Рішення

від 07.11.2018 по справі 910/2253/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2018Справа № 910/2253/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Бондаренко М.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Малинівької сільської ради (22361, Вінницька обл., Літинський район, с. Малинівка, вул. Шкільна,1; ідентифікаційний код - 04326425)

до Вінницького національного аграрного університету (21108, м. Вінниця, вул. Сонячна, 3; ідентифікаційний код - 00497236)

Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 10; ідентифікаційний код 38621185)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Публічне акціонерне товариство "Дашківці" (22363, Вінницька обл., Літинський район, село Дашківці, вул. Грушевського, буд. 1; ідентифікаційний код 05527700)

про визнання нечинним державного акта та припинення постійного користування земельною ділянкою

Представники сторін:

від позивача: Бардин М.Б. - представник

від відповідача-1: Томляк Т.С. - представник

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Малинівська сільська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Вінницького національного аграрного університету та Міністерства освіти і науки України в якому просить:

- визнати недійсним державний акт про право постійного користування земельною ділянкою № ЯЯ 017726 від 05.08.2011 р. виданий Вінницькому національному аграрному університету (площа 428,1219 га);

- припинити з мотивів суспільної необхідності право постійного користування ВНАУ частиною земельної ділянки площею 180 га із земельної ділянки площею 428,1219 га. на території Малинівської сільської ради і перебуває в постійному користуванні Вінницького національного аграрного університету.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що жителі села Петрик, Літинського району, Вінницької області в умовах економічної кризи потребують забезпечення своїх потреб шляхом отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, з огляду на що виникла необхідність вилучення із постійного користування Вінницького національного аграрного університету частини земельної ділянки площею 180 га. Крім того, як на підставу для вилучення у Вінницького національного аграрного університету частини земельної ділянки позивач вказує на її нецільове використання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/2253/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.03.2018.

20.03.2018 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від відповідача-1, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

27.03.2018 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/2253/18 на 30 (тридцять) днів та відкладено підготовче засідання на 08.05.2018.

10.04.2018 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив від відповідача-1.

08.05.2018 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення позивача на клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 судом оголошено перерву до 24.05.2018, задоволено заявлене у даному засіданні позивачем клопотання про витребування доказів та у порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Вінницького національного аграрного університету інформації стосовно кінцевого користувача спірної земельної ділянки.

Відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у зв'язку із закінченням терміну повноважень судді Демидова В.О., на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду № 05-23/739 від 24.05.2018 справу № 910/2253/18 направлено на повторний автоматичний розподіл.

За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/2253/18, визначено суддю Баранова Д.О. для подальшого її розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2018 справу прийнято до свого провадження суддею Барановим Д.О., підготовче засідання призначено на 20.06.2018.

11.06.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача, до якої додано клопотання про витребування доказів, заява про залучення третьої особи та заява про залучення співвідповідача.

15.06.2018 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про витребування доказів.

20.06.2018 до Господарського суду міста Києва надійшли від відповідача-1 письмові заперечення щодо заяви про залучення співвідповідача, письмові заперечення на клопотання про залучення доказів до матеріалів справи від 14.05.2018 та 13.06.2018, письмові заперечення проти заяви про залучення третьої особи, письмові заперечення на клопотання про витребування доказів.

У підготовчому засіданні 20.06.2018 судом оголошено перерву до 01.08.2018 у порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.

01.08.2018 до Господарського суду міста Києва надійшли клопотання позивача про залучення до участі у справу співвідповідачів - Публічне акціонерне товариство "Дашківці" та Літинську державну адміністрацію.

01.08.2018 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення від відповідача-1 на виконання вимог суду від 20.06.2018.

У підготовчому засіданні 01.08.2018 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача щодо залучення до участі у справі співвідповідача - Публічне акціонерне товариство "Дашківці".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Публічне акціонерне товариство "Дашківці", продовжено строк розгляду справи на 30 днів за спільним клопотанням сторін, підготовче засідання відкладено на 05.09.2018.

27.08.2018 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення від третьої особи, в яких третя особа просить суд відмовити у задоволенні позову.

У підготовчому засіданні 05.09.2018 розглянувши клопотання позивача про виклик свідків від 16.06.2018 та від 05.09.2018, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні таких клопотань, у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю представником позивача, підстав, яким чином покази, отримані від свідків у разі їх допиту судом, вплинуть на обставини справи. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 05.09.2018.

Також, у даному підготовчому засіданні представник позивача надав суду заяву про залучення до участі справі третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, просив суд про її задоволення.

Розглянувши заяву позивача про залучення до участі у справі третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні даної заяви у зв'язку з її необґрунтованістю. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 05.09.2018.

Разом з тим, суд повідомив про відмову у задоволенні клопотань позивача про залучення до участі співвідповідача Літинську районну державну адміністрацію, яке розглядалося судом у підготовчому засіданні 01.08.2018, у зв'язку з необґрунтованістю таких клопотань позивачем. Дана інформація також була занесена до протоколу судового засідання від 05.09.2018.

Так, за наслідками проведення підготовчого засідання, ухвалю Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті га 03.10.2018.

У судових засіданнях оголошувались перерви з 03.10.2018 до 24.10.2018 та з 24.10.2018 до 07.11.2018.

У судовому засіданні 07.11.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.

Представник відповідача-1 заперечив щодо позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Представники відповідача-2 та третьої особи у судове засідання не з'явились про місце, дату та час судового розгляду повідомлялись ухвалою суду.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 07.11.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

За зверненням Вінницького національного аграрного університету у 2010 році до Вінницької обласної державної адміністрації та Вінницької обласної ради про надання в користування університету земельної ділянки для забезпечення науково-дослідницької діяльності на території ділянок регіонів, в тому числі і на території Малинівської сільської ради, Вінницькою обласною державною адміністрацією та Вінницькою обласною радою 10.03.2010 за № 01-1-39-1241 було надано доручення ряду служб про забезпечення земельними ділянками Вінницького національного аграрного університету на території Маливівської сільської ради.

Крім того, було окреме звернення Вінницького національного аграрного університету до Літинської районної державної адміністрації про надання у постійне користування земельної ділянки орієнтовною площею 550 га та території Малинівської сільської ради.

Оскільки, на той час земельні ділянки були вільні (землі запасу) Літинською районною державною адміністрацією було прийняте розпорядження № 130 від 22.03.2013 "Про дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування на території Малинівської сільської ради" з метою здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності.

Розпорядженням Літинської районної державної адміністрації за № 131 від 18.03.2011 земельну ділянку площею 428,1219 га було надано у постійне користування Вінницького національного аграрного університету.

Право постійного користування посвідчено державним актом серія ЯЯ № 017726 від 05.08.2011.

Так, у 2016 році земельна ділянка площею 428,1219 га передано на баланс Міністерства освіти і науки України.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним державного акту про право постійного користування земельною ділянкою від 05.08.2011 № ЯЯ 017726 виданого Вінницькому національному аграрному університету (площа 428,1219 га) та припинення з мотивів суспільної необхідності права постійного користування Вінницьким національним аграрним університетом частиною земельної ділянки площею 180 га із земельної ділянки площею 428,1219 га на території Малинівської сільської ради, позивач в обґрунтування позовних вимог вказує, що дана земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, в той час, як жителі села Петрик Малинівської сільської ради в умовах економічної кризи потребують забезпечення своїх потреб шляхом отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. У зв'язку з чим, на переконання позивача й виникла суспільна необхідність вилучення із постійного користування Вінницького національного аграрного університету частини земельної ділянки площею 180 га з подальшим вирішенням питання щодо виділення мешканцям села Петрик земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в передбаченому законом порядку, а отже й виникла необхідність звернення до суду з відповідним позовом.

Крім того, як на підставу для задоволення позовних вимог позивач вказує, що Вінницьким національним аграрним університетом не здійснюється сплата земельного податку в бюджет села, а отже, існуюча ситуація порушує основоположні права та інтереси членів громади сала Петрик та завдає відчутних збитків Малинівській сільській раді через недоотримання коштів в дохідну частину сільського бюджету.

Із поданого відповідачем-1 відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що позивачем не доведено обставин нецільового використання земельної ділянки її користувачем, а також, з причин недоведення саме суспільної необхідності вилучення частини спірної земельної ділянки з постійного користування Вінницького національного аграрного університету.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи листа Літинської районної державної адміністрації Вінницької області від 22.09.2015 за вих. № 14 Б 271 1 у 2010 році за зверненням Вінницького національного аграрного університету до Вінницької обласної державної адміністрації та Вінницької обласної ради про надання в користування університету земельної ділянки для забезпечення науково-дослідницької діяльності на території ділянок регіонів, в тому числі і на території Малинівської сільської ради, Вінницькою обласною державною адміністрацією та Вінницькою обласною радою 10.03.2010 за № 01-1-39-1241 було надано доручення ряду служб про забезпечення земельними ділянками Вінницького національного аграрного університету на території Маливівської сільської ради.

Крім того, було окреме звернення Вінницького національного аграрного університету до Літинської районної державної адміністрації про надання у постійне користування земельної ділянки орієнтовною площею 550 га та території Малинівської сільської ради.

Як вказано у даному листі, на той час земельні ділянки були вільні (землі запасу), тому, Літинською районною державною адміністрацією було прийняте розпорядження № 130 від 22.03.2013 "Про дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування на території Малинівської сільської ради" з метою здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності.

Проект було виготовлено на площу 428,1219 га, ділянку було надано у постійне користування Вінницького національного аграрного університету за розпорядженням Літинської районної державної адміністрації № 131 від 18.03.2011.

Право постійного користування на земельну ділянку посвідчено державним актом серія ЯЯ № 017726 від 05.08.2011, зареєстрований у книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорі оренди землі за № 052248463000002 є землекористувачем земельної ділянки площею 428,1219 га.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №132198784 від 26.07.2018 право постійного користування земельною ділянкою за кадастровим номером 0522484600:10:000:0088 площею 428,1219 га. зареєстровано за Вінницьким національним аграрним університетом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Частиною 1 статті 13 Конституції України закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, передбачених частиною 8 статті 122 Кодексу, у власність або користування для всіх потреб.

Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 5 статті 116 Земельного кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян чи юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішеннями органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У відповідності до частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

В той час, суд звертає увагу, що позивач не ототожнює визнання недійсним акту про право постійного користування земельною ділянкою від 05.08.2011 серія ЯЯ № 017726 виданого Вінницькому національному аграрному університету, зокрема, з підстав з якими норми вищенаведеного чинного законодавства обумовлюють можливість визнання такого акту недійсним, зокрема, що він суперечить актам цивільного законодавства, та/або прийнятий з перевищенням межах повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України.

Згідно приписів ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Приписами статті 143 Земельного кодексу України закріплено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Так, відповідно до пункту 2.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Норми діючого законодавства встановлюють, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є саме використання особою землі не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, для якої було надано землю, а не той факт, що земельна ділянка не використовувалась у певний період часу (така правова позиція застосування приписів ст. 143 ЗК України наведена у постанові Верховного Суду України від 20.05.2015 року у справі № 17/5007/1093/12).

Приписами статті 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Так, згідно статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п. б) ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, одним із обов'язків землекористувачів є своєчасна сплата земельного податку або орендної плати.

Відтак, як вказує відповідач-1, пунктом 282.1.8. статті 282 Податкового кодексу України в редакції від 02.12.2010 року університет був звільнений від сплати земельного податку, як заклад освіти з 2012 по 2014 роки.

В єдиному 2015 році університет як заклад освіти не мав пільг щодо сплати земельного податку, оскільки, всупереч пункту 284.1. статті 284 Податкового кодексу України в редакції від 01.01.2015 року сільська рада не надала університету пільг зі сплати земельного податку.

Вінницький національний аграрний університет звертає увагу на те, що Малинівська сільська рада являється єдиним органом місцевого самоврядування, який не звільнив університет як землекористувача від сплати земельного податку. Тому в податковому розрахунку земельного податку університету протягом 2015 року було визначено зобов'язання щодо сплати земельного податку в сумі 8 041, 26 грн. і ця сума сплачена університетом на протязі року в повному обсязі, будь яка заборгованість щодо сплати земельного податку в університету відсутня.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України" від 17.05.2015 року № 654-VIII статтю 282 Податкового кодексу України доповнено пунктом 282.1.4., яким університет, як заклад освіти звільнено від сплати земельного податку.

Таким чином, суд вказує, що викладені позивачем у позові, а також відповіді на відзив твердження щодо несплати Вінницьким національним аграрним університетом земельного податку до бюджету Малинівської сільської ради, не беруться судом до уваги, з огляду на пряму норму закону, відповідно до якої відповідач-1 в установленому законом порядку звільнений від такої сплати, як заклад освіти.

Відтак, суд вказує, що доводи позивача стосовно недоотримання коштів в дохідну частину сільського бюджету, що завдає відчутних збитків Малинівській сільській раді та порушує основоположні права та інтереси членів громади села Петрик, як підстава з якою останній пов'язує можливість задоволення позову, не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на характер спірних правовідносин та враховуючи імперативні приписи Закону, якими Вінницький національний аграрний університет, як заклад освіти звільнений від сплати земельного податку, окрім 2015 року за який відповідачем-1 був сплачений земельний податок в повному обсязі в розмірі 8 041, 26 грн. протягом року.

Разом з тим, в якості доказів, того, що земельна ділянка площею 428,1219 га використовується не за цільовим призначенням позивач посилається на результати проведеної Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області перевірки у 2015 році якою встановлено "на даній земельній ділянці орієнтовною площею 300,0 га виявлено залишки сільськогосподарської культури - пшениці, які проросли із багаторічною небажаною трав'янистою рослинністю. Посів с/г культур на ділянці не проводиться, але допущено появу небажаної трав'янистої рослинності, яка негативно впливає на розвиток культурних рослин, та призводить до поширення шкідників".

Земельна ділянка орієнтовною площею 105,0 га не обробляється, посів с/г культур не проводиться, ділянка перебуває у забур'яненому стані (виявлено залишки сухостою минулорічного бур'яну зі сходами небажаної трав'янистої рослинності), заходи щодо боротьби з бур'янами установою не застосовуються;

Решта земельної ділянки використовується для під'їзних шляхів та обслуговування загальної площі.

В той час, із наявного в матеріалах справи листа Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області від 19.05.2015 (на № 2360 від 27.03.2015) дійсно вбачається, що 18.05.2015 Інспекцією проводилась перевірка, якою були виявлені наведені вище позивачем порушення.

За наслідками здійснення якої Інспекцією вказано, що згідно ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", встановлений факт кваліфікується як невжиття заходів щодо боротьби з бур'яном, відповідальність за яке передбачена ст. 52 КУпАП.

Та відповідно за фактом порушення на в.о. директора науково-дослідного господарства "Агрономічне" Вінницького національного аграрного університету ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 52 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у розмірі 850,00 грн. На усунення порушення видано припис від 18.05.2015 за № 000403/14, яким зобов'язано усунути порушення земельного законодавства.

Таким чином, з огляду на викладене, та зважаючи на зміст листа Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області від 19.05.2015 (на № 2360 від 27.03.2015) за результатами здійсненої 18.05.2015 перевірки щодо використання спірної земельної ділянки, суд вказує про те, що твердження позивача, що даною перевіркою встановлено факт використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є лише його трактуванням змісту листа та результатів здійсненої Інспекцією перевірки на власний розсуд.

А відтак, посилання позивача на результати проведеної 18.05.2015 Інспекцією перевірки щодо використання спірної земельної ділянки, як на доказ, що на переконання позивача підтверджує факт використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, в той час, як за результатами здійсненої перевірки було встановлено, що допущені при використанні земельної ділянки порушення кваліфікуються згідно ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", як невжиття заходів щодо боротьби з бур'яном, відповідальність за яке передбачена ст. 52 КУпАП, є такими, що не відповідають дійсності. У зв'язку з чим, такі посилання Малинівької сільської ради не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони не відповідають дійсності.

Щодо листа прокуратури Літинського району від 19.03.2015 № 70-15-15, в якому повідомляється, що до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за фактом безгосподарського використання земель внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України, то суд вказує, що даний лист за відсутності обвинувального вироку, в якому буде встановлено факт нецільового використання спірної земельної ділянки, також не може бути прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу, на яким посилається позивач як доказ, що підтверджує нецільове використання земельної ділянки площею 428,1219 га.

Також, у підтвердження нецільового використання земельної ділянки, позивач вказує про те, що у вересні 2016 та в травні 2017 років за рішенням Малинівської сільської ради було створено спеціальну комісію для обстеження земельної ділянки, площею 428,1219 га на території Малинівської сільської ради і перебуває в постійному користуванні Вінницького національного аграрного університету. В результаті обстеження (що проводилось з фото- та відеофіксацією) виявлено суцільний посів сої (у 2016 році) та озимої пшениці (у 2017 році). Також встановлено, що обробіток ґрунту, догляд за посівами та збір урожаю здійснює Публічним акціонерним товариством "Дашківці". Жодних ознак здійснення науково-дослідної роботи не виявлено, що означає використання земельної ділянки для товарного виробництва сої у 2016 році та товарного виробництва зерна пшениці у 2017 році.

В той час, суд вказує про те, що наявні в матеріалах справи акти обстеження земельної ділянки площею 428,1219 га на території Малинівської сільської ради від 13.06.2016 та 04.05.2017 року, що підписані: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, також не підтверджують факт використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки, як встановлено судом, доказів того, що особи, які здійснювали обстеження спірної земельної ділянки та відповідно склали та підписами акти, мають відповідні знання та навички, та відповідно наділені повноваженнями у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо здійснення обстежень тієї чи іншої земельної ділянки, а відповідно й встановлення та надання оцінки, яким чином використовується така земельна ділянка, позивачем суду не надано.

У зв'язку з чим, вказані акти обстеження земельної ділянки площею 428,1219 га на території Малинівської сільської ради від 13.06.2016 та за 04.05.2017 року не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів у розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу.

Разом з тим, суд вказує, що за таких підстав, надані позивачем відеоматеріали, схеми точок здійснення відеозйомок, також не можуть слугувати доказом нецільового використання Вінницьким національним аграрним університетом земельної ділянки площею 428,1219 га., оскільки з них неможливо встановити де та коли саме проводилась відеозйомка.

Крім того, у поданому відповідачем-1 відзиві, останній вказує про те, що земельна ділянка не оброблялась у зв'язку із проведенням наукових досліджень, метою яких було запровадження систем органічного землеробства з кінцевою метою сертифікації частини землекористування, що перебуває на балансі Вінницького національного аграрного університету на право виробництва та реалізації органічної продукції відповідно до програми "Про організацію органічного землеробства на дослідних полях Вінницького національного аграрного університету на період до 2020 року". Відповідно до вказаної програми та враховуючи Закон України "Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини", Постанову Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 № 587 "Про затвердження Детальних правил виробництва органічної продукції (сировини) рослинного походження" було розроблено та розпочато етапність переходу земель дослідного господарства університетом в с. Петрик до запровадження сертифікованого органічного землеробства. Зокрема, у вересні 2013 року започатковано виконання першого етапу (конверсійний) з пролонгуванням його на період до трьох років.

Так, наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 458 від 23.07.2010 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель.

Як про це вказує відповідач-1, відповідно до Секції А 01 Класифікації видів цільового призначення земель землі для сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності належать до земель сільськогосподарського призначення. Університет використовує земельну ділянку площею 428,1219 га за цільовим призначенням, на ній проводяться посів культур, науково-дослідна та навчальна діяльність. Відсутність табличок щодо назви культури на засіяній земельній ділянці не може свідчити про відсутність навчально-дослідного призначення посівів, як зазначено в актах від 03.09.2016 року та від 04.05.2017 складених комісією сільської ради.

Так, в 2016 році на земельній ділянці університетом проводились дослідження метою проведення яких було дослідити в умовах дослідного господарства Вінницького національного аграрного університету в с. Петрик на бідних дерново-підзолистих ґрунтах ефективність дії добрив та біологічно активних речовин на посівах сої. Об'єктами досліджень були сорти сої Монада та Омега Вінницька, мінеральні добрива, препарати для позакореневого підживлення "Нановіт" та "Ростмомент", інокулянти.

В 2017 році на земельній ділянці університетом проводились дослідження метою проведення яких було дослідити в умовах ДГ ВНАУ село Петрик ефективність застосування азотних підживлень аміачною селітрою, карбамідом та КАСом, на посівах сортів пшениці озимої по попереднику соя на ґрунтах з низькою природною родючістю.

Разом з тим, суд вказує, про те, що викладених у відзиві тверджень відповідача-1 позивачем не спростовано.

Також, звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що 17.12.2015 за ініціативою мешканців в селі Петрик відбулись загальні збори жителів села Петрик, в яких взяли участь Чернега Я.А. - голова Літинської районної державної адміністрації; Мельник В.Б. - голова Літинської районної ради; Головащенко О.І. - Малинівський сільський голова; Гончар О.В. - експерт Громадської ради при облдержадміністрації. На зборах гостро постало питання про забезпечення селян земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства. Рішенням зборів ініціативна група селян на чолі з ОСОБА_10 уточнили списки жителів села, які не мають в своєму користуванні достатніх земельних ділянок для вирощування сільськогосподарської продукції в формі особистого селянського господарства. Згідно уточнених списків кількість членів територіальної громади села Петрик Малинівської сільської ради Літинського району Вінницької області, в яких відсутні в користуванні достатні земельні ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції складає 161 особу.

Таким чином, як про це вказує позивач, жителі села Петрик Малинівської сільської ради в умовах економічної кризи потребують забезпечення своїх потреб шляхом отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на прилеглій до села території, у зв'язку з чим, на переконання позивача й полягає суспільна необхідність вилучення із постійного користування Вінницького національного аграрного університету площею 180 га з подальшим вирішенням питання щодо виділення заявникам (мешканцям села Петрик) земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в передбаченому законом порядку.

В той час, суд погоджується із викладеними Вінницьким національним аграрним університетом доводами, що позивач ототожнює поняття "суспільна необхідність" з приватним інтересом окремих осіб. Поряд з цим, сільська рада безпідставно посилається на Закон України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", який визначає правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Приписами ч. 1 ст. 15 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", передбачає випадки при яких земельна ділянка приватної власності, може бути примусово відчужена у державну чи комунальну власність з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення: об'єктів національної безпеки і оборони; лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації; об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення; об'єктів природно-заповідного фонду; кладовищ. Тобто, вказана стаття передбачає виключні випадки примусового відчуження земельних ділянок для суспільних потреб.

Так, відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме:

- чи є втручання законним;

- чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес;

- чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям ("пропорційність" є оціночною категорією і повинна встановлюватися щодо конкретного суб'єкта в кожній окремій справі на підставі тих обставин і фактів, що встановлені судом безпосередньо.

Відтак, оскільки, забезпечення жителів села Петрик земельними ділянками для вирощування сільськогосподарської продукції є приватним, а не суспільним інтересом, то за таких підстав, сільська рада незаконно втручається в мирне володіння (постійне користування) університетом земельною ділянкою площею 428,1219 га, так, як жодна норма національного законодавства не регламентує припинення права користування на земельну ділянку державної власності у зв'язку із наявністю приватного інтересу на таку земельну ділянку.

Крім того, суд звертає увагу й на те, що позивач вказує, що кількість мешканців села Петрик, в яких відсутні в користуванні достатні земельні ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції складає 161 особу.

Із наявної в матеріалах справи довідки виданої виконавчим комітетом Малинівської сільської ради Літинського району Вінницької області від 09.06.2017 № 428 вбачається що до сільської ради звернулись 161 громадянин, які бажають отримати у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, проте, суд вказує, будь яких доказів, звернення 161 особи (або хоча кількох осіб) в матеріалах справи не міститься.

В той час, суд також вказує проте, що вже у відповіді на відзив позивач зазначає, що він вимагає вилучення земельної ділянки із постійного користування у державну власність, подальша передача у власність чи у користування буде відбуватися за окремим рішенням після детального розгляду кожної заяви і виключно в передбаченому законом порядку, однак, підстави такого примусового вилучення, з яким закон пов'язує можливість вилучення такої земельної ділянки не наведено.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що в матеріалах справи міститься лист Міністерства освіти і науки України, який був адресований Подільському центру прав людини.

У даному листі вказується, що Міністерством освіти і науки України розглянуто лист Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин від 15.06.2016 № 04-11/13-648 щодо звернення Подільського центру прав людини від 05.04.2016 № 21 щодо захисту прав мешканців села Петрик Літинського району Вінницької області та повернення у власність територіальної громади 428 га орних земель, що були видані Вінницькому національному аграрному університету, Міністерством в межах повноважень повідомлено наступне.

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 16.06.2015 № 451 "Про Положення про національний навчальний (установу) України" встановлено, органам виконавчої влади не передавати закріплене за національними закладами (установами) України майно, що перебуває у державній власності, будь-яким органам, підприємствам, установам, організаціям.

Також, зазначено, що відповідно до ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використання не за призначенням.

Крім того, ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що майно закладів освіти, що фінансуються із бюджету, не підлягає приватизації.

Відтак, зважаючи на ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то Міністерство не має законних підстав щодо передачі і власність територіальної громади 428 га орних земель, які були надані Вінницькому національному аграрному університету.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, з огляду на викладене вище та з врахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання недійсним державного акту про право постійного користування земельною ділянкою від 05.08.2011 № ЯЯ 017726 виданого Вінницькому національному аграрному університету (площа 428,1219 га) та припинення з мотивів суспільної необхідності права постійного користування Вінницьким національним аграрним університетом частиною земельної ділянки площею 180 га із земельної ділянки площею 428,1219 га на території Малинівської сільської ради, не доведено наявність обставин підтверджених належними та допустимими доказами у розумінні норм Господарського процесуального Кодексу України, з якими приписи ст. 141, 143 Земельного кодексу України, на які у свою чергу й посилається позивач пов'язують можливість примусового припинення права постійного користування університету на земельну ділянку площею 428,1219 га на території Малинівської сільської ради.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Малинівької сільської ради до Вінницького національного аграрного університету та Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Публічне акціонерне товариство "Дашківці" про визнання нечинним державного акта та припинення постійного користування земельною ділянкою - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору позивачу не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 19.11.2018

Суддя Д.О. Баранов