Рішення

від 10.10.2018 по справі 679/1669/14-ц

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/679/3/2018

Справа № 679/1669/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2018 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Базарника Б.І.,

секретар судового засідання: Ясенчук С.Ю.,

номер справи: №679/1669/14-ц

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року ТОВ Порше Лізинг Україна звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ТОВ "Мережеві Технології" про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу.

В обґрунтування свого позову, з врахуванням заяви про збільшення судових витрат від 17.11.2014 року (т.1 а.с.182-183) та заяви про уточнення позовних вимог від 31.03.2016 року (т.2 а.с.1-13) посилається на те, що між ним та ОСОБА_1 було укладено договір про фінансовий лізинг №00003375 від 12.10.2011 року, відповідно до якого позивач зобов'язався передати у розпорядження відповідача об'єкт лізингу - НОМЕР_2, а останній зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за Договором шляхом здійснення платежів відповідно до Договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (далі за текстом - План відшкодування ), що становить невід'ємну частину Договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 57 750,00 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 47 250,00 доларів США. Відповідач відповідно до положень п.6.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (далі за текстом - Умови лізингу ), що становлять невід'ємну частину Договору, зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до Плану відшкодування.

Крім того, відповідно до Умов лізингу ОСОБА_1 зобов'язувався:

- відшкодувати всі витрати, понесені в результаті експлуатації об'єкта лізингу, включаючи, окрім іншого, витрати, що можуть бути понесені внаслідок дотримання обґрунтованих вимог позивача щодо експлуатації та/або передачі об'єкта лізингу;

- повністю відшкодувати витрати на технічне обслуговування об'єкту лізингу;

- у разі дострокового припинення Договору з боку позивача, відповідач зобов'язувався повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу позивача впродовж 10 робочих днів з дати одержання вимоги позивача про таке повернення;

- у випадку відмови відповідача від повернення об'єкту лізингу або затримки у такому поверненні, позивач мав право конфіскувати об'єкт лізингу, а також в такому разі відшкодувати позивачу будь-які витрати, пов'язані із конфіскацією об'єкту лізингу; у випадку прострочення платежів за Договором - сплачувати штрафні санкції.

Позивач вказує, що починаючи з липня 2013 року відповідач почав прострочувати строки сплати лізингових платежів, а з жовтня 2013 взагалі перестав виконувати свої зобов'язання за Договором щодо сплати щомісячних лізингових платежів. ТОВ Порше Лізинг Україна неодноразово зверталося до ОСОБА_1 із письмовими нагадуваннями про несплату заборгованості, копії яких долучено до матеріалів позовної заяви, а також разом з третім нагадуванням від 16.12.2013 року направляв вимогу про сплату заборгованості за Договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору за вих.№00003375 від 16.12.2013 року. ТОВ Порше Лізинг Україна вказує, що зробило усе можливе для належного повідомлення ОСОБА_1 про припинення Договору і вимогу про повернення об'єкта лізингу, тому, посилаючись на п.12.7 укладеного між сторонами Договору, вважає, що датою його припинення є 17.12.2013 року, останнім днем сплати заборгованості - 24.12.2013 року, а останнім днем повернення об'єкту лізингу - 10.01.2014 року.

Посилаючись на умови Договору та ч.2 ст.806, ч.1 ст.625, ст.526 ЦК України (в редакції, що діяла на момент звернення до суду з даним позовом), позивач також навів розрахунок заборгованості за несплаченими щомісячними лізинговими платежами, яку визначив станом на 25 березня 2016 року в розмірі 52099,39 грн.

Крім того, позивач у своєму позові зазначає, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором не виконав та об'єкт лізингу добровільно та у визначені Договором строки не повернув, а тому повинен компенсувати йому також плату за фактичний час користування об'єктом лізингу, яку визначив у сумі 88782,59 грн.

13.02.2014 року ТОВ Порше Лізинг Україна звернулося до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М. із заявою про вчинення виконавчого напису про повернення об'єкта фінансового лізингу, якою було вчинено виконавчий напис №166 про повернення об'єкта фінансового лізингу. В подальшому, головним державним виконавцем відділу ДВС Бучачського міськрайонного управління юстиції Собяніною О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій було зобов'язано ОСОБА_1 добровільно повернути об'єкт фінансового лізингу. Проте, автомобіль для ТОВ Порше Лізинг Україна в добровільному порядку повернуто не було, місцезнаходження його було невідоме, у зв'язку з чим 25.02.2014 року державним виконавцем винесено Постанову про розшук майна боржника.

Крім того, Позивач зазначає, що враховуючи протиправну поведінку відповідача та його явне небажання виконувати умови Договору, неможливість за рахунок власних виробничих ресурсів стягнути заборгованість за Договором та повернути об'єкт лізингу, який є його власністю, та враховуючи спеціалізацію на ринку, ТОВ Порше Лізинг Україна з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором змушене було звернутись до спеціалізованих організацій ТОВ Юридична компанія Тріпл Сі та ТОВ Орум для супроводження повернення заборгованості та конфіскації об'єкту лізингу. У зв'язку із цим, позивач поніс витрати за договором про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 року, розмір який визначено позивачем у позові в сумі 35 477,49 грн. та витрати щодо ТОВ Орум за договором про надання колекторських послуг №29/28-011 від 01.02.2011 року в розмірі 5130 грн.

У зв'язку із тим, що ОСОБА_1 добровільно не повернув об'єкт лізингу, не надав представникам позивача ключів від автомобіля, то останній змушений був звернутися до офіційного диллера AUDI в Україні ДП Ауді центр Віпос для виготовлення нового комплекту ключів та інших необхідних атрибутів об'єктів, пов'язаних із об'єктом лізингу, у зв'язку з чим поніс витрати (збитки) в сумі 6172,90 грн.

Таким чином, позивач вважає, що має всі підстави для задоволення позовних вимог, окрім іншого, в частині стягнення реальних збитків в розмірі 46780,39 грн.

Крім того, ТОВ Порше Лізинг Україна у своєму позові вказує на те, що відповідачем було завдано йому збитків, що виникли у зв'язку з припиненням Договору фінансового лізингу. Зокрема, з врахуванням даних звіту №826 про оцінку транспортного засобу від 08.10.2015 року, позивач визначив такі збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 561515,46 грн.

Посилаючись на ЦК України та Умови лізингу, позивач зазначає, що за порушення своїх зобов'язань ОСОБА_1 був зобов'язаний сплатити йму штрафні санкції у розмірі 1362,05 грн., пеню в сумі 12445,42 грн., а також 3 % річних через невиконання своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Договором в сумі 3125,28 грн.

Крім того, позивач вважає, що ТОВ "Мережеві Технології" несе солідарну з ОСОБА_1 відповідальність за виконання всіх зобов'язань на підставі договору поруки від 12.10.2011 року.

На підставі вищевказаного, ТОВ Порше Лізинг Україна просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ Мережеві Технології на свою користь заборгованість за Договором фінансового лізингу №00003375 від 12.10.2011 року в розмірі 777516,97 грн., з яких основну суму заборгованості в розмірі 52099,39 грн., плату за фактичний час користування об'єктом лізину в сумі 88782,59 грн., збитки в розмірі 608295,85 грн., штраф у розмірі 1362,05 грн., пеню у розмірі 12445,42 грн., 3% річних у розмірі 3125,28 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 11406,39 грн., а також судові витрати.

Представником відповідача 18.07.2018 року до суду направлено відзив на позовну заяву ТОВ Порше Лізинг Україна (т.3 а.с.41-47), в якому з наведенням судової практики, що містить преюдиційні обставини, у зв'язку із недотриманням вимог щодо нотаріального посвідчення Договору про фінансовий лізинг, зазначає, що укладений 12.10.2011 року між сторонами договір №00003375 фінансового лізингу, на його думку, є нікчемним в силу положень ч.1 ст.220 Цивільного кодексу України. Крім того, вказує на наявність рішень суду, зокрема, Дніпровського районного суду м.Києва від 15.06.2017 року, яке залишено в силі ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 30.11.2017 року, якими встановлено нікчемність спірного договору лізингу. Враховуючи зазначене, з посиланням на вимоги ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, представник відповідача вважає, що договір про фінансовий лізинг не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а відповідно будь-які вимоги, щодо стягнення заборгованості/збитків, що ґрунтуються на підставі нікчемного договору лізингу не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення збитків у вигляді юридичних послуг, представник відповідача у своєму відзиві на позов зазначає, що на його думку, віднесення позивачем до збитків витрат позивача на оплату юридичних послуг в розмірі 35447, 49 грн. суперечить закону, зокрема положенням ст.623 ЦК України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з сумою заявлених збитків.

Таким чином, представник відповідача у своєму відзиві просив суд відмовити у задоволенні позову ТОВ Порше Лізинг Україна до ОСОБА_1 в повному обсязі.

Ухвалою Нетішинського міського суду від 29.08.2014 року відкрито провадження у даній справі за позовом ТОВ "Порше Лізинг Україна" до ОСОБА_1, ТОВ "Мережеві Технології" про стягнення заборгованості та збитків за договором про фінансовий лізинг (т.1 а.с.129).

Відповідно до ухвали Нетішинського міського суду від 14.10.2014 року задоволено заяву представника позивача ТзОВ Порше Лізинг Україна про забезпечення доказів та ухвалено витребувати документи стосовно належного відповідачам ОСОБА_1 та ТОВ Мережеві Технології майна у Реєстраційній службі Нетішинського міського управління юстиції, Реєстраційній службі Шевченківського району головного управління юстиції у м. Києві, Хмельницькій регіональній філії Державного підприємства ЦЕНТР ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ , Київській регіональній філії Державного підприємства ЦЕНТР ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ , Департаменті ДАІ МВС України, Нетішинському відділені Славутської ОДПІ, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві (т.1 а.с.150-151).

Ухвалою суду від 21.11.2014 року за заявою позивача вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу ОСОБА_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.191).

Ухвалою суду від 22.12.2014 року зупинено провадження по даній справі до вирішення справи, яка розглядається Шевченківським районним судом м.Києва за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Порше лізинг Україна , ТОВ ЗС АВТО ЕЛІТ про розірвання договору про фінансовий лізинг №00003375 від 12.10.2011 року та про відшкодування шкоди (т.1 а.с.215).

01.09.2015 року у зв'язку із закінченням повноважень суддею Гаврищук Л.П. справу передано для розгляду судді Ходоровському Б.В. (т.1 а.с.225-226).

Ухвалою суду від 15.07.2016 року провадження у даній справі відновлено (т.2 а.с.74).

Ухвалою суду від 29.07.2016 року зупинено провадження по даній справі до вирішення справи, яка розглядається Апеляційним судом м.Києва за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Порше лізинг Україна , ТОВ ЗС АВТО ЕЛІТ про розірвання договору про фінансовий лізинг № 00003375 від 12.10.2011 року та про відшкодування шкоди (т.2 а.с.92).

03.10.2016 року у зв'язку із звільненням судді Ходоровського Б.В. дану справу прийнято до провадження суддею Сопронюк О.В. (т.2 а.с.97).

Ухвалою суду від 25.11.2016 року провадження у даній справі відновлено (т.2 а.с.113).

Ухвалою суду від 05.04.2017 року зупинено провадження по даній справі до набрання законної сили судовим рішення у справі № 755/2250/17 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Порше Лізинг Україна , третя особа - ТОВ Мережеві технології про визнання недійсним договору фінансового лізингу №00003375 від 12 жовтня 2011 року, що розглядається Дніпровським районним судом міста Києва в порядку цивільного судочинства (т.2 а.с.128-129).

Крім того, ухвалою суду від 05.04.2017 року позовну заяву ТОВ Порше Лізинг Україна в частині позовних вимог до ТОВ Мережеві технології про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу та збитків залишено без розгляду (т.2 а.с.127).

Ухвалою Нетішинського міського суду від 24.05.2017 року дану справу прийнято до провадження суддею Базарником Б.І. (т.2 а.с.137).

Суд зазначає, що 15.12.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.9 Розділу VII Перехідних Положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувся за правилами загального позовного провадження, що передбачено новою редакцією ЦПК України.

Ухвалою суду від 03.01.2018 року провадження у даній справі відновлено (т.2 а.с.161).

Згідно з ухвалою Нетішинського міського суду від 22.08.2018 року в задоволенні заяви позивача про зміну предмету позову у справі від 17.04.2018 року відмовлено. Постановляючи дану ухвалу суд дійшов висновку, що заява позивача про зміну предмету позову не відповідає вимогам ст.49 ЦПК України, оскільки позивач змінює не тільки предмет, але й підстави позову і її слід розглядати як новий позов з новими позовними вимогами, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог (т.3 а.с.58-59).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в якому також вказав, що поданий позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, проте представник останнього подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням положень ч.3 ст.131, ст.223 ЦПК України суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі сторін в загальному порядку.

У відповідності з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку з відсутністю сторін.

Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про те, що позовна заява не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12.10.2011 року між сторонами було укладено договір №00003375 фінансового лізингу (т.1 а.с.17-28). Об'єктом лізингу був транспортний засіб - автомобіль Audi А6 3.0 TFSI.

У договорі визначено умови лізингу, серед яких: вартість об'єкту лізингу - еквівалент 105000 долара США; авансовий платіж - еквівалент 47250 доларів США; щомісячний лізинговий платіж - еквівалент 1922, 94 доларів США; адміністративний платіж - еквівалент 1575,00 доларів США; процентна ставка - змінна відповідно до п.6.4 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

20.11.2011 року відповідач сплатив позивачу кошти в сумі 408482,19 грн., 28.10.2011 року об'єкт лізингу було передано ОСОБА_1, що підтверджується актом приймання-передачі (т.1 а.с.33).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України Про фінансовий лізинг .

Положеннями ст.806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст.2 Закону України Про фінансовий лізинг відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України Про фінансовий лізинг за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, згідно ч.4 ст.203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи зі змісту договору відповідно до ст.628 ЦК України та аналізу норм законодавства, вказаний договір за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Згідно ст.799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Проте, договір фінансового лізингу укладений між сторонами, нотаріально посвідчено не було.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у рішенні Дніпровського районного суду м.Києва від 15.06.2017 року (т.2 а.с.165-169), яке залишено в силі ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 30.11.2017 року (т.2 а.с.170-174), суд дійшов висновку, що згідно з ч.4 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ч.1 ст.220 ЦК України договір фінансового лізингу №00003375 від 12.10.2011 року, укладений між ТОВ Порше Лізинг Україна та ОСОБА_1 є недійсним, оскільки він укладений з недотриманням форми укладення правочину.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 року у справі за №6-2766цс15, яка також стосується подібних правовідносин із ТОВ ЛК Автофінанс , та яка згідно ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, які мають привести свою практику у відповідність із такими рішеннями Верховного Суду України.

Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 року, у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Підсумовуючи вищевказане, суд вважає, що враховуючи те, що рішеннями судів було встановлено недійсність укладеного між сторонами договору про фінансовий лізинг, в силу вимог ч.1 ст.216 ЦК України такий не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а відповідно будь-які вимоги, щодо стягнення заборгованості та/або збитків, що ґрунтуються на підставі нікчемного договору лізингу не підлягають задоволенню.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про те, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу, які відповідно до ст.133 ЦПК України відносяться до судових витрат, не підлягають задоволенню.

При цьому, суд також зазначає, що будь-які судові витрати відповідачем ОСОБА_1 до відшкодування не заявлялись.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.9-13, 76-83, 95, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області (відповідно до ч.1 п.15 п.п.15.5 Перехідних положень КАС України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони у справі №679/1669/14-ц:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (місцезнаходження: 02152, м.Київ, пр-т.Павла Тичини, 1в, код ЄДРПОУ - 35571472);

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1).

Повний текст судового рішення складено 22.10.2018.

Суддя Б.І. Базарник