ДФС стосовно визначення дати виникнення податкового зобов'язання при вчиненні експортних операцій, складання заяви про зміну підстав позову у справі №1540/3458/18, складання письмових пояснень у справі №1540/3458/18. Актом визначено загальну тривалість надання послуг - 7 годин. Загальна вартість наданих послуг складає 7000 грн. (1000грн. за 1год.).

Згідно платіжних доручень №564 від 12.10.2018р. на суму 5000,00 грн. та №571 від 09.11.2018р. на суму 2000,00 грн. ТОВ Сіносмарт Україна сплачено ОСОБА_1 7000,00 грн. за надання юридичних послуг, згідно договору про надання правової допомоги (а.с.152,153).

Перевіряючи обґрунтованість визначеного адвокатом у акті прийому -передачі наданих послуг, розміру гонорару (7000 грн.) з вартості послуг зі складання позову, пошуку судової практики Європейського суду з прав людини та листів ДФС, складання заяви про зміну підстав позову та складання письмових пояснень, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, як зазначалося вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно матеріалів справи, предметом позову є скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 12.05.2016р. №00012061202, яким встановлено порушення пп.192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.5ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18312 грн., що є категорією справ незначної складності.

З матеріалів справи вбачається, що за змістом розділу 2 додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 08.06.2018 вартість юридичних послуг з представництва інтересів товариства за годину надання послуги складає 1000,00 грн.

Проте, з урахуванням обставин справи, колегія суддів розмір вартості наданих послуг визначених в акті вважає неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак, необґрунтованими вимоги про відшкодування 7000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Водночас, судова колегія вважає, що співмірною та розумною у цій справі компенсацією вартості наданих адвокатом послуг з консультування, пошуку судової практики та представництва є сума 4000 грн., з яких 2000 грн. - складання позову, заяви про зміну підстав позову, консультування та пошук судової практики 1000 грн. та представництво 1000 грн.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо безпідставності посилань суду першої інстанції на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 636/2485/16-а, щодо застосування норм Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах , оскільки зазначений Закон втратив чинність на підставі Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, адже у зазначеній справі розглядалося питання про відшкодування витрат на правову допомогу, яка була надана до втрати чинності вказаного Закону.

Вирішуючи вказану заяву, колегія суддів, також враховує рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04), в якому зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Також, у цьому рішенні ЄСПЛ підкреслив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена ТОВ "Сіносмарт Україна" до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката пов'язана з розглядом даної справи підлягає частковому задоволенню на суму 4000 грн.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Оскільки суд першої інстанції відмовляючи у в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна" про винесення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу, порушив норми процесуального права, тому постановлене судове рішення, на підставі ст.317 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням додаткової постанови.

Керуючись ст.134, 139, 252, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна" - задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року та прийняти додаткову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (ЄДРПО 39565511) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна" (ЄДРПО 35049170) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень).

В іншій частині вимог - відмовити.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 11.04.2019 року.

Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.