Рішення

від 19.11.2018 по справі 623/527/18

ІЗЮМСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 623/527/18

Номер провадження 2/623/462/2018

РІШЕННЯ

іменем України

09 листопада 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Винниченка П.П.,

з участю: секретаря - Ардашевої Я.В.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Корнієнка Г.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства "Золота Нива-1" , третя особа: сектор з питань державної реєстрації Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом Приватного підприємства "Золота Нива-1", третя особа: сектор з питань державної реєстрації Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування даного позову зазначила, що відповідно до право власності на земельну ділянку нею було зареєстровано 14.09.2017 року у державного реєстратора Ізюмської РДА. При отриманні витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 31.07.2017 року, вона звернула увагу про наявність договору оренди земельної ділянки, укладеного між її батьком та ПП Золота Нива-1 на успадковану земельну ділянку, який було зареєстровано у реєстраційній службі Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області 04.04.2014 року, тобто через два роки після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. 02.10.2017 року позивач з метою перевірки отриманої інформації щодо наявності орендних правовідносин батька, звернулася до міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюмі з заявою про надання в разі наявності копії договору оренди на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1. 01.11.2017 року вона отримала відповідь, в якій було зазначено, що в державному фонді документації із землеустрою відсутній запитаний документ, та запропоновано звернутися до Державної реєстраційної служби України. На початку 2018 року, звернувшись до сектору з реєстрації речових прав на нерухоме майно Ізюмської РДА з відповідним запитом про надання інформації, вона отримала інформацію з Державного реєстру речових прав від 11.01.2018 року, в якій було зазначено, що 04.04.2014 року було зареєстровано договір оренди земельної ділянки, укладений з батьком ще 09.11.2011 року, строком на 7 років. 09.01.2018 року позивач з метою досудового врегулювання спору повідомила відповідача цінним листом про успадкування земельної ділянки та запросила надати копію діючого договору оренди земельної ділянки, укладеного з її батьком. Даний лист відповідач отримав 11.01.2018 року. Станом на час звернення до суду відповідач не надав відповіді на лист, в зв'язку з чим у позивача відсутній екземпляр договору оренди, а два інших екземпляра знаходяться: один у відповідача, а інший у реєстраційній справі, що знаходиться у державного реєстратора сектору з питань державної реєстрації Ізюмської РДА Харківської області. Оскільки спірний договір оренди пройшов державну реєстрацію 04.04.2014 року, він де-юре є укладеним, тобто з дня його державної реєстрації у відповідача виникло право на оренду землі, проте враховуючи що, орендодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, то на момент державної реєстрації права оренди земельної ділянки за спірним договором цивільна правоздатність орендодавця, тобто здатність мати цивільні права та обов'язки відповідно до статті 25 ЦК України була припинена, що унеможливило виникнення у орендодавця прав та обов'язків за даним договором. Це в свою чергу унеможливлює перехід прав та обов'язків за цим договором від спадкодавця до спадкоємця, в зв'язку з тим що їх не набув за життя спадкодавець. Також в зв'язку зі смертю орендодавця до моменту державної реєстрації договору оренди унеможливлюється виконання зобов'язання щодо передачі земельної ділянки орендарю відповідно до п. 20 типового договору у визначений за домовленістю сторін строк після державної реєстрації права оренди за актом її приймання - передачі, і у зв'язку з тим, що передача вказаної земельної ділянки згідно вимог законодавства про передачу об'єкта оренди орендарю після державної реєстрації договору, фактично не могла відбутися у зв'язку зі смертю орендодавця до моменту набрання чинності договору оренди, позивач вважає, що орендар не набув право оренди за спірним договором. Тому просив визнати недійсним договір оренди від 09.11.2011 року на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 6,8438 га, розташовану на території Куньєвської сільської ради Ізюмського р-ну Харківської області, укладеного між ОСОБА_4 та ПП Золота Нива-1 , який було зареєстровано у реєстраційній службі Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області 04.04.2014 року.

В судове засідання позивач не з'явився, його інтереси представляв представник.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги позивача та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка, наявна в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України, відзиву на позов не подав.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ст. 16 Закону України Про оренду землі , укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11.07.2017 року, справа № 623/1378/17 позивачка отримала у власність в порядку спадкування за законом земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 6,8438 га, розташована на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, яка за життя належала її батькові ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. (а.с.6-8,11,12).

Між ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності, посвідченої 15.10.2009 р. приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистовим С.Ю., зареєстрованої в реєстрі за №6774, та Приватним підприємством Золота нива 1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 було укладено Договір оренди землі від 09.11.2011 р., за умовами п.п.1.1., 2.1., 3.1., 4.1. якого ОСОБА_4 передав, а ПП Золота нива 1 прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер НОМЕР_1, площею 6,8438 га, яка розташована на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, ділянка НОМЕР_3, строком на 7 років, з орендною платою у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки. (а.с.61-64).

09.11.2011 р. ОСОБА_4 та ПП Золота нива 1 було підписано акт визначення меж земельної ділянки в натурі та акт приймання-передачі земельної ділянки до договору. (а.с.65,66).

Відповідно до частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про оренду землі , (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч. 1 ст.210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України й ст. 18 Закону України Про оренду землі є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до пункту 15.1 договору оренди земельної ділянки від 09.11.2011 року, він набирає чинності з моменту його державної реєстрації.

04.04.2014 р. державним реєстратором Реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області за ПП Золота нива 1 було зареєстровано право оренди даної земельної ділянки строком дії 7 років, підставою виникнення якого є договір оренди землі від 09.11.2011 р., про що вчинено запис за № 5276678 (а.с.67).

Ч.1 ст.775 ЦК України передбачено, що наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Ч.1 ст.317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У п.8 постанови пленуму ВСУ №9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", зазначено, що: "Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною вимог, які встановлені ст. 203 ЦК, а саме на момент вчинення правочину. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначити момент вчинення правочину(ст.205-210, 640 ЦК тощо).

Також у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2017 року у справі № 6-422цс17 міститься висновок, в якому вказано, що строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Даний висновок також було викладено в постанові Верховного суду від 20.02.2018 року у справі № 379/386/16-ц.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Таким чином, строк дії даного договору - до 04.04.2021 р.

Відповідно до положення ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до п.13.5 зазначеного договору оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

З огляду на зазначене, позивач ОСОБА_3, успадкувавши земельну ділянку після ОСОБА_4, набула також права та обов'язки за договором оренди земельної ділянки від 09.11.2011 року.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.77 Цивільного процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

ПП Золота нива 1 як стороною Договору 04.04.2014 р. було подано державному реєстратору Реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області заяву та всі документи, необхідні для проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

У позовній заяві позивач посилається на те, що Договір було зареєстровано через два роки після смерті її батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

Представник відповідача зазначає, що станом на момент державної реєстрації права оренди вищевказаної земельної ділянки - 04.04.2014 р. у ПП Золота нива 1 , Реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було відомостей про смерть ОСОБА_4. Станом на 04.04.2014 р. ні позивач, ні будь-яка інша особа не повідомляли ПП Золота нива 1 або Реєстраційну службу Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області про те, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р., та жодних документів, які б підтверджували цей факт, не надавали.

Ч.4 ст.182 ЦК України передбачено, що порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з ч.1 ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Ч.7 ст.16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, що діяла станом на 04.04.2014 р.) передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.2 ст.15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п.8 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 р., для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Згідно з п.13 цього Порядку заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Відповідно до п.28 цього Порядку державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Ч.1 ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що у державній реєстрації та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають ми встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, отримано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5 1 ) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо переднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5 2 ) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5 3 ) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло і підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5 4 ) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5 5 ) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5 6 ) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, що діяла станом на 04.04.2014 р.), відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

При здійсненні державної реєстрації прав державні реєстратори не наділені повноваженнями вчиняти будь-які дії, прямо не передбачені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 р., у тому числі вимагати не передбачені цими нормативно-правовими актами документи, вимагати явку обох сторін правочину, перевіряти, чи живі сторони правочину тощо.

Таким чином, встановивши відсутність підстав для відмови у державній реєстрації прав, передбачених ч.1 ст.24 зазначеного Закону, державним реєстратором було правомірно проведено державну реєстрацію права оренди вищевказаної земельної ділянки.

Оскільки відповідно до ч.4 ст.15 Закону України Про оренду землі (у редакції, що діяла станом на 09.11.2011 р.), а також п.15.3 Договору акт приймання-передачі земельної ділянки є невід'ємною частиною договору оренди землі, то підписання цього акту за взаємною згодою сторін одночасно з Договором не є порушенням вимог законодавства.

Вільне волевиявлення ОСОБА_4 на укладення Договору та на здійснення його державної реєстрації (державної реєстрації права оренди) підтверджується: 1) фактом надання ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_5 відповідачу 09.11.2011 р.: копії державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, копії паспорта ОСОБА_4 серія НОМЕР_4, копії картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_4, копій довіреності від 15.10.2009 р., виданої ОСОБА_4 ОСОБА_5 (з правом підписувати договори оренди), посвідченої приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистовим С.Ю., зареєстрованої в реєстрі за №6774, та витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей №12461398 від 15.10.2009 р.; копії паспорта ОСОБА_5 серія НОМЕР_5, копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_5; 2) фактом підписання представником ОСОБА_4 ОСОБА_5 заяви від 09.11.2011 р., в якій він просив директора ПП Золота нива 1 укласти договір оренди землі на вищевказану земельну ділянку; 3) фактом підписання представником ОСОБА_4 ОСОБА_5 заяви від 09.11.2011 р., в якій він просив Міськрайонне управління Держкомзему у м. Ізюм і Ізюмському районі Харківської області здійснити державну реєстрацію права оренди земельної ділянки відповідно до Договору; 4) відсутністю факту звернень ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 до відповідача та органу державної реєстрації прав на нерухоме майно про непроведення державної реєстрації Договору (права оренди); 5) відсутністю факту скасування ОСОБА_4 довіреності від 15.10.2009 р., виданої ним ОСОБА_5, посвідченої приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистовим С.Ю., зареєстрованої в реєстрі за №6774.

Таким чином, на момент державної реєстрації права оренди даної земельної ділянки 04.04.2014 р. цей Договір свідчив про волю ОСОБА_4 на його укладення і був спрямований на реальне його виконання. При цьому, навіть якщо б була відсутня згода ОСОБА_4 на проведення державної реєстрації Договору (права оренди) або якщо вважати, що його згоди на таку реєстрацію не було у зв'язку з його смертю, то в будь-якому випадку відсутність згоди однієї сторони з реєстрацією раніше підписаного нею договору не може вважатися підставою для відмови в проведенні державної реєстрації або визнання такого договору недійсним.

Правильність даної позиції підтверджується листом Верховного Суду України від 01.02.2014 р. Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 р. , в п.9 розділу Спори, що виникають із земельних правовідносин якого Верховний Суд України зазначив, що вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст.203 Цивільного кодексу України, є важливим чинником, без якого укладення договору оренди земельної ділянки неможливе. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору. Прохання учасника правочину не здійснювати реєстрацію договору оренди земельної ділянки, волевиявлення на укладення якого він виявляв у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа не є підставою для визнання договору недійсним у порядку, визначеному ч.3 ст.203 та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 грудня 2013 р. у справі № 6-127цс13).

В листі від 01.04.2014 р. Аналіз практики застосування судами ст.16 Цивільного кодексу України , Верховний Суд України в розділі Визнання правочину недійсним також зазначив, що вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст.203 Цивільного кодексу України, є важливим чинником, без якого укладення договору оренди земельної ділянки є неможливим. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто зовнішнім елементом щодо договору. Прохання учасника правочину не здійснювати реєстрацію договору оренди земельної ділянки, волевиявлення на укладення якого він виявляв у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, не є підставою для визнання договору недійсним у порядку, визначеному ч.3 ст.203 та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.12.2013 р. у справі №6-127цс13). У справі за позовом про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації договору Верховний Суд України сформував такий правовий висновок. Згідно із ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети. Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1 - 3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Згідно із ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. На підставі ст.20 Закону України від 06.10.1998 р. №161-ХІV Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Згідно зі ст.2 Закону України від 01.07.2004 р. №1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ для обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку. При вирішенні судом спору про визнання договору недійсним із підстав відсутності у сторони волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, а не на момент його державної реєстрації. Моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов. Одностороння незгода сторони з реєстрацією раніше відписаного нею договору не може вважатися обставиною для визнання його недійсним із відстав, які передбачені ч.3 ст.203 та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25.12.2013 р. у справі №6-118цс13).

З викладеного слідує, що смерть ОСОБА_4 до моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі підписаного його представником Договору не може слугувати підставою для відмови в проведенні державної реєстрації або визнання такого Договору недійсним, оскільки волевиявлення на укладення Договору він виразив в момент його підписання.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.203 Цивільного кодексу України, а також усі вимоги Закону України Про оренду землі при укладенні Договору було додержано, тому підстав, передбачених ст.215 Цивільного кодексу 5 країни та ч.2 ст.15 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для застосування обраного позивачем способу захисту прав (визнання Договору недійсним), немає.

Крім того, чинна на цей час редакція ч.2 ст.15 Закону України Про оренду землі , на яку посилається позивач, не передбачає можливості визнання договору оренди землі недійсним.

Таким чином, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити.

Керуючись ст. 12, 13, 77, 81, 89, 223, 247, 263-265, 274 ЦПК України, ст. 3, 13, 182, 207, 210, 317, 319, 321, 526, 610, 775, 1216 ЦК України, ст. 125, 126 ЗК України, ст. 13, 15, 16, 18, 20 Законом України "Про оренду землі", суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного підприємства "Золота Нива-1", третя особа: сектор з питань державної реєстрації Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним договору оренди від 09.11.2011 на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 6, 8438 га, розташовану на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, укладеного між ОСОБА_4 та Приватним підприємством "Золота Нива-1", який було зареєстровано у реєстраційній службі Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області 04.04.2014 року - відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 19 листопада 2018 року.

Головуючий суддя П. П. Винниченко