Постанова

від 13.02.2019 по справі 623/527/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 623/527/18

Провадження № 22-ц/818/1117/19

13 лютого 2019 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Піддубного Р.М., Овсяннікової А.І.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1,

відповідач - Приватне підприємство Золота Нива-1 ,

третя особа - сектор з питань державної реєстрації Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області,

розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 листопада 2018 року (суддя - Винниченко П.П.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Золота Нива-1 , третя особа: сектор з питань державної реєстрації Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,-

встановив:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства "Золота Нива-1", третя особа: сектор з питань державної реєстрації Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування вимог зазначала, що 14.09.2017 року нею було зареєстровано у державного реєстратора Ізюмської РДА право власності на земельну ділянку. При отриманні витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 31.07.2017 року, вона звернула увагу про наявність договору оренди земельної ділянки, укладеного між її батьком та ПП Золота Нива-1 на успадковану земельну ділянку, який було зареєстровано у реєстраційній службі Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області 04.04.2014 року, тобто через два роки після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. 02.10.2017 року позивач з метою перевірки отриманої інформації щодо наявності орендних правовідносин батька, звернулася до міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюмі з заявою про надання в разі наявності копії договору оренди на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1. 01.11.2017 року вона отримала відповідь, в якій було зазначено, що в державному фонді документації із землеустрою відсутній запитаний документ, та запропоновано звернутися до Державної реєстраційної служби України. На початку 2018 року, звернувшись до сектору з реєстрації речових прав на нерухоме майно Ізюмської РДА з відповідним запитом про надання інформації, вона отримала інформацію з Державного реєстру речових прав від 11.01.2018 року, в якій зазначено, що 04.04.2014 року було зареєстровано договір оренди земельної ділянки, укладений з батьком ще 09.11.2011 року, строком на 7 років. 09.01.2018 року позивач з метою досудового врегулювання спору повідомила відповідача цінним листом про успадкування земельної ділянки та запросила надати копію діючого договору оренди земельної ділянки, укладеного з її батьком. Даний лист відповідач отримав 11.01.2018 року. Станом на час звернення до суду відповідач не надав відповіді на лист, в зв'язку з чим у позивача відсутній екземпляр договору оренди, а два інших екземпляра знаходяться: один у відповідача, а інший у реєстраційній справі, що знаходиться у державного реєстратора сектору з питань державної реєстрації Ізюмської РДА Харківської області. Оскільки спірний договір оренди пройшов державну реєстрацію 04.04.2014 року, він де-юре є укладеним, тобто з дня його державної реєстрації у відповідача виникло право на оренду землі, проте враховуючи що, орендодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1, то на момент державної реєстрації права оренди земельної ділянки за спірним договором цивільна правоздатність орендодавця, тобто здатність мати цивільні права та обов'язки відповідно до статті 25 ЦК України була припинена, що унеможливило виникнення у орендодавця прав та обов'язків за даним договором. Це в свою чергу унеможливлює перехід прав та обов'язків за цим договором від спадкодавця до спадкоємця, в зв'язку з тим що їх не набув за життя спадкодавець. Також в зв'язку зі смертю орендодавця до моменту державної реєстрації договору оренди унеможливлюється виконання зобов'язання щодо передачі земельної ділянки орендарю відповідно до п. 20 типового договору у визначений за домовленістю сторін строк після державної реєстрації права оренди за актом її приймання - передачі, і у зв'язку з тим, що передача вказаної земельної ділянки згідно вимог законодавства про передачу об'єкта оренди орендарю після державної реєстрації договору, фактично не могла відбутися у зв'язку зі смертю орендодавця до моменту набрання чинності договору оренди, позивач вважає, що орендар не набув право оренди за спірним договором. Тому просила визнати недійсним договір оренди від 09.11.2011 року на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 6,8438 га, розташовану на території Куньєвської сільської ради Ізюмського р-ну Харківської області, укладеного між ОСОБА_2 та ПП Золота Нива-1 , який було зареєстровано у реєстраційній службі Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області 04.04.2014 року.

В судове засідання позивач не з'явився.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09.11.2018 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що передача земельної ділянки згідно з умовами спірного договору не відбулась і не могла відбутись у зв'язку зі смертю орендодавця.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що станом на момент державної реєстрації 04.04.2014 року у ПП Золота Нива 1 , Реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було відомостей про смерть ОСОБА_2.

Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).

Матеріалами справи встановлено, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 ОСОБА_2 належала земельна ділянка сільськогосподарського призначення кадастровий номер НОМЕР_1, площею 6,8438 га, яка розташована на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, ділянка НОМЕР_3.

09.11.2011 року між ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності, посвідченої 15.10.2009 р. приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистовим С.Ю., зареєстрованої в реєстрі за №6774 та ПП Золота нива 1 укладено Договір оренди землі від 09.11.2011 р., за умовами п.п.1.1., 2.1., 3.1., 4.1. якого ОСОБА_2 передав, а ПП Золота нива 1 прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер НОМЕР_1, площею 6,8438 га, яка розташована на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, ділянка НОМЕР_3, строком на 7 років, з орендною платою у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки. (а.с.61-64).

09.11.2011 року ОСОБА_2 та ПП Золота нива 1 підписано акт визначення меж земельної ділянки в натурі та акт приймання-передачі земельної ділянки до договору. (а.с.65,66).

04.04.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області за ПП Золота нива 1 зареєстровано право оренди даної земельної ділянки строком дії 7 років, підставою виникнення якого є договір оренди землі від 09.11.2011 р., про що вчинено запис за № 5276678 (а.с.67).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

На підставі рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11.07.2017 року, ОСОБА_1 отримала у власність в порядку спадкування за законом земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 6,8438 га, розташована на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, яка за життя належала її батькові ОСОБА_2, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.6-8,11,12).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди (частина четверта статті 124 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Відповідно до положень частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір (зокрема його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Для визнання правочину недійсним необхідно встановити його невідповідність вимогам законодавства саме в момент укладення, що слідує зі змісту частини першої статті 215 ЦК України.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

Таким чином, договір є укладеним після досягнення сторонами усіх його істотних умов, а це відбулося 09.11.2011 року за життя орендодавця і за його підписом, а реєстрація договору була здійснена після його смерті, проте це не впливає на недійсність договору.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Оскільки підстав для відмови у державній реєстрації прав, передбачених ч.1 ст.24 зазначеного Закону, виявлено не було, державним реєстратором було правомірно проведено державну реєстрацію права оренди вищевказаної земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 5 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, №23, ЄСПЛ, від 18 липня 2007 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені ЦПК України як підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

За приписами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1. ч.1 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.С.Сащенко

Судді А.І. Овсяннікова

Р.М. Піддубний