Постанова

від 21.02.2019 по справі 0640/3875/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0640/3875/18

Головуючий у 1-й інстанції:Панкеєва В.А.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

21 лютого 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Франчук А.О.,

представника позивача: Сазонського О.В.,

представника відповідача: Зеленюка Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року (м.Житомир) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Равід" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень №0000021202 та №0000011202 від 04.01.2018,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Равід" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень №0000021202 та №0000011202 від 04.01.2018.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0000021202 від 04.01.2018 та №0000011202 від 04.01.2018 року.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та за обставин викладених в ній просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що за результатами перевірки ТОВ "Равід" складено акт від 20.12.2017 №8473/06-30-12-02-26 (а.с.13-19).

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки, позивач направив на адресу відповідача заперечення на акт перевірки від 09.01.2018 (а.с.109).

Головне управління ДФС у Житомирській області листом від 15.01.2018 повідомило керівника товариства про залишення поданих заперечень без розгляду, у зв'язку з простроченням термінів подачі (а.с.105-106).

Водночас, 04.01.2018 відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення (а.с. 20, 22).

З метою оскарження вказаних повідомлень-рішень позивач стверджує, що направив на адресу Державної фіскальної служби України скаргу від 17.01.2017.

Листом від 08.06.2018 позивач звернувся до ДФС України з проханням повідомити про результати розгляду скарги від 17.01.2018 (а.с.32).

Листом від 10.07.2018 №22992/6/99-99-11-01-02-25 позивача повідомлено про розгляд скарги та направлено на адресу позивача рішення ДФС від 22.03.2018 №10245/6/99-99-11-01-02-255, яким податкові повідомлення-рішення від 04.01.2018 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (а.с. 33-36).

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету в сумі 12144 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Абзацом 1 п.п.75.1.1. п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Пунктом 86.2. статті 86 ПК України визначено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.86.7. ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7. статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7. статті 44 цього Кодексу.

Пункт 44.7. ст.44 ПК України передбачає право платника податків надати контролюючому органу документи шляхом надіслання листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надання безпосередньо до контролюючого органу.

Згідно п.42.2. ст.42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пунктів 56.1., 56.2. статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 55.1. статті 55 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Відповідно до підпункту 60.1.2. пункту 60.1. статті 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що акт, складений за результатами перевірки, не є остаточним рішенням контролюючого органу, а лише фіксує виявлені на підприємстві порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами камеральної перевірки ТОВ "Равід" відповідачем встановлено порушення податкового законодавства, а саме п.198.6. ст.198 ПК України, завищено податковий кредит жовтня 2017 на суму ПДВ 12144 грн; п.200.1. ст.200 ПК України, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду по декларації з ПДВ за жовтень 2017 в розмірі 12144 грн; п.200.4 "б" ст.200 ПК України та п.п.4 п.5 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, завищено бюджетне відшкодування по декларації з ПДВ за жовтень 2017 в розмірі 12000 грн; на порушення п.200.4 "в" ст.200 ПК України зменшено залишок від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у декларації з ПДВ за жовтень 2017 на 144 грн (а.с.13-19).

З метою спростування порушень встановлених камеральною перевіркою позивачем до матеріалів справи надано рахунок на оплату брикетів ТОВ "Попільнянський комбікормовий завод" №ПКЗ328 від 06.10.2017. Сумою нарахованого податку на додану вартість по вказаному рахунку є 12144 грн, загальною сумою до сплати 72864,00 грн (а.с.23).

Платіжним дорученням від 06.10.2017 №456 підтверджується факт перерахування позивачем коштів на рахунок ТОВ "Попільнянський комбікормовий завод" в сумі 72864,00 грн (а.с.24).

Видатковою накладною ТОВ "Попільнянський комбікормовий завод" передало 22080 кг брикетів ТОВ "Равід" на загальну вартість 72 864,00 грн, в т.ч. ПДВ 12144 грн (а.с.25).

Податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 20.10.2017, що підтверджується витягом з реєстру від 10.11.2017 №7547 (а.с.29).

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що згідно витягу від 18.11.2017 №187772 станом на 06.10.2017 ТОВ "Равід" мав право на реєстрацію податкових накладних та/або рахунку коригування на суму 12625,03 грн (а.с.31).

А відтак, позивачем доведено право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету в сумі 12144 грн.

Що стосується отримання представником платника податків ОСОБА_4 03.01.2018 акта про результати перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ від 20.12.2017, колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься завірена копія аркуша книги ф. 8 № 4 поштової дільниці Житомир - ЗО с від 27.12.2017 р., № доставної дільниці - 14 за підписом отримувача від 03.01.2018 (а.с.12, 121-122).

З метою адміністративного оскарження в порядку ст.86 ПК України позивачем подано заперечення на акт перевірки від 09.01.2018.

Водночас, відповідач листом від 15.01.2018 повідомив про залишення поданих заперечень без розгляду, у зв'язку з простроченням термінів подачі. На підтвердження пропуску строку звернення позивача з запереченнями на акт перевірки контролюючим органом надано рекомендоване повідомлення про вручення поштових відправлень, в якому зазначено, що відправлення вручено представнику ОСОБА_4 27.12.2017 (а.с.48, 108).

Колегія суддів приймає до уваги показання свідка ОСОБА_4, яка під час судового засідання в суді першої інстанції повідомила, що 3 січня 2018 року нею перед початком обідньої перерви було отримано листи в поштовому відділенні. Підтвердила, що підпис в реєстрі ф.8 належить їй, у повідомленні про вручення поштового відправлення 27.12.2017 не розписувалась.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач, надіславши листом заперечення на акт перевірки, не пропустив передбачений п.86.7. ст.86. ПК України строк їх подачі до контролюючого органу.

Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно висновків Верховного Суду по справі №2а/0470/12238/11, складений за результатами проведеної перевірки акт є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватись контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платнику податків грошових зобов'язань. При цьому, висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки платник податків вправі надати свої зауваження до відповідного акту, які можуть в подальшому бути враховані податковим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки.

Отже, відповідач приймаючи оскаржувані податкові повідомлення рішення 4 січня 2018 року не врахував право позивача на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу. З урахуванням залишення заперечень без розгляду, позивач був позбавлений будь-якої можливості надати зауваження щодо акту перевірки та прийняти участь у розгляді матеріалів.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 04.01.2018 протиправними, позивач направив на адресу Державної фіскальної служби України скаргу від 17.01.2017.

Позивач стверджує, що рішення з приводу розглянутої скарги ТОВ "Равід" у визначені законом строки не отримував. З урахуванням норм чинного законодавства, у разі не направлення результатів розгляду скарги платнику податків, така скарга вважається задоволеною.

Зі змісту позовної заяви встановлено, що позивач отримав рішення про результати розгляду скарги лише разом з листом від 10.07.2018 16 липня 2018 року у відповідь на лист ТОВ "Равід" від 08.06.2018.

Згідно з п.56.9. ст.56 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

З матеріалів справи встановлено, що листом від 10.07.2018 №22992/6/99-99-11-01-02-25 позивача повідомлено про розгляд скарги та направлено на адресу позивача рішення ДФС від 22.03.2018 №10245/6/99-99-11-01-02-255, яким податкові повідомлення-рішення від 04.01.2018 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення. Рішення за результатами розгляду скарги було направлено на адресу скаржника зазначену у скарзі у строки та спосіб передбачені чинним законодавством та повернуто на адресу ДФС України за закінченням строку зберігання 07.05.2018 (а.с.33-36, 69-70).

Отже, відповідач письмово повідомив позивача про результати розгляду скарги у визначені строки та належним чином.

Відтак, позивачем доведено факт порушення законного права на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу, а відповідачем не надано доказів, що спростували твердження позивача та обґрунтували правомірність прийнятих повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність законних підстав для задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Равід" шляхом визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Житомирській області від 04.01.2018 №0000021202 та №0000011202.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 25 лютого 2019 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Совгира Д. І.