Рішення

від 07.11.2018 по справі 826/568/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

07 листопада 2018 року справа №826/568/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:

позивача: не з'явились;

відповідача 1: ОСОБА_1;

відповідача 2: не з'явились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2.) до 1. Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі по тексту - відповідач 1, ГУ МВС в Київській області) 2. Бориспільського МВ (з обслуговування міста Борисполя та Бориспільського району) ГУВМС України в Київській області (далі по тексту - відповідач 2, Бориспільський МВ) простягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням з 21 квітня 2010 року до 17 травня 2018 в сумі 350 049,52 грн. На підставі частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 листопада 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Міністерства внутрішніх справ України, оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із незаконним звільненням та поновленням на роботі ОСОБА_2 не виплачений. У заяві про збільшення позовних вимог вказано, що за підрахунками позивача час вимушеного прогулу з 21 квітня 2010 року по 17 травня 2018 року становить 2 956 робочих днів, а середньоденне грошове забезпечення згідно з довідкою від 12 січня 2016 року №263/109/1002/01 складає 118,20 грн., з урахування чого на його користь належить виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 350 049,52 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/568/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року замінено первинного відповідача - Міністерство внутрішніх справ України, на ГУ МВС в Київській області

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Бориспільський МВ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2017 року зупинено провадження в адміністративній справі №826/568/16 до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 05 квітня 2016 року та прийняття відповідного рішення у справі №21-4013а16.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2018 року поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року залучено до участі у справі Бориспільський МВ в якості співвідповідача.

Відповідач подав заперечення проти позову, у якому просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених в акті перевірки.

В судове засідання 07 листопада 2018 року позивач або його представник та представник відповідача 2 не прибули, представник відповідача 1 проти позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача 1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Пункт 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі по тексту - Положення про проходження служби), встановлює, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Суд встановив, що наказом ГУ МВС в Київській області від 01 квітня 2010 року №242 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ОВС області" заступника начальника міського відділу - начальника кримінальної міліції Бориспільського міського відділу (з обслуговування міста Борисполя та Бориспільського району) ГУ МВС України в Київській області капітана міліції ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за статтею 64 пункту "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі по тексту - Положення).

Наказом ГУ МВС в Київській області від 19 квітня 2010 року №229 о/с "По особовому складу" звільнено з органів внутрішніх справ у запас капітана міліції ОСОБА_2 (М-085701), заступника начальника - начальника кримінальної міліції Бориспільського міського відділу (з обслуговування міста Борисполя та Бориспільського району), з 21 квітня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2015 року у справі №826/7342/14 за позовом ОСОБА_2 до ГУ МВС в Київській області про визнання дій протиправними, скасування наказів, зобов'язання вчинити дії у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов ОСОБА_2 задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС в Київській області від 01 квітня 2010 року №242 в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ України; визнано протиправним і скасовано наказ ГУ МВС в Київській області від 19 квітня 2010 року №229 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ України; зобов'язано ГУ МВС в Київській області поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника міського відділу - начальника кримінальної міліції Відділу ГУ МВС та зарахувати трудовий стаж з 21 квітня 2010 року.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05 квітня 2016 року рішення суду апеляційної інстанції скасував, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2015 року залишив у силі.

Постановою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №826/7342/14 (адміністративне провадження №К/9901/13005/18) ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05 квітня 2016 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2015 року скасовано; постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року залишено в силі.

Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт незаконного звільнення ОСОБА_2, а заява про поновлення на службі розглядалася більше одного року не з його вини, що є підставою для з виплати позивачу грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу - з дня незаконного звільнення по день поновлення на посаді.

Доказів виплати позивачу грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу відповідачами до суду не надано, а тому право позивача підлягає захисту у судовому порядку.

Як встановлено вище, ОСОБА_2 звільнено з 21 квітня 2010 року наказом ГУ МВС в Київській області від 14 травня 2018 року №15 о/с поновлено позивача на посаді та скасовано пункт наказу ГУ МВС в Київській області від 19 квітня 2010 року №229 о/с "По особовому складу" звільнено з органів внутрішніх справ у запас капітана міліції ОСОБА_2 на підставі постанови Верховного Суду від 25 квітня 2018 року №826/7342/14.

З огляду на викладене період вимушеного прогулу позивача тривав з 21 квітня 2010 року по 13 травня 2018 року.

ОСОБА_1 заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у порядку.

Із пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі по тексту - Порядок), вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року №21-395а13.

При цьому згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 21 вересня 2017 року у справі №6-2597цс16, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, а законодавством не передбачено жодних підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

На підставі відповідних листів Міністерства соціальної політики України про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010-2018 роки суд встановив, що з 21 квітня 2010 року по 13 травня 2018 року кількість робочих днів становить 2021.

З довідки Бориспільського МВ від 20 червня 2018 року №11686, яка міститься у справі, вбачається, що середньомісячне грошове забезпечення позивача за останні два місяці перед звільненням становить 2 936,82 грн., середньоденне грошове забезпечення - 99,55 грн.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Інших документів, які б підтверджували розмір середньоденного грошового забезпечення у справі не міститься.

У свою чергу доводи позивача про необхідність застосування при визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу середньоденного грошового забезпечення у розмірі 118,20 грн. не підтверджуються документально.

Так само позивачем не доведено обґрунтованість розрахунку кількості робочих днів за період вимушеного прогулу на рівні 2 956 робочих днів та помилково визначено дату поновлення на службі як 17 травня 2018 року.

Враховуючи викладене, розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, який підлягає виплаті на користь ОСОБА_2, суд обчислює з використанням наступних показників: кількість робочих днів за час вимушеного прогулу - 2021, середньоденне грошове забезпечення - 99,55 грн., з урахуванням яких сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу становить 201 190,55 грн. (2011 х 99,55).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї бездіяльності щодо невиплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; у свою чергу позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги в частині розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Стягнути з Бориспільського МВ (з обслуговування міста Борисполя та Бориспільського району) ГУВМС України в Київській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 201 190,55 грн. (двісті одна тисяча сто дев'яносто гривень п'ятдесят п'ять копійок).

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);

Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15; ідентифікаційний код 00032684);

Бориспільський МВ (з обслуговування міста Борисполя та Бориспільського району) ГУВМС України в Київській області (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Комуністична, 4; ідентифікаційний код 08673069).

Дата складення повного рішення суду - 16 листопада 2018 року.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов