Рішення

від 07.11.2018 по справі 0640/3875/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року м.Житомир справа № 0640/3875/18

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,

за участю: представника позивача Сазонського О.В.,

представника відповідача Зеленюка Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Равід" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень №0000021202 та №0000011202 від 04.01.2018,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Равід" звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати недійсними податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 04.01.2018 № 0000011202 та податкове повідомлення-рішення від 04.01.2018№ 0000021202.

В обгрунтування позову зазначено, що на підставі акту за результатами камеральної перевірки від 20.12.2017 №8473/06-30-12-02-26 відповідачем 04.01.2018 прийнято податкові повідомлення-рішення №0000021202 та №0000011202, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 12144 та нараховано штрафну санкцію у сумі 6000 грн. Не погоджуючись з вказаними порушеннями позивач подав до Державної фіскальної служби України скаргу від 17.01.2018. Рішенням ДФС України від 12.02.2018 розгляд скарги продовжено до 23.03.2018. Позивач вказує, що станом на 08.06.2018 про розгляд скарги позивача не було повідомлено, у зв'язку з чим, скаргу вважає задоволеною. Однак, 11.06.2018 з особового рахунку з ПДВ позивача суми, вказані в рішеннях контролюючого органу. Відповідь разом з результатами розгляду скарги позивача надійшла лише 16.07.2018. У зв'язку з відсутністю відповіді на скаргу, позивач вважає її задоволеною, а податкові повідомлення-рішення скасованими.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, за результатами перевірки ТОВ "Равід" складено акт від 20.12.2017 №8473/06-30-12-02-26 (а.с.13-19).

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки, позивач направив на адресу відповідача заперечення на акт перевірки від 09.01.2018 (а.с.109).

Головне управління ДФС у Житомирській області листом від 15.01.2018 повідомило керівника товариства про залишення поданих заперечень без розгляду, у зв'язку з простроченням термінів подачі (а.с.105-106).

Водночас, 04.01.2018 відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення (а.с.20, 22).

З метою оскарження вказаних повідомлень-рішень позивач стверджує, що направив на адресу Державної фіскальної служби України скаргу від 17.01.2017.

Листом від 08.06.2018 позивач звернувся до ДФС України з проханням повідомити про результати розгляду скарги від 17.01.2018 (а.с.32).

Листом від 10.07.2018 №22992/6/99-99-11-01-02-25 позивача повідомлено про розгляд скарги та направлено на адресу позивача рішення ДФС від 22.03.2018 №10245/6/99-99-11-01-02-255, яким податкові повідомлення-рішення від 04.01.2018 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (а.с.33-36).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Абз.1 п.п.75.1.1. п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Пунктом 86.2. статті 86 ПК України визначено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.86.7. ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7. статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7. статті 44 цього Кодексу.

Пункт 44.7. ст.44 ПК України передбачає право платника податків надати контролюючому органу документи шляхом надіслання листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надання безпосередньо до контролюючого органу.

Згідно з п.42.2. ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пунктів 56.1., 56.2. статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 55.1. статті 55 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Відповідно до підпункту 60.1.2. пункту 60.1. статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що акт складений за результатами перевірки не є остаточним рішенням контролюючого органу, а лише фіксує виявлені на підприємстві порушення.

Як встановлено з матеріалів справи, за результатами камеральної перевірки ТОВ "Равід" відповідачем встановлено порушення податкового законодавства, а саме п.198.6. ст.198 ПК України, завищено податковий кредит жовтня 2017 на суму ПДВ 12144 грн; п.200.1. ст.200 ПК України, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду по декларації з ПДВ за жовтень 2017 в розмірі 12144 грн; п.200.4 "б" ст.200 ПК України та п.п.4 п.5 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, завищено бюджетне відшкодування по декларації з ПДВ за жовтень 2017 в розмірі 12000 грн; на порушення п.200.4 "в" ст.200 ПК України зменшено залишок від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у декларації з ПДВ за жовтень 2017 на 144 грн (а.с.13-19).

З метою спростування порушень встановлених камеральною перевіркою позивачем до матеріалів справи надано рахунок на оплату брикетів ТОВ "Попільнянський комбікормовий завод" №ПКЗ328 віж 06.10.2017. Сумою нарахованого податку на додану вартість по вказаному рахунку є 12144 грн, загальною сумою до сплати 72864,00 грн (а.с.23).

Платіжним дорученням від 06.10.2017 №456 підтверджується факт перерахування позивачем коштів на рахунок ТОВ "Попільнянський комбікормовий завод" в сумі 72864,00 грн (а.с.24).

Видатковою накладною ТОВ "Попільнянський комбікормовий завод" передало 22080 кг брикетів ТОВ "Равід" на загальну вартість 72 864,00 грн, в т.ч. ПДВ 12144 грн (а.с.25).

Податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 20.10.2017, що підтверджується витягом з реєстру від 10.11.2017 №7547 (а.с.29).

Згідно витягу від 18.11.2017 №187772 на запит від 18.11.2017 ТОВ "Равід" станом на 06.10.2017 мав право на реєстрацію податкових накладних та/або рахунку коригування на суму 12625,03 грн (а.с.31).

Вказана інформація, дозволяє зробити висновок, що позивачем доведено право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету в сумі 12144 грн.

Позивач стверджує що акт про результати перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ від 20.12.2017 було отримано представником платника податків ОСОБА_3 03.01.2018.

На підтвердження вказаних обставин надає ф. 8 № 4 поштової дільниці Житомир - ЗО с від 27.12.2017 р., № доставної дільниці - 14 за підписом отримувача від 03.01.2018 (а.с.12, 121-122).

З метою адміністративного оскарження в порядку ст.86 ПК України позивачем подано заперечення на акт перевірки від 09.01.2018.

Водночас відповідач листом від 15.01.2018 повідомив про залишення поданих заперечень без розгляду, у зв'язку з простроченням термінів подачі. На підтвердження пропуску строку звернення позивача з запереченнями на акт перевірки контролюючим органом надано рекомендоване повідомлення про вручення поштових відправлень, в якому зазначено, що відправлення вручено представнику ОСОБА_3 27.12.2017 (а.с.48, 108).

З метою встановлення всіх обставин, в судовому засіданні було допитано в якості свідка ОСОБА_3, яка повідомила, що 3 січня 2018 року нею перед початком обідньої перерви було отримано листи в поштовому відділенні. Підтвердила, що підпис в реєстрі ф.8 належить їй, у повідомленні про вручення поштового відправлення 27.12.2017 не розписувалась.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що позивач, надіславши листом заперечення на акт перевірки, не пропустив передбачений п.86.7. ст.86. ПК України строк їх подачі до контролюючого органу.

Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно висновків Верховного Суду по справі №2а/0470/12238/11, складений за результатами проведеної перевірки акт є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватись контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платнику податків грошових зобов'язань. При цьому, висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки платник податків вправі надати свої зауваження до відповідного акту, які можуть в подальшому бути враховані податковим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки.

Таким чином, відповідач приймаючи оскаржувані податкові повідомлення рішення 4 січня 2018 року не врахував право позивача на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу. З урахуванням залишення заперечень без розгляду, позивач був позбавлений будь-якої можливості надати зауваження щодо акту перевірки та прийняти участь у розгляді матеріалів.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 04.01.2018 протиправними, позивач направив на адресу Державної фіскальної служби України скаргу від 17.01.2017.

Позивач стверджує, що рішення з приводу розглянутої скарги ТОВ "Равід" у визначені законом строки не отримував. З урахуванням норм чинного законодавства, у разі не направлення результатів розгляду скарги платнику податків, така скарга вважається задоволеною.

Зі змісту позовної заяви встановлено, що позивач отримав рішення про результати розгляду скарги лише разом з листом від 10.07.2018 16 липня 2018 року у відповідь на лист ТОВ "Равід" від 08.06.2018.

Згідно з п.56.9. ст.56 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Як видно з матеріалів справи листом від 10.07.2018 №22992/6/99-99-11-01-02-25 позивача повідомлено про розгляд скарги та направлено на адресу позивача рішення ДФС від 22.03.2018 №10245/6/99-99-11-01-02-255, яким податкові повідомлення-рішення від 04.01.2018 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення. Рішення за результатами розгляду скарги було напрвлено на адресу скаржника зазначену у скарзі у строки та спосіб передбачені чинним законодавством та повернуто на адресу ДФС України за закінченням строку зберігання 07.05.2018 (а.с.33-36, 69-70).

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач письмово повідомив позивача про результати розгляду скарги у визначені строки та належним чином.

Відповідно до ч.1-2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позивачем доведено факт порушення законного права на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу, а відповідачем не надано доказів, що спростували твердження позивача та обґрунтували правомірність прийнятих повідомлень-рішень.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про наявність законних підстав для задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Равід" шляхом визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Житомирській області від 04.01.2018 №0000021202 та №0000011202.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн, про, що свідчить платіжне доручення № 613 від 25.07.2018 (а.с.4).

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Равід", суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління ДФС у Житомирській області сплаченого судового збору у сумі 1762,00 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Равід" (вул. М.Грушевського, 60, офіс 107, Житомир, 10030, ЄДРПОУ 38797229) задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, Житомир, 10003, ЄДРПОУ 39459195) №0000021202 від 04.01.2018 та №0000011202 від 04.01.2018

Стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Равід" понесені судові витрати в сумі 1762,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва

Повне судове рішення складене 20 листопада 2018 року