Рішення

від 14.11.2018 по справі 331/3654/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Провадження № 2/331/1073/2018

Справа № 331/3654/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю секретаря Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання : 69037, АДРЕСА_1), ОСОБА_2 ( зареєстроване місце проживання : 69037, АДРЕСА_1) до Приватного підприємства Діана Вет ( місцезнаходження : 69095, АДРЕСА_2) про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

04.06.2018 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ПП Діана Вет про стягнення з: ПП Діана Вет на користь ОСОБА_1 майнової шкоди в розмірі 26 208,17 грн.; ПП Діана Вет на користь ОСОБА_1 в розмірі 13 000,00 грн.; ПП Діана Вет на користь ОСОБА_2 відшкодування в розмірі 13 000,00 грн.; ПП Діана Вет на користь позивачів судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу в розмірі 6100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26 лютого 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 придбали у власність собаку породи Кане корсо на ім'я Том (за родоводом ? Мартин) ІНФОРМАЦІЯ_1, вартість якої склала еквівалент 1 000 доларів США.

В листопаді 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до ветеринарної клініки Діанавет , розташованої за адресою м. Запоріжжя, вул. Рельєфна, буд. № 8, з приводу можливості проведення хірургічної операції з видалення собаці новоутворення на морді.

Раніше ОСОБА_1, ОСОБА_2 вже неодноразово зверталися до даної клініки та обслуговувалися у лікаря ОСОБА_3 При зверненні у листопаді їм повідомили, що ОСОБА_3 не оперує і провести операцію може ветеринарний лікар-хірург ОСОБА_4 Працівниками клініки ОСОБА_4 особисто була запрошена до холу клініки, де після огляду фото, на яких було видно новоутворення на морді пса самостійно домовилася з позивачем ОСОБА_1 про проведення оперативного втручання. Позивачем було акцентовано на тому, що собака має ветпаспорт, щеплена відповідно усіх вимог, ніколи не хворіла, працює на охорону дома та іншого майна позивачів, утримується в належних умовах (у собаки є будка з конвектором для опалення зимою, собака постійно носить протиблошиний ошийник та харчується тільки на сухому кормі, тобто про собаку ветеринару ОСОБА_4 була надана вся необхідна інформація). Лікар ОСОБА_4 попередила позивачів тільки про заборону вживання води та їжі з ранку дня операції, інших умов для проведення оперативного втручання не було повідомлено. Операцію було призначено на 24 листопада 2017 року на 18-00.

У вказаний час ОСОБА_1 та його син ОСОБА_5 привезли собаку у наморднику та в ошийнику-строгачі та на повідку до ветеринарної клініки. Собака нервував і поводив себе стурбовано. Співробітники клініки відмовилися наближатися до собаки для проведення необхідних маніпуляцій, хоча собака не лаяв, а тільки дихав дуже глибоко, звучно та сидів біля позивача.

Співробітники клініки виказали боязливість, однак при цьому не відмовились від проведення оперативного втручання, хоча екстреної допомоги собака не потребувала. Позивачі мають дипломи про вищу медичну освіту, та досвід роботи в медицині більше 20 років, а тому співробітники клініки надали ОСОБА_1 два шприци з заспокійливими засобами і повідомили про необхідність зробити ін'єкції, у зв'язку з тим , що собака велика та вони побоюються робити ін'єкції, після чого останній поступово став заспокоюватися і засинати.

Жодного передопераційного догляду співробітники клініки та особисто ОСОБА_4 не проводили. ОСОБА_6 доручили ОСОБА_1 самому зважити собаку і самому перенести його в операційну. Після введення наркозу ОСОБА_1 попросили видалитися з кімнати та присісти навпроти кімнати, де ОСОБА_4 розпочала операцію.

Через 30 хвилин з операційної вибігла співробітниця клініки і швидко повернулася зі шприцом та медикаментами до операційної, яка сильно нервувала та була вкрай стурбована. Через кілька хвилин співробітник клініки вийшла до ОСОБА_1 і повідомила, що собака не витримав наркозу і помер, забирайте пса з клініки. Лікар ветеринар ОСОБА_4 взагалі не спілкувалась з ОСОБА_1 після повідомлення про смерть собаки. Жодних інших пояснень надано не було. У зв'язку з відмовою у спілкуванні ветеринара ОСОБА_4 з позивачем, ненаданням будь-яких пояснень щодо ходу операції та причини смерті пса та з метою фіксації факту смерті собаки ОСОБА_1 був вимушений викликати поліцію. Одразу після цього позивач зателефонував дружині ОСОБА_2, яка приїхала через 10 хвилин до клініки.

На вимогу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та поліції їм після довгих суперечок було надано виписку з історії хвороби, в якій розділ з відомостями про лікаря не було заповнено. Після довгих суперечок на виписці було проставлено П.І.П. та підпис ОСОБА_4 та засвідчено дописку відбитком печатки клініки, також працівники поліції викликали ОСОБА_4 в хол для спілкування та пояснення позивачу причин смерті собаки, на що ОСОБА_4 сказала тільки фразу так буває .

Вбачаючи в діях співробітників клініки недбалість, непрофесійність, яка призвела до смерті собаки, а саме відсутність будь-якого передопераційного обстеження, не попередження про заходи, які необхідно було зробити перед застосуванням лікарського засобу ЗОЛЕТІЛ , а саме необхідності зняти протиблошиний ошийник, не годувати пса більше 12 годин та не давати води практично добу. Також,не вчинення реанімаційних заходів та неможливість ОСОБА_4 пояснити причини, які призвели до смерті пса, ОСОБА_2 звернулася зі скаргами, запитами про публічну інформацію та листами до центральних та місцевих органів державної влади.

На письмову вимогу ОСОБА_2 про надання пояснень щодо кваліфікації співробітників клініки головний лікар повідомила, що 24.11.2017 року в клініці працювали 3 співробітники: ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 Також до відповіді було надано копії дипломів вказаних осіб про здобуття освіти.

Згідно з наданими документами, ОСОБА_4 в 1991 році закінчила Запорізький медичний інститут за спеціальністю педіатрія, а в 2009 році була атестована за спеціальністю дитяча хірургія. При цьому, жодної ветеринарної освіти ОСОБА_4 не має і лише двічі брала участь в семінарі та стажуванні з ветеринарної медицини.

Більше того, згідно з відповіддю КУ Запорізька багатопрофільна дитяча лікарня № 5 ОСОБА_4 працює на посаді лікаря-хірурга дитячої екстреної хірургічної допомоги. Очевидним є те, що собаку оперувала особа, яка не мала належної освіти і по вихідним підробляла вдаючи з себе ветеринара, що заборонено законом Про ветеринарну медицину

Згідно з вищевказаним листом ОСОБА_4 24.11.2017 року дійсно працювала в клініці, однак її посаду було зазначено як консультант лікаря ветеринарної медицини . Тобто, ПП Діана Вет також був обізнаний про те, що ОСОБА_4 не є лікарем ветеринаром, однак допустив її до проведення хірургічних операцій.

29.12.2017 року Держпродспоживслужба направила ОСОБА_2 відповідь на одне з її звернень, в якій повідомила, що ліцензії на провадження господарської діяльності з ветеринарної практики лікарям ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не видавалися. Так само і клініка ветеринарної медицини за адресою м. Запоріжжя, вул. Рел'єфна, 8 в реєстрах не зазначена. Таким чином, ПП Діана Вет взагалі не мав права здійснювати ветеринарну практику і операцію було проведено незаконно.

У своїй відповіді від 12.01.2018 року, Держпродспоживслужба зазначила, що згідно з витребуваних у ПП Діана Вет пояснень, ОСОБА_4 дійсно не має ветеринарної освіти і оперувати не має права. Як зазначив Відповідач, в дійсності операцію проводила ОСОБА_7, а ОСОБА_4 спілкувалася з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та складала виписку виключно тому, що решта співробітників клініки перебували в шоковому стані. Водночас, факт проведення операції саме ОСОБА_4 зафіксованих співробітниками Національної поліції, які прибули за викликом до клініки і підтверджується зазначеним вище висновком слідчого.

Як зазначено у відповіді Держпродспоживслужби, ОСОБА_7 здобула кваліфікацію ветеринарного лікаря в 2009 році і підвищення кваліфікації не проходила. Також під час операції, ніби то, був присутній фельдшер ветеринарної медицини ОСОБА_6, який згідно з наказом про прийняття на роботу чомусь займає посаду лікаря (а не фельдшера) ветеринарної медицини. Курси підвищення кваліфікації він також не проходив.

Крім цього, Держпродспоживслужба зазначила про виявлення інших порушень в діяльності ПП Діана Вет , однак про їх суть не зазначила. На адвокатський запит Держпродспоживслужба надала копію Акту перевірки № 98 від 28.12.2017 року, проведеною за зверненням ОСОБА_1, ОСОБА_2 . Акт перевірки також зазначає про не проходження співробітниками обов'язкового підвищення кваліфікації та про надання рядом співробітників консультацій за відсутності в них ветеринарної освіти. Аналогічного змісту відповідь Держпродспоживслужби була надана і на адвокатський запит.

Таким чином, співробітниками ПП Діана Вет було вчинено наступні грубі порушення, які призвели до загибелі собаки ОСОБА_1, ОСОБА_2 : перед проведенням операції не було проведено огляд собаки; операцію проводила співробітник клініки, яка не мала ветеринарної освіти і не мала права займатися ветеринарною діяльністю; ОСОБА_1, ОСОБА_2 було свідомо введено в оману щодо кваліфікації та освіти ОСОБА_4; жодних реанімаційних заходів здійснено не було; працівниками клініки не проходилися обов'язкові заходи підвищення кваліфікації; клініка ветеринарної медицини за адресою м. Запоріжжя, вул. Рел'єфна, 8 взагалі не внесена до ліцензії ПП Діана Вет і здійснення ветеринарної практики за вказаною адресою є незаконним.

З огляду на те, що внаслідок винних дій співробітників ПП Діана Вет було фактично вбито собаку, а тому ОСОБА_1 заявлено вимогу про відшкодування майнової шкоди в розмірі вартості пса, а саме еквіваленту 1 000 доларів США, що станом на 17 травня 2018 року (курс долара до Національної валюти України складає 2 620,8170 грн. за 100 доларів США) складає 26208,17 грн.

Крім того, як зазначають в позові позивачі, вбитий працівниками клініки пес був улюбленцем і членом сім'ї, до якого вони були прив'язані. Крім того, факт вбивства тварини викликав у ОСОБА_1, ОСОБА_2 шок, від якого вони до теперішнього часу не змогли оговтатися, окремої уваги заслуговує той цинізм, з яким працівники ПП Діана Вет поставилися до собаки та них. Зрозумівши, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 не будуть черговими мовчазними жертвами і так просто цю ситуацію не залишать, співробітники відповідача почали приховувати сліди порушень, вигадали історію про те, що оперувала інша особа, що лікар-педіатр в дійсності лише консультує ветеринарів в клініці, а під час операції була просто присутня і надавала поради особі, якої в той день в клініці взагалі не було. З огляду на вказані обставини, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять стягнути на їх користь в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі по 13000,00 грн., на кожного.

Представник позивачів надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та не заперечує проти ухвалення по справі заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Причина неявки суду не відома. Будь-яких заяв, клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, до суду не надходило.

Відповідно до частини першої ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, згідно з вимогами статей 128, 131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з'явився у судове засідання без поважних причин.

Статтею 210 ЦПК України визначено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Крім того, однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених у ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів : - при здійсненні правосуддя дотримуватися вимог Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом строків.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах ОСОБА_3 проти Сполученого королівства від 28.10.1998р. та Креуз проти Польщі від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Виходячи з зазначених нормативно-правових актів України, наведених рішень Європейського суду з прав людини, взявши до уваги пояснення представника позивача та з урахуванням того, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з'явився в судове засідання без поважних причин, суд у відповідності до статті 280 ЦПК України приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача по справі та ухвалою суду від 14 листопада 2018 року вирішив провести заочний розгляд справи та ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказах.

Ухвалою суду від 08 червня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по зазначеній справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено у підготовче судове засідання на 05 липня 2018 року. (а.с. 61-62)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 серпня 2018 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до розгляду по суті. ( а.с. 129).

Суд, з'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та своєї позиції, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, вважає позов законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню на підставі наступного.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55 , 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України , доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 26 лютого 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 придбали у власність собаку породи Кане корсо на ім'я Том (за родоводом ? Мартин) ІНФОРМАЦІЯ_1, вартість якої склала еквівалент 1 000 доларів США, про що свідчить договір купівлі-продажу собаки № б/н від 26 лютого 2013 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_1, акт приймання-передачі б/н до договору купівлі-продажу собаки № б/н від 26 лютого 2013 року. (а.с. 10-15)

В листопаді 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до ветеринарної клініки Діанавет , розташованої за адресою м. Запоріжжя, вул. Рельєфна, буд. № 8, з приводу можливості проведення хірургічної операції з видалення собаці новоутворення на морді, оскільки раніше вони неодноразово зверталися до даної клініки та обслуговувалися у лікаря ОСОБА_3

При зверненні у листопаді 2017 року з приводу можливості проведення хірургічної операції з видалення собаці новоутворення на морді працівники ветеринарної клініки ПП Діана Вет повідомили, що лікар ОСОБА_3 не оперує і провести операцію може ветеринарний лікар-хірург ОСОБА_4 Працівниками клініки ОСОБА_4 особисто була запрошена до холу клініки, де після огляду фото, на яких було видно новоутворення на морді пса самостійно домовилася з позивачем ОСОБА_1 про проведення оперативного втручання. При цьому, ОСОБА_1 було акцентовано на тому, що собака має ветпаспорт, щеплена відповідно усіх вимог, ніколи не хворіла, працює на охорону дома та іншого майна позивачів, утримується в належних умовах (в собаки є будка з конвектором для опалення зимою, собака постійно носить протиблошиний ошийник та харчується тільки на сухому кормі, тобто про собаку ветеринару ОСОБА_4 була надана вся необхідна інформація). Лікар ОСОБА_4 попередила позивачів тільки про заборону вживання води та їжі з ранку дня операції, інших умов для проведення оперативного втручання не було повідомлено. Операцію було призначено на 24 листопада 2017 року на 18-00 годині.

24 листопада 2017 року близько 18.00 годин ОСОБА_1 та його син ОСОБА_5 привезли собаку у наморднику та в ошийнику-строгачі та на повідку до ветеринарної клініки. Собака нервував і поводив себе стурбовано. Співробітники клініки відмовилися наближатися до собаки для проведення необхідних маніпуляцій хоча собака не лаяв, а тільки дихав дуже глибоко, звучно та сидів біля позивача. У зв'язку з тим , що собака велика та співробітники клініки побоюються робити ін'єкції, позивач ОСОБА_1, маючи медичну освіту та досвід роботи в медицині більше 20 років, зробив ін'єкції собаці заспокійливими, наданими співробітниками клініки, після чого собака поступово став заспокоюватися і засинати.

Жодного передопераційного догляду співробітники клініки та особисто ОСОБА_4 не проводили, а лише доручили ОСОБА_1 самому зважити собаку і самому перенести його в операційну. Після введення наркозу ОСОБА_1 попросили видалитися з кімнати та присісти навпроти кімнати, де ОСОБА_4 розпочала операцію.

Через 30 хвилин після початку операції співробітник клініки вийшла до ОСОБА_1 і повідомила, що собака не витримав наркозу і помер, забирайте пса з клініки. Лікар ветеринар ОСОБА_4 взагалі не спілкувалась з ОСОБА_1 після повідомлення про смерть собаки. Жодних інших пояснень надано не було.

У зв'язку з відмовою у спілкуванні ветеринара ОСОБА_4 з ОСОБА_1, ненаданням будь-яких пояснень щодо ходу операції та причини смерті пса та з метою фіксації факту смерті собаки, ОСОБА_1 був вимушений викликати поліцію. Одразу після цього, ОСОБА_1 зателефонував дружині ОСОБА_2, яка приїхала через 10 хвилин до клініки. (а.с. 17-19)

На вимогу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та поліції їм було надано виписку з історії хвороби, в якій розділ з відомостями про лікаря не було заповнено. Після довгих суперечок на виписці було проставлено П.І.П. та підпис ОСОБА_4 та засвідчено дописку відбитком печатки клініки, також працівники поліції викликали ОСОБА_4 в хол для спілкування та пояснення позивачу причин смерті собаки, на що ОСОБА_4 сказала тільки фразу так буває . (а.с. 16)

Вбачаючи в діях співробітників клініки недбалість, непрофесійність, яка призвела до смерті собаки, а саме відсутність будь-якого передопераційного обстеження, не попередження про заходи, які необхідно було зробити перед застосуванням лікарського засобу ЗОЛЕТІЛ , а саме необхідності зняти протиблошиний ошийник, не годувати пса більше 12 годин та не давати води практично добу. Також, не вчинення реанімаційних заходів та неможливість ОСОБА_4 пояснити причини, які призвели до смерті пса, ОСОБА_2 звернулася зі скаргами, запитами про публічну інформацію та листами до центральних та місцевих органів державної влади.

На письмову вимогу ОСОБА_2 про надання пояснень щодо кваліфікації співробітників клініки головний лікар повідомила, що 24.11.2017 року в клініці працювали 3 співробітники: ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 Також до відповіді було надано копії дипломів вказаних осіб про здобуття освіти. (а.с. 25-31)

Згідно з наданими документами, ОСОБА_4 в 1991 році закінчила Запорізький медичний інститут за спеціальністю педіатрія, а в 2009 році була атестована за спеціальністю дитяча хірургія. При цьому, жодної ветеринарної освіти ОСОБА_4 не має і лише двічі брала участь в семінарі та стажуванні з ветеринарної медицини.

Згідно з відповіддю КУ Запорізька багатопрофільна дитяча лікарня № 5 ОСОБА_4 працює на посаді лікаря-хірурга дитячої екстреної хірургічної допомоги. (а.с. 32)

Згідно з вищевказаним листом ОСОБА_4 24.11.2017 року дійсно працювала в клініці, однак її посаду було зазначено як консультант лікаря ветеринарної медицини .

Згідно з визначенням ст. 1 ЗУ Про ветеринарну медицину , ветеринарна практика - діяльність з надання послуг, пов'язаних з профілактикою, клінічною діагностикою та лікуванням хвороб тварин і консультуванням з питань ветеринарної медицини, яка провадиться закладами ветеринарної медицини, у тому числі ліцензованими лікарями ветеринарної медицини, державними установами ветеринарної медицини.

В свою чергу, заклад ветеринарної медицини - установа, підприємство, організація, де працює принаймні один лікар ветеринарної медицини, які засновані юридичною або фізичною особою (суб'єктом господарювання), що має кваліфікацію лікаря ветеринарної медицини та здійснює ветеринарну діяльність за ліцензією, у тому числі з ветеринарної практики, виробництва ветеринарних препаратів, роздрібної, оптової торгівлі ветеринарними препаратами, проведення дезінфекційних, дезінсекційних та дератизаційних робіт

Ліцензований лікар ветеринарної медицини - лікар ветеринарної медицини, який постійно працює в закладі ветеринарної медицини чи ветеринарній аптеці, або фізична особа - підприємець, яка має кваліфікацію лікаря ветеринарної медицини та отримала ліцензію на здійснення певних видів діяльності в галузі ветеринарної медицини.

Відповідно до частини 1 ст. 100 Закону України Про ветеринарну медицину зазначає, що юридичні або фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства,які проживають/перебувають на території України) можуть провадити ветеринарну практику на підставі ліцензії, що видається відповідно до закону.

Частина 4 ст. 101 Закону України Про ветеринарну медицину передбачає, що підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини проводиться не рідше ніж один раз на п'ять років.

29.12.2017 року Держпродспоживслужба направила ОСОБА_2 відповідь на одне з її звернень, в якій повідомила, що ліцензії на провадження господарської діяльності з ветеринарної практики лікарям ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не видавалися. Так само і клініка ветеринарної медицини за адресою м. Запоріжжя, вул. Рел'єфна, 8 в реєстрах не зазначена. (а.с. 33)

У своїй відповіді від 12.01.2018 року, Держпродспоживслужба зазначила, що згідно з витребуваних у ПП Діана Вет пояснень, ОСОБА_4 дійсно не має ветеринарної освіти і оперувати не має права. (а.с. 34-35)

Як зазначено у відповіді Держпродспоживслужби, ОСОБА_7 здобула кваліфікацію ветеринарного лікаря в 2009 році і підвищення кваліфікації не проходила. Також під час операції, ніби то, був присутній фельдшер ветеринарної медицини ОСОБА_6, який згідно з наказом про прийняття на роботу чомусь займає посаду лікаря ветеринарної медицини. Курси підвищення кваліфікації він також не проходив.

На адвокатський запит Держпродспоживслужба надала копію Акту перевірки № 98 від 28.12.2017 року, проведеною за зверненням ОСОБА_1, ОСОБА_2 , з якого вбачається, що співробітники ПП Діана Вет обов'язкового підвищення кваліфікації не проходили. (а.с. 39-41)

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що співробітниками ПП Діана Вет було вчинено грубі порушення, які призвели до загибелі собаки ОСОБА_1, ОСОБА_2, а саме: перед проведенням операції не було проведено огляд собаки; операцію проводила співробітник клініки, яка не мала ветеринарної освіти і не мала права займатися ветеринарною діяльністю; ОСОБА_1, ОСОБА_2 було свідомо введено в оману щодо кваліфікації та освіти ОСОБА_4; жодних реанімаційних заходів здійснено не було; працівниками клініки не проходилися обов'язкові заходи підвищення кваліфікації; клініка ветеринарної медицини за адресою м. Запоріжжя, вул. Рел'єфна, буд. № 8, взагалі не внесена до ліцензії ПП Діана Вет і здійснення ветеринарної практики за вказаною адресою є незаконною.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України,цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами , але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, захисту інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі його невизнання, або порушення. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язків в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим та органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно із ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що ПП Діана Вет повинно нести відповідальність за шкоду, завдану працівником підприємства.

Стосовно позовних вимог позивачів щодо стягнення на його користь з ПП Діана Вет по справі моральної шкоди у розмірі по 13000,00 грн. кожному, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995р. № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (п.5 Постанови).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи Савула проти України , № 12868/05, рішення від 10.12.2009р.; ОСОБА_5 проти України , № 18966/02, рішення від 29.06.2004р.)

Як на спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди, останні посилаються на те, що вони зазнали глибоких душевних страждань, оскільки вбитий працівниками клініки пес був улюбленцем і членом сім'ї ОСОБА_1, ОСОБА_2 , до якого вони були прив'язані. Крім того, факт вбивства тварини викликав у ОСОБА_1, ОСОБА_2 шок, від якого вони до теперішнього часу не змогли оговтатися; відношення (цинізм) з яким працівники ПП Діана Вет поставилися до собаки та них, а також той факт, що зрозумівши, що позивачі не будуть черговими мовчазними жертвами і так просто цю ситуацію не залишать, співробітники відповідача почали приховувати сліди порушень, вигадали історію про те, що оперувала інша особа, що лікар-педіатр в дійсності лише консультує ветеринарів в клініці, а під час операції була просто присутня і надавала поради особі, якої в той день в клініці взагалі не було. З огляду на вказані обставини, ОСОБА_1, ОСОБА_2 понесені моральні страждання, оцінюють по 13000,00 грн, кожній в окремості.

Аналізуючи наведені норми діючого законодавства України, практику Європейського суду з прав людини , а також враховуючи викладені обставини та наявні в матеріалах справи письмові докази, керуючись принципом розумної достатності, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди з ПП Діана Вет на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 до 5000,00 грн. на кожного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімального прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від розміру мінімального прожиткового мінімуму у місячному розмірі, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року становить 1762,00 грн., то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання фізичними особами позовної заяви майнового характеру в розмірі 1409,60 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До останніх, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України , провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що представником в суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно ст. 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах , розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

В обґрунтування зазначеної позовної вимоги стороною позивача надані докази щодо витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 6100,00 грн., а саме: договір про надання правової допомоги № б/н від 01.12.2017р., укладений між адвокатом ОСОБА_9 та ОСОБА_1; договір про надання првової допомоги № б/н від 01.12.2017р., укладений між адвокатом ОСОБА_9 та ОСОБА_2; квитанція до прибуткового касового ордеру № 29/05 від 29.05.2018р. про сплату правничих послуг в розмірі 6100 грн.; розрахунок витрат на надання правової допомоги з питання стягнення матеріальної та моральної школи - додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № б/н від 01.12.2017р. (а.с. 50-54)

Як на доказ щодо суми витрат на правничу допомогу позивач посилається на перелік виконаних робіт (наданих послуг), яким встановлено, що адвокатом ОСОБА_9 виконані наступні роботи: 1) ознайомлення з матеріалами справи та надання правової консультації (1 година роботи) становить 1016,66 грн.; 2) формування правової позиції, пошук судової практикиз аналогічних питань (1 година роботи) становить 1016,66 грн.; 3) збирання доказів, складання процесуальних документів (адвокатські запити, скарги, позовна заява) та підготовка додатків (4 години роботи) становить 4066,64 грн.. (а.с. 54)

Зазначений розрахунок відповідає вимогам діючого законодавства України, стороною відповідача зазначений розрахунок не спростований, а тому у суду не має підстав не приймати його до уваги.

Із зазначеного слідує, що витрати на правову допомогу по зазначеній справі в сукупності становлять 6100,00 грн..

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, вимога позивача щодо відшкодування понесених витрати по сплаті витрат на правничу допомогу у розмірі 6100,00 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1, 22 Закону України Про захист прав споживачів , ст..ст. 1, 11, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1172, 1192 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання : 69037, АДРЕСА_1), ОСОБА_2 ( зареєстроване місце проживання : 69037, АДРЕСА_1) - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства Діана Вет (місце реєстрації: м. Запоріжжя, пр.. Соборний, буд, № 144АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ 35300523, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Михайла Гончаренка (Панфіловців), буд, № 4АДРЕСА_4, , в рахунок відшкодування майнової шкоди грошові кошти у розмірі 26208 (двадцять шість тисяч двісті вісім) гривень 17 копійок; в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок; витрати на правову допомогу у розмірі 3050 (три тисячі п»ятдесят) гривень 00 копійок, а всього 34258 (тридцять чотири тисячі двісті п»ятдесят вісім) гривень 17 копійок.

Стягнути з Приватного підприємства Діана Вет (місце реєстрації: м. Запоріжжя, пр.. Соборний, буд, № 144АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ 35300523, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, яка зареєстрована та мешкає за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Михайла Гончаренка (Панфіловців), буд, № 4АДРЕСА_4, в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок; витрати на правову допомогу у розмірі 3050 (три тисячі п»ятдесят) гривень 00 копійок, а всього 8050 (вісім тисяч п»ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного підприємства Діана Вет (місце реєстрації: м. Запоріжжя, пр.. Соборний, буд, № 144АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ 35300523, на користь держави судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев»ять) гривень 60 копійок.

Повний текст рішення складено 20 листопада 2018 року.

Сторонам, які не з явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подане протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення суду або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

14.11.2018