Рішення

від 05.11.2018 по справі 396/1718/18

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1718/18

Провадження № 2/396/714/18

РІШЕННЯ

Іменем України

05.11.2018 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого Шепетько Володимир Іванович

з участю секретаря Корольової Ю.Г.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду м. Новоукраїнка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, до ОСОБА_3, СТОВ "Зоря", третя особа: приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу в КІровоградській області Українська Наталія Михайлівна про визнання недійсним договорів міни земельних ділянок, скасування державної реєстрації права власності та про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування реєстрації іншого речового права,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Вербівка Новоукраїнського району Кіровоградської області. 20 травня 1998 року позивачка уклала шлюб з громадянином ОСОБА_7 та взяла прізвище чоловіка. ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 78-ми років померла мати позивачки ОСОБА_5. Після смерті матері позивачки відкрилася спадщина, будучи спадкоємицею першої черги ОСОБА_1 в установлений законом для прийняття спадщини строк звернулася до Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області, де на підставі її заяви було відкрито спадкову справу. Інших спадкоємців за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_5 крім позивача немає. Мати позивачки ОСОБА_5 на момент розпаювання земель КСП ім. Горького Новоукраїнського району Кіровоградської області, була членом вказаного сільськогосподарського підприємства і тому на підставі та в порядку встановленому Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , набула права власності на земельну ділянку №305, площею 5,83 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Право власності на земельну ділянку підтверджувалося Державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданим 29.12.1999 року Глодоською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області на ім'я ОСОБА_5. Отримана земельна ділянка складається з двох частин і подальшому кожній частині були присвоєні окремі кадастрові номери: - земельна ділянкаплощею 3,2933 га з кадастровим номером НОМЕР_3; - земельна ділянка площею 2,5386 га з кадастровим номером НОМЕР_4. Будучи спадкоємицею першої черги після смерті матері та оформляючи свої спадкові права, ОСОБА_1 звернулася до державного адміністратора з приводу реєстрації права власності на спадкове майно, в тому числі на вищезазначені земельні ділянки, в результаті чого дізналася, що 09.09.2016 року в результаті укладених договорів міни, видавником яких став приватний натаріус Новоукраїнського нотаріального округу Українська Н.М., право власності на належні матері земельні ділянки сільськогосподарського призначення перейшли до ОСОБА_3. В свою чергу мати в результаті зазначеного договору отримала у власність дві земельні ділянки площею 0,01 га кожна, які розташовані на території Комишуватської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. ОСОБА_1 впевнена, що її матір, якій на момент укладення зазначених договорів міни було 78-м років, не могла вчинити такий нерівноцінний обмін. До смерті мати була впевнена, що спірна нині земля належить їй та перебуває в оренді у ОСОБА_3. Про це неоноразово при житті ОСОБА_5 говорилося в колі сім'ї. Позивач вважає, що укладені договори є незаконними та суперечать закону, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19.09.2018 року відкрито провадження по даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) в судове засідання сторін. Крім того, відповідачам у справі було надано п'ятнадцятиденний строк, який обчислюється з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подачі відзиву на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_3 подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову повністю, із посиланням на безпідставність заявлених вимог, на існуючий принцип свободи договори, згідно якого сторони вільно укладали правочин, й нотаріус посвідчила правильне розуміння ОСОБА_5 умов укладеного правочину, будь-якого тиску чи примусу на неї не здійснювалось, вона підписала договір вільно, без впливу помилки чи обману.

Представник СТОВ Зоря у встановлений законом строк відзиву до суду не подано, суд вважає за можливе вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Третя особа будь-яких заяв чи заперечень не надала.

Вирішуючи заявлений позов, суд виходить із наступного, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 5,83 га, що розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 305 (а.с.18).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 ОСОБА_5, померла ІНФОРМАЦІЯ_4. (а.с.14).

Згідно свідоцтва ппро народження серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, батьками значаться ОСОБА_10 та ОСОБА_5. (а.с.12).

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 ОСОБА_7 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 20 травня 1998 року. Після укладення шлюбу прізвище позивача було змінено на ОСОБА_1 . (а.с.13).

Відповідно до довідки виданої виконкомом Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області гр. ОСОБА_1 про те, що гр. ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 до часу смерті проживала сама. Останнє місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1. Заповіт від імені гр. ОСОБА_5 Глодоською сільською радою посвідчувався 21.05.2004 року за №319. (а.с.15).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 01.06.2017 року спадкодавець: ОСОБА_5. (а.с.16).

Згідно інформаційної довідки №136732768 земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №976254735240, площею 3,2933 га; цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована га території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області була обмінена на земельну ділянку площею 0,01 га, що розташована на території Комишуватської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на підставі договору міни №1625, виданого 09.09.2016 року приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Українською Н.М. (а.с.20,21).

Згідно інформаційної довідки № 136735346 земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №976254735240, площею 2,5386 га; цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області була обмінена на земельну ділянку площею 0,01 га, що розташована на території Комишуватської сільської ради Новоукраїнського району Кіроовградської області на підставі договору міни №1632, виданого 09.09.2016 року приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Українською Н.М. (а.с.19).

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлено вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх неповнолітніх дітей.

У відповідності до статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

ЦК України визначає засади цивільного законодавства: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст.407 ЦК України, яка визначає підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Отже основною підставою укладення договору, є волевиявлення саме власника земельної ділянки.

Згідно ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст.203 ЦК України.

Даючи оцінку оспорюваному договору міни земельних ділянок, суд виходить із наступного.

Громадяни можуть отримувати земельні ділянки у власність з підстав та в порядку, визначеними положеннями ЗК України.

Міна (обмін) земельних часток (паїв) відповідно до вимог закону є цивільно-правовою угодою, яка, однак, може укладатися та реалізовуватись лише у порядку, передбаченому в ЗУ від 05.06.2003 року Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) . Цей Закон застосовується лише одноразово при переведенні земельної ділянки (паю) з невизначеними межами в закріплену на місцевості земельну ділянку з конкретним цільовим призначенням.

Статтею 14 цього Закону передбачено, що в разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально.

Пунктом 2 статті 15 Прикінцеві положення цього Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України розробити рекомендації щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

На реалізацію цієї норми Закону Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.11.2003 року №288 було затверджено рекомендації щодо обміну земельними ділянками, згідно підпунктів 3,5 яких власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, звертається усно або письмово до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву, на яку він бажає обміняти свою земельну ділянку, із пропозицією укласти договір міни земельних ділянок. Оскільки обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників, то у разі відхилення пропозиції укласти договір міни земельних ділянок власник земельної ділянки, який виявив бажання її обміняти, має право звернутись із зазначеною вище пропозицією до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву. У разі прийняття пропозиції власником іншої земельної ділянки щодо обміну земельними ділянками власники земельних ділянок укладають договір міни земельних ділянок. Договір міни земельних ділянок укладається відповідно до вимог Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України. Право власності на земельну ділянку за договором міни виникає після нотаріального посвідчення договору міни земельних ділянок, одержання документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації.

Частиною першою статті 5 ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) встановлено, що матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників, оформлюють сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку.

Згідно з пунктом 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

З 2012 року мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення неодноразово продовжувався шляхом внесення відповідних змін до ЗК України і діє до сьогодні.

Отже, законодавець передбачив декілька підстав отримання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, зокрема як земельний пай при приватизації сільськогосподарських підприємств для ведення товарного сільськогосподарського виробництва або як землі для ведення сільського господарства.

Зазначеною нормою право на обмін земельних часток (паїв) можна реалізувати в період між проведенням зборів власників земельних часток (паїв) щодо розподілу земельних ділянок та видачею їхнім власникам державних актів на право власності на землю.

Законодавець не закріпив у ЗК України чи інших законах України порядок міни земельних часток (паїв) в інших випадках. Отже, аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що обміняними можуть бути тільки земельні ділянки за схемою пай на пай та лише у випадку, передбаченому статтею 14 ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Оскільки спірні договори міни земельних ділянок укладено в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) та з порушенням вимог ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , що є підставою для визнання їх недійсними, то суди у справі, яка переглядається, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовими позиціями ВСУ від 12.10.2016 року по справі №6-464цс16 та від 05.11.2014 року у справі 6-172цс14.

Дані про те, що обмін відбувся саме за схемою пай на пай спростовується преамбулою ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , згідно якої цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

На час вирішення спору існує мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, тобто заборона на вчинення будь-яких правочинів, які прямо чи опосередковано передбачають перехід права власності від однієї до іншої особи на землі сільськогосподарського призначення у будь якій формі.

Оскільки земельна ділянка ОСОБА_12 належить до земель сільськогосподарського призначення, то на неї поширюється дія вказаного мораторію.

При цьому не має значення, чи волевиявлення сторін під час здійснення такого правочину було вільним, оскільки зміст такого правочину прямо суперечить вимогам чинного законодавства, а тому цей правочин підлягає визнанню недійсним із моменту його укладення.

Рішення ЄСПЛ у справі "Зеленчук і Цицюра проти України", в якому визнано порушенням заборону на продаж землі, не спростовує зазначених висновків суду, оскільки висловлені позиції ЄСПЛ у дані справі не імплементовані в національне законодавство, а тому мають лише рекомендаційний характер.

Інші доводи відповідача не спростовують висновки суду, а тому судом до уваги не беруться.

Таким чином заявлений позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що укладення договору відбувалося на незаконних підставах, всупереч вимогам чинного законодавства.

Оскільки судом встановлено недійсність договору міни земельної ділянки як первісного правочину, то, відповідно, підлягають визнанню недійсними й усі подальші (похідні) правочини із вказаною земельною ділянкою, такі як договори оренди, як укладені без достатньої правової підстави та вчинені особою, яка не мала на це юридичного права, а тому суд застосовує наслідки нікчемного правочину та скасуває державну реєстрацію нікчемного договору оренди землі.

Згідно ст.141 ЦПК України, з відповідачів ОСОБА_3, та з СТОВ Зоря стягуються судові витрати в дохід держави, оскільки саме на його користь було укладено правочин, визнаний судом недійсним, а судовий збір останньою при подачі позову не сплачувався.

Керуючись ст.ст. 141,259-265 ЦПК України, ст.ст. 203,215,216,407 ЦК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір міни земельної ділянки загальною площею 2,5386 га, з кадастровим номером НОМЕР_4, що знаходиться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 09 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №1632.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 2,5386 га, з кадастровим номером НОМЕР_4 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що виникло на підставі договору міни №1632 від 09.09.2016 року (номер запису про право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16377895).

Визнати недійсним договір міни земельної ділянки загальною площею 3,2933 га, з кадастровим номером НОМЕР_3, що знаходиться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 09 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №1625.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 3,2933 га, з кадастровим номером НОМЕР_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що виникло на підставі договору міни №1625 від 09.09.2016 року (номер запису про право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18527096).

Скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, що виникла на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 16.01.2017 року між ОСОБА_3 та Сільськогосподарським товариством з обмежаною відповідальністю Зоря , зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області Гайдученко Н.Л., номер запису про інше речове право - 18797760; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 33653613 від 01.02.2017 року, предметом якого є право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,5386 га, кадастровий НОМЕР_4, що розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіроовградської області.

Скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, що виникла на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 09.02.2017 року між ОСОБА_3 та Сільськогосподарським товариством з обмежаною відповідальністю Зоря , зареєстрований державним реєстратором Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Черних О.С., номер запису про інше речове право - 20306565; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 35095140 від 10.05.2017 року, предметом якого є право оренди земельної ділянкою сільськогосподарського призначення площею 3,2933 га, кадастровий № НОМЕР_3, що розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, СТОВ Зоря , код ЄДРПОУ 30350894, юридична адреса: вул. Аграрна, 55, м. Новоукраїнка Кіровоградської області, судовий збір у дохід держави в сумі по 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 40 коп. із кожного відповідача, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача - 31211256026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Кропивницького Апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16.11.2018 року.

Головуючий: В. І. Шепетько