Постанова від 31.10.2018 по справі 307/2100/16-ц

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 307/2100/16-ц

провадження № 61-22516св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., УсикаГ. І.,

учасники справи:

позивач - Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області (правонаступник - Тячівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області),

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 30 січня 2017 рокуу складі колегії суддів: Куштана Б. П., Кондора Р. Ю., Мацунича М.В.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області (далі - УПФУ в Тячівському районі Закарпатської області) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманої пенсії.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 13 липня 2012 року ОСОБА_3 призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_4 Внаслідок проведення перевірок щодо встановлення стажу роботи ОСОБА_4 (акт № 34 від 05 лютого 2016 року) встановлено, що довідка про членство в колгоспі № 47 від 17 липня 2002 року, довідка про заробіток для обчислення пенсії № 7 від 06 липня 2012 року і трудова книжка НОМЕР_1, які видані Сільськогосподарським виробничим кооперативом Агропромислова фірма Калини (далі - СГВК АПФ Калини ) на ім'я ОСОБА_4 за періоди роботи з червня 1992 року по листопад 1994 року, не відповідають дійсності, тобто є недостовірними та містять завідомо неправдиві відомості.

Протоколом № 13 від 17 лютого 2016 року ОСОБА_3 припинено виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а відповідно до рішення УПФУ в Тячівському районі Закарпатської області № 141 від 13 квітня 2016 року сума переплати за період часу з 27 травня 2012 року по 31 січня 2016 року складає 49 481,00 грн, яка підлягає відшкодуванню за правилами цивільного судочинства.

Рішенням Тячівського районного суду від 03 жовтня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь УПФУ в Тячівському районі Закарпатської області 49 481,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з боку ОСОБА_3 при поданні недостовірних документів про стаж годувальника допущено недобросовісну поведінку, тому отримана нею сума пенсії підлягає поверненню.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 30 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Тячівського районного суду від 03 жовтня 2016 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що правильність виконаних розрахунків, за якими проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, тому зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню лише в разі наявності цих фактів, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України у постановах від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та від 22 січня 2014 року у справі № 6-151цс13.

Зловживань з боку ОСОБА_3 при поданні документів для призначення пенсії не вбачається. Доказів на підтвердження факта зловживань ОСОБА_3 позивачем не надано , відповідних доводів позов не містить . Доводи позивача зводяться до виявленого у 2016 році недостовірності даних у документах, які видані СГВК АПФ Калини факту. Висновок суду першої інстанції про недобросовісність ОСОБА_3ґрунтується на припущеннях, оскільки доказів на підтвердження вказаного факту немає.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд також виходив з того, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів, що свідчать про недобросовісність та зловживання з боку відповідача, внаслідок чого він отримував пенсію у більшому ніж належить розмірі.

У лютому 2017 року УПФУ в Тячівському районі Закарпатської області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 30 січня 2017 року, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

16 березня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою УПФУ в Тячівському районі Закарпатської області.

У квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло клопотання Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про заміну позивача УПФУ в Тячівському районі Закарпатської області на правонаступника - Тячівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області.

У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява УПФУ в Тячівському районі Закарпатської області про залишення касаційної скарги без розгляду.

У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_3 на касаційну скаргу УПФУ в Тячівському районі Закарпатської області.

21 червня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану справу призначено до судового розгляду.

15 травня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2018 року клопотання Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області задоволено, залучено останнє до участі у справі як правонаступника УПФУ в Тячівському районі Закарпатської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2018 року у задоволенні заяви особи, яка подала касаційну скаргу, про залишення без розгляду касаційної скарги відмовлено.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми чинного законодавства. Зокрема, не врахували норми статей 36, 50 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV). Вказує, що довідки про членство в колгоспі № 47 від 17 липня 2003 року, про заробіток для обчислення пенсії №7 від 06 липня 2012 року та трудова книжка НОМЕР_1, які видані СГВК АПФ Калини на ім'я ОСОБА_4 за період роботи з червня 1992 року по листопад 1994 року не відповідають дійсності, є недостовірними та містять завідомо неправдиві відомості.

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13 липня 2012 року УПФУ в Тячівському районі Закарпатської області на підставі заяви ОСОБА_3 від 04 липня 2012 року призначило їй пенсію у зв'язку з втратою годувальника в сумі 1 288,80 грн. ОСОБА_3 надані довідки СГВК АПФ Калини № 47 від 17 липня 2002 року, № 7 від 06 липня 2012 року і трудова книжка померлого годувальника ОСОБА_4 (а.с. 4-7).

Актом УПФУ в Тячівському районі Закарпатської області № 34 від 05 лютого 2016 року Про результати зустрічної перевірки щодо встановлення стажу роботи ОСОБА_4 за період роботи з червня 1992 року по листопад 1994 року встановлена розбіжність між довідкою № 47 від 17 липня 2002 року і первинними документами: у книгах обліку праці та книгах по оплаті праці ОСОБА_4 за 1994 рік відсутній (а.с. 8). У зв'язку з цим УПФУ в Тячівському районі Закарпатської області припинило виплату ОСОБА_3 пенсії у зв'язку з втратою годувальника (протокол № 13 від 17 лютого 2016 року), а рішенням № 141 від 13 квітня 2016 року визначило суму переплати, яка склала 49 481,00 грн (а.с. 10-12).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон № 1788-XII) та Законом № 1058-IV.

Утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій здійснюється відповідно до частини першої статті 50 Закону № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме: суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Статтею 103 Закону №1788-ХІІ (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути стягнуті відповідачем за умови зловживань з боку пенсіонера або подання ним недостовірних даних. Законодавцем передбачені лише два виключення із цього правила: якщо виплата відповідних грошових сум сталася внаслідок рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; у разі недобросовісності зі сторони набувача.

Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людинипідкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії від 05 січня 2000 року, Онер'їлдіз проти Туреччини від 18 червня 2002 року, Megadat.com S.r.l. проти Молдови від 08 квітня 2008 року, Москаль проти Польщі від 15 вересня 2009 року).

Враховуючи те, що судами встановлено, що перевірку проведено у 2016 році (тобто через чотири роки після призначення відповідачу пенсії), доказів, які підтверджують недобросовісну поведінку з боку ОСОБА_3 УПФУ в Тячівському районі Закарпатської області не надало, як і доказів, що переплата пенсії виникла саме через рахункову помилку, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив в позові.

Відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не встановлює обставини справи та не дає оцінку доказам у справі.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду апеляційної інстанції не впливають, оскільки не спростовують викладені у рішенні мотиви, за яких суд дійшов висновку про відмову в позові.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, тому Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області (правонаступник - Тячівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області) залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 30 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

О.В. Ступак

Г. І. Усик