Постанова

від 20.03.2019 по справі 910/2253/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2019 р. Справа№ 910/2253/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Чорної Л.В.

Скрипки І.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Бардин М.Б. - довіреність №004 від 04.01.2019

від відповідача-1: Томляк Т.С. - ордер довіреність №ВН083714 від 12.03.2019

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малинівської сільської ради, с. Малинівка

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 (повний текст рішення складено 19.11.2018)

у справі № 910/2253/18 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Малинівської сільської ради, с. Малинівка, Вінницька область

до 1. Вінницького національного аграрного університету, м. Вінниця;

2. Міністерства освіти і науки України, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 Публічне акціонерне товариство "Дашківці", с. Дашківці, Вінницька обл.

про визнання нечинним державного акта та припинення права постійного користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Малинівська сільська рада (далі - Позивач, Скаржник) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Вінницького національного аграрного університету (далі -ВНАУ, Відповідач -1) та Міністерства освіти і науки України (далі - Відповідач -2) в якому просить:

- визнати недійсним державний акт про право постійного користування земельною ділянкою № ЯЯ 017726 від 05.08.2011, виданий Вінницькому національному аграрному університету (площа 428,1219 га);

- припинити з мотивів суспільної необхідності право постійного користування ВНАУ частиною земельної ділянки площею 180 га із земельної ділянки площею 428,1219 га. на території Малинівської сільської ради, яка перебуває в постійному користуванні Вінницького національного аграрного університету.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що жителі села Петрик Літинського району Вінницької області в умовах економічної кризи потребують забезпечення своїх потреб шляхом отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, з огляду на що виникла необхідність вилучення із постійного користування Вінницького національного аграрного університету частини земельної ділянки площею 180 га. Крім того, як на підставу для вилучення у Вінницького національного аграрного університету частини земельної ділянки позивач вказує на її нецільове використання.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що Позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання недійсним державного акта про право постійного користування земельною ділянкою, виданого Відповідачу-1 та припинення йому, з мотивів суспільної необхідності, права постійного користування частиною земельної ділянки площею 180 га із загальної площі за державним актом 428,1219 га на території Малинівської сільської ради, сторонами не доведено наявність обставин, підтверджених належними та допустимими доказами у розумінні норм Господарського процесуального кодексу України, з якими приписи ст.ст. 141,143 Земельного кодексу, на які посилається позивач, пов'язують можливість примусового припинення Відповідачу-1 права постійного користування земельною ділянкою, розташованою на території Малинівської сільської ради.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 скасувати повністю та ухвалити нове, яким визнати нечинним державний акт про право постійного користування земельною ділянкою від 05.08.2011 №ЯЯ 017726, виданий Вінницькому національному аграрному університету (площа 428,1219га) та повернути її в повну державну власність.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте на підставі неправильної оцінки досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування скарги Позивач наголошує на тому, що суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а саме:

- не взято до уваги усі документи, наявні в матеріалах справи;

- відсутність сумніву у позивача щодо належності отримання спірної земельної ділянки в користування;

- відсутність передбаченої законом реєстрації права постійного користування земельною ділянкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- реєстрація права постійного користування спірною земельною ділянкою за Літинською районною державною адміністрацією;

- комерційне використання земельної ділянки не дає права на звільнення від сплати земельного податку;

- спосіб використання земельної ділянки Відповідачем-1 у 2011-2015 роках свідчить про нецільове її використання;

- не встановлено використання земельної ділянки у 2015 році ДП Агрономічне ;

- помилкове визнання результатів діяльності комісії Малинівської сільської ради як недопустимих не дозволило повно встановити дійсні обставини.

Також Позивач вважає, що місцевим господарським судом допущено порушення норм процесуального права, оскільки не забезпечено участі в судовому процесі залученого третьою особою представника ПАТ "Дашківці", відмовлено Позивачу у виклику свідків, відмовлено у залученні третіх осіб - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Літинської районної державної адміністрації.

Судом першої інстанції, на думку Скаржника, проігноровано багаторазові його заяви щодо готовності до укладення мирової угоди (в тому числі, надсилання Відповідачам проекту документу), яка пропорційно врахувала б інтереси усіх сторін (вилучення із користування ВНАУ тільки такої площі земельної ділянки, яка відповідає кількості заявників та для задоволення суспільної необхідності), зокрема інтересу Відповідача -1 мати в користуванні земельну ділянку для дослідних і навчальних цілей.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/2253/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Чорної Л.В. та Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 апеляційну скаргу Малинівської сільської ради у даній справі залишено без руху на підставі ч.2 ст.260 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надано апелянту строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Через відділ документального забезпечення суду апеляційної інстанції на виконання вимог ухвали суду від 26.12.2018 заявником усунуто недоліки апеляційної скарги, подано докази, що посвідчують повноваження представника Позивача (апелянта).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/2253/18 за апеляційною скаргою Малинівської сільської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 та призначено скаргу до розгляду на 11 год. 13 хв. 13.02.2019.

В судовому засіданні 13.02.2019 розгляд апеляційної скарги Малинівської сільської ради у даній справі, на підставі ст. 270 ГПК України, враховуючи клопотання Відповідача - 1, відкладено на 10 год. 20 хв. 20.03.2019, про що винесено відповідну ухвалу.

Позиції учасників справи.

Через відділ документального забезпечення суду 01.02.2019 від Відповідача - 1 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

У судовому засіданні 20.03.2019 представник Позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

У судовому засіданні 20.03.2019 представник Відповідача - 1 заперечив проти вимог апеляційної скарги і просив залишити без змін рішення суду першої інстанції у даній справі.

Представник Відповідача-2 та третьої особи у судове засідання 20.03.2019 не з'явились, про час та місце судового засідання повідомленні належним чином.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як вбачається із змісту листа Літинської районної державної адміністрації Вінницької області від 22.09.2015 № 14 Б 271 1 (т.1, а.с. 41) у 2010 році за зверненням ВНАУ до Вінницької обласної державної адміністрації та Вінницької обласної ради про надання в користування університету земельної ділянки для забезпечення науково-дослідницької діяльності на території ділянок регіонів, в тому числі і на території Малинівської сільської ради, Вінницькою обласною державною адміністрацією та Вінницькою обласною радою 10.03.2010 за № 01-1-39-1241 було надано доручення низці служб про забезпечення земельними ділянками Вінницького національного аграрного університету на території Маливівської сільської ради.

Крім того, ВНАУ безпосередньо звернувся до Літинської районної державної адміністрації із заявою про надання у постійне користування земельної ділянки орієнтовною площею 550 га та території Малинівської сільської ради.

Літинською районною державною адміністрацією 22.03.2010 прийняте розпорядження № 130 "Про дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування на території Малинівської сільської ради" з метою здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності.

На земельну ділянку площею 428,1219 га було виготовлено проект землевідводу та надано земельну ділянку у постійне користування ВНАУ на підставі розпорядження Літинської районної державної адміністрації № 131 від 18.03.2011.

Право постійного користування на земельну ділянку посвідчено державним актом серії ЯЯ № 017726 від 05.08.2011, який зареєстровано у книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №132198784 від 26.07.2018 право постійного користування земельною ділянкою за кадастровим номером 0522484600:10:000:0088 площею 428,1219га зареєстровано за Відповідачем - 1.

Стверджуючи, що земельна ділянка площею 428,1219га використовується Відповідачем-1 не за цільовим призначенням, Позивач посилається на результати проведеної Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області перевірки у 2015 році. Зазначеною перевіркою встановлено:

-на земельній ділянці, орієнтовною площею 300,0га, виявлено залишки сільськогосподарської культури - пшениці, які проросли із багаторічною небажаною трав'янистою рослинністю, посів с/г культур на цій ділянці не проводиться, але допущено появу небажаної трав'янистої рослинності, яка негативно впливає на розвиток культурних рослин, та призводить до поширення шкідників;

-земельна ділянка, орієнтовною площею 105,0 га, не обробляється, посів с/г культур не проводиться, ділянка перебуває у забур'яненому стані (виявлено залишки сухостою минулорічного бур'яну зі сходами небажаної трав'янистої рослинності), заходи щодо боротьби з бур'янами установою не застосовуються;

-решта земельної ділянки використовується для під'їзних шляхів та обслуговування загальної площі.

Листом Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області від 19.05.2015 (на № 2360 від 27.03.2015) підтверджується факт проведення 18.05.2015 Інспекцією перевірки, якою були виявлені наведені Позивачем порушення (т.1, а.с. 50).

Водночас з огляду на положення ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлені за наслідками здійсненої Інспекцією перевірки порушення кваліфікуються як невжиття заходів щодо боротьби з бур'яном, відповідальність за яке передбачена ст. 52 КУпАП.

За наслідками вказаної перевірки за фактом виявленого порушення земельного законодавства на в.о. директора науково-дослідного господарства "Агрономічне" Вінницького національного аграрного університету Кравченка І.С. складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.52 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у розмірі 850,00 грн. Крім того, контролюючим органом видано припис від 18.05.2015 за № 000403/14, яким зобов'язано усунути порушення земельного законодавства.

Проаналізувавши зазначені докази, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вони не доводять наявності факту нецільового використання Відповідачем-1 земельної ділянки, яка перебуває у його постійному користуванні.

Доводячи обставини нецільового використання Відповідачем-1 земельної ділянки, Позивач посилається на лист прокуратури Літинського району від 19.03.2015 № 70-15-15, в якому повідомляється, що до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за фактом безгосподарського використання земель внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.254 КК України (т.1, а.с. 47)

За відсутності вироку суду в даному кримінальному провадженні чи ухвали про закриття провадження, які набрали законної сили, а отже не встановлення обставин відносно того, чи мали місце вказані дії (бездіяльність) та чи вчинені вони певною особою, місцевий господарський суд при розгляді даної справи не прийняв вищезазначений лист як належний та допустимий доказ нецільового використання ВНАУ земельної ділянки, що перебуває у його користуванні.

За твердженням Позивача, обставини нецільового використання ВНАУ земельної ділянки підтверджуються також результатами обстеження у вересні 2016 року та в травні 2017 року цієї земельної ділянки спеціальною комісією, яка була створена згідно рішення Малинівської сільської ради. Відповідно до актів, що складені за наслідками обстеження (що проводилось з фото- та відеофіксацією), виявлено суцільний посів сої (у 2016 році) та озимої пшениці (у 2017 році). Крім того встановлено, що обробіток ґрунту, догляд за посівами та збір урожаю здійснюється Публічним акціонерним товариством "Дашківці". Жодних ознак здійснення науково-дослідної роботи не виявлено, що означає використання земельної ділянки для товарного виробництва сої у 2016 році та товарного виробництва зерна пшениці у 2017 році.

Судом першої інстанції зазначені акти обстеження земельної ділянки площею 428,1219 га на території Малинівської сільської ради від 13.06.2016 та 04.05.2017 року визнані такими, що не підтверджують факт використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки доказів того, що особи, які здійснювали обстеження спірної земельної ділянки і склали та підписали ці акти, мають відповідні знання та навички, наділені повноваженнями у відповідності з нормами чинного законодавства щодо здійснення обстежень тієї чи іншої земельної ділянки, а відповідно й встановлення та надання оцінки, яким чином використовується така земельна ділянка, Позивачем суду не надано. Місцевий господарський суд не прийняв акти обстеження земельної ділянки площею 428,1219 га на території Малинівської сільської ради від 13.06.2016 та від 04.05.2017 в якості належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України. У зв'язку з неприйняттям вказаних актів обстежень суд першої інстанції вказав, що надані Позивачем відеоматеріали, схеми точок здійснення відеозйомок, також не можуть слугувати доказом нецільового використання ВНАУ земельної ділянки площею 428,1219 га, оскільки з них неможливо встановити де та коли саме проводилась відеозйомка.

У відзиві на позов, обґрунтовуючи правомірність використання спірної земельної ділянки, Відповідач-1 вказує, що земельна ділянка не оброблялась у зв'язку із проведенням наукових досліджень, метою яких було запровадження систем органічного землеробства з кінцевою метою сертифікації частини землекористування, що перебуває на балансі ВНАУ на право виробництва та реалізації органічної продукції відповідно до програми "Про організацію органічного землеробства на дослідних полях Вінницького національного аграрного університету на період до 2020 року". Відповідно до вказаної програми та враховуючи Закон України "Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини", постанову Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 № 587 "Про затвердження Детальних правил виробництва органічної продукції (сировини) рослинного походження" університетом було розроблено та розпочато етапність переходу земель дослідного господарства в с. Петрик до запровадження сертифікованого органічного землеробства. Зокрема, у вересні 2013 року започатковано виконання першого етапу (конверсійний) з пролонгуванням його на період до трьох років.

У відповідності до затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 458 від 23.07.2010 Класифікації видів цільового призначення земель землі для сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності належать до земель сільськогосподарського призначення. Саме згідно із вказаним цільовим призначенням ВНАУ використовує земельну ділянку площею 428,1219 га, яка знаходиться на території Малинівської сільської ради, на ній проводить посів культур, науково-дослідну та навчальну діяльність.

Так, в 2016 році на земельній ділянці Відповідачем-1 проводились дослідження, метою яких було дослідити в умовах дослідного господарства ВНАУ в с. Петрик на бідних дерново-підзолистих ґрунтах ефективність дії добрив та біологічно активних речовин на посівах сої. Об'єктами досліджень були сорти сої Монада та Омега Вінницька, мінеральні добрива, препарати для позакореневого підживлення "Нановіт" та "Ростмомент", інокулянти.

В 2017 році на земельній ділянці ВНАУ проводились дослідження метою проведення яких було дослідити в умовах дослідного господарства ВНАУ в с. Петрик ефективність застосування азотних підживлень аміачною селітрою, карбамідом та КАСом на посівах сортів пшениці озимої по попереднику соя на ґрунтах з низькою природною родючістю.

Позивачем вказані пояснення Відповідача-1 не спростовані.

Аргументуючи наявність обставин для задоволення позовних вимог, Малинівська сільська рада зазначає, що 17.12.2015 за ініціативою мешканців в селі Петрик відбулись загальні збори жителів села, в яких взяли участь Чернега Я.А. - голова Літинської районної державної адміністрації, Мельник В.Б. - голова Літинської районної ради, Головащенко О.І. - Малинівський сільський голова, Гончар О.В. - експерт Громадської ради при облдержадміністрації. Рішенням зборів було уточнено списки жителів села, які не мають в своєму користуванні достатніх земельних ділянок для вирощування сільськогосподарської продукції в формі особистого селянського господарства. Згідно уточнених списків кількість членів територіальної громади села Петрик Малинівської сільської ради Літинського району Вінницької області, у яких відсутні в користуванні достатні земельні ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції, складає 161 особу.

Таким чином, як стверджує Позивач, жителі села Петрик Малинівської сільської ради в умовах економічної кризи потребують забезпечення своїх потреб шляхом отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на прилеглій до села території, у зв'язку з чим, на переконання Позивача наявна суспільна необхідність вилучення із постійного користування ВНАУ земельної ділянки площею 180 га з подальшим вирішенням питання щодо виділення заявникам (мешканцям села Петрик) земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в передбаченому законом порядку.

У зв'язку з викладеними обставинами і виник спір, предметом розгляду в якому є визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, площею 428,1219га, від 05.08.2011 серії ЯЯ № 017726, виданого ВНАУ та припинення з мотивів суспільної необхідності права постійного користування ВНАУ частиною земельної ділянки площею 180 га із земельної ділянки площею 428,1219 га на території Малинівської сільської ради, яка перебуває в постійному користуванні ВНАУ.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Способи захисту порушених прав встановлені ст.20 Господарського кодексу України та ст.16 ЦК України до яких відноситься, зокрема, визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При цьому для вирішення питання щодо наявності правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та визнання недійсним державного акта про право постійного користування земельною ділянкою суду необхідно встановити їх невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав ці акти. Також обов'язковою умовою визнання цих актів недійсними є порушення у зв'язку з їх прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Водночас колегія суддів при розгляді даної справи враховує висловлену у постановах Верховного Суду України від 06.02.2013 у справі №6-169цс12 та від 04.06.2014 у справі №6-46цс14 правову позицію про те, що відповідно до ст.ст. 126, 152, 155 Земельного кодексу України державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видавалися на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень та цивільно-правових угод. У спорах, пов'язаних із правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності або постійного користування. Визнання недійсними тільки державних актів на право власності чи постійного користування може мати місце у разі їх видання з порушенням вимог закону, всупереч рішень чи угод на підставі яких вони видані. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується як змістом позовної заяви, так і матеріалами справи Позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які б обґрунтовували, що оспорюваний державний акт про право постійного користування земельною ділянкою видано з порушенням закону, всупереч вимог розпорядження Літинської районної державної адміністрації № 131 від 18.03.2011.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскільки державний акт про право постійного користування землею від 05.08.2011 серії ЯЯ №017726 видано ВНАУ на підставі розпорядження органу державної влади, то вирішення питання про правомірність видачі оспорюваного державного акта безпосередньо залежить від законності розпорядження Літинської районної державної адміністрації від 18.03.2011 №131. Доказів оспорювання вказаного розпорядження, визнання його незаконним та скасування в порядку, передбаченому ст. 21 ЦК України, матеріали господарської справи не містять, Позивачем та іншими учасниками справи їх суду не надано.

Також, Позивач посилається на несплату Відповідачем - 1 до місцевого бюджету земельного податку, як на підставу свої позовних вимог вимог.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, станом на момент звернення Позивача до господарського суду з даним позовом Відповідач-1 був звільнений від сплати земельного податку на підставі пункту 282.1.4. ст. 282 Податкового кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України" від 17.05.2015 року № 654-VIII).

Щодо вимоги Позивача про припинення з мотивів суспільної необхідності права постійного користування ВНАУ частиною земельної ділянки площею 180 га із земельної ділянки площею 428,1219 га на території Малинівської сільської ради колегія суддів зазначає таке.

За змістом ст.92 Земельного кодексу України право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст.141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Серед вичерпних підстав припинення права користування земельною ділянкою, визначених ст.141 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент звернення з позовом), зокрема, є: вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Визначені у ст. 141 Земельного кодексу України підстави припинення права користування земельною ділянкою за своєю суттю та порядком є різними і одночасно застосовуватися не можуть.

Ст.149 Земельного кодексу України передбачено порядок вилучення земельних ділянок.

Згідно частини 1 вказаної статті земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку , передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч.2 ст.149 Земельного кодексу України).

Ч.3 ст.149 Земельного кодексу України передбачає, що сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викуповуються) ними з урахуванням ст.150 цього Кодексу.

У відповідності до ч.5 ст.149 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б)ведення водного господарства; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Ч.10 цієї норми Земельного кодексу України передбачено, що у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Оскільки спірна земельна ділянка, яка перебуває у постійному користуванні ВНАУ, належить до державної форми власності, Позивач, за змістом цієї статті, не наділений повноваженнями її вилучати повністю чи частково для суспільних потреб (приймати рішення та отримувати згоду землекористувача) і відповідно звертатися до суду з вимогою про припинення права постійного користування частиною цієї земельної ділянки з цих підстав у разі незгоди землекористувача.

Не наділена Малинівська сільська рада і повноваженнями щодо припинення права постійного користування земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення з підстав використанні її не за цільовим призначенням.

Приписами ст.143 Земельного кодексу України встановлено, що у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням примусове припинення прав на цю земельну ділянку здійснюється у судовому порядку.

Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є саме використання особою землі не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, для якої було надано землю, а не той факт, що земельна ділянка не використовувалась у певний період часу (така правова позиція застосування приписів ст. 143 Земельного кодексу України наведена у постанові Верховного Суду України від 20.05.2015 у справі № 17/5007/1093/12).

Відповідно до абз.12 ст.15-2 Земельного кодексу України повноваження щодо організації та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення належать центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин.

Таким органом є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Відповідно до Положення про Держгеокадастр, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення (пп.25-1 п.3 Положення).

До основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель у відповідності до вимог ст.2 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель віднесено, серед іншого, запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення. Реалізуються ці завдання шляхом проведення перевірок державними інспекторами в межах, передбачених ст.10 цього Закону, наданих їм повноважень.

Відповідно до вимог ст.ст. 25, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування України" сільські ради такими повноваженнями не наділені.

Ст. 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже наведені норми чинного законодавства підтверджують відсутність у Малинівської міської ради повноважень для звернення до суду з позовом про припинення права постійного користування ВНАУ частиною земельної ділянки площею 180 га із земельної ділянки площею 428,1219га, розташованої на території Малинівської сільської ради, яка належить до державної форми власності, в межах здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель, у тому числі за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення.

У зв'язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі, у відзивах на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладені обставини, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про відсутність правових підстав для визнання недійсним державного акта про право постійного користування земельною ділянкою, площею 428,1219га, від 05.08.2011 серії ЯЯ № 017726, виданого ВНАУ, та припинення з мотивів суспільної необхідності права постійного користування ВНАУ частиною земельної ділянки площею 180 га із земельної ділянки площею 428,1219 га на території Малинівської сільської ради. При цьому суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, а також докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог. Отже рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі №910/2253/18 є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи та підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати.

У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються апеляційним господарським судом на Малинівську сільську раду.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Малинівської сільської ради у справі №910/2253/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі №910/2253/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2253/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 26.03.2019.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Л.В. Чорна

І.М. Скрипка