Рішення

від 16.11.2018 по справі 826/5947/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 листопада 2018 року № 826/5947/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мірта Україна

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мірта Україна (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 листопада 2017 року №00008451402, №00008461402, №0058611402 та №0058631406.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у процесі проведення перевірки відповідачем не досліджені належним чином всі факти та документи, не прийнято до уваги заперечення позивача, знехтувано принципом презумпції правомірності рішень згідно ст. 4, 56 Податкового кодексу України та, як наслідок, неправомірно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду у підготовчому засіданні 16 травня 2018 року.

15 травня 2018 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення винесено відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05 червня 2018 року, яке відкладалося до 03 липня 2018 року для надання сторонам строку для подання доказів, та до 26 липня 2018 року.

У судовому засіданні 26 липня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити адміністративний позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзиві, просили суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

На підставі ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 29 серпня 2017 року по 18 вересня 2017 року (термін проведення перевірки продовжувався з 12 вересня 2017 року по 19 вересня 2017 року на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 11 вересня 2017 року №8904) посадовими особами відповідача на підставі направлень від 29 серпня 2017 року №1049/26-15-14-02-05, №1050/26-15-14-02-05, №1946/26-15-14-06-04, №3094/26-15-14-03-02, №5355/26-15-14-09, відповідно до абз.2 п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення планових виїзних перевірок платників податку за ІІІ квартал 2017 року, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 04 серпня 2017 року №7442 проведено планову виїзну перевірку ТОВ Мірта Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08 січня 2014 року по 30 червня 2017 року, валютного законодавства за період з 08 січня 2014 року по 30 червня 2017 року, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 08 січня 2014 року по 30 червня 2017 року, за результатами якої складено акт від 25 вересня 2017 року №385/26-15-14-02-05/39045583 (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- пп.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.140.5.4 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1660809грн.,в тому числі по періодам: 2014 рік - 1048052 грн., 2015 рік - 612757 грн.;

- пп.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ всього у сумі 1371046 грн., в тому числі по періодам: березень 2014 року - 683 грн., квітень 2014 року - 1017 грн., жовтень 2014 року - 325545 грн., грудень 2014 року - 557138 грн., січень 2015 року - 60081 грн., березень 2015 року - 205523 грн., квітень 2015 року - 31188 грн., травень 2015 року - 106343 грн., листопад 2015 року - 83528 грн.;

- п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме, порушення ТОВ Мірта Україна граничних термінів реєстрації податкових накладних до 15 календарних днів на загальну суму ПДВ 673,93 грн., від 16 до 30 календарних днів на загальну суму ПДВ 124,17 грн.;

- ст.2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а саме: несвоєчасне надходження товару у розмірі 27142,40дол.США (екв. 600353,57 грн.) за імпортним контрактом від 23 січня 2015 року №004-С з компанією LEO TRADE LLP (Велика Британія); несвоєчасне надходження товару у розмірі 10544,40 дол.США (екв. 241324,32 грн.) за імпортним контрактом від 16 липня 2015 року №006-С з компанією JIANGMEN HUAXIANG (Китай); несвоєчасне надходження товару у розмірі 14313,60дол.США (екв. 375630,40 грн.) за імпортним контрактом від 30 жовтня 2015 року №007-С - специфікація №003 від 30 листопада 2015 року з компанією LUCK IN INTERNATIONAL LIMITED LTD (Гонконг); несвоєчасне надходження товару у розмірі 14313,60дол.США (екв. 375630,40 грн.) за імпортним контрактом від 30 жовтня 2015 року №007-С - специфікація №004 від 30 листопада 2015 року з компанією LUCK IN INTERNATIONAL LIMITED LTD (Гонконг).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивачем 30 жовтня 2017 року подано заперечення на акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 25 вересня 2017 року №385/26-15-14-02-05/39045583.

Рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 08 листопада 2017 року №35861/10/26-15-14-02-05 висновки акту перевірки від 25 вересня 2017 року №385/26-15-14-02-05/39045583 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем у відношенні позивача винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 13 листопада 2017 року:

- №00008451402, яким до позивача за порушення пп.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.140.5.4 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.57.3 ст.57, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1922822 грн., у тому числі за основним платежем - 1660809грн. та за штрафними санкціями - 262013грн.;

- №00008461402, яким до позивача за порушення пп.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.57.3 ст.57, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1711682грн., у тому числі за основним платежем - 1369346 грн. та за штрафними санкціями - 342336 грн.;

- №0058611402, яким встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст.201 та ст.120-1 Податкового кодексу України: до 15 календарних днів на загальну суму ПДВ 673,93 грн. - застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 67,38грн., від 16 до 30 календарних днів на загальну суму ПДВ 124,17 грн. - застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 24,83грн., загальна сума штрафу - 92,21 грн.;

- №0058631406, яким встановлено порушення позивачем ст.2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, ст.4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті застосовано штрафні (фінансові) санкції та/або пені у розмірі 32572,08грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем 20 грудня 2017 року подано скаргу до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 03 січня 2018 року №122/6/99-99-11-01-01-25 продовжено строки розгляду скарги.

Рішенням ДФС України від 16 лютого 2018 року №5715/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення від 13 листопада 2017 року №00008451402, №00008461402, №0058611402 та №0058631406 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 13 листопада 2017 року №00008451402, яким позивачу за порушення пп.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.140.5.4 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1922822 грн. та №00008461402, яким позивачу за порушення пп.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1711682 грн., суд зазначає наступне.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням позивачем до складу витрат по взаємовідносинам ТОВ Міра-Електронікс та безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по цим відносинам у зв'язку із тим, що немає можливості підтвердити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності позивача по взаємовідносинам з ТОВ Міра-Електронікс по фактам отримання послуг (робіт), товарів; встановлено, що згідно з Єдиним реєстром податкових накладних ТОВ Міра-Електронікс у період взаємовідносин з позивачем відображало придбання електронних побутових приладів, оренду приміщення та інших ТМЦ. Також згідно з аналізом Єдиного реєстру податкових накладних, основним постачальником електронних побутових приладів за період взаємовідносин з позивачем було ТОВ Фагара , яке нібито створено з метою прикриття незаконної діяльності, яка направлена на здійснення фінансово-господарських операцій по переводу безготівкових коштів у готівку, формування витрат та податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності згідно кримінального провадження №12015000000000219.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 листопада 2017 року №00008451402 та №00008461402 слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ Мірта Україна з ТОВ Міра-Електронікс ; мету придбання та обставини використання придбаних послуг (робіт) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що між Мірта Україна (Покупець) та ТОВ Міра-Електронікс (Постачальник) укладено Договір поставки №01-03/02 від 03 лютого 2014 року, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товари народного споживання. Найменування, ціна, кількість, асортимент товару обумовлюються у видаткових накладних, які узгоджуються сторонами попередньо та є невід'ємною частиною даного договору. Постачальник зобов'язаний здійснювати поставку товару за адресою, вказаною покупцем у заявці на поставку на умовах DDP згідно правил ИНКОТЕРМС у редакції 2010 року.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано: видаткові накладні на поставку товарів за умовами договору поставки №01-03/02 від 03 лютого 2014 року, які формувались а підставі відповідних замовлень позивача (т.1, а.с.196-272), з яких вбачається, що позивачу в рамках укладеного договору постачались електротовари; товарно-транспортні накладні (т.1,а.с.273-345), з яких вбачається, що перевізником ТОВ Торговий дім Міст Експрес на замовлення ТОВ Міра-Електронікс перевозився товар, вантажоодержувачем якого є позивач з переадресуванням вантажу контрагентам позивача, за вказаними позивачем адресами, що обумовлено договором поставки №01-03/02 від 03 лютого 2014 року, а також товарно-транспортні накладні (т.1, а.с.346-349) на підтвердження поставки товарів від позивача до контрагента ПрАТ Нова Лінія , що є також підтвердженням використання товарів з метою здійснення власної господарської діяльності шляхом продажу товару, придбаного позивачем у ТОВ Міра-Електронікс .

На підтвердження виконання позивачем зобов'язань за договором поставки №01-03/02 від 03 лютого 2014 року до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень на загальну суму 5861900,00грн.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ Міра-Електронікс (Постачальник) укладено Договір поставки №01-02/03 від 02 березня 2015 року, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму на узгоджених договором умовах. Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у видаткових накладних. Поставка товарів здійснюється на умовах EXW (EX WORKS), ФРАНКО ЗАВОД, місце поставки - склад постачальника, розташований за адресою смт Ворзель, вул. Ковельська, 10. Найменування, ціна, кількість, асортимент товару обумовлюються у видаткових накладних, які погоджуються сторонами попередньо і є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано: видаткові накладні на поставку товарів за умовами договору поставки №01-02/03 від 02 березня 2015 року, які формувались а підставі відповідних замовлень позивача, з яких вбачається, що позивачу в рамках укладеного договору постачались електротовари.

У зв'язку з наявністю у позивача (сторона 1) заборгованості перед ТОВ Міра-Електронікс (сторона 2) було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30 червня 2015 року, за умовами якої сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 ЦК України про зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижчевказаних договорів: за договором поставки №01-03/02 від 03 лютого 2014 року, відповідно до якого у сторони 1 перед стороною 2 наявна заборгованість у сумі 2340175,75грн., за договором поставки №01-02/03 від 02 березня 2015 року, відповідно до умов якого у сторони 2 перед стороною 1 наявна заборгованість у розмірі 2340175,75грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (зберігач) та ТОВ Міра-Електронікс (поклажедавець) укладено договір зберігання №Х-01/14 від 01 грудня 2014 року, відповідно до умов якого зберігач зобов'язаний зберігати майно, передане йому поклажедавцем та повернути цю річ в цілості, предметом якого є товари народного споживання, передані згідно переліку, вказаному у відповідних накладних (актах) про передачу. Адреса складу: смт Ворзель, вул. Ковельська, 10. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем долучено до матеріалів справи копії актів надання послуг зі зберігання товару.

Крім того, наявність у позивача складських приміщень для зберігання придбаного у ТОВ Міра-Електронікс товарів підтверджується долученим до матеріалів справи договором №14/12-01В від 25 листопада 2014 року, укладеним між позивачем та ТОВ Головбудсервіс-К , та додатковими угодами від 01 лютого 2015 року, від 25 грудня 2015 року, від 25 грудня 2016 року, від 11 січня 2017 року до вказаного договору, згідно умов якого позивачу передано у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 2086 кв.м та 32,1 кв.м, розташовані за адресою Київська обл., смт Ворзель, вул. Ковельська, 10. Вказані приміщення передані позивачу згідно актів здачі-приймання нежитлового приміщення від 01 грудня 2014 року, від 19 лютого 2015 року, 24 липня 2015 року, 28 липня 2015 року, 15 вересня 2015 року.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п.44.1, 44.2 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп.2.5 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Згідно із п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг (робіт), які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що позивач згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має право на заняття наступними видами діяльності: Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення (основний); Код КВЕД 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням; Код КВЕД 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 47.43 Роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, запису, відтворення звуку й зображення.

З метою здійснення господарської діяльності позивачем в рамках укладених з ТОВ Міра-Електронікс договорів придбавало електротовари для подальшого продажу їх контрагентам-покупцям.

Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ Міра-Електронікс здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд дотримується позиції, що, у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до валових витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток сум, отриманих і оплачених робіт (послуг) та податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Нормами ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року №3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішенні цього ж суду у справі Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

Відповідачем доказів того, що ТОВ Міра-Електронікс у період господарських відносин із позивачем не було платником податку на прибуток та податку на додану вартість суду не надано.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду також не надано.

Судом відхиляються посилання відповідача на неправомірне включення позивачем до складу витрат по взаємовідносинам ТОВ Міра-Електронікс та безпідставним включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по цим відносинам у зв'язку із тим, що немає можливості підтвердити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності позивача по взаємовідносинам з ТОВ Міра-Електронікс по фактам отримання послуг (робіт), товарів; встановлено, що згідно з Єдиним реєстром податкових накладних ТОВ Міра-Електронікс у період взаємовідносин з позивачем відображало придбання електронних побутових приладів, оренду приміщення та інших ТМЦ. Також згідно з аналізом Єдиного реєстру податкових накладних, основним постачальником електронних побутових приладів за період взаємовідносин з позивачем було ТОВ Фагара , яке нібито створено з метою прикриття незаконної діяльності, яка направлена на здійснення фінансово-господарських операцій по переводу безготівкових коштів у готівку, формування витрат та податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності згідно кримінального провадження №12015000000000219, оскільки по спірним операціям ТОВ Фагара не має жодного відношення до спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ Міра-Електронікс , а юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Крім цього, матеріали справи не містять вироку суду у кримінальній справі стосовно фіктивності ТОВ Міра-Електронікс , який набрав законної сили.

Також, суд критично відноситься до тверджень відповідача, що спірні договори є підробленими, оформленими заднім числом та такими, що укладалися без наміру створення правових наслідків, оскільки доказів визнання договорів, укладених позивачем з ТОВ Міра-Електронікс , недійсними або нікчемними суду надано не було.

Згідно пп.140.5.4 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних, зокрема, у: нерезидентів (у тому числі пов'язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до пп.39.2.1.2, 39.2.1.1 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України під час визначення переліку держав (територій) для цілей підпункту "в" підпункту 39.2.1.1 цього підпункту Кабінет Міністрів України враховує такі критерії: держави (території), у яких ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні, або які надають суб'єктам господарювання пільгові режими оподаткування, або в яких особливості розрахунку бази оподаткування фактично дозволяють суб'єктам господарювання не сплачувати податок на прибуток підприємств (корпоративний податок) або сплачувати його за ставкою, на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні; держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією; держави, компетентні органи яких не забезпечують своєчасний та повний обмін податковою та фінансовою інформацією на запити центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з 1 січня звітного року, наступного за календарним роком, у якому держави (території) було включено до такого переліку.

Контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме: в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав.

Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 977-р Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, до такого переліку входить, зокрема, Республіка Панама, Особливий адміністративний район Китаю Гонконг (ЄС).

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено заниження позивачем на 30% вартості товарів у 2015 році на загальну суму 2164941грн., придбаних у компанії LUCK IN INTERNATIONAL LIMITED LTD (Гонконг), TERTEK TRADING S.A. (Республіка Панама), оскільки, на думку відповідача, позивач мав збільшити фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму 30 відсотків вартості у 2015 році.

Проте, оскільки положеннями пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України визначено, що операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з 1 січня звітного року, наступного за календарним роком, у якому держави (території) було включено до такого переліку, у відповідача були відсутні підстави для застосування до вищевказаних господарських операцій положення пп.140.5.4 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України, оскільки Республіка Панама, Особливий адміністративний район Китаю Гонконг (ЄС) включені до відповідного переліку Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року, а наступним звітним роком є 2016.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд встановив, що матеріалами справи спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, що призвели до заниження податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Таким чином, податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13 листопада 2017 року №00008451402 та №00008461402 підлягають скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2017 року №0058611402, яким встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст.201 та ст.120-1 Податкового кодексу України, суд встановив наступне.

Відповідно до п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Згідно п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів.

Як встановлено у ході проведення перевірки, податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних, виписані позивачем за жовтень, листопад, грудень 2016 року, перелік яких міститься в акті перевірки, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням законодавчо встановлених термінів, за що до позивача застосовано штрафні санкції, а саме; за порушення до 15 календарних днів на загальну суму ПДВ 673,93грн. - застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 67,38грн., від 16 до 30 календарних днів на загальну суму ПДВ 124,17грн. - застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 24,83грн., загальна сума штрафу - 92,21грн.

Позивачем, в свою чергу, жодних пояснень та доказів в спростування встановленого відповідачем під час проведення перевірки порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст.201 та ст.120-1 Податкового кодексу України не надано.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2017 року №0058611402.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2017 року №0058631406, яким встановлено порушення позивачем ст.2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, ст.4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті застосовано штрафні (фінансові) санкції та/або пені у розмірі 32572,08 грн., суд зазначає наступне.

В ході проведення перевірки встановлено, що між позивачем та компанією LEO TRADE LLP (Велика Британія) укладено контракт від 23 січня 2015 року №004-С щодо купівлі побутової техніки, на виконання умов якого позивачем здійснено попередню оплату на загальну суму 55469,30дол.США. На вказану суму на територію України надійшов товар, однак товар на суму 27142,40дол.США надійшов з порушенням законодавчо встановленого терміну на 2 дні.

Між позивачем та компанією JIANGMEN HUAXIANG (Китай) укладено контракт від 16 липня 2015 року №006-С щодо купівлі побутової техніки, на виконання умов якого позивачем здійснено попередню оплату на загальну суму 166391,92дол.США. Згідно наданих до перевірки митних декларацій товар від нерезидента надійшов на територію України на загальну суму 641050,01 дол. США, однак товар на суму 10544,40 дол. США надійшов з порушенням законодавчо встановленого терміну на 1 день.

Між позивачем та компанією LUCK IN INTERNATIONAL LIMITED LTD (Гонконг) укладено контракт від 30 жовтня 2015 року №007-С щодо купівлі побутової техніки, на виконання умов якого позивачем здійснено попередню оплату на загальну суму 14400,00 дол. США. Згідно наданих до перевірки митних декларацій товар від нерезидента надійшов на територію України на загальну суму 14400,00 дол. США, однак товар на суму 14313,60 дол. США надійшов з порушенням законодавчо встановленого терміну на 13 та 12 днів.

Між позивачем та компанією LUCK IN INTERNATIONAL LIMITED LTD (Гонконг) укладено контракт від 30 жовтня 2015 року №007-С щодо купівлі побутової техніки, на виконання умов якого позивачем здійснено попередню оплату на загальну суму 21081,28дол.США. Згідно наданих до перевірки митних декларацій товар від нерезидента надійшов на територію України на загальну суму 21081,28 дол. США, однак товар на суму 14313,60 дол. США надійшов з порушенням законодавчо встановленого терміну на 13 днів.

Статтями 1 та 2 вказаного Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті встановлений термін розрахунків за експортно-імпортними операціями, який не повинен перевищувати 180 календарних днів.

При цьому, згідно зі статтею 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно положень ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Положеннями постанов Правління Національного банку України, чинних на момент виникнення спірних відносин, встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені ст. ст. 1, 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до ст.4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі якщо резидент звертається до Експортно-кредитного агентства із заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його грошових зобов'язань за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом), що стало причиною порушення резидентом строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, зазначені строки призупиняються та пеня в період такого призупинення не стягується. У разі якщо невиконання грошового зобов'язання нерезидентом не підлягає врегулюванню Експортно-кредитним агентством відповідно до законодавства, перебіг зазначених строків поновлюється і пеня нараховується на загальних підставах (у тому числі пеня за період призупинення).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Позивач як на підставу для скасування податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2017 року №0058611402 посилається на те, що моментом здійснення імпорту товару у розумінні ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону, а не оформлення вантажно-митних декларацій.

Проте, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження своєчасного надходження товарів за вищевказаними контрактами чи на підтвердження звернення позивача з відповідною заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його грошових зобов'язань за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом), що стало причиною порушення резидентом строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2017 року №0058631406.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем частково доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Керуючись вимогами статей 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Мірта Україна (03049, м. Київ, вул. Тополева, буд. 6, код ЄДРПОУ 39045583) - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13 листопада 2017 року №00008451402.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13 листопада 2017 року №00008461402.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мірта Україна (03049, м. Київ, вул. Тополева, буд. 6, код ЄДРПОУ 39045583) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 54 517,56 грн (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот сімнадцять гривень 56 коп.), сплачені згідно платіжного доручення від 11 квітня 2018 року №2168.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова