Рішення

від 19.11.2018 по справі п/811/552/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/552/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бондар Я.Г

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрнасоссервіс" (28002, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Олексія Скічка, 42-А, код ЄДРПОУ 24715933)

представники: адвокат ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідач: Головне управління ДФС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 39393501)

представники: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрнасоссервіс" (надалі - ТОВ "Торговий Дім "Укрнасоссервіс") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (надалі - ГУ ДФС у Кіровоградській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Позов ТОВ "Торговий Дім "Укрнасоссервіс" мотивовано тим, що спірні рішення №00000531411 від 13.12.2017 року та №00000521411 від 13.12.2017 року винесені ГУ ДФС у Кіровоградській області за результатами документальної планової виїзної перевірки, оформленої актом №30/11-28-14-11/24715933 від 29.11.2017 року, якою встановлено заниження податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість внаслідок заниження доходів та завищення витрат, завишення податкового кредиту при відсутності декларування контрагентами - постачальниками податкових зобов'язань та за рахунок його формування на підставі документів, виписаних контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарську діяльність. Позивач, заперечуючи ці висновки відповідача, стверджуючи, що вони не відповідають фактичним даним про характер взаємовідносин з його контрагентами, які підтверджені належними первинними документами, доводячи реальність господарських операцій, поставлених під сумнів відповідачем, просить суд визнати спірні податкові повідомлення - рішення протиправними та скасувати їх.

Ухвалою суду від 23.02.2018 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Заявою від 15.03.2018 року позивач змінив предмет позову, прохаючи суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00000531411 від 13.12.2017 року, №00000151411 від 23.02.2018 року.

У ході судового розгляду справи позивач заявою від 16.07.2018 року зменшив розмір позовних вимог, прохаючи суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000531411 від 13.12.2017 року в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 298845 грн. та 74707 грн. за штрафними санкціями, а податкове повідомлення - рішення №00000151411 від 23.02.2018 року - повністю.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову. Посилався на те, що під час аналізу баз даних АІС "Податковий блок" не встановлено ланцюг постачання та походження товарно-матеріальних цінностей, придбаних ТОВ "Торговий Дім "Укрнасоссервіс" у ТОВ Фірма "Промзбут", ТОВ "Віал-Плюс", ТОВ "БК Реалбуд". Внаслідок цього неможливо встановити походження товарів, введення в обіг яких (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга його продажу, вказаних в податкових накладних, виписаних цими контрагентами на адресу позивача. Відсутність у ТОВ Фірма "Промзбут", ТОВ "Віал-Плюс", ТОВ "БК Реалбуд" необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності (трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів), на думку відповідача, є підставою для висновків про безтоварний характер задокументованих операцій із поставки на адресу позивача товару. Відповідач стверджує, що фактично мало місце використання позивачем в господарській діяльності товару, джерело походження яких не встановлене. Наявність факту використання товару є свідченням набуття останнього у власність (безоплатного отримання послуг) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання від ТОВ Фірма "Промзбут", ТОВ "Віал-Плюс", ТОВ "БК Реалбуд". Доводячи правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

У ході судового розгляду справи сторони подали заяви про розгляд справи без їхньої участі, у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрнасоссервіс" з 24.03.1995 року зареєстровано як юридична особа. Основним видом його діяльності є виробництво гідравлічного та пневматичного устаткування. (а.с. 13, т.1)

Посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області в період 9-22.11.2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Торговий Дім "Укрнасоссервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.09.2017 року, правильності нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, про що складено акт №30/11-28-14-11/24715933 від 29.11.2017 року . (а.с. 26-54, т.1)

Висновками акту перевірки встановлені зокрема такі порушення:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20, п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246, п.5, п.10, п.11, п.18, п.19, п.20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 317397 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 18 грн., за І квартал 2017 року в сумі 19184 грн., за півріччя 2017 року в сумі 272058 грн., за 3 квартали 2017 грн. в сумі 317379 грн., за рахунок заниження доходів та завищення витрат;

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 285183 грн., у т.ч. за червень 2015 року в сумі 1559 грн., за березень 2016 року в сумі 335 грн., за грудень 2016 року в сумі 1098 грн., за квітень 2017 року в сумі 11447 грн., за липень 2017 року в сумі 152477 грн., за вересень 2017 року в сумі 118267 грн., за рахунок завищення податкового кредиту.

На підставі цього акту ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено такі податкові повідомлення-рішення форми "Р":

- №00000531411 від 13.12.2017 року, яким за порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, п.5, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Зобов'язання", п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", п.5, п.10, п.11, п.18, п.19, п.20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", на підставі пп.54.3.2.п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 396742 грн., з яких 317397 грн. - податкове зобов'язання, 79345 грн. - штрафна санкція (а.с. 15, т.1),

- №00000521411 від 13.12.2017 року, яким за порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 356479 грн., з яких 285183 грн. - податкове зобов'язання, 71296 грн. - штрафна санкція. (а.с.16, т.1)

За наслідками процедури адміністративного оскарження рішенням ДФС України №6017/6/88-9911-01-0125 від 19.02.2018 року частково скасовано податкове повідомлення-рішення №00000521411 від 13.12.2017 року. (а.с. 166 - 171, т.1)

У зв'язку цим ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р"№00000151411 від 23.02.2018 року, яким з порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПК України, на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 345886 грн., з яких 276709 грн. - податкове зобов'язання, 69177 грн. - штрафна санкція. (а.с. 164, т.1)

Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №00000531411 від 13.12.2017 року, №00000151411 від 23.02.2018 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіряючи правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, суд виходив з того, що предметом спору є висновки контролюючого органу про неправомірність формування позивачем даних податкового та бухгалтерського обліку, у яких відображені взаємовідносини з ТОВ Фірма "Промзбут", ТОВ "Віал-Плюс", ТОВ "БК Реалбуд".

Відповідно до акту перевірки №30/11-28-14-11/24715933 від 29.11.2017 року та наданого відповідачем розрахунку (а.с. 17, т.1), на розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, донарахованого спірним податковим повідомленням-рішенням №00000531411 від 13.12.2017 року у сумі 317397 грн., вплинули висновки акту перевірки про заниження позивачем доходу від вартості безоплатно одержаних товарів від ТОВ Фірма "Промзбут" за 2015 рік на суму 102 грн. (що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за цей період на 18 грн.), від ТОВ "Віал-Плюс" за півріччя 2017 року на 458469 грн. (що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за цей період на 82524 грн.), від ТОВ "БК Реалбуд" за півріччя 2017 року на 1202686 грн. (що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за цей період на 216303 грн.), а також заниження та завищення фінансового результату внаслідок невірного його визначення за 1 квартал - три квартали 2017 року (що призвело заниження податку на прибуток підприємств за цей період на 18552 грн. Позивачем останнє порушення не заперечується, з донарахуванням грошового зобов'язання у сумі 18552 грн. та застосуванням штрафної (фінансової) санкції в розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання, що склало 4638 грн., він погодився.

На розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість, донарахованого спірним податковим повідомленням-рішенням №00000151411 від 23.02.2018 року вплинули висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ Фірма "Промзбут" у червні 2015 року у розмірі 17 грн., з ТОВ "Віал-Плюс" у квітні та липні 2017 року у розмірі 76411 грн., з ТОВ "БК Реалбуд" у липні та вересні 2017 року у розмірі 200281 грн. (а.с. 165, т.1)

Судом установлено, що виявлені порушення податкового законодавства, які стали підставою для невизнання відповідачем даних податкового обліку по взаємовідносинах з ТОВ Фірма "Промзбут", ТОВ "Віал-Плюс", ТОВ "БК Реалбуд", кваліфіковані контролюючим органом за пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", а також п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України і, за висновками відповідача, полягали в тому, що позивач занизив об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств за рахунок не включення доходу від вартості безоплатно одержаних активів невідомого походження по взаємовідносинах з цим контрагентами, та сформував податковий кредит на підставі документів, виписаних цими контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарську діяльність.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктами 5, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 року за №85/4306, зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за №751/4044, запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (у редакції, що діяла до 29.07.2015 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України (у редакції, що діє з 01.01.2017 року) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України (у редакції, що діяла до 29.07.2015 року) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з цією нормою (у редакції, що діє з 29.07.2015 року) датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України (у редакції, що діяла до 01.07.2015 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України (у редакції, що діє з 01.01.2017 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України (у редакції, що діяла до 29.07.2015 року) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України (у редакції, що діє з 01.01.2017 року) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як передбачено пунктами 44.1, 44.2 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до абзаців 5, 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов'язань).

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.10.2015 року №21-1555а15, від 22.09.2015 року №21-1526а15 та узгоджуються з правовим висновком, наведеним у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №814/328/15.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 статті 77 КАС України).

Таким чином, довести правомірність свого рішення зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість платник податку має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Судом установлено, що під час проведення перевірки позивач надав посадовим особам відповідача первинні документи для підтвердження фактів здійснення господарських операцій із кожним контрагентом, а саме: договори поставки, специфікації до них, видаткові накладні, податкові накладні постачальників, товарно-транспортні накладні, документи перевізників, документи, що підтверджують оплату позивачем придбаного товару. При цьому протягом проведення перевірки відповідач не зазначав про відсутність будь-яких первинних документів, які є обов'язковими для певного виду господарської операції. Акт про ненадання позивачем будь-яких документів протягом перевірки також не складався.

Перевіряючи доводи сторін, суд установив, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ Фірма "Промзбут" (м. Харків), у якого у квітні 2015 року придбав для використання у господарській діяльності товар - електрощітки Г21 у кількості 6 штук. Як пояснили суду представники позивача, цей товар був замовлений через сайт постачальника http://promzbut.com.ua/ua/. Товар був попередньо оплачений за рахунком-фактурою №250 від 02.4.2015 року платіжним дорученням №2060 від 03.04.2015 року на суму 101, 52 грн., у т.ч. ПДВ - 16, 92 грн. У зв'язку з цим ТОВ Фірма "Промзбут" склало податкову накладну №11 від 03.04.2015 року на суму 101, 52 грн., у т.ч. ПДВ - 16, 92 грн. Товар поставлений позивачеві за видатковою накладною №18 від 08.04.2015 року, а доставлений транспортною компанією "Нова пошта", що підтверджується експрес-накладною від 09.04.2015 року. Прийняття товару здійснила уповноважена особа позивача - ОСОБА_6 за довіреністю №100 від 03.04.2015 року. (а.с 133 - 136, т.1, а.с. 156, т.2)

Взаємовідносини позивача з ТОВ "Віал-Плюс" (м. Запоріжжя) оформлені договором поставки №06/11/14 від 06.11.2014 року, за умовами якого постачальник "Віал-Плюс" зобов'язується поставляти покупцю ТОВ "Торговий Дім "Укрнасоссервіс" товар, найменування, асортимент, кількість, умови поставки і ціна якого визначаються за домовленістю сторін і вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. (а.с. 70 -71, т.1).

До договору складена специфікація №4 від 30.03.2017 року про те, що сторони домовилися про поставку ферованадію вагою 308 кг на суму 77308 грн. та феромолібдену вагою 308 кг на суму 96096 грн. на умовах повної передоплати товару покупцем. Платіжним дорученням №5377 від 27.03.2017 року позивач перерахував ТОВ "Віал-Плюс" повну вартість товару у сумі 208084, 80 грн. У зв'язку з цим ТОВ "Віал-Плюс" склало податкову накладну №38 від 27.03.2018 року на суму 208084, 08 грн., у т.ч. ПДВ - 34680 грн. Товар поставлений позивачеві за видатковою накладною №РH-0000100 від 30.03.2017 року. (а.с. 74 - 78 , т.1). Придбана у ТОВ "Віал-Плюс" продукція перевозилася власними силами покупця, а саме вантажним автомобілем МАЗ 06124ОН, належним позивачу на праві власності, про що складено ТТН №333 від 30.03.2017року (а.с. 76, т.1). Прийняття товару у постачальника від імені позивача здійснювала його уповноважена особа - водій ОСОБА_7 за довіреністю №115 від 29.03.2017 року. (а.с. 153, 154, 155, 228, т.2)

Крім того, за специфікацією №5 від 18.05.2017 року сторони домовилися про поставку феромолібдену вагою 650 кг на суму 208650 грн. на умовах повної передоплати товару покупцем. Платіжним дорученням №17 від 17.05.2017 року позивач перерахував ТОВ "Віал-Плюс" повну вартість товару у сумі 250380 грн., у т,ч. ПДВ - 41730 грн. У зв'язку з цим ТОВ "Віал-Плюс" склало податкову накладну №20 від 17.05.2018 року на суму 250380 грн., у т.ч. ПДВ - 41730 грн. Товар поставлений позивачеві за видатковою накладною №РH-0000161 від 18.05.2018 року. (а.с. 79 - 83, т.1) Придбана у ТОВ "Віал-Плюс" продукція перевезена належним постачальнику на праві власності автомобілем Renault Kangoo, що підтверджується ТТН №393 від 18.05.2017 року (а.с. 76, т.1, 224, т.2). Прийняття товару у постачальника від імені позивача здійснювала його уповноважена особа - ОСОБА_6 за довіреністю №198 від 18.05.2017 року. (а.с. 157, 221, т.2)

Досліджуючи взаємовідносини позивача з ТОВ "БК Реалбуд" (м. Апостолове Дніпропетровської області), суд установив, що між ними укладено договір поставки №31/04-17 від 18.05.2017 року, за умовами якого ТОВ "БК Реалбуд" (постачальник) зобов'язується поставити та передати у визначені строки покупцеві зазначений у додатку 1 товар, а ТОВ "Торговий Дім "Укрнасоссервіс" (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити товар. (а.с. 88 - 90, т.1)

На виконання умов вказаного договору та додатку №1 до нього ТОВ "БК Реалбуд" у червні 2017 року відвантажено позивачу товари (труби у кількості 150 тон) на загальну суму 1201686, 04 грн., у т.ч. ПДВ - 200281, 01 грн.

Передача товарів оформлена видатковими накладними №000000012 від 05.06.2017 року, №0000000013 від 07.06.2017 року, №000000014 від 12.06.2017 року, №0000000015 від 13.06.2017 року, №0000000016 від 19.06.2017 року, №0000000017 від 20.06.2017 року, №0000000018 від 20.06.2017 року, №0000000019 від 21.06.2017 року, №0000000020 від 21.06.2017 року (а.с.91, 95, 99, 107, 111, 114, 118, 121зв., т.2) зі складанням податкових накладних №19 від 05.06.2017 року, №22 від 07.06.2017 року, №21 від 12.06.2017 року, №20 від 13.06.2017 року, №24 від 19.06.2017 року, №25 від 20.06.2017 року, №26 від 21.06.2017 року, №27 від 21.06.2017 року (а.с. 94, 98, 102, 106, 100, 113, 117, 120, т.1)

Виставлені ТОВ "БК Реалбуд" рахунки-фактури №Р-00000002 від 05.06.2017 року, №Р-000000003 від 07.06.2017 року, №Р-000000004 від 12.06.2017 року, №Р-000000005 від 13.06.2017 року, №Р-00000006 від 19.06.2017 року, №Р-000000007 від 20.06.2017 року, №Р-000000008 від 20.06.2017 року, №Р-00000009 від 21.06.2017 року, №Р-00000010 від 21.06.2017 року (а.с. 91зв, 95зв., 99зв.,103, 105 зв., 111зв., 113зв., 118зв, 121, т.2) оплачені позивачем у безготівковій формі платіжними дорученнями на загальну суму 1201686, 04 грн. (а.с. 125 - 132, т.1)

Перевезення товарів здійснювалося залученим позивачем перевізниками, про що складено товарно-транспортні накладні №67 від 05.06.2017 року, №68 від 07.06.2017 року, №69 від 12.06.2017 року, №70 від 13.06.2017 року, №71 від 19.06.2017 року, №72 від 20.06.2017 року, №73 від 20.06.2017 року, №74 від 21.06.2017 року, №75 від 21.06.2017 року (а.с. 92, 96, 100, 104, 108, 115, 119, 122, т.1).

Суд, дослідивши обставини здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, та оцінивши відносини, які склалися безпосередньо між учасниками цих операцій, дійшов до висновку, що господарські операції з придбання позивачем товарів у ТОВ Фірма "Промзбут", ТОВ "Віал-Плюс", ТОВ "БК Реалбуд" мали місце та фактично здійснені. Товари придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Придбані товари не підпадають під визначення безоплатно наданих товарів, що наведене у пп. 14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України. Доходи та витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, та суми податку на додану вартість, що віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені відповідними первинними документами. Вказані первинні документи, які наявні у позивача та надавалися податковому органу на перевірку, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". У судовому засіданні достовірність цих документів відповідачем не спростовано та не доведено, що викладені у них відомості не відповідають дійсності.

Суд також зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Статтею 83 ПК України встановлений перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, в якому міститься і податкова інформація (підпункт 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України).

Згідно з підпунктом 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Пунктом 73.5 статті 73 ПК України (у редакції, чинній на момент проведення перевірки) передбачено, що з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв'язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки здійснюється співставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.

Як вбачається з акта перевірки, зустрічні звірки або перевірки з питань підтвердження отриманих від ТОВ "Торговий Дім "Укрнасоссервіс" відомостей щодо відносин з іншими контрагентами контролюючим органом не проводились.

Натомість відповідач використав листи інших інспекцій (управлінь) ДФС, які поряд з відомостями про подану (не подану) податкову звітність містили суб'єктивні висновки щодо господарської діяльності контрагентів позивача без аналізу первинних документів таких платників податків. (а.с. 182 - 207, т.1). У цих листах йдеться про відсутність інформації у податкового органу (щодо майна, трудових ресурсів, використання власних чи орендованих об'єктів нерухомого та рухомого майна). Між тим, відсутність інформації, на думку суду, не може бути підставою для будь-яких висновків - ні для підтвердження якихось фактів (подій), ні для їх заперечення.

Неможливість проведення зустрічних звірок, ненадання відповіді на запит іншими платниками податків не може бути підставою для нарахування податкових зобов'язань платнику податків, який свій обов'язок виконує. Податкове законодавство таких умов не визначає.

Таким чином, суд вважає, що оскільки зустрічні звірки жодного із контрагентів позивача фактично не проводились, тому листи про узагальнену податкову інформацію із висновками про відсутність підприємств за місцезнаходженням, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, основних фондів не можуть бути підставою для висновку щодо здійснення позивачем правочинів без мети настання реальних наслідків, проведення безтоварних операцій. Такі висновки є лише припущенням контролюючих органів.

Тому суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію, надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Суд також звертає увагу, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Будь-яке неналежне виконання іншими платника податків податкових обов'язків (подавати податкову звітність, сплачувати податки) не може бути підставою для відповідальності іншого платника податків. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо правомірного формування податкового кредиту чи податкових зобов'язань з ПДВ щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит і не може свідчити про наявність у нього умислу уникнути від сплати податків у разі, якщо він виконав усі передбачені законом умови стосовно формування податкового кредиту та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Суд зауважує, що платник податків (покупець товару/послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності і в подальшому нести відповідальність за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні підтверджуватися належними доказами. Між тим, таких доказів відповідачем суду не надано, а судом не здобуто.

Висновки про завищення позивачем податкового кредиту за цими операціями, обґрунтовані посиланням на безтоварність взаємовідносин, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, також не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У ході судового розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з поставки ТОВ Фірма "Промзбут", ТОВ "Віал-Плюс", ТОВ "БК Реалбуд" товарів позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили несумлінність позивача як платника податків.

Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення ТОВ "Торговий Дім "Укрнасоссервіс" норм податкового законодавства при декларуванні показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань у деклараціях з податку на прибуток підприємства та з податку на додану вартість по взаємовідносинах з цими контрагентами, тому збільшення грошових зобов'язань на підставі п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 123.1 статті 123 ПК України, є неправомірним.

Згідно з частиною 1, пунктом 2 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відтак, позов про скасування податкового повідомлення-рішення №00000531411 від 13.12.2017 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 298845 грн. та накладення штрафу на суму 74707 грн., а також податкового повідомлення-рішення №00000151411 від 23.02.2018 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 276709 грн. та накладення штрафу на суму 69177 грн. слід задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач просив стягнути на його користь понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 9750 грн., на підтвердження якого надав суду такі документи: договір про надання правової допомоги від 11.12.2017 року, укладений з АО "Рада", акти про надання правової допомоги від 26.12.2017 року, від 31.01.2018 року, від 27.02.2018 року, від 30.03.2018 року, від 18.04.2018 року, платіжні доручення про перерахування плати на правову допомогу, розрахунок суми судових витрат. (а.с. 14-27, т.2)

Дослідивши розрахунок, суд вважає, що з розглядом даної справи пов'язані такі витрати: підготовка позову (за актом від 30.01.2018 року на суму 2100 грн.), підготовка та судовий розгляд (за актом від 30.03.2018 року на суму 550 грн.), підготовка та судовий розгляд (за актом від 18.04.2018 року на суму 1100 грн.). Решта витрат, включених до розрахунку, не пов'язані з розглядом даної адміністративної справи або стосуються тих самих послуг, які вже включені до розрахунку.

Позивач, звертаючись до суду з первісним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, якими йому визначено грошових зобов'язань на загальну суму 753221 грн., сплатив за ці майнові вимоги судовий збір у розмірі 11298, 31 грн. (а.с. 3, т.1). Після подання позовної заяви, у процедурі адміністративного оскарження позивач був частково задоволений відповідачем на 10593 грн. У ході судового розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги до 719438 грн., які судом задоволено повністю.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону.

Отже в порядку розподілу судових витрат, на користь позивача слід стягнути судові витрати на сплату судового збору відповідно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 10950,47 грн. ((719438 грн. + 10593 грн.) х 1,5 %) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Решта 347,84 грн. судового збору можуть бути повернуті йому відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір". Також на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути здійснені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3750 грн.

Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрнасоссервіс" (28002, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Олексія Скічка, 42-А, код ЄДРПОУ 24715933) до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 39393501) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №00000531411 від 13.12.2017 року, в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 298845 грн. та накладення штрафу на суму 74707 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №00000151411 від 23.02.2018 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрнасоссервіс" витрати на сплату судового збору у розмірі 10950,47 грн. грн. та на професійну правничу допомогу в сумі 3750 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_8