Рішення

від 21.11.2018 по справі 826/5727/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2018 року № 826/5727/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕФ СІ" доГоловного управління ДФС у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі ч. 3 ст. 194 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕФ СІ" (надалі - ТОВ "ДЖИ ЕФ СІ", позивач) до Головного управління ДФС у Київській області (надалі - ГУ ДФС у Київській області, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0008071402 від 26.03.2018;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0008101402 від 26.03.2018;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0008121402 від 26.03.2018.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу викладені в Акті перевірки №177/10-36-14-02-13/39219777 від 05.03.2018 року є безпідставними та необґрунтованими, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що висновки податкового органу про наявність відповідних порушень з боку позивача базуються виключно на інформації з АІС Податковий блок щодо його контрагентів, у той час як первинні документи, подані позивачем, не досліджені відповідачем належним чином.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судових засіданнях представниками позивача позовні вимоги підтримано у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представником відповідача щодо задоволення позову заперечено, з підстав викладених у письмовому відзиві на позов та додаткових письмових поясненнях.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

На підставі направлень від 31.01.2018 року №167, №168, №169, №170, №171, виданих ГУ ДФС у Київській області, згідно п.п20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДФС у Київській області від 19.01.2018 року №102 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання - проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "ДЖИ ЕФ СІ" (код ЄДРПОУ 39219777) податкового законодавства за період з 21.05.2014 по 30.09.2017, валютного за період з 21.05.2014 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період з 21.05.2014 по 30.09.2017.

В результаті проведення перевірки складено Акт документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ДЖИ ЕФ СІ" від 05.03.2018 року №177/10-36-14-02-13/39219777 за яким встановлено наступні порушення:

1). п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 3 квартали 2017 року на суму 505 816,00 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 520 953 грн., в т.ч. по періодам:

- за 1 квартал 2017 року на суму 248 639 грн.;

- за 2 квартал 2017 року на суму 3 361 грн.;

- за 3 квартал 2017 року на суму 268 953 грн.;

2). абзацу 3 а) п.50.1 ст.50, п.120.2 ст.120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ "ДЖИ ЕФ СІ" не сплачено штраф у сумі 3% від суми недоплати податку на прибуток за 2016 рік в розмірі 18 268 грн.;

3). п.198.6 ст.198, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2016 року на суму 3000 грн.;

4). п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2017 року на суму 400 000 грн.

5). п.п.164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2016-2017 роки в розмірі 6 299,98 грн.;

6). ч.1 п.1 ст.7, п.1, п.2, п.5 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2016-2017 роки в розмірі 7 699,97 грн.;

7). п.п.1.4 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті, чого встановлено заниження суми військового збору за 2016-2017 роки, в розмірі 524,99 грн.

На підставі висновків акту перевірки 05.03.2018 року №177/10-36-14-02-13/39219777 ГУ ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення рішення:

- №0008071402 від 26.03.2018 року Форма "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 651 191,00 грн., в том числі, за основним платежем - 520 953,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 130 238,00 грн.;

- №0008101402 від 26.03.2018 року Форма "П", яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток к розмірі 505 816,00грн.;

- №0008121402 від 26.03.2018 Форма "В4", яким зменшено розмір суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 400 000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями товариство звернулося до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки вважає рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом 1 п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст.135 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання у перевірений контролюючим органом період визначався положеннями ст.138 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу .

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Разом з тим, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у відповідності до статті 1 якого бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Статтею 1 цього ж Закону передбачено, що у бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Крім того, згідно з ч.ч. 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суду необхідно дослідити факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ "Еріос ЛТД" (код ЄДРПОУ 39658551) та ТОВ "Інтервел Груп" (код ЄДРПОУ 41031281).

На виконання вказаних взаємовідносин позивачем надано до суду:

Між позивачем (Покупець) із ТОВ "Еріос ЛТД" (Постачальник) укладено договір поставки від 03.01.2017 року №03-01/17, за умовами якого Постачальник зобов'язуються передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість на умовах визначених цим договором. Найменування товару: паливна гранувала з деревини твердих порід. Кількість і асортимент товару, що постачається, вказуються у видаткових накладних на товар, що мають специфікації, складених на підставі заявок на постачання товару Покупцю. Товар має відповідати вимогам чинних ТУ У, ДСТУ, ГОСТ. Покупець зобов'язується зберігати товар згідно з умовами, що висуваються до його зберігання. Ціна на товар, що поставляється, вказується у національній валюті України в Специфікації та видатковій (товарно-транспортній) накладній по кожній партії Товару. Оплата за товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунку Постачальника протягом 40 (сорока) банківських днів з дня отримання рахунку Постачальника. Також можливий розрахунок векселями.

До вказаного договору сторонами погоджено специфікацію №1 від 03.01.2017 року, за якою затверджено характеристики та номенклатуру товару, кількість, вартість.

Позивачем, на підтвердження умов договору з ТОВ "Еріос ЛТД" - долучено до матеріалів справи копії всіх первинних документів, які були підставою для відображення таких господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліках, а саме: копію видаткової накладної №3 від 03.01.2017 року на суму 480 000,00 грн. та копії товарно-транспортних накладних №005 від 09.01.2017 року, №010 від 11.01.2017 року, №012 від 12.01.2017 року, №022 від 16.01.2017 року, №023 від 17.01.2017 року, №025 від 19.01.2017 року, видаткової накладної №1 від 01.02.2017 року на суму 120 000,00 грн. та копії товарно-транспортних накладних №043 від 02.02.2017 року, №043 від 03.02.2017 року, №046 від 06.02.2017 року, №062 від 13.02.2017 року, №063 від 14.02.2017 року, №065 від 15.02.2017 року, видаткової накладної №4 від 01.03.2017 року на суму 500 000,00 грн. та копії товарно-транспортних накладних № 070 від 02.03.2017 року, №071 від 03.03.2017 року, №077 від 10.03.2017 року, №080 від 13.03.2017 року, №081 від 14.03.2017 року, №082 від 15.03.2017 року, №083 від 16.03.2017 року.

Згідно витягу єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основний вид діяльності ТОВ "ДЖИ ЕФ СІ" є виробництво готової їжі та страв. ТОВ "ДЖИ ЕФ СІ" є виробником продуктів харчування (виробів охолоджених і заморожених кулінарних виробів, гастрономічних виробів, свіжовиготовлених охолоджених та заморожених кондитерських виробів, напівфабрикатів, напоїв, тощо), що підтверджується сертифікатами якості та висновками державної-епідеміологічної експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбавав у ТОВ "Еріос ЛТД" товар, а саме паливна гранувала (пелета) з деревини твердих порід з метою використання у власній господарській діяльності для цілей опалювання виробничих та адміністративних приміщень, оскільки в будівлі, що орендує позивач в якості офісного та виробничого приміщення, відсутнє централізоване опалення та гаряче водопостачання.

На підтвердження наявності у позивача офісних складських приміщень у період здійснення спірних операцій надано копію договору оренди №01/01-15 від 15.01.2015 року.

В той же час, Головне управлінням ДФС у Київській області в акті перевірки від 05.03.2018 року №177/10-36-14-02-13/39219777 посилається на інформацію, що знаходиться в ІС "Податковий блок" та вказує на неподання звітності ТОВ "Еріос ЛТД", у зв'язку з чим не можливо встановити наявність активів у підприємства та підтвердити факт декларування від реалізації та відповідно здійснення витрат на придбання товарів, баланси за 2015-2017 року не подавалися ,у зв'язку з чим не можливо встановити наявність основних фондів та оборотних активів, а тому ТОВ "Еріос ЛТД" не могло фактично здійснити господарські операції на користь ТОВ "ДЖИ ЕФ СІ".

Щодо вказаних тверджень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з акту перевірки та не заперечується відповідачем, до перевірки надані всі документи в підтвердження взаємовідносин ТОВ "ДЖИ ЕФ СІ" з ТОВ "Еріос ЛТД" (договір, податкові накладі, видаткові накладні, розрахункові документи, ТТН, реєстри виданих та отримані і податкових накладних, бухгалтерські рахунки, тощо).

Всі зазначені документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до вимог законодавство України. Жодного зауваження щодо оформлених первинних документів від ТОВ "Еріос ЛТД" контролюючим органом не зазначено.

За результатами дослідження вказаних первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Враховуючи наявність у ТОВ "ДЖИ ЕФ СІ" всіх первинних документів, на підставі яких відповідні суми у складі вартості придбаного товару включено до складу витрат з податку на прибуток, приймаючи до уваги, що зазначені первинні документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо їх невідповідності вимогам ПК України акт перевірки не містить.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Еріос ЛТД" зареєстровано юридичною особою 24.02.2015, основний вид діяльності Код КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, Код КВЕД 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення. На момент здійснення господарської операції, і на теперішній час зареєстрований у встановленому законе порядку як платник податків, тому ТОВ ДЖИ ЕФ СІ цілком правомірно відображено суми від вказаної господарської операції у податковому та бухгалтерському обліку, а тому висновки відповідача про заниження податку на прибуток від такої операції не є законними.

Суд вважає, що відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені у наданих позивачем первинних документах, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

У свою чергу, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків.

Також суд звертає увагу, що відповідачем не прийнято до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, а тому у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків, тобто ТОВ "ДЖИ ЕФ СІ", на нарахування податку не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. Самого по собі факту наявності податкової інформації, якими встановлено порушення контрагентом вимог податкового законодавства при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції, недостатньо для висновку про неможливість здійснення такої операції з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідно до норм Податкового кодексу України, обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

При цьому такий платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб у тому числі на його контрагентів. Отже, порушення які могли бути допущенні деякими підприємствами у відображенні певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Позивач не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність контрагента, в т.ч і в частині подання таким контрагентом звітності.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов'язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01. 2018 року у справі №К/9901/2558718.

Так, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така правова позиція підтримана Верховним судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Контролюючий орган, окрім іншого, посилається на те, що контрагенти позивача не подають звітності,.

В даному випадку, судом враховуються практика Європейського суду з прав людини, зокрема, викладена у рішеннях у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), які відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Щодо господарських операцій з контрагентом ТОВ "Інтервел Груп", суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "ДЖИ ЕФ СІ" (Покупець) та ТОВ "Інтервел Груп" (Постачальник) укладено договір поставки № 01-08/17 від 01.08.2017 року, за умовами якого за умовами якого Постачальник ТОВ "Інтервел Груп" зобов'язуються передати у власність Покупця (ТОВ "ДЖИ ЕФ СІ") товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість на умовах визначених цим договором. Найменування товару: гофроящики, плівка, стрічка. Кількість і асортимент товару, що постачається, вказуються у видаткових накладних на товар, що мають специфікації, яка є невід'ємною частиною дійсного Договору. Покупець зобов'язується зберігати товар згідно з умовами, що висуваються до його зберігання. Ціна на товар, що поставляється, вказується у національній валюті України в Специфікації та видатковій накладній по кожній партії Товару. Оплата за товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунку Постачальника протягом 40 (сорока) банківських днів з дня отримання рахунку Постачальника. Також можливий розрахунок векселями.

Позивачем, пакувальні матеріали у вказаного контрагента придбані з метою фасування готової продукції ТОВ "ДЖИ ЕФ СІ", яка в подальшому (розфасована) продавалась оптовим та роздрібним покупцям.

До вказаного договору сторонами погоджено специфікації №1 від 01.08.2017 року, №2 від 01.08.2017 року за якими затверджено характеристики та номенклатуру товару, строк та умови поставки, кількість, вартість.

В той же час, Головне управлінням ДФС у Київській області в акті перевірки від 05.03.2018 року №177/10-36-14-02-13/39219777 посилається на інформацію, що знаходиться в ІС "Податковий блок" та вказує відсутність основних фондів ТОВ "Інтервел Груп", та посилається на наявність кримінального провадження за ознаками ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України у зв'язку з чим не можливе фактичне здійснення господарських операцій на користь позивача та вказано про заниження ТОВ "ДЖИ ЕФ СІ" податку на прибуток та податку на додану вартість від даної операції.

Щодо вказаних тверджень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Крім того, контролюючий орган зазначає, що в провадженні слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження №32017100080000052 від 27.07.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205 КК України, за фактом створення невстановленим слідством особами суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) серед яких в тому числі ТОВ "Інтервел Груп", які задіяні у злочинних схемах по конвертації грошових коштів та ухиленню від сплати податків, прикриття незаконної діяльності

Однак, суд з висновками контролюючого органу, які викладені в Акті перевірки не погоджується з наступних підстав.

Позивачем, на підтвердження умов договору з ТОВ "Інтервел Груп" - долучено до матеріалів справи копії всіх первинних документів, які були підставою для відображення таких господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліках, а саме: копії видаткових накладних №3702 від 01.08.2017 року на суму 244 580,00 грн. у тому числі ПДВ - 40 763,33 грн., №3703 від 02.08.2017 року на суму 167 646,00 грн. у тому числі ПДВ - 27 941,00 грн., №3704 від 03.08.2017 року на суму 244 580,00 грн. у тому числі ПДВ - 40 763,33 грн., №3706 від 04.08.2017 року на суму 135 846,00 грн. у тому числі ПДВ - 22 641,00 грн., №3707 від 05.08.2017 року на суму 244 580,00 грн. у тому числі ПДВ - 40 763,33 грн., №3708 від 06.08.2017 року на суму 135 846,00 грн. у тому числі ПДВ - 22641,00 грн., №3709 від 07.08.2017 року на суму 158 743,00 грн. у тому числі ПДВ - 26 457,00 грн., №3710 від 08.08.2017 року на суму 244 580,00 грн. у тому числі ПДВ - 40 763,33 грн., №3711 від 09.08.2017 року на суму 50 040,00 грн. у тому числі ПДВ - 8 340, 00 грн., №3712 від 10.08.2017 року на суму 50 040,00 грн. у тому числі ПДВ - 8 340,00 грн., №3713 від 11.08.2017 року на суму 50 040,00 грн. у тому числі ПДВ - 8 340,00 грн., №3714 від 12.08.2017 року на суму 50 040,00 грн. у тому числі ПДВ - 8 340,00 грн., №3715 від 13.08.2017 року на суму 50 040,00 грн. у тому числі ПДВ - 8 340,00 грн., №3716 від 14.08.2017 року на суму 50 040,00 грн. у тому числі ПДВ - 8 340,00 грн., №3717 від 15.08.2017 року на суму 50 040,00 грн. у тому числі ПДВ - 8 340,00 грн., №3718 від 16.08.2017 року на суму 50 040,00 грн. у тому числі ПДВ - 8 340,00 грн., №3719 від 17.08.2017 року на суму 50 040,00 грн. у тому числі ПДВ - 8 340,00 грн., №3720 від 18.08.2017 року на суму 50 040,00 грн. у тому числі ПДВ - 8 340,00 грн., №3721 від 19.08.2017 року на суму 50 040,00 грн. у тому числі ПДВ - 8 340,00 грн., №3722 від 20.08.2017 року на суму 50 040,00 грн. у тому числі ПДВ - 8 340,00 грн., №3723 від 21.08.2017 року на суму 50 040,00 грн. у тому числі ПДВ - 8 340,00 грн., №3724 від 22.08.2017 року на суму 50 040,00 грн. у тому числі ПДВ - 8 340,00 грн., №3725 від 23.08.2017 року на суму 50 040,00 грн. у тому числі ПДВ - 8 340,00 грн., №3726 від 24.08.2017 року на суму 50 040,00 грн. у тому числі ПДВ - 8 340,00 грн., №3727 від 25.08.2017 року на суму 22 958,46 грн. у тому числі ПДВ - 3 826,41 грн. та копії товаро-транспортних накладних.

На підтвердження виконання умов Договору поставки № 01-08/17 від 01.08.2017 року позивачем надано до суду копії: актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з 02.08.2017 по 26.08.2017 року.

Крім того, під час розгляду справи представник позивача пояснив, що товар, який придбаний у ТОВ "Інтервел Груп" підприємство перевозило автомобілями, на підтвердження чого надав суду копію Договору про надання послуг з перевезення вантажу №01/04-16/2 з приватною особою ОСОБА_1 від 01.04.2016 року.

Посилаючись на ухвалу суду в рамках кримінального провадження №320171008000052, відповідач жодним чином не довів яким чином воно вплинуло на здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.

ГУ ДФС у Київській області не надано доказів наявності вироку суду відносно позивача та його контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з контрагентами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Також в акті перевірки не наведено добутих у визначений законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Всі ці факти в сукупності вказують на необґрунтованість тверджень контролюючого органу про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6 ст.78 КАС України).

Таким чином, належними засобами доказування, які підтверджують певні юридичні обставини та юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили. Проте таких рішень відповідачем не надано.

Відповідно до положень п. 2 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204 контролюючий орган складає податкове повідомлення-рішення за формою "В4" - у разі зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Пунктом 1 розділу II вказаного Порядку передбачено, що контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов'язань, зменшення ' збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування та/або завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, що заявлені у податкових митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Наразі, акт перевірки, на підставі якого винесене податкове повідомлення - рішення про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість, не містить жодних висновків щодо порушення позивачем вимог декларування від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків.

При цьому в розділі 3.1.2.2 акту перевірки констатовано, що перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року не встановлено його завищення або заниження.

Таким чином, рішення про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість винесено за відсутності фактичних та правових підстав, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 26.03.2018 року № 0008121402 за формою "В4", яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 400 000,00 грн. за формою "В4" також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У п. 50 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі "Щокін проти України" суд вказує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до І Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

За змістом п. 49 вказаного рішення збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки на умовах, передбачених законом.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу ст.2 КАС України випливає, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції". Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ".

Однак, під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття оскаржуваних рішень, а отже, не довів правомірності своїх рішень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення ГУ ДФС у Київській області від 26.03.2018 року №0008071402, №0008101402 та № 0008121402 прийняті не у спосіб визначений законом, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕФ СІ" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0008071402 від 26.03.2018;

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0008101402 від 26.03.2018;

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0008121402 від 26.03.2018.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Київській області понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕФ СІ"судові витрати в розмірі 23 355 грн. 10 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Н.М. Клименчук