Постанова

від 14.11.2018 по справі 263/1850/16-ц

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/483/18

263/1850/16-ц

Головуючий у 1-й інстанції Папаценко П.І.

Суддя-доповідач: Попова С.А.

Категорія 48

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2018 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Попової С.А., суддів: Зайцевої С.А., Пономарьової О.М.

за участю секретаря Герасимової Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 вересня 2018 року, ухваленого у складі судді Папаценко П.І., повний текст рішення складено 17 вересня 2018 року,

по справі за позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_2

про поділ спільного майна подружжя, набутого у шлюбі,

за зустрічним позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_3

про поділ спільного майна подружжя, набутого у шлюбі,

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову - ОСОБА_4

до ОСОБА_3,

третя особа - ОСОБА_2,

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2016 році ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом про поділ спільного майна подружжя до ОСОБА_2, з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 1996 року, від якого мають трьох доньок - 1996, 2000 і 2003 року народження. Рішенням суду від 19.09.2013р. шлюб розірвано, діти залишилися проживати із нею. За час шлюбу подружжям спільно придбано майно: квартира АДРЕСА_1; холодильник двокамерний SAMSUNG; кондиціонер LG LSNH 1264 DAO; бойлер ATLANTIC 50L, модель YM50N3CM; телевізор PHILIPS HJ IBO 845236466 32 PFL 3403/12; м'який куток; кутову шафу дзеркальну; модульну стінку; мікроавтобус VOLKSWAGEN T4 CARAVELLE, державний реєстраційний номер НОМЕР_1; гаражі АДРЕСА_2; гаражі АДРЕСА_3. Все майно було зареєстроване на відповідача. Оскільки діти проживають з нею і у них немає іншого житла, а відповідач ухиляється від їх утримання, просила поділити набуте у шлюбі майно з відступом від принципу рівності часток, зі збільшенням її частки в спільному майні.

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. Просив поділити майно шляхом визнання за ним права власності на ? частину трьох банківських депозитних вкладів, відкритих на ім'я ОСОБА_3 за договорами № 18446511 від 11.11.2012р. на суму 45000грн., № 18437743 від 09.11.2012р. на суму 70000грн., № 20073456 від 05.02.2013р. на суму 20000грн. (загальна сума вкладів 135000грн.), та стягнути з ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі ? частини цих вкладів - 67500грн. Посилався на те, що після розірвання шлюбу ОСОБА_3 без його згоди зняла гроші з рахунку та розпорядилась ними на власний розсуд, не віддавши йому ? частину отриманих грошових коштів, що є їх спільною сумісною власністю.

У березні 2016 року третя особа ОСОБА_4 звернувся із самостійним позовом про витребування у ОСОБА_3 з її незаконного володіння майна: холодильника двокамерного SAMSUNG модель RL38SBPS, вартістю 3550грн., кондиціонера LG 12 LH серійний номер 707КА6500183, вартістю 2200грн., бойлера ATLANTIC 50L, модель YМ50N3CM, вартістю 1600грн., телевізора PHILIPS HJ IBO 845236466 32 PFL 3403/12, вартістю 4500грн., газової пічі ARISTON серійний номер S|N 7111124646 25485011010, вартістю 4200грн., на загальну суму 16050грн. Посилався на те, що вказане майно він придбав за особисті кошти і передав в користування родині сина - ОСОБА_2 в тимчасове користування з наступним поверненням, чого після розірвання шлюбу не сталося. Майно утримується на даний час ОСОБА_3, яка ним розпоряджається без законних підстав.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 вересня 2018 року позов ОСОБА_3 і зустрічний позов ОСОБА_2 задоволені частково, у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_4 - відмовлено.

Поділено спільне майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3, набуте у шлюбі, наступним чином:

- визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1;

- визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1;

- залишено квартиру АДРЕСА_1 в спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

- виділено у власність ОСОБА_3 майно в натурі: м'який куточок, кутову шафу дзеркальну, модульну стінку, холодильник двокамерний SAMSUNGDA99-01980A-REV (0,2), кондиціонер LG KSNH1264 DAO сер. №707KAGS00183, бойлер ATLANTIC 50L модель VМ50N3CM, телевізор PHILIPS YJ IBO 845236466 32PFL 3403/12;

- виділено у власність ОСОБА_3 майно в натурі: гараж АДРЕСА_2;

- виділено у власність ОСОБА_2 майно в натурі: гараж АДРЕСА_2.

В рахунок зрівняння часток у спільному майні ОСОБА_2 та ОСОБА_3, набутого ними у шлюбі стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 66 955,44грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір за зустрічним позовом у розмірі 325,01грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір за позовом у розмірі 4312,24грн. та оплачені судові витрати, пов'язані із залученням експерта у сумі 3555,72грн., а всього 7 867,96грн.

Сплачений третьою особою ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 551,20грн. віднесено на його рахунок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення в частині виділу у власність ОСОБА_3 гаражу АДРЕСА_2, стягнення 38814грн. в рахунок зрівняння часток у спільному майні подружжя вартості ? частини чотирьох гаражів - АДРЕСА_3 на загальну суму 77628грн. (1/2 частина складає 38814грн.) - скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_3 в даній частині. Також просив скасувати рішення в частині відмови у стягненні коштів з банківського вкладу (депозиту) № 18437743 від 09.11.2012р. в загальній сумі 70000грн. та ухвалити нове рішення, яким стягнути з позивача ? частину депозиту у розмірі 35000грн.

Рішення в частині поділу квартири, автомобіля, побутового майна, меблів, вкладів на суми 20000грн. і 45000грн., виділу у власність ОСОБА_2 гаражу АДРЕСА_2 - не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 і його представника - ОСОБА_5, які підтримали доводи скарги, заперечення позивача ОСОБА_3, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України у відсутність повідомленої про дату, час і місце судового засідання третьої особи - ОСОБА_4, від якого надійшла заява про вирішення справи у його відсутність, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3) з червня 1996 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають трьох донько: ОСОБА_7, 1996р.н., ОСОБА_8, 200р.н., ОСОБА_9, 2003р.н. Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19.09.2013р. шлюб між сторонами розірвано (т. 1 а.с. 7-9, 12).

09.11.2012р. між ОСОБА_3 та ПАТ ПУМБ укладено договір № 18437743 банківського вкладу (депозиту) на суму 70000грн. з тримісячним строком розміщення по 12.02.2013р. З виписки по операціям по депозитному договору за період 12.11.2012р.-12.02.2013р. вбачається, що вклад повернуто вкладнику ОСОБА_3 12.02.2013р. (т. 1 а.с. 37, 109).

Згідно інформації Автогаражного споживчого кооперативу Автолюбитель-1 за ОСОБА_2 значиться 2 гаража: № 314, на підставі ордера № 1438 від 10.03.2010р.; № 320 на підставі ордера № 1354 від 28.09.2007р. (т.1 а.с. 87).

Згідно відповіді Автогаражного споживчого кооперативу Автолюбитель-7 , власником гаражів АДРЕСА_3 до 11.02.2016р. був член кооперативу ОСОБА_2, з 11.02.2016р. за заявою ОСОБА_2 гаражі АДРЕСА_3 були переоформлені на ім'я його батька ОСОБА_4, який отримав ордери на розміщення гаражів (т. 1 а.с. 110).

Задовольняючи позов ОСОБА_3 (в оскаржуваній ОСОБА_2 частині щодо присудження грошової компенсації і виділу у власність позивача гаража АДРЕСА_2), суд першої інстанції виходив з не спростованих відомостей автогаражних кооперативів про придбання у спільну сумісну власність подружжям ОСОБА_2 гаражів АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, та їх відчуження ОСОБА_2 з переоформленням на свого батька - ОСОБА_4 ордерів на 4 гаражі АДРЕСА_3, через що позивач ОСОБА_3 втратила право володіти, користуватися, розпоряджатися ними. Керуючись ст. 70 СК України, за відсутності підстав для відходження від рівності часток кожного з подружжя, суд присудив в порядку грошової компенсації ОСОБА_3 за рахунок ОСОБА_2 компенсацію ? вартості цих 4 гаражів, визначену експертом і не оспорену сторонами за розміром ринкову (дійсну) їх вартість (19407грн.х4=77628), що складає 38814грн. За рівноцінною вартістю гаражів АДРЕСА_2 і набуття їх подружжям у спільну власність в період шлюбу, суд здійснив поділ цього майна, відплівши у власність кожного з подружжя по одному з них.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині поділу банківського вкладу за депозитним договором № 18437743 від 09.11.2012р. на суму 70000грн., суд врахував отримання коштів вкладу позивачем ОСОБА_3 12.02.2013р. під час шлюбу і їх витрачання на потреби сім'ї. При цьому суд відхилив, як безпідставні і недоведені посилання ОСОБА_2 на те, що на той час він з дружиною не проживав разом, не вів з нею спільного господарства.

З такими висновками суду в повному обсязі погодитись не можна з огляду на наступне.

За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності передбачено ст. 63 СК України.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. ст. 69, 70 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Згідно із ч. 2 ст. 68 СК України розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Отже, у разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 1 п. 22, абз. 1 п. 23 постанови Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 року № 11, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Як з'ясовано з інформації Автогаражного споживчого кооперативу Автолюбитель-1 ОСОБА_2 належать 2 гаражі: АДРЕСА_2 від 28.09.2007р. (т. 1 а.с. 87).

В ході розгляду справи у встановлений процесуальним законом спосіб шляхом проведення судової будівельно-технічної експертизи визначена ринкова (дійсна) вартість кожного з гаражів АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, що становить 19407грн. (т. 1 а.с. 183).

З дотриманням вимог ст.ст. 63, 69, 70 СК України суд призвів виділ у власність кожного з подружжя по одному гаражу в Автогаражному споживчому кооперативі Автолюбитель-1 , що були придбані подружжям у 2007 році і 2010 році в період шлюбу, рівноцінної вартості: ОСОБА_3 - гараж АДРЕСА_2, ОСОБА_2 - гараж № 320.

Заперечуючи проти поділу цього майна у спосіб, вжитий судом першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 не представив доказів наявності права власності на ці два гаражі інших осіб.

За інформацією Автогаражного споживчого кооперативу Автолюбитель-7 власником гаражів АДРЕСА_3 до 11.02.2016р. був член кооперативу ОСОБА_2 - ці гаражі були придбані у інших членів АСК-7 у 2007-2008 роках. З 11.02.2016р. за заявою ОСОБА_2 вказані гаражі були переоформлені на ім'я його батька ОСОБА_4, який отримав ордери на розміщення цих гаражів (т. 1 а.с. 6, 110).

Отже, вказані 4 гаражі, придбані за часом в період шлюбу сторін, в сенсі ст. 60 СК України є об'єктами спільної сумісної власності подружжя із врахуванням того, що матеріально-правова презумпція спільності цього майна не спростована відповідачем.

З пояснень позивача ОСОБА_3 з'ясовано, що переоформлення її чоловіком цих 4-х гаражів на батька в 2016 році відбулось без узгодження із нею, хоча ці гаражі придбавались подружжям за спільні кошти сім'ї з метою подальшого їх продажу, аби мати кошти на організацію весіль їхніх трьох доньок.

Ухвалюючи рішення, суд врахував відчуження цього майна одноособово ОСОБА_2 іншій особі без погодження із співвласником ОСОБА_3 всупереч ст. 65 СК України, що має тягти за собою наслідки у вигляді присудження останній грошової компенсації ринкової (дійсної) вартості цього майна.

Відомостями адміністрації автогаражного кооперативу спростовується довід апеляційної скарги відповідача про перебування цих гаражів у подружжя суто на праві користування. Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 про неможливість врахування вартості гаражів при поділі майна подружжя лише з тих мотивів, що вони не були зареєстровані у встановленому законом порядку як нерухоме майно.

А представлені до апеляційного суду реєстраційне посвідчення на гараж № 306 в АСК Автолюбитель-7 , видане 15.06.1005р. на іншу особу, і квитанція про оплату технічного паспорта, реєстраційного свідоцтва від 15.06.1995р. - не є актуальними станом на момент вирішення справи відомостями про реєстрацію цього гаражу як об'єкту нерухомого майна як власності іншої особи. Тому ці неактуальні за часом відомості не спростовують тверджень адміністрації автогаражного кооперативу про придбання гаражів у власність, пояснень позивача ОСОБА_3 про набуття цього гаражу у власність подружжям в період їх шлюбу і правильності рішення суду в даній частині.

Тож, суд першої інстанції вірно відхилив, як недоведені і безпідставні, доводи ОСОБА_2 з посиланням на друзів, у власності яких нібито перебувають вказані гаражі, за якими він тільки доглядав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд присудив грошову компенсацію, виходячи з обсягу і вартості спільного майна подружжя (автомобіль - 149252,88грн.), 2 банківських вклади (45000грн. і 20000грн.), побутового майна (загальна вартість 27970грн.), вартість 4 гаражів, що були відчужені ОСОБА_2 своєму батькові ОСОБА_4 у 2016р. поза межами шлюбних відносин і без узгодження із ОСОБА_6 (із розрахунку вартості 1 гаражу 19407грн. х 4=77628грн.) і способу поділу цього майна.

Так, суд компенсував ОСОБА_3 за рахунок ОСОБА_2 вартість ? частини автомобіля в розмірі 74626,44грн., вартість ? частини 4 гаражів - 38814грн. (77628:2), а всього 113440,44грн. А ОСОБА_2 за судовим рішенням компенсовано за рахунок ОСОБА_3 вартість ? частини вкладів - 32500грн. (65000:2), ? частину побутового майна - 13985грн., а всього 46485грн.

По різниці суд присудив до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 в порядку сплати грошової компенсації 66955,44грн. (113440,44-46485).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_3, відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст.ст. 212-214 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача в рахунок зрівняння часток у спільному майні подружжя грошової компенсації в розмірі 66955,44грн., включаючи вартість ? частини гаражів АДРЕСА_3, відведення у власність кожного з подружжя гаражів рівнозначною вартістю, а також поділ навпіл 2-х банківських вкладів на суму 20000грн. і 45000грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в наведеній частині.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із рішенням в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про поділ банківського вкладу в розмірі 70000грн.

Як встановлено, 09.11.2012р. в період шлюбних відносин сторін на ім'я ОСОБА_3 відкрито у ПАТ ПУМБ банківський вклад (депозит) за договором № 18437743 на суму 70000грн. зі строком розміщення на три місяці з 12.11.2012р. по 12.02.2013р.

Відмовляючи у призведенні розподілу між колишнім подружжям коштів даного вкладу, суд обмежився випискою по руху коштів на рахунку з кінцевою датою 12.02.2013р. (т. 1 а.с. 37, 109), на підставі чого дійшов висновку про зняття ОСОБА_3 в цей кінцевий день періоду коштів під час тривання шлюбних відносин і узгодженої позиції сторін щодо розпорядження спільними коштами цього вкладу.

Втім такі висновки суду зведені внаслідок неповного з'ясування обставин по справі і не відповідають фактичним обставинам справи.

Як зазначає відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, шлюбні відносини припинені у листопаді 2012р., про що свідчила і ОСОБА_3, кажучи, що десь у квітні 2013 року ініціювала спір про розірвання шлюбу.

Шлюб сторін розірвано за рішенням суду від 19.09.2013р., що набуло чинності 30.09.2013р. (т. 1 а.с. 7), коли в розумінні ч. 2 ст. 114 СК України шлюб припинено.

В суді першої і апеляційної інстанцій ОСОБА_3 визнала, що вклад на суму 45000грн. і 20000грн. вона знімала у серпні 2013 року і лютому 2014 року, коли сім'я розпалась остаточно, і тому витратила ці кошти за своїм розумінням, не поділивши їх із відповідачем.

Проте, видно з представленого до апеляційного суду викопіювання по руху коштів на рахунку ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 58), що депозитний договір № 18437743 банківського вкладу (депозиту) зі зняттям коштів вкладу 70000грн. закритий 12.02.2013р., вже поза межами шлюбних відносин, як поінформували обидві сторони, і на наступний день 13.02.2013р. кошти цього вкладу з нарахованими процентами перераховані на депозитний рахунок ОСОБА_3 із закриттям цього депозитного рахунку 13.05.2013р. Аналогічно сума цього ж вкладу (збільшена до 75000грн.) покладена знову позивачем 16.05.2013р. на депозитний вклад, що остаточно закритий 16.11.2013р., коли, як стверджувала сама позивач ОСОБА_3 сім'я розпалась остаточно і вже колишнє подружжя не вирішували спільно питання бюджету.

В перших судових засіданнях апеляційного суду ОСОБА_3 пояснювала, що витратила ці кошти спірного вкладу спільно із відповідачем на одяг, літній відпочинок та на участь доньки на виступах в модельному агентстві. Проте, позивач не надала жодного доказу в обґрунтування цих обставин. І наведені в цій частині відомості спростовуються відомостями по руху коштів, а також її ж поясненнями, що знімала кошти цього вкладу і знову розміщувала їх на депозитний рахунок.

А твердження суду в рішенні про витрачання цих коштів вкладу ОСОБА_3 на потреби сім'ї залишилось не доведеним будь-якими належними і допустимими доказами.

Оскільки, як в ході розгляду справи судом першої інстанції, так і в апеляційному суді позивачем ОСОБА_3 не надано відомостей про поділ цього вкладу 70000грн. між нею і колишнім чоловіком в позасудовому порядку, або відомостей про інші домовленості колишнього подружжя щодо режиму використання вкладу у розмірі 700000грн., то колегія суддів доходить до впевненого висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 в даній частині, бо, дійсно, один з подружжя розпорядився спільними коштами без їх поділу всупереч ст.ст. 65, 68 СК України.

Підсумовуючи наведене, рішення суду в частині розв'язання вимог про поділ банківського вкладу на суму 70000грн., ухвалене внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права в даній частині, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у відповідній частині згідно вищенаведеного мотивування із задоволенням позову і стягненням на користь ОСОБА_2 ? частини цього вкладу - в грошовому виразі в розмірі 35000грн. (70000:2).

У зв'язку з цим в порядку ст. 141 ЦПК України підлягають перерозподілу понесені ОСОБА_2, як позивачем за зустрічним позовом, витрати з оплати судового збору за подання позовної заяви і апеляційної скарги, пропорційно до задоволеної суми частини банківського вкладу: 350грн. (1% від присуджених 35000грн. - за подання позовної заяви в цій частині вимог) і 525грн. (150% апеляційної ставки від 350грн.), а всього 875грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 вересня 2018 року в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ банківського вкладу в розмірі 70000грн. скасувати і у відповідній частині позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 35000 (тридцять п'ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати з оплати судового збору в розмірі 875 (вісімсот сімдесят п'ять) гривень.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19 листопада 2018 року.

Головуючий С.А.Попова

Судді С.А.Зайцева

О.М.Пономарьова