Постанова

від 23.04.2019 по справі п/811/552/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2019 року м. Дніпросправа № П/811/552/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 року, (суддя суду першої інстанції Черниш О.А.), прийняте в порядку спрощеного провадження в м. Кропивницький, в адміністративній справі №811/552/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Укрнасоссервіс до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

в с т а н о в и в :

19 лютого 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Укрнасоссервіс звернулось до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнень, просило: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000531411 від 13.12.2017 року в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 298845 грн. та 74707 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення - рішення №00000151411 від 23.02.2018 року - повністю.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті за результатами документальної планової виїзної перевірки, оформленої актом №30/11-28-14-11/24715933 від 29.11.2017 року, якою встановлено заниження податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість внаслідок заниження доходів та завищення витрат, завищення податкового кредиту при відсутності декларування контрагентами - постачальниками податкових зобов'язань та за рахунок його формування на підставі документів, виписаних контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарську діяльність. Позивач заперечує проти вказаних висновків відповідача, та зазначає, що господарські операції з контрагентами у періоді що перевірявся, підтверджені належними первинними документами, які відповідають вимогам Закону щодо своєї форми та змісту.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №00000531411 від 13.12.2017 року, в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 298845 грн. та накладення штрафу на суму 74707 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №00000151411 від 23.02.2018 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що згідно баз даних АІС "Податковий блок" не встановлено ланцюг постачання та походження товарно-матеріальних цінностей, придбаних ТОВ "Торговий Дім "Укрнасоссервіс" у ТОВ Фірма "Промзбут", ТОВ "Віал-Плюс", ТОВ "БК Реалбуд". При цьому, неможливо встановити походження товарів, введення в обіг яких (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга його продажу, вказаних в податкових накладних, виписаних цими контрагентами на адресу позивача. Відсутність у ТОВ Фірма "Промзбут", ТОВ "Віал-Плюс", ТОВ "БК Реалбуд" необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності (трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів), на думку відповідача, є підставою для висновків про безтоварний характер задокументованих операцій із поставки на адресу позивача товару. Відповідач стверджує, що фактично мало місце використання позивачем в господарській діяльності товару, джерело походження яких не встановлено. Також, відповідач зазначає, що надані до перевірки товарно -транспортні накладні по взаємовідносинах з ТОВ Віал-Плюс та ТОВ БК Реалбуд , ТОВ Фірма Промзбут не заповнено розділ вантажно-розвантажувальної операції, де повинно бути заповнено час прибуття, вибуття, маса брутто, навантаження та розвантаження та підписи відповідальної за це особи, юридична адреса підприємства, зазначена в графі Вантажовідправник співпадає з адресою у графі Пункт навантаження , що не дає змогу ідентифікувати точне місце навантаження товару, перевізниками вказані СПД Довбиш, СПД ОСОБА_2, СПД ОСОБА_3, про те коди суб'єктів господарювання в ТТН не зазначено. Не надано позивачем до перевірки сертифікатів якості на товари, на підприємстві не ведеться журналу/регістру обліку перевезень товару власним транспортом, а також журналу обліку виїзду/виїзду на територію підприємства автомобілів. Вказане, на думку відповідача, свідчить про завищення позивачем податкового кредиту та заниження суми оподаткованого доходу за наслідками безтоварних операцій з контрагентами у перевіряємий період.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи апеляційної скарги тотожні змісту акту перевірки та зводяться до нормативно обґрунтованих тверджень про наявність певних недоліків первинних документів позивача по господарським операціям з його контрагентами - ТОВ Віал-Плюс , ТОВ БК Реалбуд , ТОВ Фірма Промзбут та також не підтверджених доказами посилань на наявні порушення податкового законодавства у діяльності інших юридичних осіб, які мали відносини з вказаними контрагентами. При цьому, відповідач не заперечує наявності у позивача первинних документів, передбачених чинним законодавством, оплатну поставку товару та використання позивачем товару в господарській діяльності.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області в період 9-22.11.2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Торговий Дім "Укрнасоссервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.09.2017 року, правильності нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, про що складено акт №30/11-28-14-11/24715933 від 29.11.2017 року . (а.с. 26-54, т.1)

Висновками акту перевірки встановлені зокрема такі порушення:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20, п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246, п.5, п.10, п.11, п.18, п.19, п.20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 317397 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 18 грн., за І квартал 2017 року в сумі 19184 грн., за півріччя 2017 року в сумі 272058 грн., за 3 квартали 2017 грн. в сумі 317379 грн., за рахунок заниження доходів та завищення витрат;

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 285183 грн., у т.ч. за червень 2015 року в сумі 1559 грн., за березень 2016 року в сумі 335 грн., за грудень 2016 року в сумі 1098 грн., за квітень 2017 року в сумі 11447 грн., за липень 2017 року в сумі 152477 грн., за вересень 2017 року в сумі 118267 грн., за рахунок завищення податкового кредиту.

На підставі цього акту ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено такі податкові повідомлення-рішення форми "Р":

- №00000531411 від 13.12.2017 року, яким за порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, п.5, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Зобов'язання", п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", п.5, п.10, п.11, п.18, п.19, п.20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", на підставі пп.54.3.2.п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 396742 грн., з яких 317397 грн. - податкове зобов'язання, 79345 грн. - штрафна санкція (а.с. 15, т.1),

- №00000521411 від 13.12.2017 року, яким за порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 356479 грн., з яких 285183 грн. - податкове зобов'язання, 71296 грн. - штрафна санкція. (а.с.16, т.1)

За наслідками процедури адміністративного оскарження рішенням ДФС України №6017/6/88-9911-01-0125 від 19.02.2018 року частково скасовано податкове повідомлення-рішення №00000521411 від 13.12.2017 року. (а.с. 166 - 171, т.1)

У зв'язку з цим ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р"№00000151411 від 23.02.2018 року, яким з порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПК України, на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 345886 грн., з яких 276709 грн. - податкове зобов'язання, 69177 грн. - штрафна санкція. (а.с. 164, т.1)

Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №00000531411 від 13.12.2017 року, №00000151411 від 23.02.2018 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про нереальний характер здійснених позивачем з його контрагентами господарських операцій у перевіряємий період спростовуються документами первинного бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам чинного законодавства. Також, суд зазначив, що порушення контрагентами позивача, або підприємствами по ланцюгу постачання вимог податкової дисципліни не можуть мати негативних наслідків до ТОВ Торговий Дім Укрнасоссервіс .

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 135.1. статті 135 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ Фірма "Промзбут" (м. Харків), у якого у квітні 2015 року придбав для використання у господарській діяльності товар - електрощітки Г21 у кількості 6 штук. Як пояснили суду представники позивача, цей товар був замовлений через сайт постачальника http://promzbut.com.ua/ua/. Товар був попередньо оплачений за рахунком-фактурою №250 від 02.4.2015 року платіжним дорученням №2060 від 03.04.2015 року на суму 101, 52 грн., у т.ч. ПДВ - 16, 92 грн. У зв'язку з цим, ТОВ Фірма "Промзбут" склало податкову накладну №11 від 03.04.2015 року на суму 101, 52 грн., у т.ч. ПДВ - 16, 92 грн. Товар поставлений позивачеві за видатковою накладною №18 від 08.04.2015 року, а доставлений транспортною компанією "Нова пошта", що підтверджується експрес-накладною від 09.04.2015 року. Прийняття товару здійснила уповноважена особа позивача - ОСОБА_4 за довіреністю №100 від 03.04.2015 року. (а.с 133 - 136, т.1, а.с. 156, т.2)

Взаємовідносини позивача з ТОВ "Віал-Плюс" (м. Запоріжжя) оформлені договором поставки №06/11/14 від 06.11.2014 року, за умовами якого постачальник "Віал-Плюс" зобов'язується поставляти покупцю ТОВ "Торговий Дім "Укрнасоссервіс" товар, найменування, асортимент, кількість, умови поставки і ціна якого визначаються за домовленістю сторін і вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. (а.с. 70 -71, т.1).

До договору складена специфікація №4 від 30.03.2017 року про те, що сторони домовилися про поставку ферованадію вагою 308 кг на суму 77308 грн. та феромолібдену вагою 308 кг на суму 96096 грн. на умовах повної передоплати товару покупцем. Платіжним дорученням №5377 від 27.03.2017 року позивач перерахував ТОВ "Віал-Плюс" повну вартість товару у сумі 208084, 80 грн. У зв'язку з цим ТОВ "Віал-Плюс" склало податкову накладну №38 від 27.03.2018 року на суму 208084, 08 грн., у т.ч. ПДВ - 34680 грн. Товар поставлений позивачеві за видатковою накладною №РH-0000100 від 30.03.2017 року. (а.с. 74 - 78 , т.1). Придбана у ТОВ "Віал-Плюс" продукція перевозилася власними силами покупця, а саме вантажним автомобілем МАЗ НОМЕР_1, належним позивачу на праві власності, про що складено ТТН №333 від 30.03.2017року (а.с. 76, т.1). Прийняття товару у постачальника від імені позивача здійснювала його уповноважена особа - водій ОСОБА_5 за довіреністю №115 від 29.03.2017 року. (а.с. 153, 154, 155, 228, т.2)

Крім того, за специфікацією №5 від 18.05.2017 року сторони домовилися про поставку феромолібдену вагою 650 кг на суму 208650 грн. на умовах повної передоплати товару покупцем. Платіжним дорученням №17 від 17.05.2017 року позивач перерахував ТОВ "Віал-Плюс" повну вартість товару у сумі 250380 грн., у т,ч. ПДВ - 41730 грн. У зв'язку з цим, ТОВ "Віал-Плюс" склало податкову накладну №20 від 17.05.2018 року на суму 250380 грн., у т.ч. ПДВ - 41730 грн. Товар поставлений позивачеві за видатковою накладною №РH-0000161 від 18.05.2018 року. (а.с. 79 - 83, т.1) Придбана у ТОВ "Віал-Плюс" продукція перевезена належним постачальнику на праві власності автомобілем Renault Kangoo, що підтверджується ТТН №393 від 18.05.2017 року (а.с. 76, т.1, 224, т.2). Прийняття товару у постачальника від імені позивача здійснювала його уповноважена особа - ОСОБА_4 за довіреністю №198 від 18.05.2017 року. (а.с. 157, 221, т.2)

Досліджуючи взаємовідносини позивача з ТОВ "БК Реалбуд" (м. Апостолове Дніпропетровської області), суд установив, що між ними укладено договір поставки №31/04-17 від 18.05.2017 року, за умовами якого ТОВ "БК Реалбуд" (постачальник) зобов'язується поставити та передати у визначені строки покупцеві зазначений у додатку 1 товар, а ТОВ "Торговий Дім "Укрнасоссервіс" (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити товар. (а.с. 88 - 90, т.1)

На виконання умов вказаного договору та додатку №1 до нього ТОВ "БК Реалбуд" у червні 2017 року відвантажено позивачу товари (труби у кількості 150 тон) на загальну суму 1201686, 04 грн., у т.ч. ПДВ - 200281, 01 грн.

Передача товарів оформлена видатковими накладними №000000012 від 05.06.2017 року, №0000000013 від 07.06.2017 року, №000000014 від 12.06.2017 року, №0000000015 від 13.06.2017 року, №0000000016 від 19.06.2017 року, №0000000017 від 20.06.2017 року, №0000000018 від 20.06.2017 року, №0000000019 від 21.06.2017 року, №0000000020 від 21.06.2017 року (а.с.91, 95, 99, 107, 111, 114, 118, 121зв., т.2) зі складанням податкових накладних №19 від 05.06.2017 року, №22 від 07.06.2017 року, №21 від 12.06.2017 року, №20 від 13.06.2017 року, №24 від 19.06.2017 року, №25 від 20.06.2017 року, №26 від 21.06.2017 року, №27 від 21.06.2017 року (а.с. 94, 98, 102, 106, 100, 113, 117, 120, т.1)

Виставлені ТОВ "БК Реалбуд" рахунки-фактури №Р-00000002 від 05.06.2017 року, №Р-000000003 від 07.06.2017 року, №Р-000000004 від 12.06.2017 року, №Р-000000005 від 13.06.2017 року, №Р-00000006 від 19.06.2017 року, №Р-000000007 від 20.06.2017 року, №Р-000000008 від 20.06.2017 року, №Р-00000009 від 21.06.2017 року, №Р-00000010 від 21.06.2017 року (а.с. 91зв, 95зв., 99зв.,103, 105 зв., 111зв., 113зв., 118зв, 121, т.2) оплачені позивачем у безготівковій формі платіжними дорученнями на загальну суму 1201686, 04 грн. (а.с. 125 - 132, т.1)

Перевезення товарів здійснювалося залученим позивачем перевізниками, про що складено товарно-транспортні накладні №67 від 05.06.2017 року, №68 від 07.06.2017 року, №69 від 12.06.2017 року, №70 від 13.06.2017 року, №71 від 19.06.2017 року, №72 від 20.06.2017 року, №73 від 20.06.2017 року, №74 від 21.06.2017 року, №75 від 21.06.2017 року (а.с. 92, 96, 100, 104, 108, 115, 119, 122, т.1).

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про заниження позивачем ПДВ, сплачених в ціні товару, поставленого на адресу позивача.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що під час проведення перевірки, податковим органом фактично не встановлено порушень та недоліків в первинних документах, що підтверджують факт виконання означених договорів сторонами, висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблено лише на підставі аналізу податкової інформації про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, а також не підтвердження походження товарів.

Як вбачається з акту перевірки, зустрічні звірки або перевірки з питань підтвердження отриманих від ТОВ "Торговий Дім "Укрнасоссервіс" відомостей щодо відносин з іншими контрагентами контролюючим органом не проводились.

Натомість, відповідач використав листи інших інспекцій (управлінь) ДФС, які поряд з відомостями про подану (не подану) податкову звітність містили суб'єктивні висновки щодо господарської діяльності контрагентів позивача без аналізу первинних документів таких платників податків. (а.с. 182 - 207, т.1). У цих листах йдеться про відсутність інформації у податкового органу (щодо майна, трудових ресурсів, використання власних чи орендованих об'єктів нерухомого та рухомого майна). Між тим, відсутність інформації, на думку суду, не може бути підставою для будь-яких висновків - ні для підтвердження якихось фактів (подій), ні для їх заперечення.

На підставі викладеного, податковий орган робить висновок про те, що господарські операції позивача з його контрагентами у перевіряємий період не мають характеру реального настання наслідків ними обумовлених.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки відповідача необґрунтованими з огляду на наступне.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Так, Рішенням Європейського суду з прав людини у справах І ""Булвес" АД проти Болгарії" (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція викладена і у п.38 рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява №803/02), а саме: "… коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Відтак, наявність у податкового органу інформації, яка може свідчити про порушення третіми особами податкової дисципліни, не може вказувати на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту, за відсутності у податкового органу доказів участі платника в таких зловживаннях.

Фіктивність господарських операцій може бути встановлена лише судом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з поставки ТОВ Фірма "Промзбут", ТОВ "Віал-Плюс", ТОВ "БК Реалбуд" товарів позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили несумлінність позивача як платника податків.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції відповідачем не доведено факту порушення позивачем вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з його контрагентами.

Щодо доводів відповідача про безтоварність господарських операцій позивача із контрагентами у періоді, що перевірявся з огляду на неналежне заповнення реквізитів ТТН суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відсутність, або певна невідповідність лише товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних видаткових накладних, оплати за поставлений товар (послуги) та подальшого використання товару у власній господарській діяльності платника податків, що у своїй сукупності підтверджує отримання товару (послуг) і як наслідок наявність у платника права на формування податкового кредиту. Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна та подорожній лист. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Так, певна невідповідність ТТН може свідчити лише про неналежне оформлення документів щодо перевезення товару, та не може слугувати підставою для визнання або невизнання господарської операції з постачання (купівлі - продажу ) товару, оскільки не має статусу документу звітності первинного бухгалтерського обліку.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що наданими до перевірки та до суду первинними документами в повній мірі підтверджено правомірність формування позивачем податкової звітності та сплати податкових зобов'язань, тому висновки податкового органу про порушення податкового законодавства та прийняті на їх підставі податкові повідомлення - рішення є необґрунтованими та неправомірними.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції тому, підстави для зміни або скасування рішення суду - відсутні.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 року в адміністративній справі №811/552/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена 23.04.2019 року.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай